Ухвала

від 08.09.2015 по справі 805/806/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року м. Київ К/800/25118/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

Васильченко Н.В.

Логвиненко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області про визнання нечинним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся з позовом про визнання нечинним та скасування розпорядження Старобешівської райдержадміністрації №397 від 28 грудня 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Скасовано розпорядження Старобешівської районної державної адміністрації №397 від 28.12.2012 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю». В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Старобешівська районна державна адміністрація Донецької області звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішень Старобешівської райради народних депутатів Старобешівського району Донецької області від 28 вересня 1995 року та від 27 лютого 1997 року ОСОБА_4 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 20,0 га, та додатково площею 31,9 га, всього загальною площею 50,0 га ріллі і 1,9 га кормових угідь, яка розташована на території Новозар'ївської сільради для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25 грудня 1995 року за №463.

16 січня 1996 року Старобешівською райдержадміністрацією Донецької області зареєстровано ФГ «Вікторія» засновником якого був ОСОБА_4

30.05.2012 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів за №12491050003000203, а саме: введені члени господарства, якими є: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

21.12.2012 року ОСОБА_3 звернувся до Старобешівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку зі смертю його батька - ОСОБА_4 та Старобешівською державною нотаріальною конторою до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №54048613 станом на 02.01.2013 року, що в свою чергу підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Крім того, ОСОБА_3 звертався з заявами до Старобешівської райдержадміністрації та Новозар'ївської сільської ради, в яких повідомив про розгляд спадщини, в тому числі і успадкування фермерського господарства відповідно до вимог діючого законодавства та те, що у зв'язку зі смертю засновника ФГ «Вікторія» - ОСОБА_4 діяльність господарства не припинена.

28 грудня 2012 року Старобешівською райдержадміністрацією Донецької області прийнято розпорядження «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю» за №397, відповідно до якого припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0 га ріллі за межами населених пунктів, що була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4, у зв'язку зі смертю, вказану земельну ділянку передано до земель запасу Новозар'ївської сільської ради, а державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований за №463 від 25.12.1995 року, виданий на ім'я ОСОБА_4, визнано таким, що втратив чинність.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору суди правомірно врахували, що статтею 141 ЦК України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких не передбачено припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю особи, у користуванні якої вона перебувала.

Щодо доводів відповідача про те, що фермерське господарство не віднесено до категорії осіб, які відповідно до чинного Земельного кодексу України можуть мати землю на праві постійного користування, то відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 положення пункту 6 Розділу X Перехідних положень ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідають Конституції України. При цьому зазначеним пунктом 6 Перехідних положень ЗК України передбачено право фермерського господарства на переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 35 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство припиняється у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. При цьому статтею 23 цього Закону обмовлено порядок успадкування фермерського господарства.

Таким чином смерть голови фермерського господарства не є підставою для припинення господарства та права на земельну ділянку.

Отже судова колегія вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження дів не на підставі закону на без дотримання вимог, визначених частиною 3 статті 2 КАС України, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позов.

Водночас доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону мають наслідком їх скасування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 КАС України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Старобешівської районної державної адміністрації Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: \підпис\ В.Ф. Мороз

\підпис\ Н.В. Васильченко

\підпис\ А.О. Логвиненко

З оригіналом згідно

Помічник судді С.В. Москаленко