Ухвала

від 18.04.2013 по справі 812/1113/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року справа №812/1113/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Нікуліна О.А., Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 812/1113/13-а за позовом Виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНА" до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 №0001472201 протиправним та нечинним зі дня його ухвалення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 812/1113/13-а адміністративний позов виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНА» до державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 15.10.2012 р. №0001472201 про зменшення ВКФ ТОВ «ТАНА» від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37600 (тридцять сім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто на користь ВКФ ТОВ «ТАНА» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 376 ( триста сімдесяти шести ) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Виробничо-комерційна фірма товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНА» є юридичною особою, зареєстрована 26.12.1994 Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (арк.спр.9 том 1) та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекціі в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби.

У період з 17.09.2012 по 21.09.2012 відповідачем , згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 ст. 78, ст.. 79 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у м.Сєвєродонецьку від 17.09.2012 № 694-п проведена позапланова невиїзна документальна ТОВ «ТАНА», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Мівісс», код 32269533 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з ПП «Лігохім», код 31023122 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами даної перевірки податковим органом встановлені наступні порушення, які оформлені актом від 28.09.2012 р. №1077/22-14338636:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97 ВР (зі змінами та доповненнями) п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ ( зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 37600,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі -12600,00 грн., липні 2011 року -25000,00 грн.;

- згідно ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВКФ ТОВ «ТАНА» з ТОВ «Мівісс» та ПП «Лігохім» при придбанні товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав скаргу до ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області ДПС на вищезазначений акт перевірки, однак вона залишена без задоволення.

На підставі акту перевірки від 28.09.2012 р. №1077/22-14338636в відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0001472201 про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37600 грн. ( арк.спр.18).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, визначена у податковій декларації ВКФ ТОВ «ТАНА» за грудень 2010 року та сформована позивачем у декларації в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 року, як від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, визначена у податковій декларації ВКФ ТОВ «ТАНА» за липень 2011 року сформована позивачем у декларації в період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 року як від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за грудень 2010 року та липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з 01.07.2011 по 31.07.2011 перевірено ДПІ в м. Сєвєродонецьку під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ВКФ ТОВ «ТАНА» , результати якої відображено у акті від 28.09.2012 № 1077/22-14338636 (арк.спр. 10-17).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій між ВКФ ТОВ «ТАНА» та ТОВ «Мівісс», ПП «Лігохім», що є підставою для виникнення права на податковий кредит.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в України» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, у зв'язку з тим, що частина спірних правовідносин виникла до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід також застосовувати норми Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;дату виписування податкової накладної;повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; Підпункт "в" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1.пункту 7.4 цього Закону податковий кредит визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: Абзац перший підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 в редакції Закону N 398-V ( 398-16 ) від 30.11.2006 придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження.

Відповідно до пп 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні встановлено, що між ВКФ ТОВ «ТАНА» та ТОВ «Мівісс» було укладено договір поставки від 01.10.2010 № 10, відповідно до якого постачальник -ТОВ «Мівісс» взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар.

Факт поставки товару ТОВ «Мівісс» на адресу ВКФ ТОВ «ТАНА» підтверджено податковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, у яких відправником зазначено саме ТОВ «Мівісс», видатковими накладними, накладними про відпуск товару, рахунками-фактури.

Також встановлено, що між ВКФ ТОВ «ТАНА» та ПП «Лігохім» було укладено договір поставки від 18.07.2011 № 8, відповідно до якого постачальник - ПП «Лігохім» взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар.

Факт поставки товару ПП «Лігохім» на адресу ВКФ ТОВ «ТАНА» підтверджено податковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, у яких відправником зазначено саме ПП «Лігохім», видатковими накладними, накладними про відпуск товару, рахунками-фактури.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Мівісс» та ПП «Лігохім».

Доказів того, що отримані від переліченого контрагента податкові накладні, використанні для формування податкового кредиту за перевіряємий період, оформлені неналежним чином відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 28.09.2012 № 1077/22-14338636 ВКФ ТОВ «ТАНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Мівісс», код 32269533 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та з ПП «Лігохім», код 31023122 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 не містить відомості про те, що податковим органом при проведенні перевірки первинні документи вивчались та аналізувались. Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства базуються виключно на припущеннях та довідки ДПІ в м.Сєвєродонецьку від 12.03.2011 № 500/23-32269533 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Мівісс», код 32269533 з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за грудень 2010 року, акті ДПІ в м.Сєвєродонецьку від 19.02.2011 № 2227/23-31023122 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Лігохім», код 31023122, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, які також не містять фактичних даних про порушенням позивачем податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Суд вважає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, оскільки зазначені доводи є нічим іншим, як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності прийнятого ДПІ у м.Свєвєродонецьку податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 р. №0001472201 про зменшення ВКФ ТОВ «ТАНА» від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 37600 грн., та погоджує висновок щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206 , 211, 212 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 812/1113/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 р. у справі № 812/1113/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.А.Нікулін

М.М.Яковенко