Рішення

від 16.04.2013 по справі 919/336/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року справа № 919/336/13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» (99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, 78-а, ідентифікаційний код 01271342)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітекотранс» (99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, буд. 57, кв. 67, ідентифікаційний код 37127145)

про стягнення штрафу за договором оренди у розмірі 14400 грн,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ПАТ "Севастопольстрой"): Карпов С.О., довіреність № б/н від 23.01.2013;

відповідача (ТОВ "Елітекотранс"): не з'явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Севастопольстрой» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітекотранс» про стягнення штрафу за договором оренди у розмірі 14400 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.07.2011 між ПАТ «Севастопольстрой» - Орендодавець, та ТОВ «Елітекотранс» - Орендар, було укладено договір оренди № 45-А/11, згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду складські (нежитлові) приміщення загальною площею 400 кв.м. (приміщення механічного цеху) та кран-балку вантажопідйомністю 2 тони, розташовані на території виробничої бази Орендодавця за адресою: м. Севастополь, вул. Чорноріченська. 133 (літ.М), с. Штурмове.

Позивач також зазначає, що до вказаного договору було укладено Додаткову угоду № 4, якою розділ 8 договору «Відповідальність сторін» було доповнено пунктом 8.7., відповідно до якого у випадку виявлення з 06.11.2012 року Орендодавцем майна, сировини (шини, матеріали, комплектуючі тощо) Орендатора, що знаходиться за межами орендованої території, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 300 (триста) грн. за кожну одиницю виявленого майна Орендаря. Належним доказом находження майна Орендатора за межами орендованої території є фотознімок, зроблений представником Орендодавця з послідуючим сповіщенням по телефону (0505697614) Орендаря.

Як зазначає позивач, 18.12.2012 виявлено порушення збоку відповідача умов договору, що виявилось у засміченні орендованої території, нагромадження шин, мешків, сировини, всього - в кількості 48 одиниць, в результаті чого, відповідно до пункту 8.3 договору, нараховано штраф в сумі 14400,00 грн. (48 одиниць Х 300 грн.).

Ухвалою суду від 19.03.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 17.04.2013 відповідач явку представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 57 кв. 67).

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

01.07.2011 між ПАТ «Севастопольстрой» - Орендодавець, та ТОВ «Елітекотранс» - Орендар, було укладено договір оренди № 45-А/11, згідно з пунктом 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду складські (нежитлові) приміщення загальною площею 400 кв.м. (приміщення механічного цеху) та кран-балку вантажопідйомністю 2 тони, розташовані на території виробничої бази Орендодавця за адресою: м. Севастополь, вул. Чорноріченська. 133 (літ.М), с. Штурмове (а.с.14-16).

01.07.2011 між сторонами договору оренди був укладений акт прийому-передачі орендованого майна (а.с.17).

Згідно з пунктом 4.1 Договору оренди № 45-А/11, строк його дії встановлений до 01.07.2012.

20.06.2012 року між Орендодавцем та Орендарем укладена Додаткова угода № 2 до Договору про подовження строку дії Договору до 01.07.2013 (а.с.20).

При підписанні Додаткової угоди № 4 від 01.11.2012 до Договору, Орендодавець та Орендар дійшли згоди про доповнення розділу 8 «Відповідальність сторін» пунктом 8.7. наступного змісту «У випадку виявлення з 06.11.2012 року Орендодавцем майна, сировини (шини, матеріали, комплектуючі тощо) Орендаря, що знаходиться за межами орендованої території, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 300 (триста) грн., за кожну одиницю виявленого майна Орендаря. Належним доказом находження майна Орендаря за межами орендованої території є фотознімок, зроблений представником Орендодавця з послідуючим сповіщенням по телефону (0505697614) Орендаря» (а.с.23).

Позивач посилається на той факт, що 18.12.2012 року представником Орендодавця проведено фотографування орендованої території (шість фотознімків). За результатами фотографування виявлено порушення Орендарем п. 8.7. Договору - нагромадження шин у кількості 31 одиниця, котрі знаходяться за межами орендованої Орендарем території (фотознімок № 4), знаходження шин на значній відстані від воріт (фотознімки № 3 та № 5), кіпа покриття (полівенетілен), розвантажену контрагентами відповідача (фотознімки № 2 та № 5).

Позивач, посилаючись на пункт 8.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.11.2012), просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 14400,00 грн.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходчи з наступного.

При підписанні Додаткової угоди № 4 від 01.11.2012 до Договору сторони дійсно погодили, що у випадку виявлення з 06.11.2012 року Орендодавцем майна, сировини (шини, матеріали, комплектуючі тощо) Орендаря, що знаходиться за межами орендованої території, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 300 (триста) грн., за кожну одиницю виявленого майна Орендаря.

Належним доказом находження майна Орендаря за межами орендованої території є фотознімок, зроблений представником Орендодавця з послідуючим сповіщенням по телефону (0505697614) Орендаря».

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами .

В той же час, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку представленим позивачем в якості порушення відповідачем умов договору доказам - фотознімкам, суд приходить до висновку про невідповідність таких фотознімків поняттю доказів, викладеному у статті 32 ГПК України, а самі фотознімки не містять інформації стосовно обставин - які входять до предмета доказування (а.с.8-13).

Так, наявні в матеріалах справи фотознімки жодним чином не доводять того, що:

- фотознімки зроблені після 06.11.2012 - дата, обумовлена в пункті 8.7 договору, а зображення на них не піддавалось коректуванню;

- місцевість та об`єкти, які на них відображені, являються саме тією територією, яку орендує відповідач;

- фотознімки зроблені саме на орендованій території, а не за її межами;

- розташування шин, покриття (полівенетілену) є результатом дій саме відповідача;

- розташовано саме 48 одиниць сміття.

Також суду не представлено доказів сповіщення Орендодавця по телефону (0505697614) про виявлений факт находження майна Орендаря за межами орендованої території, як того вимагає пункт 8.7 Договору.

Що стосується посилань позивача на відповідь ТОВ «Елітекотранс» від 12.02.2013 на претензію щодо сплати штрафу, в якій коментується зміст зроблених позивачем фотознімків стосовно засмічення орендованої території, то суд звертає увагу на частину 3 статті 43 ГПК Україги, згідно з якою визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.04.2013

Суддя підпис Погребняк О.С.

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна

17.04.2013