Постанова

від 09.04.2013 по справі 801/3009/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. (15:25) Справа №801/3009/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Сімонова Ю.К.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК

до Приватного підприємства "Союз-ВЛТ"

про стягнення 3952, 65 грн.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК до Приватного підприємства "Союз-ВЛТ" про стягнення заборгованості у сумі 3952,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною сплатою відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в строки, визначені законодавством.

У судовому засіданні 09.04.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи - за адресою реєстрації юридичної особи, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV в редакції на час виникнення спірних правовідносин) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Союз-ВЛТ (ідентифікаційний код 19196514) є юридичною особою та зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься відповідач, встановлений зазначеною нормою закону -один календарний місяць.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону 1058-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був наданий розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2007 року, відповідно до якого страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складають 1141,38 грн., та за грудень 2010 р. - на суму 1406,68 грн.

За даними позивача заборгованість у загальній сумі 2547,97 грн. відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена, що підтверджується особовою карткою платника та реєстром банківських платежів.

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності 01.11.2011 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим виставлена відповідачу вимога № Ю 592 від 05.02.2013, відповідно до якої загальна сума боргу платника станом на 01.02.2013 року становить 72226,06 грн.

Вказана вимога отримана відповідачем 07.03.2013, що підтверджується копією поштового повідомлення про отримання.

Відповідачем не надані докази погашення заборгованості із страхових внесків у сумі 2547,97 грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, в частині стягнення недоїмки у розмірі 2547,97 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи.

У зв'язку з чим в цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу та пені у загальній сумі 1404,68 грн., нарахованих на підставі рішень №505 від 09.09.2011 та №549 від 29.09.2011, суд зважає на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням №505 від 09.09.2011 на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону 1058-ІV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до відповідача застосований штраф у сумі 115,42 грн. та нарахована пеня - 949,26 грн.; рішенням №549 від 29.09.2011 на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону 1058-ІV до відповідача застосований штраф - 340,00 грн.

Як було зазначено вище, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2464 від 08.07.2010 встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків на загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону 1058-ІV. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону 1058-ІV.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності, що передбачено пунктом 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням у зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані, якщо вказане правопорушення було виявлено після 01.01.2011.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків, слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які нараховані до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону 1058-ІV та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, виявлені після 01.01.2011, нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону 1058-ІV, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Зазначена позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 20.11.2012.

Приймаючи до уваги, що позивачем спірними рішеннями до відповідача застосовані штраф та пеня, визначені п.2 ч.9 ст. 106 та п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону 1058-ІV, за порушення, виявлені після 01.01.2011, враховуючи, що зазначені норми закону вже втратили чинність на час прийняття вказаних рішень, суд дійшов висновку, що застосування міри відповідальності, передбаченої ч. 9 ст. 106 Закону 1058-ІV з 01.01.2011, суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим №505 від 09.09.2011 та №549 від 29.09.2011 прийняті з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим є протиправними, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за зазначеними рішеннями задоволенню не підлягають.

А відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні, що відбулося 09.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 15.04.2013 постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Союз-ВЛТ" (19196514) на користь Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2547,97 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.