Ухвала

від 27.03.2013 по справі 9/335-4689

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року Справа № 18379/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Монастириського відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2007 року у справі за позовом Монастириського відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області до Державного підприємства Ковалівський спиртовий завод , товариства з обмеженою відповідальністю Інтелтрейд , за участю прокурора Тернопільської області про визнання недійсним господарського зобов'язання,

в с т а н о в и в:

Монастириське відділення Бучацької МДПІ Тернопільської області 22.11.2006 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства Ковалівський спиртзавод , товариства з обмеженою відповідальністю Інтелтрейд , за участю прокурора Тернопільської області, в якому просило визнати недійсним господарське зобов'язання між ДП Ковалівський спиртовий завод та ТОВ Інтелтрейд , яке виникло на підставі договору від 01.12.2005 року №01-12 та у застосуванні наслідків недійсності правочину, а саме: у стягненні з ДП Ковалівський спиртовий завод в доход держави вартості одержаної за оспорюваним договором меляси в розмірі 325 000,00 грн. та у стягненні з ТОВ Інтелтрейд в доход держави коштів в розмірі 325 000,00 грн., які тим одержані за оспорюваним договором.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Монастириське відділення Бучуцької МДПІ Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2007 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував і не дав належної оцінки фактам, які свідчать про те, що товар (меляса), який придбаний ДП Ковалівський спиртовий завод у ТОВ Інтелтрейд згідно договору, що оспорюється, в місцях його відпуску - в м.Бучач на ТзОВ Бучач-цукор та в смт.Козова на ТзОВ Козова-цукор , був відсутній, оскільки був вивезений з вказаних пунктів при виконанні інших договорів по ланцюгу придбання, а тому відповідач-2 фактично не міг здійснити поставку товару відповідачу-1. Одночасно відповідача-1 не можна вважати добросовісним набувачем, оскільки йому було відомо, що меляса за укладеним договором поставлялася не відповідачем-2. За таких обставин укладення та виконання договору відповідачами відбулося не в рамках проведення фінансово - господарської діяльності, а з метою формування податкового кредиту з ПДВ, зменшення сум податку, які підлягають до сплати та приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу /ГК/ України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу /ЦК/ України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того , що позивачем у справі не доведено, а судом не здобуто доказів про те, що при укладені договору поставки № 01-12 від 01.12.2005р. відповідачі діяли без наміру створення правових наслідків за цим договором і з метою суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що невиконання зобов'язання або виконання з відступленням від його умов, не має наслідком його недійсність.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2005 року між відповідачами укладено договір поставки № 01-12, за умовами якого відповідач-2 - ТОВ Інтелтрейд /постачальник/ поставляє, а відповідач-1 - ДП Ковалівський спиртовий завод /покупець/ приймає та оплачує 1000 +/- 10% метричних тон меляси цукрової по ціні 325 грн. за 1 тонну загальною вартістю 325 000 грн. +/- 10 %, з урахуванням ПДВ. Поставка здійснюється на умовах франко-склад Бучацького цукрового заводу відповідно до Інкотермс- 2000 (а.с.18).

Виконання договору оформлено відповідачем-2 видатковою накладною № РН-000500 від 30.12.2005 року та податковою накладною № 626 від 30.12.2005 року на суму 325000 грн., в т.ч. ПДВ - 54166 грн. 67 коп.

Розрахунок в сумі 325000 грн. за отриману згідно договору мелясу відповідач-1 провів 16.12.2005 року на умовах попередньої оплати (а.с.21).

Вказану за договором мелясу відповідач-1 отримував з цукрових заводів ТзОВ Бучач-цукор та ТзОВ Козова-цукор (а.с.22).

Дана меляса знаходилась на зазначених цукрових заводах згідно укладеного між відповідачем - 2 та ТзОВ Інт-Агро договору поставки № 03/02-Н від 03.02.2005 року (а.с.24). В свою чергу ТзОВ Інт- Агро придбало вказану мелясу у ТзОВ Українська продовольча компанія відповідно до договору купівлі-продажу № 01 10/2005-Инт- Агро від 04.10.2005 року і додатків до нього (а.с.30-33).

Факт проведення відповідачем-1 оплати та отримання ним меляси цукрової саме за договором № 01-12 від 01.12.2005 року не заперечується сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи.

Будь-які обставини які б свідчили про неналежне виконання відповідачами умов договору № 01-12 від 01.12.2005 року відсутні, тобто сторони в межах взятих на себе зобов'язань виконали умови договору.

Як вбачається з обставин справи, судом апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Доводи апелянта стосовно того, що відповідача-1 не можна вважати добросовісним набувачем згідно ст.658 ЦК України, оскільки йому було відомо адресу відповідача-2; відповідачу-2 було відомо про неможливість знаходження меляси в м.Бучач і смт.Козова із змісту попередніх договорів по ланцюгу постачання меляси; поставка товару фактично відбулася без участі представника відповідача- 2, якого не можна вважати належним продавцем і виписувачем податкової накладної надану операцію поставки, колегія суддів до уваги не приймає як необгрунтовані і безпідставні.

Аналогічна позиція висловлена по справах між тими ж сторонами лише за інший період ухвалами Вищого адміністративного суду України від 01.04.2010 року та 31.08.2010 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Монастириського відділення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 20 березня 2007 року у справі №9/335-4689 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.С. Затолочний

М.П. Кушнерик