Постанова

від 16.04.2013 по справі 5011-22/19094-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-22/19094-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Росторгуєв О.М., генеральний директор,

відповідача: Бичек В.А., довіреність б/н від 06.03.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго"

на рішення господарського суду міста Києва

від 18.02.2013 р.

у справі № 5011-22/19094-2012 (суддя - Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго"

про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" (юридична адреса: 02121, м. Київ, вул. Світла 3, ідентифікаційний код 32526584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." (юридична адреса: 03146, м. Київ, вул. Гната Юри 8, кв. 109, ідентифікаційний код 37921876) 121 055 грн. (сто двадцять одну тисячу п'ятдесят п'ять гривень) основного боргу, 1 518, 14 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімнадцять гривень 14 копійок) 3% річних, 121, 05 грн. (сто двадцять одну гривню 05 копійок) інфляційних збитків, 2 214, 36 грн. (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 36 копійок) судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення 121 055, 00 грн. боргу, 1 518,14 3% річних, 121, 05 грн. інфляційних збитків залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, у судовому засіданні просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

відзначає наступне.

21 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркарго" укладено договір № 21062012 за яким, виконавець (позивач у справі) зобов'язувався власними силами та/або з залученням субпідрядників протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну (і) кампанію (ї) в інтересах замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій, що узгоджуються сторонами у додатках до договору, а замовник (відповідач у справі) зобов'язувався вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору (п. 2.1 договору).

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено резервування відібраних замовником поверхонь конструкцій на строк проведення рекламної кампанії під назвою: "Продаж квартир у ЖК "Східна Брама" за адресами місцезнаходження таких конструкцій загальною вартістю рекламної кампанії 211 455 грн.

При виконанні договору сторонами складено акт № 21062012 приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 31.07.2012 року, де зазначено про виконання договору з боку виконавця загальною вартістю виконаних робіт 221 055 грн. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками, доказів які підтверджують неприйняття наданих послуг, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони погодились, що договір набирає чинність з моменту його укладення сторонами і діє до 31 грудня 2012 року включно. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг згідно акту від 31.07.2012 року, за вказаним договором суду не представлено, у зв'язку з чим підтверджено виконання позивачем договірних зобов'язань та надання послуг в межах укладеного договору.

Вартість послуг за договором відповідачем сплачена частково, платіжними дорученнями № 1328 від 26.06.2012 року та № 1326 від 22.06.2012 року підтверджено перерахування на користь позивача суми в розмірі 100 000 грн., заборгованість складає 121 055 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору є несплаченою, доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору (п. 4.2.1, 4.2.2):

- первинна передоплата у розмірі 100% від вартості друку рекламних матеріалів на паперовій основі для монтажу (наклеювання) на рекламні засоби загальною кількістю 50 штук, загальною вартістю 9 600 грн. (з урахуванням податків та зборів);

- первинна передоплата у розмірі 100 % від вартості рекламної кампанії за кожен місяць, в якому буде проводитись рекламна кампанія, за 5 банківських днів до початку наступного місяця проведення рекламної кампанії, (якщо інша форма оплати не буде узгоджена сторонами у додатках до договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків-фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менш ніж за два банківських дні до дати платежу, передбаченої у цьому пункті договору.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою та у зв'язку з невиконанням такого обов'язку відповідачем, при наявності виконання зобов'язання з надання послуг (виконання робіт), строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки саме позивачем при неотриманні оплати (як те визначено договором між сторонами) було виконано своє зобов'язання (надані послуги).

З метою вирішення питання про погашення заборгованості позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 286 від 18.07.2012 року у якій просив сплатити суму заборгованості (доказом направлення та отримання претензії є поштовий чек 4329 від 19.07.2012 року).

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням звернення з вимогою 19.07.2012 року, станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 26.07.2012 року, однак відповідачем боргу не сплачено, сума заборгованості складає 121 055 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення сплати 121 055 грн. в періоді з 27.07.2012 року по 26.12.2012 року (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 1 518, 14 грн. (121 055 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2012р.) х 153 (кількість днів прострочення)), та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Інфляційні збитки позивача у вересні 2012 року складають 121, 05 грн. ((121 055 грн. х 100, 1%) - 121 055 грн.).

Cудом не беруться до уваги доводи скаржника щодо невірного нарахування іфляційних збитків за червень-липень 2012 року, оскільки інфляційна складова за вказаний період становила 0,0 грн.

Заявлені позивачем вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі з позивачем по договору у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором, суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 121 055 грн. основного боргу, 1 518, 14 грн. 3% річних, 121, 05 грн. інфляційних збитків.

Заявлена до стягнення з відповідача сума понесених витрат на юридичні послуги в розмірі 10 000 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Договір про надання правової допомоги № 9 від 03.09.2012р. укладено позивачем з фізичною особою-підприємцем Росторгуєвим О.М., який не є адвокатом в розумінні наведених положень. Окрім того, зазначений договір підписано однією особою - Росторгуєвим О.М. від обох сторін, як директором товариства та як фізичною особою-підприємцем, тобто кошти в сумі 10 000 грн. були перераховані з рахунків товариства на рахунок Росторгуєва О.М., який і являється директором цього ж товариства, що свідчить не про отримання правової допомоги за договором, а про намір стягнути додатково кошти з боржника і зазначені обставини не мають нічого спільного із відшкодуванням витрат пов'язаних із розглядом справи в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ реклами Р.Т." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 121 055 грн. основного боргу, 1 518, 14 грн. 3% річних, 121, 05 грн. інфляційних збитків.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-22/19094-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-22/19094-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року у справі № 5011-22/19094-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркарго" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.