Ухвала

від 16.04.2013 по справі 429/12849/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/51/13 Суддя в 1 інстанції Щербина О.О.

Категорія ч.1 ст.121 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,

при секретарі Омельницької А.Ю.,

за участю прокурора Харів Н.А.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 11 квітня 2013 року кримінальне провадження № 12012040370000085 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку м. Павлограда Дніпропетровської

області, громадянку України,

раніше судиму, в тому числі:

- 05 травня 1995 року Павлоградським

міськрайонним судом Дніпропетровської області

за ч. 2, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 101, ст. 42 КК України

до 4 років позбавлення волі з конфіскацією

майна;

- 09 серпня 1999 року Павлоградським

міськрайонним судом Дніпропетровської області

за ч. 3 ст. 101, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України

до 6 років позбавлення волі;

- 05 липня 2000 року Чернігівським обласним

судом за ч. 2 ст. 69 -1, ч. 1 ст. 189, 42, 43 КК

України до 9 років позбавлення волі;

- 09 травня 2009 року звільнена з ВК-63

Тернопільської області в зв'язку з відбуттям

строку покарання,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі: Павлоградської міської лікарні № 4 витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 3810 грн. 89 коп.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що 23 жовтня 2012 року вона, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в гостях у своєї знайомої ОСОБА_3, за місцем мешкання останньої за адресою: АДРЕСА_1, близько 18 годин 45 хвилин, на грунті неприязних стосунків, що раптово виникли внаслідок сварки з ОСОБА_2, із застосуванням кухонного ножа навмисно завдала цим ножем удар в ліву область черевної порожними ОСОБА_2 Цими діями потерпілому було умисно завдано тілесні ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення живота, яке супроводжувалось ушкодженням селезінки, бризжейки тонкої кишки та дуже тонкої кишки з наступною масивною внутрішньою кровотечею, а також поза черевною гематомою, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та призначити покарання нижче нижчої межі, оскільки суд не врахував всі пом'якшуючи обставини по справі та призначив їй надмірно суворе покарання. При цьому вказує, що судом не взято до уваги ті обставини, що вона написала явку з повинною, щиросердно розкаялась, сприяла слідству в розкритті злочину, а також надала допомогу потерпілому. Крім того, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як у вироку суд безпідставно вказав, що вона під час вчинення злочину знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про це, та свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона розпивала спиртні напої з потерпілим ОСОБА_2, а вона спиртні напої не вживала.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченої ОСОБА_1 на підтримку її апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченої, вважаючи, що їй призначене відповідне та достатнє покарання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, за який її засуджено, суд обґрунтував зібраними у справі доказами, які досліджені в судовому засіданні та яким суд дав належну оцінку, і є правильним.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України в апеляції нею не оспорюється.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченої на те, що вона під час вчинення злочину не знаходилась в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про це, та свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона розпивала спиртні напої з потерпілим ОСОБА_2, є необґрунтованими.

Так, у вироку суд, як і органи досудового розслідування, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у стані алкогольного сп'яніння, обґрунтував поряд з іншими даними, показаннями в судовому засіданні 18 січня 2013 року свідка ОСОБА_3 про те, що в її помешканні саме вона з потерпілим ОСОБА_2 розпивали спиртні напої.

Проте, в матеріалах провадження на а.с. 20 мається акт про непрацездатність комп'ютерної техніки від 18 січня 2013 року, відповідно до якого у зв'язку зі збоєм в роботі програмного забезпечення не має можливості відтворити фіксування судового засідання по справі.

Таким чином, в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, в тому числі, і показання свідка ОСОБА_3

Але при цьому колегія суддів враховує, що незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними. Тому, якщо в апеляційному провадженні не порушується питання щодо правових наслідків незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи не може скасувати судове рішення на підставі відсутності технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Неточності або порушення у веденні журналу судового засідання або при застосуванні технічних засобів фіксування кримінального провадження, виявлені судом апеляційної інстанції, не є підставою для скасування судового рішення за умови фактичної наявності вказаних об'єктів.

При тому, факт вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння стверджується, окрім іншого, показаннями самої обвинуваченої ОСОБА_1 про вживання нею алкогольних напоїв.

Так, з огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 під час досудового розслідування, при допитах як підозрювана та обвинувачена, послідовно показувала, що вона 23 жовтня 2012 року, близько 16 годин 00 хвилин, вживала спиртні напої, випивши близько 50 г горілки, після чого, близько 18 годин 45 хвилин, на грунті неприязних стосунків, що раптово виникли внаслідок сварки з ОСОБА_2, із застосуванням кухонного ножа навмисно завдала цим ножем удар в черевну порожнину ОСОБА_2 (а.с. 53-54, 71-72 т. 2). Факт вживання невеликої кількості спиртного, ОСОБА_1 не заперечувала і в судовому засіданні під час апеляційного розгляду кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що аналіз наведених даних у їх сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 під час завдання нею тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, по провадженню не встановлено.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої та обставини, що впливають на покарання. При призначенні покарання суд врахував те, що вона втретє притягається до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, відбувала покарання в місцях позбавлення волі загальним терміном більше ніж 15 років, але після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинила аналогічний злочин із застосуванням ножа, вкрай негативно характеризується за місцем колишнього мешкання. Суд також зазначив, що визнав обставини, як такі, що обтяжують покарання, скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та рецидив. Суд зазначив, що пом"якшуючих обставин, не вбачає. При цьому суд, враховуючи зверхнє ставлення обвинуваченої до вчиненого, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченої, значну об'єктивну загрозу життю та здоров'ю осіб, що перебувають, мешкають та спілкуються поруч з останньою, прийшов до висновку про те, що виправити обвинувачену ОСОБА_1 та запобігти її злочинній діяльності неможливо без тривалої ізоляції від суспільства.

Посилання обвинуваченої ОСОБА_1 в апеляції на те, що вона з'явилася із зізнанням, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю правопорушення, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Згідно зі ст. 66 КК з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, може бути визнане обставинами, що пом'якшують покарання винного. Однак даних про такі обставини та оцінки ОСОБА_1 своїх дій у матеріалах справи не має.

Те, що обвинувачена викликала після нанесення удару ножем потерпілому швидку медичну допомогу, не є достатньою підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

З огляду на це наведені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_1 доводи про те, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченої і за своїм видом є явно несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, про що наполягала в своїй апеляції обвинувачена.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав вважати призначене обвинуваченій покарання суворим.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 21 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Судді