Рішення

від 18.04.2013 по справі 902/269/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р.

Справа № 902/269/13-г

Провадження № 19/902/12/13

за позовом :Приватного підприємства "ТП Мегатранс" ( вул. Леніна,91, с. Ржавчик, Первомайський р-н., Харківської обл., 64135; поштова адреса: вул. Польова,1,м. Первомайський, Харківська обл., 64107)

до :Приватного підприємства "Транслайн-груп" ( юридична адреса: вул. Фрунзе, 4 д, офіс 19, м. Вінниця, поштова адреса: пров. Литовський, б.8, кв.2, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 54 024,14 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "ТП Мегатранс" до приватного підприємства "Транслайн-груп" про стягнення 54 024,14 грн. заборгованості.

Позов мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір транспортного перевезення № АВ13/03 від 13 березня 2012 року. Позивачем були повністю виконані зобов'язання згідно договору ( а саме надані послуги з транспортного перевезення), натомість відповідачем не повністю виконано свої зобов'язання, останній здійснив часткову проплату за надані послуги, тому в останнього виник борг в загальній сумі 54 024,14 грн.

Ухвалою суду від 20 лютого 2013 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 07.03.2013 року.

07.03.2013 року ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 28.03.2013 року, з об" єктивних причин.

В судове засідання 28.03.2013 року з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення № № 2929, 2930 від 22.03.2013 року, наявні в матеріалах справи.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про уточненням позовних вимог та розрахунком суми позову, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 47 000,00 грн. сума основного боргу; 1170,64 грн. 3% річних; 5 853,50 грн. пені та сплачений судовий збір.

Дана заява розцінена судом як заява про зменшення позовних вимог.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Ухвалою суду від 28.03.2013 року розгляд справ було відкладено на 18.04.2013 року з продовженням строку розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 18.04.2013 року представник позивача не з'явився, разом з тим в матеріалах справи міститься заява останнього про розгляд справи без його участі, позов підтримує зі зменшеними позовними вимогами.

Представник відповідача не з'явився, направлена кореспонденція суду повернута, з відміткою за закінченням строку зберігання.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з ЄДРЮОФОП № 115797 місцезнаходженням відповідача значиться вул. Фрунзе, буд. 4, оф.19, м. Вінниця, 21007, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвала відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 28.03.2013 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

13 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного перевезення № АВ13/03.

Відповідно до п.1.1. договору перевізник зобов'язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу на території України та за її межами згідно із заявкою на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а замовник прийняти та оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню.

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг по перевезенню вантажу зазначається у заявці на перевезення вантажу.

Відповідно до п.3.2. договору - оплата наданих перевізнику за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника в строк 10 календарних днів після отримання оригіналів документів: акту виконаних робіт ( наданих послуг), рахунок фактуру, ТТН, або на умовах оплати, вказаної у замовленні на перевезення - заявці на перевезення вантажу.

Відповідно до п.4.4. договору за порушення замовником термінів оплати послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно д п.7.1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до умов договору позивач в період з 28.03.2012 року по 12.06.2012 року виконав взяті на себе зобов'язання по перевезенню вантажів, що підтверджується наступними актами:

актом № 7 здачі приймання виконаних робіт від 28.03.2012 року на загальну суму 150 976,00 грн.;

актом № б/н здачі приймання виконаних робіт від 05.04.2012 року на загальну суму 80 073,40 грн.;

актом № 5 здачі приймання виконаних робіт від 06.04.2012 року на загальну суму 20 590,40 грн.;

актом № 22 здачі приймання виконаних робіт від 23.04.2012 року на загальну суму 34 104,40 грн.;

Позивачем були виставлені рахунки - фактури на оплату за надані послуги, а саме:

рахунок - фактура № 28/03-2 від 28.03.2012 року на суму 150 976,00 грн. за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Пологи - м. Херсон;

рахунок - фактура № 05/04-1 від 05.04.2012 року на суму 80 073,40 грн. за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Пологи - м. Херсон та за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Мелітополь - м. Херсон;

рахунок - фактура № 06/04-3 від 06.04.2012 року на суму 20 590,40 грн. за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Мелітополь - м. Херсон;

рахунок - фактура № 23/04-2 від 23.04.2012 року на суму 34 104,40 грн. за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Пологи - м. Херсон та за перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом м. Мелітополь - м. Херсон.

В період з 06.04.2012 року по 12.06.2012 року відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 238 744,20 грн., що підтверджується випискою банку, яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи дані проплати заборгованість відповідача становить 47 000,00 грн., яка відповідачем визнана, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом 06.11.2012 року, який обопільно підписаний між сторонами та скріплений мокрими печатками суду.

Разом з тим, відповідач остаточних проплат не здійснив.

03.12.2012 року позивач направив відповідачу претензію № 031201, з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань відповідачу було нараховано 5 853,50 грн. пені; 1170,64 грн. 3% річний.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача становить : 47 000,00 грн. сума основного боргу; 5 853,50 грн. пені; 1170,64 грн. 3% річний.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на предмет і характер зобов'язань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 64 "Перевезення", ст. 908, 909 ЦК України (договір перевезення вантажу).

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу стверджуються договором транспортного перевезення № АВ13/03 від 13 березня 2012 року актами здачі-приймання виконаних; рахунками-фактурами,актом звірки взаєморозрахунків, обґрунтованим розрахунком, банківськими виписками про часткову оплату, тому позов в частині стягнення з відповідача 47 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 5 853,50 грн. пені; 1 170,64 грн. 3% річний.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.4.4. - договору за порушення замовником термінів оплати послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення пені та 3 % річних підтверджуються договором транспортного перевезення № АВ13/03 від 13 березня 2012 року, розрахунком, а тому підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 5 853,50 грн. пені; 1170,64 грн. 3% річний.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Транслайн-груп" ( юридична адреса: вул. Фрунзе, 4 д, офіс 19, м. Вінниця, поштова адреса: пров. Литовський, б.8, кв.2, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 37979549 ) на користь приватного підприємства "ТП Мегатранс" ( вул. Леніна,91, с. Ржавчик, Первомайський р-н., Харківської обл., 64135; поштова адреса: вул. Польова,1,м. Первомайський, Харківська обл., 64107, код ЄДРПОУ 37180335 ) 47 000,00 грн. сума основного боргу, 1170,64 грн. 3% річних; 5853,50 грн. пені; 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 19 квітня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Леніна,91, с. Ржавчик, Первомайський р-н., Харківської обл., 64135; поштова адреса: вул. Польова,1,м. Первомайський, Харківська обл., 64107)

3 - відповідачу ( юридична адреса: вул. Фрунзе, 4 д, офіс 19, м. Вінниця, поштова адреса: пров. Литовський, б.8, кв.2, м. Вінниця, 21007)