Рішення

від 18.04.2013 по справі 902/373/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р.

Справа № 902/373/13-г

Провадження № 19/902/20/13

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорадо Україна" ( вул. Ангарська,18, смт. Авангард Овідіопольський район, Одеська обл., 67806)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ" ( вул. Хмельницьке шосе,82, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 13830,94 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Копцюх Б. І.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Лорадо Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ" про стягнення 13830,94 грн. заборгованості, з яких: 13 294,56 грн. сума основного боргу; 89,60 грн. 3% річних; 446,78 грн. пені.

Позов мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання договору поставки № 190712 дистриб'юторської угоди від 19.07.2012 року, укладеної між сторонами по справі, у відповідача виникла заборгованість.

Ухвалою суду від 13.03.2013 року порушено провадження у справі № 902/373/13-г з призначенням її до судового розгляду на 28.03.2013 року.

Ухвалою суду від 28.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2013 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 18.04.2013 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення № 3439 від 08.04.2013 року, яке наявне в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.07.2012 року між ТОВ Лорадо Україна та ТОВ ВФІ було укладено договір поставки № 190712 дистриб'юторська угода.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець поставляє на підставі заявок дистриб'ютора, прийнятих продавцем до виконання, і передає у власність дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах, передбачених даною угодою. Сторони встановили, що предметом даної угоди є поставка продукції згідно положень ст. 264-271 ГК України, а також організація здійснення наступної реалізації ( продажу) продукції ( дистриб юції ) що відповідає умовам угоди

Відповідно до п. 4.1 договору дистриб'ютор отримує продукцію по цінам, зазначеним в додатку № 2 до даного договору. Ця інформація є закритою та не підлягає розголосу.

Відповідно до додатку № 2 до договору поставки № 190712 від 19.07.2012 року - цінова політика визначається відповідно з діючим прайс - листом. Прайс лист встановлюється продавцем, про що дистриб'ютор повідомляється письмово.

Відповідно до п. 4.2 договору - дистриб'ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше тридцяти календарних днів з моменту отримання продукції.

Згідно п. 9.2 договору передбачено, що за прострочку оплати партії продукції дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію продукції. Сплата пені не звільняє дистриб'ютора від виконання зобов'язань за угодою.

На виконання умов договору 17.10.2012 року позивач поставив відповідачу продукцію згідно видаткової накладної № 977 та довіреності № 337 від 15.10.2012 року на загальну суму 13 294,56 грн.

Відповідач прийняв дану продукцію в повному обсязі без зауважень.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлену продукцію не пізніше тридцяти днів з моменту отримання продукції, тобто відповідач зобов'язаний був сплатити за поставлену продукцію не пізніше 17.11.2012 року.

Відповідачем не було виконано дане зобов'язання.

11.12.2012 року позивач надіслав відповідачу претензію № б/н з вимогою сплатити заборгованість в сумі 13 294,56 грн. Цією ж претензією відповідача було попереджено, що в разі несплати коштів , позивачем будуть нараховані штрафні санкції.

Дана претензія була отримав відповідачем 19.12.2012 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи, та яка залишена без задоволення.

Несплата відповідачем заборгованості спонукало позивача звернутись до суду для захисту порушених прав.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як видно із умов договору поставки № 190712 дистриб'юторської угоди від 19.07.2012 року за своєю суттю дана угода є різновидом договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором № 190712 дистриб'юторської угоди від 19 липня 2012 року підтверджується матеріалами справи, тому позов в частині стягнення з відповідача 13 294,56 грн. суми основного боргу підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 89,6 грн. 3% річних; 446,78 грн. пені; за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору передбачено, що за прострочку оплати партії продукції дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію продукції. Сплата пені не звільняє дистриб'ютора від виконання зобов'язань за угодою.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеної між сторонами угоди, додатків до неї та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВФІ" ( вул. Хмельницьке шосе,82, м. Вінниця, 21036, ідент. код 30743858) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лорадо Україна" ( вул. Ангарська,18, смт. Авангард Овідіопольський район, Одеська обл., 67806) 13 294,56 грн. сума основного боргу; 89,60 грн. 3% річних; 446,78 грн. пені, 1720, 50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам

Повне рішення складено 19 квітня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Ангарська,18, смт. Авангард Овідіопольський район, Одеська обл., 67806)

3 - відповідачу ( вул. Хмельницьке шосе,82, м. Вінниця, 21036)