Рішення

від 17.04.2013 по справі 910/2237/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2237/13 17.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БАКАР» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» простягнення 72 032,37 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Макаренко О.І. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАКАР» (надалі - ТОВ «БАКАР») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (надалі - ТОВ «Спар-Центр») про стягнення 72 032,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №25 від 01.03.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 70 516,74 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 304,08 грн. та інфляційних у розмірі 211,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.03.2013 р.

06.03.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку із наявністю між сторонами третейської угоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2013 р. розгляд справи відкладено до 27.03.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 27.03.2013 р. судом оголошено перерву до 17.04.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала суду акт звіряння взаємних розрахунків, з якого вбачається часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості, провадження у справі в цій частині просила припинити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом його представника в розписці в повідомленні про перерву від 27.03.2013 р.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між ТОВ «БАКАР» (постачальник) та ТОВ «Спар-Центр» (покупець) було укладено договір поставки №25 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведено список товарів, що поставляється за цим договором, їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари за цінами, зазначеними в специфікації/прас листі, затвердженому сторонами. Ціна поставленого товару міститься у накладних, які надаються постачальником покупцеві для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що покупець оплачує грошові кошти на протязі 60 календарних днів з дати поставки товарів, яка зазначена в накладних з якими поставляється товар, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

На виконання умов Договору у період з 05.03.2012 р. по 01.07.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107 853,18 грн., що підтверджується видатковими накладними за вказаний період.

Відповідач згідно накладних на повернення здійснив повернення товару на загальну суму 37 336,44 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 70 516,74 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні за період з 05.03.2012 р. по 01.07.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на загальну суму107 853,18 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.6 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дати поставки товарів.

Відповідач згідно накладних на повернення здійснив повернення товару на загальну суму 37 336,44 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 70 516,74 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 70 516,74 грн.

В судовому засіданні 17.04.2013 р. представником позивача надано акт звіряння взаємних розрахунків, з якого вбачається, що у період з 11.02.2013 р. по 08.04.2013 р. відповідачем було частково погашено суму основного боргу на суму 24 075,70 грн., а саме: перераховано на рахунок позивача 20 000,00 грн. та повернуто товар на суму 4 075,70 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву від 21.01.2013 р. позивачем було подано до суду 04.02.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 24 075,70 грн. у період з 11.02.2013 р. по 08.04.2013 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 24 075,70 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 304,08 грн. та інфляційні у розмірі 211,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.06.2012 р. по 21.01.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у заявленому позивачем розміру.

Крім того, індекс інфляції за вказаний період (з 11.06.2012 р. по 21.01.2013 р.) має від'ємне значення, а тому у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних необхідно відмовити повністю.

Стосовно твердження відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку із наявністю третейського застереження суд відзначає наступне.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 статті першої цієї статті.

Суд відзначає, що норми діючого законодавства не містять обмеження юрисдикції господарського суду, у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди.

За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись тільки третейським судом, прямо порушує норми Конституції України та права особи на судовий захист встановленого процесуальним законом.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина 3 даної статті передбачає, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду , проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 04.02.2010 р. у справі №33/188-09, від 22.03.2011 р. у справі №13/468, від 10.05.2011 р. у справі №2/245-10, від 01.12.2011 р. у справі №5023/4609/11.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Спар-Центр» на користь ТОВ «БАКАР» заборгованості у розмірі 46 441,04 грн. та 3% річних у розмірі 1 304,08 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 211,55 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 24 075,70 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БАКАР» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спар-Центр» (0104, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А; ідентифікаційний код 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАКАР» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 37045178) заборгованість у розмірі 46 441 (сорок шість тисяч чотириста сорок одна) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 1 304 (одна тисяча триста чотири) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 45 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 24 075,70 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2013 р.

Суддя В.П. Босий