Ухвала

від 17.04.2013 по справі 813/1613/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

судового засідання

про закриття провадження в адміністративній справі

17 квітня 2013 року № 813/1613/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої - судді Потабенко В.А.

за участі секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

з участю:

прокурора - Бойко Н.І., згідно посвідчення,

представника позивача - Дорош А.Б., згідно довіреності,

представника відповідача -2 - Тильчика В.П., Кутянського А.Г., згідно довіреностей,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової інспекції, в інтересах якої до участі у справі вступив прокурор Львівської області, до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14", приватного акціонерного товариства "Ірокс" про визнання недійсним господарського зобов'язання,

встановив:

22.10.2007 року позивач, в інтересах якого до участі у справі вступив прокурор Львівської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до ТзОВ "Будівельне підприємство-14", ЗАТ "Ірокс", в якому просить визнати недійсним укладений між відповідачами договір б/н від 07.07.1998 року про передачу у власність нерухомого майна.

Справа неодноразово розглядалась судами.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року провадження в адміністративній справі було закрито з тих мотивів, що за змістом приписів ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. В зв'язку з чим в порядку адміністративного судочинства розглянутий бути не може.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року апеляційну скаргу ЗАТ "Ірокс" задоволено частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2010 року змінено, виключено з мотивувальної частини ухвали висновки суду про нікчемність договору б/н від 07.07.1998 року, укладеного між ТзОВ "Будівельне підприємство-14" та ЗАТ "Ірокс" про передачу у власність нерухомого майна.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.12.2012 року ухвали першої та апеляційної інстанції в даній справі скасував, оскільки судами не було надано належної правової оцінки тому, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова звернулась до суду з неналежним позовом, тобто позивач просив визнати недійсною угоду, а не ставив вимогу про стягнення суми за нікчемною угодою. Крім того, суди не звернули увагу на той факт, що постанова Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 скасована, а справа повернута на новий розгляд до того ж суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції при розгляді справи.

За наслідками розгляду матеріалів кримінальної справи № 180-0105 за фактом вчинення замаху на заволодіння майном ЗАТ "Будівельне підприємство-14" на суму 66407,23 грн. шляхом складання підроблених документів та зловживання службовим становищем, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, прокуратурою Залізничного району м. Львова 30.12.2011 року прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Доказів оскарження такої сторонами суду не надано.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

До того ж, органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Звідси, правова оцінка правочину б/н від 07.07.1998 року про передачу у власність нерухомого майна, укладеному між ТзОВ "Будівельне підприємство-14" та ЗАТ "Ірокс", повинна була б надаватись саме під час розгляду даної позовної вимоги.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді та Львівському апеляційному адміністративному суді перебувала позовна вимога ДПІ в Сихівському районі м. Львова до ТзОВ "Будівельне підприємство-14", ЗАТ "Ірокс" про застосування наслідків нікчемного правочину, а саме - про стягнення всього одержаного за договором б/н від 07.07.1998 року про передачу у власність нерухомого майна в дохід держави. Вимога неодноразово розглядалась судами. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 року, у задоволенні позовної вимоги ДПІ в Сихівському районі м. Львова про застосування наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, а саме - про стягнення з ТзОВ "Будівельне підприємство-14" та ЗАТ "Ірокс" всього одержаного за договором б/н від 07.07.1998 року про передачу у власність нерухомого майна відмовлено.

З урахуванням всього наведеного, позови податкових органів про визнання правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

В ході судового засідання судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі з тих підстав, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки податковий орган станом на 22.10.2009 року (дату звернення до суду) був позбавлений повноважень на звернення до суду з відповідними позовами про визнання недійсним господарських правочинів.

Прокурор та представник позивача проти закриття провадження у справі заперечили.

Представники відповідача-2 питання закриття провадження у справі підтримали.

Представники відповідача-1 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, чим залишили питання закриття провадження на розсуд суду.

З урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, щодо позовної вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання б/н від 07.07.1998 року про передачу у власність нерухомого майна, укладеному між ТзОВ "Будівельне підприємство-14" та ЗАТ "Ірокс", то провадження у справі за цією вимогою слід закрити, оскільки таку вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 157, 160, 165, 167 КАС України, суд, -

ухвалив:

провадження в адміністративній справі № 813/1613/13-а за позовом Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової інспекції, в інтересах якої до участі у справі вступив прокурор Львівської області, до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14", приватного акціонерного товариства "Ірокс" про визнання недійсним зобов'язання - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст ухвали виготовлено 19.04.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.