Ухвала

від 18.04.2013 по справі 5009/1266/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/11/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

18.04.13 Справа № 5009/1266/12

Суддя Місюра Людмила Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" вих. б/н від 08.04.2013 року про розстрочку виконання рішення суду та затвердження графіку виконання рішення у справі № 5009/1266/12

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса : 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус" (69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 10-А)

Про стягнення 3 471 грн. 37 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників:

Від Концерну „МТМ": Лойко Р.О. - дов. № 49/27 від 03.01.2013р.

Від ТОВ „Ельбрус": не з'явився

В С Т А Н О В И В:

08.04.2013 року на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" вих. б/н від 08.04.2013 року (надалі - боржник). В заяві боржник просить розстрочити виконання рішення у справі та затвердити графік виконання рішення з проведенням оплати в сумі 1 693 грн. 63 коп. з квітня по червень 2013 року.

В обґрунтування вимог заяви боржник зазначає наступне: на виконання рішення господарського суду Запорізької області 11.06.2012р. у справі за № 5009/1266/12 видано судовий наказ, відповідно до якого підлягає стягненню з боржника заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за основною сумою у розмір 3 194 грн. 10 коп., 223 грн. 82 коп. - пені, 53 грн. 45 коп. - відсотків річних, 1 609 грн. 50 коп. - судові витрати, що становить загальну суму 5 080 грн. 87 грн. на користь Концерну Міські теплові мережі (надалі - стягувач). У провадженні Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ (надалі - виконавча служба) міститься виконавче провадження. Боржник на даний час перебуває у складному фінансовому становищі, що значно утруднює виконання рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та ст. 36 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. (надалі - постанова пленуму) господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. В п. 7.1.2 вищевказаної постанови зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Згідно з п. 7.2 постанови пленуму, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Так, на рахунках боржника відсутні кошти. За таких обставин, на думку боржника наявна загроза банкрутства. Про такий фінансовий стан товариства, єдиному засновнику Шаминій Л.С., стало відомо лише у середині березня 2013р. Директором підприємства замовчувався реальний стан справ на підприємстві. Не зважаючи на дані обставини, власник товариства має намір продовжувати господарську діяльність. Для боржника, ситуація, що склалася є не типовою, господарська діяльність підприємства здійснюється на протязі 18 років. Конституцією України та Господарським Кодексом України гарантується право на підприємницьку діяльність. На підставі викладеного, просить заяву задовольнити та надати розстрочку виконання рішення суду.

Стягувач (Концерн „Міські теплові мережі") надав суду письмові пояснення на заяву боржника, де зазначив наступне: рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 року по справі №5009/1266/12 з боржника на користь стягувача було стягнуто суму заборгованості за відпущену теплову енергію - 3 194 грн. 10 коп., пеню - 223 грн. 82 коп., 3% річних 53 грн. 45 коп. та суму судового збору - 1 609 грн. 50 коп., а всього до стягнення - 5 080 грн. 87 коп. 08.04.2013 року боржник звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2012 року по справі № 5009/1266/12 на період з квітня 2013 року по червень 2013 року, рівними частинами по 1 693 грн. 63 коп. Стягувач заперечує проти надання розстрочки погашення заборгованості з наступних підстав: Згідно п 7. 2 Пленуму ВГСУ № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України при застосуванні приписів статті 121 ГПК України господарським судам необхідно мати на увазі, що: вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо . Виходячи з наведеної норми, дослідивши матеріали додані боржником до заяви про розстрочку виконання рішення суду, стягувач звертає увагу суду, що заявником не додано жодного доказу на підтвердження свого твердження про складне фінансове становище підприємства та існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Крім того, слід також враховувати, що за змістом частини першої ст. 229 Господарського кодексу України та частини першої ст. 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало не можливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми не виконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежного виконання грошового зобов'язання за будь яких обставин. На сьогоднішній день стягувач перебуває в тяжкому фінансовому становищі, оскільки має грошові зобов'язання перед КП Водоканал , ДК Газ України , ВАТ Запоріжобленерго . Заборгованість стягувача перед постачальниками послуг складає: вода - 1904,5 тис. грн., електроенергія - 10176,2 тис. грн., газ - 548468,9 тис. грн. Дебіторська заборгованість стягувача складає 560549,6 тис. грн. Отже, несплата боржником заборгованості за теплову енергію негативним чином позначаться на фінансово-господарській діяльності підприємства, а саме: у випадку не сплати за природній газ, холодну воду та електроенергію, постачальники мають право припинити постачання вищевказаних енергоносіїв, що призведе до припинення подачі теплової енергії в гарячій воді та паралізує роботу підприємства. Стягувач для вироблення теплової енергії закуповує природний газ у постачальників на умовах передплати, а за кожний день прострочення оплати сплачує пеню. Для сплати заборгованості за отримані енергоресурси стягувач постійно залучає кредитні кошти філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , при цьому змушені нести додаткові витрати. Просить в задоволенні заяви відмовити.

Ухвала суду про прийняття заяви про розстрочку до розгляду та призначення засідання суду від 09.04.2013 року була отримана боржником 12.04.2013 року, про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення № 11731554 (ар. с. 96).

Уповноважений представник ТОВ „Ельбрус" (боржник) у судове засідання не з'явився.

Суд визнав за можливе розглянути заяву без участі представника боржника, за наявними матеріалами, оскільки відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, заява про розстрочку виконання рішення господарського суду розглядається протягом десяти днів, про що суд зазначив в ухвалі про прийняття заяви до розгляду від 09.04.2013р .

Розглянувши та оцінивши всі надані суду матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, суд вважає, що заява про розстрочку виконання рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.05.2012 року були задоволені у повному обсязі позовні вимоги стягувача і на його користь з боржника було присуджено до стягнення основний борг в сумі 3 194 грн. 10 коп., пеню в сумі 223 грн. 82 коп., 3 % річних в сумі 53 грн. 45 коп., а також судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп., що разом становить суму 5 080 грн. 87 коп.

На виконання рішення від 30.05.2012 року, господарським судом Запорізької області був виданий відповідний наказ від 11.06.2012 року у справі.

До господарського суду Запорізької області від боржника надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду до 30.05.2013 року на три місяці, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства та імовірну загрозу банкрутства підприємства.

Заява була підписана представником боржника - адвокатом Онішкевич Г.М.

На підтвердження повноважень адвоката суду була надана копія договору про надання правової допомоги від 22.03.2013 року, який фактично укладено між адвокатом та ТОВ „Ельбрус" в особі єдиного засновника Шаминої Людмили Семенівни.

В матеріалах справи міститься копія статуту ТОВ „Ельбрус" (ар. с. 78-83).

В п. 14 статуту вказано, що Шаміна Л.С. є єдиним засновником та учасником товариства.

В розділі 4 статуту визначені права та обов'язки учасника, серед яких відсутнє право на укладання будь-яких договорів.

Натомість, в п. 8.4 статут вказано, що поточну діяльність товариства керує генеральний директор товариства, який призначається учасником.

Представляти товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладати в Україні та за її межами договори та інші угоди від імені товариства має право генеральний директор, про що вказано в п. 8.4.1 статуту.

Отже, укладати договір про надання правової допомоги від імені боржника, з урахуванням положень статуту підприємства, має право така посадова особа, як генеральний директор, а не засновник (учасник).

На підставі викладеного, заяву про надання розстрочки виконання рішення суду від 08.04.2013 року була підписана не уповноваженою на то особою.

Відповідно до п 8.4.2 статуту, генеральний директор дії від імені товариства без доручення.

З викладеного вище слідує, що лише генеральний директор представляє товариство без доручення.

Крім того, ухвалою суду від 09.04.2013 року про прийняття заяви до розгляду та призначення судового засідання, суд зобов'язав боржника надати певні докази на підтвердження своїх доводів, зокрема, надати всі документи на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, у т. ч. надати довідки банків про рух (відсутність руху) грошових коштів на всіх розрахункових рахунках, довідки про наявність (відсутність) грошових коштів на всіх рахунках підприємства, всі документи, які підтверджують тяжке фінансове становище підприємства, у т. ч. баланс, звіт про фінансові результати роботи підприємства та інші документи; документально підтвердити скрутне фінансове становище підприємства; всі первинні документи на підтвердження перерахування за наказом суду у справі № 5009/1266/12 суми повністю або частково (відповідні платіжні документи із зазначенням дати, суми та призначення платежу); всі матеріали виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду у справі № 5009/1266/12, у т. ч. постанови (про відкриття, зупинення та ін) та докази їх отримання.

Проте боржник вимоги ухвали суду не виконав, жодного документу на підтвердження відсутності грошових коштів на рахунках підприємства або на підтвердження відсутності руху коштів на наявних розрахункових рахунках, на підтвердження свого фінансового стану та інші документи - не надав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення суду у виняткових випадках можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Боржник не представив суду документів, які свідчать про наявність у нього виняткового тяжкого фінансового становища та не вказав суду підстави, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не представив суду відповідні докази.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Але, суду були надані квитанція № 10 від 17.04.2013 року, де в графі „призначення платежу" вказано, що сума 3 791 грн. 10 коп. сплачена боржником як основний борг за наказом № 5009/1266/12; квитанція № 11 від 17.04.2013 року, де в графі „призначення платежу" вказано, що сума 223 грн. 82 коп. сплачена боржником як пеня за наказом № 5009/1266/12; квитанція № 12 від 17.04.2013 року, де в графі „призначення платежу" вказано, що сума 53 грн. 45 коп. сплачена боржником як 3 % річних за наказом № 5009/1266/12, а також квитанція № 13 від 17.04.2013 року, де в графі „призначення платежу" вказано, що сума 1 609 грн. 50 коп. сплачена боржником як судовий збір за наказом № 5009/1266/12.

Оригінали вказаних квитанцій були досліджені судом, їх копії - залучені до матеріалів справи.

Отже, на даний час сума боргу за рішенням господарського суду від 30.05.2012 року повністю сплачена боржником.

Враховуючи все вище викладене, а також факт повного погашення боржником суми боргу та судових витрат у справі № 5009/1266/12, суд не вбачає підстав для задоволення заяви боржника та надання розстрочки виконання рішення суду у справі.

Керуючись постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року за № 9, ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Ельбрус" вих. б/н від 08.04.2013 року про розстрочку виконання рішення суду та затвердження графіку виконання рішення у справі № 5009/1266/12 залишити без задоволення.

Ухвала підписана: 18.04.2013р.

Суддя Л.С. Місюра