Рішення

від 12.04.2013 по справі 0544/15162/2012

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 2/243/150/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, Рай-Олександрівської сільської ради Слов'янського району Донецької області, треті особи: Відділ Держземагентства у Слов»янському районі, фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2» Слов»янського району, Друга Харківська державна нотаріальна контора - про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, -

В С Т А Н О В И В :

03.12.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду з позовом про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс звернулась ОСОБА_1 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області та Рай-Олександрівської сільської ради Слов'янського району, треті особи: Відділ Держземагентства у Слов»янському районі, фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2» Слов»янського району, Друга Харківська державна нотаріальна контора, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який відповідно до Статуту фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрованого Розпорядженням №48 Слов'янської районної державної адміністрації від 30.01.1997р., є засновником фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2» і на момент створення був головою останнього.

У відповідності до діючого законодавства на момент створення фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» необхідною умовою створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство. Зокрема, ст. 9 Закону передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Цим же Законом передбачена була процедура отримання у постійне користування такої земельної ділянки, у відповідності до якої, заяву, підписану головою створюваного господарства, про бажання отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства необхідно було подати до Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки (ст. 5 Закону). І в результаті, вже на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видавався відповідно Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 2 Закону).

Відповідно до вищенаведеного, ОСОБА_3 на підставі рішення Рай-Олександрівської ради народних депутатів Слов'янського району Донецької області від 15.12.1992 р. було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15.03.1993р., який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65, а 29.03.1993 р. було створено фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2», підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство» від 19 червня 2003р. фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. У ст. 19 зазначеного Закону наголошується на тому, що до складу майна фермерського господарства входить право користування землею. Ст. 22 передбачено, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. Ст.191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Таким законом на сьогодні є Цивільний кодекс України, відповідного до якого (ст. 1216) успадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Крім того, необхідно зауважити, що конкретно про земельну ділянку, обумовлюється у ч. 2 ст. 23 Закону, зокрема, що якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Що також підтверджує той факт, що земельна ділянка входить до складу спадкової маси як невід'ємна частина фермерського господарства.

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 29.05.2012 р. за № 30605507, Спадкова справа №52876124, спадкодавцем є її батько - ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 04.05.1990 р. У відповідності до вимог Книги 6 Цивільного кодексу України після його смерті відкрилася спадщина, до якої зокрема входить фермерське господарство-«ІНФОРМАЦІЯ_2», код ЄДРПОУ НОМЕР_2, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і право на постійне користування земельною ділянкою, наданої для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради. Спадкоємцями першої черги після смерті батька є вона, її брат - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_6, але останні у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на її користь.

Однак, всупереч вищенаведеним нормам законодавства, головою Слов'янської районної державної адміністрації за клопотанням Рай-Олександрівської сільської ради не визнається її право на спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, оскільки задовго до спливу шестимісячного терміну, передбаченого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, було видано Розпорядження «Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_1.» від 10.08.2012 р. за №459.

При цьому, вказане розпорядження, окрім вищезазначеного, за змістом також суперечить наступним нормам права: 1) відповідно до Конституції України (ст. 19) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, всупереч цьому, Голова Слов'янської райдержадміністрації у зазначеному Розпорядженні від 10.08.2012 р. за №459, посилається на норму ст. 140 ЗК України, у якій відповідно до чинної редакції ЗК України станом на 03.12.2012 р., мова йде про підстави припинення права власності на земельну ділянку, а не права постійного користування, що є дещо різними як за змістом, так і за смисловим навантаженням категоріями. Також, далі йде посилання на ст. 141 ЗК України, якою передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, при цьому, аргументуючи тим, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_1, однак чинною редакцією вказаної норми не передбачено такої підстави для припинення постійного користування земельною ділянкою; 2. посилання ст. 8 ЦК України, в якій містяться положення про застосування аналогії закону та аналогії права. Але нам незрозумілим є аналогію чого і до яких правовідносин застосовує посадова особа. Адже, порушене питання, стосовно постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства чітко врегульоване чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про фермерське господарство». Більше того, аналогія застосовується до цивільних правовідносин, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, але жодним чином не до публічно-правових відносин, які мають місце з органами державної влади; 3) посилання на ст. 47 ЦК України, яка регламентує правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, що не має жодного відношення до спірного питання, оскільки ОСОБА_1 не був оголошеним померлим, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке видане на підставі довідки про причину смерті, а не Рішення суду про оголошення особи померлою. Також, Відповідачами жодним чином не було взято до уваги той факт, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» діяльність фермерського господарства припиняється у разі: 1) реорганізації фермерського господарства; 2) ліквідації фермерського господарства; 3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства. Станом на момент звернення до суду за фермерським господарством «ІНФОРМАЦІЯ_2» не розпочато процедури реорганізації, ліквідації та процедури банкрутства, останнє продовжує здійснювати свою статутну діяльність, зокрема, сплачувати податки та збори, про що в Рай - Олександрівській сільській раді безпосередньо є інформація, оскільки кошти надходять до її бюджету, нараховувати та виплачувати заробітну плату, укладати договори з контрагентами та відповідно здійснювати розрахунки за ними, що підтверджується Випискою з банку за період з 06.05.2012 р. по 02.12.2012 р., подавати у встановлений законодавством строк звіт до ДПІ та УПФ України, що підтверджується Квитанціями про подання електронної звітності. А тому, якщо вилучити у фермерського господарства спірну земельну ділянку на основі якої воно було створено, функціонує і здійснює свою діяльність, то останнє фактично припине існувати як таке, в силу відсутності матеріальної основи для подальшого здійснення діяльності за КВЕД - вирощування зернових та технічних культур.

При цьому, вважає за необхідне зауважити, що ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили. Ст. 27 ЗК України УРСР в редакції від 13.03.1992 року, що діяла на момент надання ОСОБА_1 земельної ділянки у постійне користування, визначає вичерпний перелік підстав для припинення права користування нею. Смерть землекористувача земельної ділянки не припиняє права користування земельною ділянкою. Враховуючи це, вважає, що спірна земельна ділянка є матеріальною основою фермерського господарства, у зв'язку з чим до неї, в порядку спадкування після смерті батька, переходить право постійного користування нею. Навіть, не зважаючи на те, що маємо місце із законодавчо неврегульованим питанням, оскільки чинний ЦК України не передбачає успадкування права постійного користування земельною ділянкою, а чинним ЗК України (ст. 92) не визнається право фізичної особи бути постійним землекористувачем, але з приводу питання про осіб які вже мають земельні ділянки у постійному користуванні (отримали у законному порядку, згідно вимог ЗК в редакції від 18.12.1990 р. або ЗК в редакції від 13.03.1992 р. ), є Рішення Конституційного Суду України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р., №5-рп/2005, відповідно до якого положення ЗК про обов'язок переоформлення права постійного користування землею, закріпленого за громадянами (фізичними особами) на право оренди або право власності є неконституційним, в силу того, що відсутнє відповідне законодавче, організаційне та фінансове забезпечення. При цьому, ні за Земельним кодексом України, діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства (ст. 140-149 Земельного кодексу України, ст. 412 ЦК України) смерть особи користувача земельної ділянки не є підставою припинення її права користування земельною ділянкою. Тому, прогалина у законодавстві щодо неврегульованості питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою осіб, які правомірно набули такого права на підставі діючого на час набуття законодавства, не може бути перешкодою до захисту права спадкоємців таких осіб та їх права успадковувати всі належні і не припинені права спадкодавця.

Невизнання Відповідачами її права на спадкування та прийняття головою Слов'янської районної державної адміністрації Розпорядження від 10.08.2012 р. за № 458, позбавляє її можливості звернутися до нотаріальної контори для отримання встановленому законодавством порядку Свідоцтва про право на спадщину. А відповідно, відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірного питання та оформити правовстановлюючі документи заважає вільно володіти, користуватись належним їй по праву майном, а також як їй, так і членам фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2» реалізувати своє право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки, у розмірі земельної частки (паю), що передбачене як нормами ЗК України, так і ЗУ «Про фермерське господарство», оскільки Розпорядженням №135 від 16.03.2012 р. фермерському господарству «ІНФОРМАЦІЯ_2» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його невизнання, порушення чи оспорювання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання права. Тому, просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради та право власності на фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Ст. 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру 0.1 від розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 р.» передбачено мінімальну заробітну плату у розмірі 1073грн. Нею сплачено судовий збір у розмірі - 107 грн. 30 коп., що підтверджується Квитанцією. Ч. 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, просить суд стягнути з Відповідачів понесені нею судові витрати.

Просить суд:

· визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради, та належала ОСОБА_1 на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15.03.1993 р., який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65;

· визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 право власності на фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2», код ЄДРПОУ НОМЕР_2, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Рай-Олександрівської сільської ради Слов'янського району Донецької області - ОСОБА_7, в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила, що 15.03.1993 ОСОБА_1 відповідно до вимог Земельного кодексу України 1991 року, видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50 га за межами населеного пункту Рай-Олександрівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно довідки відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Слов'янському району ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована смерть громадянина ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1). Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи (можливість мати цивільні права та обов'язки) припиняється у момент її смерті. Отже, зі смертю ОСОБА_1 припинилося його право постійного користування земельною ділянкою. Таким чином сільською радою було направлено 27.06.2012 року за № 128/02-41 листа до Слов'янської райдержадміністрації ,щодо переді земель до земель запасу. Керуючись ст.. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи,які мають у постійному користуванні земельні ділянки, повинні були до 01.01.2008 року переоформити на них право власності,або оформити договір оренди. Таким чином громадяни,яким земельні ділянки надані в постійне користування для ведення фермерського господарства позбавлені можливості передавати створені ними фермерські господарства у спадщину. Справа в тому,що земельні ділянки,надані у постійне користування для ведення фермерського господарства, перебувають у власності держави. Це означає, що фермер має право передавати у спадщину, або оренду чи заставу лише будівлі та споруди фермерського господарства. Для отримання цієї земельної ділянки новий власник має звернутися до відповідного органу влади з заявою про надання йому земельної ділянки, А якщо б земельна ділянка належала фермеру на праві власності,то згідно ст. 22 та ст.23 ЗУ 19.06.2003 року "Про фермерське господарство" спадкоємець фермера має право успадкувати фермерське господарством, як єдиний майновий комплекс.

Представник відповідача - Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області - ОСОБА_8, в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та пояснила, що 15.03.1993 ОСОБА_1 відповідно до вимог Земельного кодексу України 1991 року, видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50 га за межами населеного пункту Рай-Олександрівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно довідки відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Слов'янському району ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована смерть громадянина ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1). Відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи (можливість мати цивільні права та обов'язки) припиняється у момент її смерті. Отже, зі смертю ОСОБА_1 припинилося його право постійного користування земельною ділянкою. Постійне користування - це користування земельною ділянкою без визначеного строку особою, якій надано цю ділянку за рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Таке право на за Земельним, ні Цивільним кодексами України не успадковується. За Земельним кодексом України прийняття спадщини є підставою для набуття права власності на землю (стаття 81), а також може передаватись у спадщину право оренди земельної ділянки ( стаття 93).

Право набувати земельні ділянки у постійне користування згідно з пунктом 2 статті 92 Земельного кодексу України мають лише:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариство залізничного транспорту загального користування».

Цей перелік є виключним. Фізичні особи, відповідно до Земельного кодексу України, не мають права набувати земельні ділянки у постійне користування. Враховуючи вищевикладені підстави, 10.08.2012 за №459 видано розпорядження голови райдержадміністрації «Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_3». Державний акт на право постійного користування землею серія ДН-65, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.03.1993 за № 65, виданий на ім'я ОСОБА_1 скасований. На сьогоднішній день розпорядження голови райдержадміністрації 10.08.2012 за № 459 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_3» є чинним та ніким не оскаржене.

По-друге: відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. До складу земель фермерського господарства, згідно частини 1 статті 31 Земельного кодексу України та частини 1 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство», входять:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Передача земель у постійне користування для ведення фермерського господарства та входження до складу земель фермерського господарства, земельних ділянок, переданих громадянам у постійне користування, чинним законодавством не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивача щодо урегульованості питання постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства чинним законодавством, зокрема Законом України «Про фермерське господарство», не відповідає дійсності.

Представник третьої особи - Відділу Держземагентства у Слов»янському районі Донецької області - ОСОБА_9, в судовому засіданні не визнала позовні вимоги, в зв'язку з тим, що право на постійне користування земельною ділянкою не успадковується та просила вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Представник третьої особи - фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2» Слов»янського району Донецької області - ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити та пояснив, що 10.08.2012 року головою Слов'янської районної державної адміністрації було видано Розпорядження № 459 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками громадянину ОСОБА_1 чим було порушено право позивача на спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У своєму розпорядженні голова Слов'янської районної державної адміністрації посилається на норми ст.ст.17, 141 Земельного Кодексу України, які ніякого відношення не мають до припинення права постійного користування земельною ділянкою. Посилання ж на ст.140 Земельного Кодексу України також не правомірне з наступних причин:

Конституційний Суд України у п.5.2 свого Рішення №5-рц від 22.09.2005 року пояснює наступне: « 5.2. Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.»

Зокрема, в ст. 41 Конституції України йдеться про право приватної власності, а саме:

«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».

Таким чином, держава захищає право постійного користування земельною ділянкою по аналогії права власності на неї. Підстави припинення права власності на земельну ділянку регламентуються ст. 140 Земельного Кодексу України. Зокрема пунктом (б) цієї статті передбачено припинення права власності на земельну ділянку у разі смерті власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця.

У нашому випадку припинення права власності (права постійного користування земельною ділянкою) не можливо, так як є спадкоємець за законом.

У відповідності до ст. 1277 Цивільного Кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Отже припинення права власності (права постійного користування) на земельну ділянку у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом здійснюється виключно за рішенням суду, а не розпорядженням голови районної державної адміністрації.

Третя особа Друга Харківська державна нотаріальна контора в судовому засіданні не була присутня, але надала заяву, в якій просила розглянути справу без участі їх представника.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третіх осіб, дослідивши додані сторонами документи, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України вказує на те, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; власність зобов'язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, а Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки і усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У п.5.2 свого Рішення Конституційного Суду України №5-рц від 22.09.2005р. Конституційний Суд України роз»яснює: « Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України ».

Позивач ОСОБА_1, як член фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2» та спадкоємець після смерті свого батька і водночас засновника і голови даного господарства, використовуючи своє право на захист звернулась до суду з даним позовом.

Згідно Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» необхідною умовою для створення і функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачає, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Статтею 5 цього Закону передбачена була процедура отримання у постійне користування такої земельної ділянки, у відповідності до якої, заяву, підписану головою створюваного господарства, про бажання отримати земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства необхідно було подати до Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», на ім'я голови селянського (фермерського) господарства було видано ОСОБА_3 на підставі рішення Рай-Олександрівської ради народних депутатів Слов'янського району Донецької області від 15.12.1992 р., у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15.03.1993 р., який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65 (а.с.17);

У статті 19 зазначеного вище Закону вказано, що до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Статтею 22 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено, що фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс, включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Статтею 191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Таким чином, у суді з вірогідністю було доведено позивачем ОСОБА_1, що земельна ділянка, що буда отримана її батьком ОСОБА_3 на підставі рішення Рай-Олександрівської ради народних депутатів Слов'янського району Донецької області від 15.12.1992р., у постійне користування площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства, входить до складу підприємства - фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2», як до єдиного майнового комплексу, засновником і головою якого є ОСОБА_3, відповідно до Статуту фермерського господарства «ІНФОРМАЦІЯ_2», зареєстрованого Розпорядженням №48 Слов'янської районної державної адміністрації від 30.01.1997р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, згідно вимог ст. 1261 ЦК України, оскільки є його донькою, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 04.05.1990 р. (а.с.12). Крім ОСОБА_1 спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його син - ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_6, але останні у встановлений законом строк відмовились від прийняття спадщини на користь позивача - ОСОБА_1

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов»язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Відповідно до Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 29.05.2012 р. за № 30605507, Спадкова справа №52876124, спадкодавцем є її батько - ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 04.05.1990 р. У відповідності до вимог Книги 6 Цивільного кодексу України після його смерті відкрилася спадщина, до якої зокрема входить фермерське господарство - «ІНФОРМАЦІЯ_2», код ЄДРПОУ НОМЕР_2, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і право на постійне користування земельною ділянкою, наданої для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Частина 2 ст. 23 Закону, передбачає, що якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Таким чином, у судовому засіданні позивачем було доведено, що вона, як спадкоємець має право на спадкування, як на цілісний майновий комплекс, на фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2», код ЄДРПОУ НОМЕР_2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому вона має право на успадкування і права на постійне користування земельною ділянкою, наданої для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради, оскільки дана земельна ділянка була надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення саме сільського (фермерського) господарства і останній одержав Державний акт на право постійного користування землею виданого громадянину України (а.с.17). На сьогоднішній час ФГ «ІНФОРМАЦІЯ_2» продовжує свою діяльність про свідчать, залучена позивачем виписка з ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.20-340.

Стаття 32 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачає, що Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства у випадках, передбачених законом. Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється.

Заперечуючи проти позову відповідачі вказують на те, що право набувати земельні ділянки у постійне користування фізичні особи не мають, що згідно з пунктом 2 статті 92 Земельного кодексу України ( в редакції 2001р.) вказаний перелік тих осіб, які мають таке права і даний перелік є вичерпним.

Суд не може прийняти до уваги дані заперечення, оскільки вони суперечать рішенню Рай-Олександрівської ради народних депутатів Слов'янського району Донецької області від 15.12.1992р., яким надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення сільського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 50 га, розташованої на території Рай-Олександрівської сільської ради, Слов'янського району Донецької області.

З часу отримання даної земельної ділянки ОСОБА_1 відповідачі не звертались до судових органів про вилучення даної земельної ділянки, як незаконно отриманої ОСОБА_1

Згідно зі ст. 10 ч.2,3 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З добутих у судовому засіданні доказів вбачається, що позивач довели перед судом свої позовні вимоги і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 11 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13,14,41 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №5-рц від 22.09.2005р. ст.ст.1, 2, 5, 9, 19, 23, 32 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» , ст. ст. 191, 1216 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,62,64,209 ч.3,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слов'янської районної державної адміністрації Донецької області, Рай-Олександрівської сільської ради Слов'янського району Донецької області про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство як цілісний майновий комплекс , задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право на постійне користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50 га, яка розташована на території Рай-Олександрівської сільської ради Слов»янського району Донецької області та належала ОСОБА_3 на праві постійного користування, згідно Державного акту на право постійного користування землею виданого громадянину України від 15 березня 1993р., який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на фермерське господарство «ІНФОРМАЦІЯ_2» код ЄДРПОУ НОМЕР_2, яке знаходитьмя за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: