Ухвала

від 05.04.2013 по справі 2а-0770/1488/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2013р. Справа № 4766/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Клюби В.В.,

за участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

за участю представників:

апелянта 1, 2 (відповідача у справі): Пензова С.В.,

позивача у справі: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові

апеляційні скарги Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл. та Державної митної служби України, м.Київ

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі № 2а-0770/1478/12

за позовом ОСОБА_2, м.Берегово, Закарпатська обл.

до Державної митної служби України, м.Київ, Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл.

про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012р. ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, м.Київ та до Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл. про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 24.04.2012р. № 867-к в частині припинення з 25.04.2012р. його перебування на державній службі в органах митної служби України, поновленння на посаді заступника начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Чопської митниці, стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також звернення постанови суду в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати в межах суми за 1 місяць до негайного виконання.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. адміністративний позов задоволено. Чопська митниця, м.Чоп, Закарпатська обл. та Державна митна служба України, м.Київ, які не погодились із винесеним рішенням, його оскаржили, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, і просили скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянтів -1, -2 у судовому засіданні апеляційного суду апеляційні скарги Державної митної служби України, м.Київ та Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл. підтримав повністю.

Позивач у справі, ОСОБА_2, проти апеляційних скарг заперечив, підтримав правову позицію, викладену в адміністративному позові.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, правову позицію, висловлену учасниками судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг Чопської митниці та Державної митної служби України у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

При задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі (апелянт-1 та апелянт-2) не довели правомірності звільнення позивача з митних органів України, оскільки ОСОБА_2 не допущено порушень посадової інструкції, у його діях відсутні ознаки діянь, що підпадають під ознаки порушення Присяги державних службовців, а тому відсутні підстави для його звільнення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 проходив службу в митних органах з 04.05.1994р., зокрема, з 01.02.2012р. по час звільнення - заступником начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Чопської митниці. Згідно із наказом Державної митної служби України від 24.04.2012р. № 867-к "По припинення перебування на державній службі" за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" - припинено 25.04.2012р. його перебування на державній службі в митних органах України.

Підставою для звільнення позивача за порушення Присяги державних службовців стало подання Чопської митниці за результатами службової перевірки, проведеної відповідно до наказу Чопської митниці №385 від 27.03.2012р., в ході якої зроблено висновок про неналежний контроль за діями підпорядкованого особового складу з боку ОСОБА_2, який, відповідно до наказу Чопської митниці від 05.03.2012 №471-к, тимчасово виконував обов'язки начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Чопської митниці, та несумлінне виконання ним основних обов'язків державного службовця та службових обов'язків, визначених п.п.2.1, 2.4, 2.18, 2.21, 2.33, 2.40, 2.45 та 2.47 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород" Чопської митниці.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про те, що зазначені вище підстави для звільнення позивача із займаної посади спростовуються матеріалами справи, а також наступним:

В оспорюваному наказі, із посиланням на Акт службової перевірки, відображені наступні обставини: 26.03.2012р. старшим інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста "Ужгород" Романом Ю.Ю. було здійснено митний контроль та митне оформлення транспортного засобу марки "Ауді 100", реєстраційний номер НОМЕР_1. Порушень вимог законодавства при переміщенні цього транспортного засобу через митний кордон України ним не виявлено. Після завершення митного контролю та митного оформлення працівниками відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Чопської митниці здійснено переогляд цього транспортного засобу.

За результатами переогляду у транспортному засобі виявлено товари "зелений горошок" та "кукурудза консервована" загальною вагою 1299,12кг., на суму 36425,71грн., які підлягали оподаткуванню, та складено протокол про порушення митних правил № 0839/30500/12 за ознаками порушень, передбачених ст.ст.351, 339 Митного кодексу України і встановлено, що у разі митного оформлення цих товарів у встановленому законодавством порядку до Державного бюджету України підлягала сплаті сума митних платежів у розмірі 12512,22грн.

Відносно ОСОБА_2, у доповідній записці про результати службової перевірки зазначено, що пропуск на митну територію України товарів по смузі "зелений коридор" старшим інспектором Романом Ю.Ю., стало наслідком неналежного виконання заступником начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород", який відповідно до наказу Чопської митниці від 05.03.2012р. №471-к, тимчасово виконував обов'язки начальника цього відділу, службових обов'язків, визначених пп.2.1, 2.5, 2.16, 2.47 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 3 митного поста "Ужгород".

Відповідно до п.2.1 посадової інструкції, начальник відділу митного оформлення здійснює, в межах делегованих повноважень, керівництво відділом, і несе персональну відповідальність за якісне, повне та своєчасне здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також предметів, товарів, транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України у пункті пропуску "Ужгород - Вишнє Нємецьке" та інших покладених на відділ завдань. Згідно з п.2.4 - організовує, координує та контролює діяльність відділу щодо виконання поставлених завдань; перевіряє і забезпечує своєчасність та точність виконання посадовими особами відділу законодавства з питань митної справи, наказів, розпоряджень та вказівок керівництва митниці. П.2.18 передбачено, що начальник відділу контролює дотримання порядку випуску із зони митного контролю пункту пропуску "Ужгород - Вишнє Нємецьке" товарів і предметів, щодо яких завершені митний контроль та митне оформлення відповідно до чинного законодавства. Згідно з п.2.47 - виконує вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також розпорядження безпосереднього або прямого керівника, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації, зміни найменування посади чи професії.

Задоволюючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача матеріалами службової перевірки не підтверджується, оскільки позивач особисто не приймав участі у проведенні митного огляду вищезазначеного транспортного засобу. Причинно-наслідковий зв'язок між службовою діяльністю позивача та можливим порушенням зі сторони старшого інспектора Романа Ю.Ю. матеріалами справи не доводяться та носить характер припущення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи про пропуск та митне оформлення транспортного засобу з р.н.НОМЕР_1 26.03.2012р. старшим інспектором Романом Ю.Ю. позивачу нічого відомо не було. Під час цього пропуску позивач виконував свої службові обов'язки на ділянці оформлення вантажних транспортних засобів, яка знаходиться на відстані понад 800 метрів від ділянки оформлення легкових автомобілів, що підтверджується особистими поясненнями позивача від 27.03.2012р. та не заперечується відповідачем -1.

Посадова інструкція начальника відділу митного оформлення №3 митного поста "Ужгород" не ставить вимоги щодо здійснення безпосереднього контролю з боку начальника відділу усіх дій кожного підпорядкованого працівника. Враховуючи кількість підпорядкованого особового складу (згідно із штатним розписом 22 посади) та складну інфраструктуру митного поста фізичної можливості такого контролю фактично також немає.

Таким чином, матеріали справи не вказують на безпосередній зв'язок між діями чи бездіяльністю позивача та пропуском вищезазначеного транспортного засобу старшим інспектором Романом Ю.Ю.

На те, що висновки комісії з проведення перевірки базуються на припущеннях вказує зміст доповідної записки про результати службової перевірки від 02.04.2012р., в якій зазначено, що "комісія прийшла до висновку, що вказані посадові особи митниці можливо сприяли переміщенню на митну територію України вказаних товарів." Зазначене, в свою чергу, вказує на те, що висновки комісії з проведення перевірки щодо порушення позивачем Присяги державного служюовця є необгрунтованими.

Відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу". Тобто норми Закону України "Про державну службу" можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством.

Відповідно до вимог ч.2 ст.410 Митного кодексу України, в митній службі України діє дисциплінарний статут, який затверджується Законом. Як визначено у преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України №2805-IV від 06.09.2005р., цей статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу".

Тобто, в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України "Про державну службу" враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема Дисциплінарного статуту митної служби України.

Відповідно до п.п.1, 2 Дисциплінарного статуту митної служби України, службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління.

Відповідно до п.21 Дисциплінарного статуту митної служби України порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Більш детальний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни, наведений у пп.1-11 п.22 Дисциплінарного статуту митної служби України, до яких, зокрема, відноситься порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України, тощо. З долученої до справи копії трудової книжки позивача вбачається, що присяга державного службовця була прийнята позивачем 06.06.1995р., а спеціальне звання - "радник митної служби 3 рангу" було присвоєне позивачу 25.11.1999р. На час звільнення позивача він мав спеціальне звання - "радник митної служби 2-го рангу".

Тобто, зазначені у наказі про звільнення позивача з посади та припинення перебування на державній службі порушення, які кваліфіковано у наказі як несумлінне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначено у пункті 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених статтею 23 цього Статуту, а саме: зауваження, догана, затримання на період до одного року присвоєння чергового спеціального звання, пониження у спеціальному званні на один ступінь, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з митного органу.

При цьому звільнення посадової особи митної служби може мати місце лише в разі наявності обставин, які наведені в пп.1-9 п.28 Дисциплінарного статуту.

При визначенні виду стягнення, керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

За правилами статті 31 Статуту, застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення повинно передувати обов'язкове службове розслідування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, в чому ж фактично полягає порушення позивачем Присяги державного службовця, що стало підставою для звільнення позивача згідно Закону України "Про державну службу" та не враховано, що припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності. Звільнення за порушення Присяги - це найсуворіший захід відповідальності державного службовця, що вчинив діяння, несумісне з продовженням державної служби на будь-якій посаді у будь-якому державному органі, тому його застосування повинно мотивуватись та застосовуватись у випадках, коли інші заходи відповідальності, зокрема, дисциплінарної, є недостатніми.

Проте, відповідачем не мотивовано неможливість застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України з урахуванням вимог, передбачених ст.27 Статуту.

Правова позиція Вищого адміністративного суду висловлена, зокрема у постановах від 09.09.2010р. №П-95/10, від 28.10.2010р. №-96/10, від 08.06.2011р. № П/9991/45/11, в яких вказано, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала від 18.01.2007р. у справі № К-29167/06).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачі діяли не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому висновки відповідачів щодо порушення присяги державного службовця є неправомірними.

В даному випадку відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення позивачем Присяги державного службовця.

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно зі вимогами ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачами не обґрунтовано та не доведено, що ОСОБА_2 допустив будь-які порушення посадової інструкції, у той час як повинен був діяти у певний чітко визначений спосіб.

Згідно із вимогами ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 звільнений з роботи без законних підстав.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл., та Державної митної служби України, м.Київ, на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі № 2а-0770/1478/12 за позовом ОСОБА_2, м.Берегово, Закарпатська обл., до Державної митної служби України, м.Київ, Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл., про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку, - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі № 2а-0770/1478/12 за позовом ОСОБА_2, м.Берегово, Закарпатська обл., до Державної митної служби України, м.Київ, Чопської митниці, м.Чоп, Закарпатська обл., про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено 12.04.2013р.