Ухвала

від 26.03.2013 по справі 1570/707/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 р.Справа № 1570/707/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Івашківське до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24.01.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю Івашківське звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000552300 від 30.09.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року поданий адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року, Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Балтська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що позивач здійснював господарські операції з приватним підприємством Протосс , які не мали на меті реального настання правових наслідків.

В свою чергу апелянт також посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року було визнано недійсним статут ПП Протосс з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_2 та припинено вказану юридичну особу, що свідчить про нікчемність укладених угод між позивачем та ПП Протосс .

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Івашківське .

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України Про податок на додану вартість .

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 02.09.2011 року по 08.09.2011 року Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Івашківське з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП Протосс за період з 01.04.2008 року по 30.06.20011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 27-2300/32429541/114 від 14.09.2011 року, на підставі якого Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552300 від 30.09.2011 року, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкції в розмірі 20 000 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ТОВ Івашківське вимог Закону України Про податок на додану вартість .

В акті про результати позапланової виїзної перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ Івашківське здійснювало господарські операції з контрагентом - ПП Протосс та формувало податковий кредит по вказаним операціям, тоді як правочини між позивачем та ПП Протосс здійснені без мети настання реальних наслідків. Податковий орган посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року було визнано недійсним статут ПП Протосс з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_2 та припинено вказану юридичну особу, а тому угоди, які вчинені ТОВ Івашківське з вказаним контрагентом є нікчемними.

Зважаючи на зазначене Балтська МДПІ дійшла висновку про заниження позивачем податку на додану вартість по спеціальній декларації № 2 в липні 2009 року на суму 16000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ Івашківське та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000552300 від 30.09.2011 року прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню, зважаючи на наступне:

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки ТОВ Івашківське у перевіряємому періоді було задекларовано податковий кредит по операціям з ПП Протосс .

За результатами проведеної перевірки Балтською МДПІ Одеської області було зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом, оскільки правочини не направлені на настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ Івашківське було укладено з ПП Протосс договір купівлі-продажу № 22/07-01 від 22.07.2009 року, за умовами якого контрагент позивача зобов'язувався передати покупцю (ТОВ Івашківське ) сільськогосподарську техніку (сівалки С3-3, 6А) у кількості 2 шт. на суму 96 000 грн. (ПДВ - 16 000 грн.) (а.с. 45).

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами договору - ТОВ Івашківське та ПП Протосс була складена видаткова накладна від 22.07.2009 року № 0722-02 (а.с. 47), та за фактом поставки контрагентом позивача виписано податкову накладну від 22.07.2009 року № 189 на загальну суму 96000,00 грн., в тому числі ПДВ -16000,00 грн. (а.с. 46). ПП Протосс також було виписано рахунок-фактуру від 22.07.2009 року № РС0722-09 на відповідну суму (а.с. 48), на підставі якого позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними платіжним дорученням (а.с. 69) та квитанцією банку (а.с. 68).

Таким чином, в підтвердження виконання умов вказаних договорів та правомірності віднесення сум ПДВ по операціям з вказаним контрагентом до складу сум податкового кредиту позивач надав податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-фактуру, платіжне доручення, які на його думку підтверджують здійснення господарських операцій.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію необхідну для цілей оподаткування щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товару, його ціну та кількість та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно довідки про загальну інформацію щодо ТОВ Івашківське та результати його діяльності за період з 01.04.2008 року по 30.06.2011 року, складеної Балтською МДПІ під час проведення перевірки (а.с. 58-61), вбачається, що підприємство у вказаний період поряд з іншими основними фондами використовувало у своїй діяльності сівалки С3-3,6А, тобто, відповідачем фактично підтверджено наявність у позивача товару, що поставлявся йому ПП Протосс .

В свою чергу, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на нікчемність правочинів укладених між ТОВ Івашківське та ПП Протосс , зважаючи на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Також необґрунтованими є посилання Балтської МДПІ як на підставу для визнання правочинів нікчемними, на порушення кримінальної справи, та зазначення в постанові про порушення кримінальної справи про те, що за результатами злочинних дій ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 було придбано та 24.02.2006 року перереєстровано на ОСОБА_5 з внесенням змін в реєстраційній палаті виконавчого комітету Кіровоградської міської ради приватного підприємства Протосс без мети здійснення вказаним підприємством підприємницької діяльності, та в подальшому перереєстровано вказане підприємство на номінальних осіб, серед яких ОСОБА_6, який був засновником та директором підприємства в період з 30.03.2009 року по 01.11.2009 року, тобто в момент укладення з ТОВ Івашківське договору купівлі-продажу.

Так, як вже зазначалось вище доказом вини у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки фіктивності та не направлені на настання правових наслідків, зокрема, у вигляді отримання доходів може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. В свою чергу, в даному випадку такий вирок суду відсутній.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Крім іншого, Балтська МДПІ посилалась на нікчемність правочину, укладеного між ТОВ Івашківське та ПП Протосс у зв'язку з прийняттям постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року № 1170/2а-238/11, якою визнано недійсним статут ПП Протосс (код ЄДРПОУ 31146026) з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_6 та припинено юридичну особу ПП Протосс (а.с. 113-114), яка набрала законної сили 04.03.2011 року.

В свою чергу судом першої інстанції вірно встановлено, що сам по собі факт визнання недійсними установчих документів юридичної особи через здійснення такою особою фіктивної діяльності не має своїм правовим наслідком автоматичну недійсність всіх правочинів, які укладались такою особою в процесі діяльності підприємства, навіть якщо суд дійшов висновку, що така діяльність була фіктивною. Зокрема, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відтак, питання недійсності правочину, укладеного між позивачем та ПП Протосс , потребує відповідного судового розгляду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Слід наголосити на те, що матеріалами справи підтверджено товарність операцій, здійснюваних між ТОВ Івашківське та ПП Протосс , та фактичне використання позивачем

проданих ПП Протосс товарів, що свідчить про правомірність віднесення ТОВ Івашківське сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. При цьому, враховуючи те, що ТОВ Івашківське зареєстровано як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість згідно відповідного Свідоцтва, товариство правомірно віднесло суми податку на додану вартість по операціям з ПП Протосс до податкового кредиту спеціальної декларації № 2.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не було завищено податковий кредит по податку на додану вартість, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення 0000552300 від 30.09.2011 року, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 20 000 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Суддя: Танасогло Т.М.

Суддя: Яковлєв О.В.