Постанова

від 15.04.2013 по справі 5011-13/9177-2012(7/541)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 5011-13/9177-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівАкулової Н.В., Алєєвої І.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістрейд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. (головуючий суддя Руденко М.А., судді: Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю.) на рішенняГосподарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. (суддя Курдельчук І.Д.) у справі№ 5011-13/9177-2012 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістрейд", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертлекс Трейд" провизнання договору недійсним, за участю представників: позивача:Плясун О.І., Каменчук В.О., відповідача-1:не з'явились, відповідача-2:не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р., в позові відмовлено повністю, в частині позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертлекс трейд" провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р., позов задоволено: визнано недійсним Договір № ВТ-20 від 01.10.2009 р. про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Вертлекс трейд" та ТОВ "Юрістрейд". В частині позовних вимог щодо ТОВ "Вертлекс трейд" провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 4-2, 77 ГПК України, ст.ст. 1077, 1079 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що договір № ВТ-20 від 01.10.2009 р. про відступлення права вимоги є договором факторингу, а тому відповідачі, укладаючи даний договір, не мали права на здійснення фінансових операції.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Від відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання від 12.04.2013 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.

Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, на необґрунтованість заявленого клопотання, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ „Вертлекс трейд" (відповідач-2) та ТОВ „Юрістрейд" (відповідач-1) 01.10.2009 р. укладено договір про відступлення права вимоги № ВТ-20, за умови якого відповідач-2 відступає, а відповідач-1 приймає на себе право вимоги та стає кредитором за договорами № 698/12/14-08 від 01.09.2008 р., № 674/12/14-08 від 10.09.2008 р., № 690/12/14-08 від 14.11.2008 р., № 689/12/14-08 від 14.11.2008 р., № 672/12/14-08 від 01.09.2008 р., № 671/12/14-08 від 01.09.2008 р., № 692/12/14-08 від 14.11.2008 р., № 673/12/14-08 від 10.09.2008 р., № 719/12/14-08 від 01.10.2008 р. та № 36/12/14-09 від 15.01.2009 р., укладених між відповідачем-2 та позивачем.

Передбачене даним договором відступлення права вимоги за зобов'язанням боржника від першого кредитора (відповідач-2) до нового кредитора (відповідач-1) визначено сторонами в сумі 2.332.196,56 грн. (п. 2.1 договору).

При цьому пунктом 3.2 Договору передбачено, що з моменту підписання даного Договору і незалежно від виконання зобов'язань боржником перед новим кредитором, в першого кредитора виникає право вимоги до нового кредитора на суму, вказану в статті 2 даного Договору, а новий кредитор повинен виконати зобов'язання перед першим кредитором протягом 30 днів з дня підписання даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору перший кредитор не сплачує новому кредитору винагороду за прийняте новим кредитором право вимоги. Розрахунки по даному Договору здійснюються в грошовій формі або іншим способом, що не протирічить чинному законодавству України ( п. 5.1 Договору).

Отже, пунктами 3.2 та 5.1 Договору передбачено, що відступлення права вимоги до боржника було здійснено на відплатній основі.

Судами встановлено, що 16.10.2009 р. відповідач-2 листом повідомив позивача про відступлення права вимоги боргу на користь відповідача-1 шляхом укладання Договору № ВТ-20 від 01.10.2009 р.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалось вище, пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що з моменту підписання даного Договору і незалежно від виконання зобов'язань боржником перед новим кредитором, в першого кредитора виникає право вимоги до нового кредитора на суму, вказану в статті 2 даного Договору, а новий кредитор повинен виконати зобов'язання перед першим кредитором протягом 30 днів з дня підписання даного Договору. Розрахунки по даному Договору здійснюються в грошовій формі або іншим способом, що не протирічить чинному законодавству України (п. 5.1 Договору).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення спірного Договору) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001 р. факторинг віднесено до фінансових послуг.

Частиною 3 статті 1079 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент укладення спірного Договору) передбачено, що фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ надання фінансових послуг підлягають ліцензуванню.

Статтею 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії. До таких видів діяльності належить, зокрема, і діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

Судами встановлено, що за умовами спірного Договору відповідач-1, який виступає фактором, як і на час укладення спірного договору, так і станом на час розгляду спору не мав ліцензії на здійснення операцій, які згідно з чинним законодавством мають право здійснювати банки або інші фінансові установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки суди встановили, що ТОВ "Юрістрейд" не мав ліцензії на здійснення операцій, які згідно з чинним законодавством мають право здійснювати банки або інші фінансові установи, колегія суддів погоджується з висновком судів, що укладання договору № ВТ -20 від 01.10.2009 р. відбулося з порушенням ст. 227 ЦК України.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертлекс трейд" судами встановлено, що останнє виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 20.04.2010 р.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів, що провадження у справі щодо відповідача-2 підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, в тому числі і щодо надання оцінки податковим та видатковим накладним, акту звірки взаємних розрахунків тощо, наданим ТОВ "Юрістрейд" в підтвердження безоплатності договору, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістрейд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. у справі № 5011-13/9177-2012 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіН.В. Акулова І.В. Алєєва