Постанова

від 16.04.2013 по справі 5006/23/93/2012(5021/477/12)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5006/23/93/2012(5021/477/12) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: позивачаКіріченко Р.М., дов. від 12.02.2013р. відповідача відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі№ 5006/23/93/2012(5021/477/12) Господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" до -Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері"; -Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-спецсталь" простягнення 22175,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" 22175,98 грн. (в тому числі 21835 грн. збитків, завданих нестачею замовленого та оплаченого позивачем вантажу, 131,01 грн. індексу інфляції, 209,97 грн. відсотків річних) вказуючи, що відповідальність відповідача як експедитора за збереження вантажу передбачено умовами договору та положеннями статей 924, 925 Цивільного кодексу України, статей 222, 314, 315 Господарського кодексу України, пунктом 16 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Відповідач не визнав позовні вимоги, вказавши, що транспортування вантажів здійснюється ним відповідно до умов договору на транспортно-експедиторські послуги та внутрішніх Правил транспортного експедирування вантажів, положення яких не порушено; невідповідність ваги вантажу виникла з вини вантажовідправника, що надав недостовірну інформацію при відправці; позивачем не підтверджена сума понесених збитків.

Ухвалою від 19.04.2012 року до участі у справі як відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-спецсталь"; ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року справу направлено за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.10.2012 року (суддя Забарющий М.І.) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" 21835 грн. коштів у зв'язку з нестачею вантажу та 1584,75 грн. витрат на сплату судового збору; в решті вимог позивачу в позові відмовлено; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-спецсталь" стягнуто 1700 грн. штрафу в доход Державного бюджету України

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Стойка О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" про стягнення 22175,98 грн. (в тому числі 21835 грн. основного боргу, 131,01 грн. інфляційних нарахувань, 209,97 грн. річних відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-спецсталь" відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: не розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, належним чином не досліджені надані докази, порушено приписи статей 307, 308 Господарського кодексу України, статей 908, 909 Цивільного кодексу України; безпідставно не взято до уваги в якості належного та допустимого доказу на підтвердження кількості прийнятого вантажу квитанцію про прийняття вантажу № КЗ-3-11278; вантажовідправника безпідставно виключено зі складу осіб, зобов'язаних у спірних правовідносинах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері" у відзиві на касаційну скаргу повністю заперечило її доводи, вказавщи на обґрунтованість та законність постанови суду апеляційної інстанції. Відповідачі не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник щодо змісту зобов'язань, наявності підстав для застосування відповідальності у правовідносинах з транспортно-експедиційного обслуговування між вантажоодержувачем (замовником послуг експедитора, покупцем вантажу), експедитором, вантажовідправником (власником вантажу). Для правильного вирішення спору судам належало визначити, в чому полягав зміст зобов'язань експедитора при організації та забезпеченні перевезення та доставки вантажу позивачу від вантажовідправника, чи експедитором зобов'язання належним чином, відповідно до положень договору та приписів цивільного законодавства.

За статтею 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно з статтею 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним Кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 20.01.2010 року позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" укладено договір № СУ-60 на транспортно-експедиторські послуги, за яким Замовник /Вантажовідправник (позивач) надає для перевезення вантаж, Замовник/Вантажоодержувач (позивач) приймає доставлений на його адресу вантаж, а Експедитор (відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері") організовує та забезпечує перевезення та супроводження вантажів на умовах, обумовлених цим договором, правилами транспортного експедирування вантажів № 39 від 29.11.2002 року, Правилами перевезень вантажів автотранспортом. та здійсненні перевезень вантажів, розрахунків за перевезення та надані послуги між сторонами.

За пунктом 1.1 договору Замовник надає для перевезення вантаж (багаж), приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення та супроводження вантажів (багажу).

Відповідно до пункту 1.2 договору Експедитор за заявкою Вантажовідправника організовує перевезення вантажів (багажу) транспортом і маршрутом, затвердженим Експедитором, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі Експедитора.

Згідно з умовами договору Експедитор приймає вантаж (багаж) до перевезення за заявкою Вантажовідправника, якому надає квитанцію (додаток 1) про прийняття вантажу до перевезення, що є єдиним документом, підтверджуючим прийняття вантажу до транспортування. Вартість транспортно-експедиторських послуг визначається Експедитором самостійно згідно з тарифами Експедитора.

При отриманні вантажу Вантажоодержувач повинен надати Експедитору довіреність на отримання вантажу або надати акт видачі вантажу; за відсутності вказаних документів експедитор має право відмовити у видачі вантажу.

Вантажовідправник повинен надати інформацію про вагу, об'єм, тип та вартість вантажу, кінцевого пункту; після отримання квитанції про прийняття квитанції про прийняття вантажу до перевезення, Вантажовідправник повинен перевірити вірність відомостей та вартість послуг з транспортного експедирування, вказаних у квитанції. Замовник зобов'язаний надати вантаж до транспортного експедирування, який супроводжується документами, підтверджуючими кількість та вартість багажу. У разі втрати вантажу вартість останнього визначається, виходячи з вартості, заявленої при здаванні вантажу до транспортного експедирування; у разі, якщо вартість вантажу не вказувалась, вона вважається такою, що дорівнює 50 грн.

Вантажоодержувач при отриманні вантажу повинен у присутності експедитора перевірити його цілісність і кількість; у разі виявлення порушення цілісності упаковки або ушкодження вантажу, представниками Експедитора у присутності представників Вантажоодержувача обов'язково складається акт про прийняття вантажу за кількістю та якістю.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що Експедитор несе відповідальність за цілісність та якість прийнятого до транспортного експедирування вантажу за умови дотримання Вантажовідправником та Вантажоодержувачем вимог Правил транспортного експедирування вантажів (багажу), дійсного договору та діючого законодавства, регламентуючого перевезення та експедирування вантажів автотранспортом; Експедитор не несе відповідальності за цілісність та якість вантажу після передачі його Вантажоодержувачу. Експедитор також не несе відповідальності за цілісність вантажу у випадках, коли вантаж (багаж) надано до експедирування з порушенням Правил транспортного експедирування вантажів (багажу).

Також місцевим господарським судом встановлено, що працівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" Головатюк Т.О. отримав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" вантаж; квитанцію К3-3-11278 про прийняття вантажу вагою 560 кг було оформлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" було організовано перевезення вантажу перевізником на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" у м. Суми, де вантаж передано позивачу. При видачі вантажу Вантажоодержувачем (позивачем) та Експедитором (відповідачем) було складено акт приймання вантажу за кількістю та якістю від 29.11.2011 року № 4941 про прийняття позивачем вантажу, визначеного у квитанції К3-3-11278 про прийняття вантажу та у складеній вантажовідправником накладній РН-1711/02 від 17.11.2011 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для застосування до відповідача обумовленої договором матеріальної відповідальності за збереження вантажу, прийнятого відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" за змістом двостороннього акта приймання вантажу за кількістю та якістю від 29.11.2011 року № 4941, документів про прийняття вантажу, складених та наданих позивачу самим відповідачем, виходячи з вартості відсутнього вантажу, визначеного у накладній РН-1711/02 від 17.11.2011 року; в інших вимогах суд відмовив; застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" штраф за ухилення від виконання дій, покладених судом на сторону.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що умовами договору № СУ-60 на транспортно-експедиторські послуги передбачено прийняття Експедитором до перевезення вантажу згідно заявки Вантажовідправника, якому надає квитанцію про прийняття вантажу до транспортування. Заявка на транспортне експедирування вантажу залишається у Експедитора. Вантажовідправник під час надання заявки зазначає Замовника перевезення вантажу (багажу) (сплачує вартість послуг Експедитора), що вноситься до заявки та квитанції.

Вантажовідправник повинен надати Експедитору інформацію щодо ваги, об'єму, типу та вартості вантажу, кінцевого пункту призначення доставки вантажу, найменування Вантажоодержувача, платника вартості з транспортного експедирування; Замовник зобов'язаний упаковувати, опломбовувати та промарковувати вантаж (багаж) відповідно до вимог Правил транспортного експедирування вантажу (багажу). У разі порушення вантажовідправником вимог, передбачених Правилами транспортного експедирування вантажу (багажу), Експедитор не несе відповідальності за збереження та цілісність наданого до транспортного експедирування вантажу.

При видачі вантажу Вантажоодержувачу протягом 2-х діб від дня виявлення ушкодження чи втрати Експедитор складає акт приймання вантажу за кількістю та якістю. Експедитор протягом 30 діб від дня складання такого акту повинен відшкодувати вартість ушкодженого, зіпсованого чи втраченого вантажу або мотивовано відмовити Замовнику у такому відшкодуванні.

За пунктом 4.4 договору Експедитор не несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування його при транспортуванні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, передбачених законодавством України. Розмір шкоди встановлюється виходячи із задекларованої вартості вантажу, але не може перевищувати його фактичної вартості. Якщо Вантажовідправник не задекларував вартість вантажу, вона вважається такою, що дорівнює 50 гривень.

За змістом постанови апеляційної інстанції Експедитор заперечував позовні вимоги, посилаючись одночасно як на те, що він взагалі не отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" вантаж для подальшого його перевезення позивачу, так і на те, що перевіз вантаж за квитанцією К3-3-11278 про прийняття вантажу від 25.11.2011 року за такою кількістю, яку одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь".

Дослідивши надані позивачем на підтвердження позовних вимог матеріали справи, суд апеляційної інстанції вказав, що вони не є належними та допустимими доказами на підтвердження необхідності стягнення з першого відповідача спірної суми вартості втраченого за доводами позивача вантажу, позаяк:

- у квитанції К3-3-11278 про прийняття вантажу від 25.11.2011 року вказано найменування вантажу "Інструменти", кількість продукції - 1 місце, вартість вантажу не зазначена, квитанція Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" не підписана;

- у видатковій накладній № ЗР-1711/02 від 17.11.2011 року зазначено постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь", вантажоотримувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод", найменування - круг ф. 250 ст.12х18Н10Т, кількість 559 кг, вартість - 30745 грн.; дана накладна не підписана позивачем, відтак докази отримання ним вказаної продукції відсутні;

- до матеріалів справи надані два за однією датою та номером рахунка-фактури від 07.11.2011 року № СФ-0001817 (а.с.15, 107) з суперечливим найменуванням продукції, що підлягає сплаті (в одному випадку вказано "Круг ф. 240 ст. 12х18Н10Т (L=1,5м)", а в іншому - "Круг ф. 250 ст. 12х18Н10Т");

- платіжне доручення від 10.11.2011 року № 4202 (а.с.16) не містить доказів перерахування позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" грошових коштів в сумі 30745 грн. з призначенням платежу: "Оплата за матеріали згідно рахунку № СЧ-1817 від 07.11.2011 року".

Однак при цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:

- за приписами статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача на майно за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізнику для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки;

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" у даних правовідносинах як клієнт експедитора виступав вантажоодержувачем, а не вантажовідправником, тобто, не надавав вантаж експедитору та не здійснював оформлення документів на цей вантаж; натомість підстав застосування умов договору до вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" судом не наведено;

- суд апеляційної інстанції не навів мотивів, з яких він вважає неналежним доказом підписаний позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" акт приймання вантажу за кількістю та якістю від 29.11.2011 року № 4941 та не спростував обставини справи, встановлені місцевим господарським судом за змістом зазначеного акта;

- відповідно до встановлених судами обставин справи оригінал квитанції К3-3-11278 про прийняття вантажу від 25.11.2011 року оформлювався та видавався самим відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Делівері" вантажовідправнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Спецсталь" та залишався у вантажовідправника; висновки апеляційного суду про те, що оригінал квитанції К3-3-11278 про прийняття вантажу від 25.11.2011 року не було підписано, ґрунтуються на припущеннях, а доказів цього відповідачем не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, не спростувавши висновків місцевого господарського суду про матеріальну відповідальність експедитора перед клієнтом за прийнятий від вантажовідправника вантаж за умовами договору, безпідставно поклав на позивача обов'язки вантажовідправника та відмовив позивачу у захисті права через порушення у оформленні і складанні документів щодо прийняття вантажу, здійснені самим порушником, як особою, на яку покладався відповідний обов'язок; водночас, виклавши у постанові доводи та докази лише на користь відповідача - експедитора, взявши до уваги його твердження, суд не надав оцінки актові приймання вантажу за кількістю та якістю від 29.11.2011 року № 4941, як двосторонньому документу, передбаченому договором, що вказує на зміст та підстави здійсненого експедитором перевезення, зазначає документи на вантаж, оформлені при одержанні товару від вантажовідправника, найменування вантажу, щодо якого надавались експедиторські послуги; не надано оцінки поясненням особи, що оформляла прийняття вантажу, та не спростовано обставини справи, встановлені місцевим судом на їх підставі; не наведено мотивів, з яких не взято до уваги докази, надані позивачем на підтвердження оплати на вимогу ухвали суду апеляційної інстанції від 14.11.2012 року; не враховано приписи статті 225 Господарського кодексу України щодо відповідності поняттю та складу збитків вартості втраченого майна.

Також слід зазначити, що в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду вказано про відмову в решті позовних вимог, тобто позовні вимоги розглянуто повністю.

Застосування пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не пов'язується з унеможливленням вирішення спору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи невірно застосував наведені вище положення законодавства, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі; судовий збір за розгляд касаційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Делівері".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2012 року у справі № 5006/23/93/2012(5021/477/12) Господарського суду Донецької області скасувати.

Рішення Господарського суду Донецької області від 05.10.2012р. залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" (м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 12/а, р/р 26000098018711 у ДФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 335593, ЄДРПОЄУ 31738765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (40020, м.Суми, вул. Машинобудівників, 4, ЄДРПОУ 34933255) 804,75 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач