Рішення

від 11.04.2013 по справі 919/153/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року справа № 919/153/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом: Приватного підприємства „Вип-Торг",

ідентифікаційний код 32152470

(83007, м. Донецьк, вул. Єременка, 15)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99014, АДРЕСА_2)

про стягнення 28 722,04 грн,

Представники сторін:

позивач - Масленкова Я.Ш. - представник, довіреність № 92 від 22.03.2013;

відповідач - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.08.2001.

Обставини справи:

У січні 2013 року Приватне підприємство „Вип-Торг" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 30 483,51 грн /арк. с. 3-4/.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, отриманого ФОП ОСОБА_1 від Приватного підприємства „Вип-Торг" за видатковою накладною № 402/01 від 14.01.2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє - до 11.04.2013.

До початку призначеного судового засідання позивач надав заяву про зміну розміру позовних вимог (по суті - про зменшення розміру позовних вимог), відповідно до якої, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми боргу та поверненням частки товару, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь 28 722,04 грн заборгованості /арк. с. 68/.

У засіданні суду представник позивача підтримала заяву про зменшення розміру позовних вимог; відповідач не заперечувала проти прийняття судом зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, наданим йому законом, яке може бути ним використано до прийняття рішення у справі.

Оскільки рішення у справі ще не ухвалено, суд прийняв зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача підтримала позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 28 722,04 грн у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутня у судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 зменшені позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала факту порушення строків оплати отриманого від позивача товару та пояснила, що це пов'язано зі скрутним матеріальним становищем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Вип-Торг" за попередньою усною домовленістю з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 поставило останній товар на суму 41 923,15 грн, що підтверджується видатковою накладною № 402/01 від 14.01.2012 /арк. с. 7/.

Вказаний у накладній товар був одержаний відповідачем, про що свідчать її особистий підпис, засвідчений штампом.

Натомість, за твердженням позивача, відповідач оплатила товар лише частково, внаслідок чого у неї перед Приватним підприємством „Вип-Торг" утворилась заборгованість в сумі 30 483,51 грн. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Під час розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості та поверненням частини товару. Вказане зменшення було прийнято судом, про що зазначено вище. Таким чином на вирішенні суду залишились вимоги щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Вип-Торг" заборгованості у сумі 28 722,04 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Приватного підприємства „Вип-Торг" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений товар, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як установлено судом, Приватне підприємство „Вип-Торг" передало у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товар на загальну суму 41 923,15 грн /арк. с. 7/. Утім, відповідач лише частково оплатила отриманий товар та ще частину товару повернула позивачеві.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Часткова оплата відповідачем товару в сумі 10 553,42 грн підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача /арк. с. 78-102/, відповідача /арк. с. 55-57/, квитанцією № 217 від 16.03.2013 /арк. с. 50/, а також Актом звірення взаємних розрахунків від 08.04.2013, який підписано обома сторонами без зауважень, а підписи засвідчено печатками /арк. с. 74/.

Повернення товару на суму 2 647,69 грн підтверджується накладними на повернення /арк. с. 8, 11, 69/, розрахунками коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ /арк. с. 9-10; 12; 70-71/ та Актом звірення взаємних розрахунків від 08.04.2013 /арк. с. 74/.

Натомість доказів оплати вартості товару, отриманого за накладною № 402/01 від 14.01.2012 на суму 28 722,04 грн (41 923,15 - 10 553,42 - 2 647,69 = 28 772,04) відповідачем не надано. Навпаки, ФОП ОСОБА_1 у засіданні суду визнала наявну заборгованість у сумі 28 722,04 грн, про що свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання від 11.04.2013 /арк. с. 104/. Також факт визнання відповідачем боргу підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи: листуванням /арк. с. 54, 52/ та Актом звірення взаємних розрахунків від 08.04.2013 /арк. с. 74/.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як установлено судом, позивач поставив відповідачеві товар 14.01.2012. Отже, відповідач була зобов'язана його оплатити за фактом отримання. Проте, станом на час вирішення спору у суді вказана заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що оплата позивачеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача залишку заборгованості за поставлений товар у сумі 28 722,04 грн.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі - в розмірі 1 720,50 грн і підлягає стягненню з неї на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 99012, АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки відсутні) на користь Приватного підприємства „Вип-Торг" (ідентифікаційний код 32152470; 83007, м. Донецьк, вул. Єременка, 15; п/р 26002001318903 в ПАТ„ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, або на інші рахунки) 28 722,04 грн (двадцять вісім тисяч сімсот двадцять дві грн 04 коп.) основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.04.2013.

Суддя підпис В.О. Головко