Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-16264/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/51983/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011р.

у справі №2а-16264/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Машгідропривод (надалі - ТОВ Машгідропривод )

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова №0000562310/0 від 28.05.2010р., (із змінами від 30.06.2010р. за №11566/10/25-109); №0000562310/1 від 15.07.2010р.; №0000562310/2 від 28.10.2010р.; №0000562310/3 від 07.12.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011р., позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова №0000562310/0 від 28.05.2010р., (із змінами від 30.06.2010р. за №11566/10/25-109); №0000562310/1 від 15.07.2010р.; №0000562310/2 від 28.10.2010р.; №0000562310/3 від 07.12.2010р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ Машгідропривод щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ Будоптінженер (код ЄДРПОУ 35260512) за період з 01.05.2008р. по 31.10.2009р., про що складено акт №1075/23-104/34953135 від 28.04.2010р.

Висновками перевірки вказано на порушення 7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме, вказано на завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Будоптінженер (код ЄДРПОУ 35260512) на суму 36071,13грн. Такі висновки ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова стали наслідком отриманої відповіді від ДПІ у Зміївському районі від 21.04.2010р. за №508/7/23-021, довідок №193/15-027/35260512 від 27.02.2008р., №54/22-010/35260512 від 01.08.2008р., № 1030/15-027/35260512 від 21.08.2008р. про те, що ТОВ Будоптінженер відсутнє за юридичною адресою: м. Зміїв, вул. Донецька, 19 з 27.02.2008р.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562310/0 від 28.05.2010р. (із змінами від 30.06.2010р. №11566/10/25-109) про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 36071,13грн. та 18035,57грн. - штрафних санкцій.

В результаті розгляду первинної скарги платника податку прийнято рішення від 08.07.2010р. №12150/10/25-014, яким скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення від 28.05.2010р. №0000562310/0 (із змінами від 30.06.2010р. №11566/10/25-109) - без змін, прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.07.2010р. № 0000562310/1.

В подальшому, за результатами розгляду скарг позивача до ДПА Харківської області та ДПА України, доводи платника податку також залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.10.2010р. №0000562310/2 та від 07.12.2010р. №0000562310/3.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вказаних вище норм Закону України Про податок на додану вартість , є твердження відповідача, що в податкових накладних №879 від 27.03.2008 р. та №997 від 23.07.2009р. вказане місце розташування юридичної особи (постачальника), яке не відповідає дійсності.

Суди не погодились із такою позицією відповідача з огляду на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2008р. між ТОВ Машгідпропривод та ТОВ Будоптінженер був укладений договір поставки б/н. За умовами вказаного договору ТОВ Будоптінженер взяв на себе обов'язки з поставки товару, а ТОВ Машгідпропривод зобов'язався в повному обсязі оплатити отриманий товар.

На виконання господарських операцій за укладеними договорами поставки, у відповідності до вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , контрагентами позивачеві було виписано відповідні податкові накладні загальну суму 216251,89грн., в тому числі ПДВ 36041,13грн.

Податкові накладні від 30.05.2008р. №80, від 04.06.2008р. №110, від 05.062008р. №118, від 10.06.2008р. №134, від 18.06.2008р. №167, від 26.06.2008р. №211, від 26.06.2008р. №211/1, від 16.07.2008р. №351, від 17.07.2008р. №360, від 24.07.2008р. №405, від 05.08.2008р. №500, від 22.08.2008р. №593, від 28.08.2008р. №622, від 05.09.2008р. №703, від 09.09.2008р. за №716, від 16.09.2008р. за №764, від 01.10.2008р. №1057, від 02.10.2008р. №1072, від 02.10.2008р. за №1083, від 2.10.2008р. №1431, від 31.10.2008р. №1479 відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень-жовтень 2008р. та включені до податкових декларацій за травень - жовтень 2008р.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного вище Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів субпідряду між позивачем та вказаними вище контрагентами, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Так, на час складення податкових накладних ТОВ Будоптінженер перебувало в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, та було зареєстровано за адресою, вказаною у виданих податкових накладних, перебувало на обліку як платники податку на додану вартість, і щодо ТОВ Будоптінженер не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо.

При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку, що доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.А. Моторний