Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-10043/11/0170/1

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/42204/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-10043/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока (надалі - позивач, ТОВ Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока ) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (надалі - відповідач, Сакська ОДПІ Автономної Республіки Крим) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 18.05.2009 № 0000422301/0.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим від 18.05.2009 № 0000422301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока на суму 207 150,00 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У наданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2009 позивач (після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість) подав до Сакської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року. З декларації та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації) вбачалося, що сума, яка підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок становила 207 150,00 грн.

На підставі наказу Сакської ОДПІ від 16.04.2009 № 174 представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 207 150,00 грн. за січень 2009 року, за результатами якої 05.05.2009 складено акт № 565/23-01/31733374 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість .

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009 № 0000422301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 207 150,00 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням Сакської ОДПІ від 18.05.2009 № 0000422301/0 та звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації в АР Крим, за наслідками розгляду якої, рішенням від 16.06.2009 № 1526/10/25-023 її залишено без розгляду у зв'язку з порушенням порядку та строків подачі скарги.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, і, відповідно, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 207 150,00 грн., є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи останнім не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, та бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Під час вирішення справи по суті позовних вимог судами попередніх інстанцій взято до уваги Висновок судово-економічної експертизи № 130 за матеріалами адміністративної справи № 2а-10043/11/0170, проведеної експертами товариства з обмеженою відповідальністю Інститут обліку та аудиту , на виконання ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.10.2011.

За результатами проведеної експертизи встановлено, що:

за період листопад 2007 січень 2009 року завищення податкового кредиту в сумі 207 150,87 грн. не підтверджується;

завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 207 150,87 грн. за січень 2009 року не підтверджується;

наданими на дослідження документами з ТОВ ОКЦ Каламитська затока бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року підтверджується у сумі 207 150,87 грн.;

наданими на дослідження документами з ТОВ ОКЦ Каламитська затока сплата сум бюджетного відшкодування за період жовтень 2007 року грудень 2008 року підтверджується у повному обсязі заявленого бюджетного відшкодування платіжними дорученнями та записами з рахунку 631 Розрахунки з постачальниками .

Крім того, висновками експертизи підтверджується відображення: господарських операцій з придбання у постачальників будівельних робіт, всього на суму 1 242 905,21 грн. у тому числі податку на додану вартість 207 150,87грн.; господарських операцій з придбання у постачальників будівельних робіт на суму без податку на додану вартість 1 035 754,25 грн. (загальна сума 1 242 905,21 грн. у тому числі податок на додану вартість 207 150,87грн.) у бухгалтерському обліку підприємства з ДТ рахунку 151 Капітальне будівництво , що свідчить про те, що підприємством господарські операції з даними постачальниками оцінені як капітальні витрати та відображені у складі необоротних активів підприємства.

Також, судами встановлено, що наявними первинними документами підтверджено, що у рахунок бюджетного відшкодування за січень 2009 року позивачем віднесено суму 207 150,87 грн.

На протязі усього періоду суми перевищення податкового кредиту над податковими зобов'язаннями відносилось підприємством до декларації з податку на додану вартість у рядок 26 Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відображались у складі податкового кредиту наступних періодів.

Висновки вказаної експертизи відповідачем жодним чином спростовано не було.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України Про податок на додану вартість у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Оскільки вказані вимоги Закону України Про податок на додану вартість позивачем було виконано у повному обсязі, бюджетне відшкодування, згідно поданої 11.03.2009 позивачем до Сакської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, ним визначено правомірно, а тому суди попередніх інстанцій правильно встановили наявність у позивача права на його отримання.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність законних підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ в АР Крим від 18.05.2009 № 0000422301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ Оздоровчо-курортний центр Каламитська затока на суму 207 150,00 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-10043/11/0170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.