Ухвала

від 10.04.2013 по справі 11/391-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К-32154/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Хомініч С.В.

представника відповідача Калашнікової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Господарського суду місті Києва від 13.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 по справі №11/391-А за позовом Державного комунального підприємства Київжитлотеплокомунененрго до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про зобов'язання вчинити дії

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду місті Києва від 13.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, позовні вимоги Державного комунального підприємства Київжитлотеплокомунененрго (далі - ДКП Київжитлотеплокомунененрго , позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, відповідач) задоволено повністю. Визнано нечинними рішення від 10.07.2006 №3338/1/15-11/05506193/4634/10 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1487558,94грн. та №3335/1/15-11/05506193/4634/10, яким до позивача застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3704198,12грн.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 11.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 16.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду місті Києва від 13.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.15.1.1 п.15.1 ст.15, ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні санкції до позивача було застосовано відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України №2181-ІІІ на підставі акту від 04.04.2006 №171/15/11, складеного за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ДКП Київжитлотеплокомунененрго за період з 03.07.2001 по 27.12.2005.

Суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, за несвоєчасність сплати яких до позивача застосовано штрафні санкції, були самостійно визначені ним у податкових деклараціях за період з 01.07.2001 по 01.05.2005.

Згідно виписки від 28.11.2005 №414 з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі-Закон України №2711- IV) станом на 28.11.2005, позивач перебуває у вказаному реєстрі.

Пунктом 3.4 ст.3 Закону України №2711-IV встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 31.12.2006. Вказаний строк було продовжено Законом України Про внесення змін до статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу від 28.07.2006 №51-V.

Так, підпунктом 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України №2181-III, який в цій частині набрав чинності 26.07.2005, встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України №2711-IV для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України №2711-IV.

Норми Закону України №2711-IV є спеціальними відносно норм Закону України №2181-III.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України №2711-IV погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом. Відповідно до абзацу в пп. 9.1.2 ст. 9 Закону України №2711-IV на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості із сум пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих, але не сплачених відповідно до законодавства України на суми податкових зобов'язань, що входять до складу податкового боргу, зафіксованого на розрахункову дату.

За змістом п. 9.2 ст. 9 Закону України №2711-IV при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, накладення на платника податку штрафу в розмірі, передбаченому п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-III, суперечить зазначеній спеціальній нормі Закону України №2711-IV.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду місті Києва від 13.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв