Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-16771/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/24149/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача - Яроцької Ю.О.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року

у справі № 2а-16771/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каскад-Інвест

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Каскад-Інвест (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2010 року № 0003612307/0 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 14 січня 2011 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0003612307/0 від 11 жовтня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 923120,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 461560,00 грн. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присуджено на користь ТОВ Каскад-Інвест за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ Каскад-Інвест , посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ Каскад-Інвест з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних до березня 2008 року, за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 14335/23-07/25635142 від 05 жовтня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на загальну суму 978998,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту травня 2010 року податок на додану вартість у розмірі 978998,00 грн. по податкових накладних, які були виписані до березня 2008 року, та по яких відсутні документи, що підтверджують факт їх отримання у періоді включення до податкового кредиту (у тому числі податок на додану вартість у розмірі 537564,00 грн., який було включено до податкового кредиту у травні 2010 року вдруге), що призвело до заниження податку на додану вартість у травні 2010 року у розмірі 978998,00 грн.

11 жовтня 2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003612307/0, яким згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначила ТОВ Каскад-Інвест суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1468497,00 грн., у тому числі: 978998,00 грн. - за основним платежем, 489499,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1597/3971/11-19 від 27 травня 2011 року, виходив з того, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані з урахуванням положень підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Відмовляючи в решті задоволених позовних вимог, суд виходив з того, що податкова накладна № 4226 від 08 червня 2007 року, виписана ВАТ НОК ім. Г.І. Петровського на суму податку на додану вартість 55879,09 грн. була відображена у складі податкового кредиту у липні 2007 року та вдруге відображена у складі податкового кредиту в травні 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість та, зокрема, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1597/3971/11-19 від 27 травня 2011 року, здійсненим на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року, було встановлено, що висновки акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 14335/23-07/25635142 від 05 жовтня 2010 року невиїзної документальної перевірки ТОВ Каскад-Інвест з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 травня 2010 року по 31 травня 2010 року за рахунок податкових накладних, виписаних до березня 2008 року, стосовно порушень підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість нормативно та документально не підтверджуються в сумі 923120,00 грн. Висновки акту перевірки щодо заниження ТОВ Каскад-Інвест податку на додану вартість підтверджуються в сумі 55877,85 грн.

Зокрема, в мотивувальній частині висновку судово-економічної експертизи вказано, що податкові накладні, виписані постачальниками у минулих періодах, були отримані ТОВ Каскад-Інвест протягом травня 2010 року, про що свідчить журнал реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Каскад-Інвест та відповідно до вимог Закону України Про податок на додану вартість товариством податок на додану вартість у сумі 441435,35 грн. за даними податковими накладними, перелік та реквізити яких вказані у таблиці № 6 висновку, було правомірно включено до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вони були отримані. Податкові накладні від ТОВ Свіг № 415 від 08 листопада 2007 року, № 378 від 19 жовтня 2007 року, № 206 від 12 червня 2007 року, № 171 від 16 травня 2007 року в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за травень, вересень та листопад 2007 року ТОВ Каскад-Інвест не відображені, тобто відображені одноразово в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за травень 2010 року. Також у висновку було встановлено, що податкова накладна № 4226 від 08 червня 2007 року, виписана ВАТ НОК ім. Г.І. Петровського на суму податку на додану вартість 55879,09 грн. була відображена у складі податкового кредиту у липні 2007 року та вдруге відображена у складі податкового кредиту в травні 2010 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника у розумінні абзацу 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) є правом, а не обов'язком суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до податкового кредиту травня 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 923120,00 грн. за податковими накладними, виписаними до березня 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що формування позивачем податкового кредиту у травні 2010 року у розмірі 923120,00 грн. є обґрунтованим, а визначення позивачу податковим органом суми податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 923120,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 461560,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням - безпідставним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна