Постанова

від 09.04.2013 по справі 826/2410/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/56

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2013 року 16:28 № 826/2410/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Дубекспо" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000526/2270 від 24.10.2012, за участі представників сторін:

представник позивача Пасічник І.І.;

представник відповідача Марченко Р.В.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Дубекспо" (далі - позивач, ПП "Дубекспо") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000526/2270 від 24.10.2012 (далі - ППР № 000526/2270).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2013 позовну заяву у справі № 826/2410/13-а залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.03.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/2410/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/2410/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 13.09.2012 по 26.09.2012 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на виконання постанови слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві Демченко О.Б. від 17.07.2012 та постанови слідчого СВПМ ДПС у Житомирській області Воловика О.В. від 12.01.2012 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Інварс постач" (код ЄДРПОУ 36475041), ТОВ "Леміш Груп" (код ЄДРПОУ 36521019), ПП "Охторг" (код ЄДРПОУ 36844728), ТОВ "Укртехномас-сервіс" (код ЄДРПОУ 37144600), ТОВ "Укрземстрой" (код ЄДРПОУ 36588445), ТОВ "Рутарес Консалт" (код ЄДРПОУ 36076624), ТОВ "Екостатус Компані" (код ЄДРПОУ 36076598), ТОВ "Есто-Тренд" (код ЄДРПОУ 35656765), ТОВ "ТД "ДОАР" (код ЄДРПОУ 37194473), ТОВ "Кеплер-Консалт" (код ЄДРПОУ 35548087), ТОВ "Макростаб" (код ЄДРПОУ 36597313), ТОВ "Домен" (код ЄДРПОУ 23739044) за період з 01.12.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 03.10.2012 № 328/1-22-70-36203336 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 000526/2270, відповідно до якого позивачу було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 247 347,00 грн., оскільки позивачем, на думку податкового органу, було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 Декларації з ПДВ) за лютий 2011 року у розмірі 247 347,00 грн.

Позивач вказував на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2012 у справі № 2а-13352/12/2670 за позовом ПП "Дубекспо" до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС позовні вимоги задоволено частково в частині визнання протиправним наказу відповідача "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 13.09.2012 № 1703. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2012 - без змін.

Враховуючи, що рішення у справі № 2а-13352/12/2670 про визнання протиправним наказу відповідача "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" від 13.09.2012 № 1703 набрало законної сили 05.02.2013, позивач вважає висновки Акта перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення протиправним.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 283/97-ВР); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

З пояснень позивача вбачається, що між ПП "Дубекспо" та ТОВ "Укртехномас-сервіс" було укладено договори № 01112010 від 01.11.2010, № 02112010 від 02.11.2010, № 03112010 від 03.11.2010. Предметом даних договорів було придбання позивачем у ТОВ "Укртехномас-сервіс" будівельних матеріалів.

Згідно Акту перевірки на виконання вищевказаних договорів ТОВ "Укртехномас-сервіс" було виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 68011210 від 01.12.2010 на суму 114 080,40 грн., у т.ч. ПДВ - 19 013,40 грн. (період включення до податкового кредиту - грудень 2010 року); № 59021210 від 02.12.2010 на суму 570 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 95 000,00 грн. (період включення до податкового кредиту - січень 2011 року); № 61031210 від 03.12.2010 на суму 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 133 333,33 грн. (період включення до податкового кредиту - січень 2011 року) (загальна сума - 1 484 080,00 грн., ПДВ - 247 346,70 грн.).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року у розмірі 19 013,00 грн., у січні 2011 року у розмірі 228 333,33 грн. та відображені у Додатках № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Крім цього, на виконання вищевказаних договорів ТОВ "Укртехномас-сервіс" було виписано на адресу позивача наступні видаткові накладні: № 68 від 01.12.2010 на суму 95 067,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 013,40 грн.; № 59 від 02.12.2010 на суму 475 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 95 000,00 грн.; № 61 від 03.12.2010 на суму 666 666,67 грн., в т.ч. ПДВ - 133 333,33 грн.

З пояснень позивача вбачається, що вищевказані документи були вилучені співробітниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва згідно протоколу обшуку від 31.05.2012.

Позивач надав суду лише наступні платіжні доручення:

- № 498 від 11.01.2011 на суму 114 080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 013,33 грн.;

- № 508 від 25.01.2011 на суму 21 118,78 грн., в т.ч. ПДВ - 3 519,80 грн.;

- № 510 від 25.01.2011 на суму 22 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 666,67 грн.;

- № 521 від 11.02.2011 на суму 348 550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58 091,67 грн.;

- № 523 від 11.02.2011 на суму 19 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 166,67 грн.;

- № 526 від 15.02.2011 на суму 279 631,22 грн., в т.ч. ПДВ - 46 605,20 грн.;

- № 1 від 13.01.2011 на суму 326 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 54 333,33 грн.;

- № 8 від 31.01.2011 на суму 222 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 000,00 грн.;

- на суму 100 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.;

- № 14 від 02.02.2011 на суму 30 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 116,67 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що на вказаних платіжних дорученнях відсутні будь-які відмітки банку.

В ході розгляду даної справи судом на підставі наявної в матеріалах справи копії постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у справі № 1-167/12 встановлено, що гр. ОСОБА_5 у травні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив фіктивне підприємництво.

Так, у травні 2010 року у м. Києві до гр. ОСОБА_5 звернулася невстановлена досудовим слідством особа, яка запропонувала останньому з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ "Укртехномас-сервіс", а також стати його керівником та засновником.

Гр. ОСОБА_5, усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема, пов'язану з виробництвом товарів, виконання робіт або наданням послуг, погодився на вказану пропозицію, надавши невстановленій слідством особі копію свого паспорта та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру.

Після цього невстановлені досудовим слідством особи, використовуючи надані гр. ОСОБА_5 копії документів, виготовили статут ТОВ "Укртехномас-сервіс", вказавши гр. ОСОБА_5 єдиним учасником товариства, акт оцінки та прийому-передачі майна засновників (учасників) до статутного капіталу ТОВ "Укртехномас-сервіс" від 11.06.2011 та протокол загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Укртехномас-сервіс" від 11.06.2011, згідно якого гр. ОСОБА_5 призначено директором підприємства. В подальшому гр. ОСОБА_5 в приміщенні приватного нотаріуса, за вказівкою невстановлених досудовим слідством осіб підписав надані йому цими особами вказані вище документи, а також довіреність на уповноваження гр. ОСОБА_6 на представлення його інтересів під час державної реєстрації ТОВ "Укртехномас-сервіс", яка того ж дня посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. За створення ТОВ "Укртехномас-сервіс" з метою прикриття незаконної діяльності гр. ОСОБА_5 отримав від невстановленої досудовим слідством особи грошову винагороду в сумі 800,00 грн.

Дії гр. ОСОБА_5, який спільно з невстановленими досудовим слідством особами створив ТОВ "Укртехномас-сервіс", здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва та кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Підсудний гр. ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства.

Крім цього, в ході документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укртехномас-сервіс" державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, за результатами якої складено акт від 25.07.2012 № 548/22-08/37144600, встановлено, що у ТОВ "Укртехномас-сервіс" фактично відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності; відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності, які виконувались протягом перевіряємого періоду; відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у періоді з 14.06.2010 по 10.05.2011, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Укртехномас-сервіс" підприємствам-покупцям.

Податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Укртехномас-сервіс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ "Укртехномас-сервіс" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між ПП "Дубекспо" та ТОВ "Укртехномас-сервіс" щодо надання послуг або поставки товарів фактично не здійснювалися.

Суд погоджується з вищевказаним висновком відповідача, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України передбачено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР (діяв до прийняття ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд вважає доцільним зазначити, що будь-яку первинну документацію, окрім вищевказаних платіжних доручень про сплату відповідних сум на рахунок ТОВ "Укртехномас-сервіс" за придбання будівельних матеріалів, на яких, зокрема, відсутні будь-які відмітки банку, на вимогу суду позивачем надано не було.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищевказані дії були вчинені судом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 21.03.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва позивач не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Відтак, в процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Дубекспо" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного підприємства "Дубекспо" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова