Постанова

від 16.04.2013 по справі 810/102/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року 810/102/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

08.01.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 18.12.2012 №0000512200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 19 477,96 грн., в тому числі за основним платежем на суму 15 582,37 грн. і за штрафними санкціями на 3 895,59 грн., №0000522200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18 550,44 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14 840,35 грн. і за штрафними санкціями на 3 710,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» (далі - Товариство, Позивач) не погоджується із висновками Акту перевірки від 29.11.2012 №245/112/22-0/33016269, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідно до договору, укладеного між приватним підприємством «МІРА Ко» (далі - Підприємство-контрагент) та Товариством, сторонами виконані всі зобов'язання, що підтверджується документально, а саме актами виконаних робіт, податковими накладними. В ході проведення перевірки Податковим органом не досліджувались обставини здійснення позивачем господарської діяльності та не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, а також надав суду докази здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» та ПП «МІРА Ко» відповідно до договору №28 від 09.03.2011.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях проти позову просив суд у задоволенні позову відмовити у зв'язку з наступним.

До Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Податковий орган, Відповідач) надійшов Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.08.2012 №3009/22-9/37449321 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МІРА Ко» щодо підтвердження його господарської діяльності з контрагентами. В даному Акті зазначено, що службовою запискою №7961/вн/07-06/52 від 08.08.2012 до ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній Залізниці від 06.08.2012 №394. Відповідно до вказаного висновку підписи в документах та податкової звітності від імені директора ПП «МІРА Ко» ОСОБА_1 виконані різними особами. Згідно висновків Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 09.08.2012 №3009/22-9/37449321 правочини, укладені між ПП «МІРА Ко» та контрагентами, зокрема з ТОВ «УВЦ «Галактика-С», є нікчемними. Зважаючи на викладене Податковим органом проведено перевірку ТОВ «УВЦ «Галактика-С» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ПП «МІРА Ко», на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Крім того, відповідач наполягає на нікчемності зазначених вище фінансово-господарських відносин, посилаючись на статті 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» зареєстроване як суб'єкт господарювання 01.09.2004 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, код за ЄДРПОУ - 33016269.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст.79, п. 82.2 ст. 82 ПК України та відповідно до наказу ДПІ у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.11.2012 №264 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «МІРА-Ко» (код за ЄДРПОУ 37449321) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №245/112/22-0/33016269 від 29.11.2012 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано наступні порушення з боку Товариства: п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 200 ПК України - завищено податковий кредит з додатку на додану вартість у сумі 14 840,35 грн. за січень 2012 року; п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - завищено валові витрати в сумі 15 582,37 грн. за І квартал 2012 року.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки.

Відповідно до наданих для перевірки первинних документів Податковим органом встановлено, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «УВЦ «Галактика-С» та ПП «МІРА-Ко» проводились на підставі договору №28 від 09.03.2011. Відповідно до умов даного договору ПП «МІРА-Ко» (Виконавець) та «УВЦ «Галактика-С» (Замовник) домовились про те, що Виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг з друкарської підготовки, макетування та дизайну, виготовленню поліграфічної продукції, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги і своєчасно оплатити їх вартість на умовах і в строк, передбачений даним договором.

На підставі вказаного договору були виписані та укладені:

- Акти виконаних робіт №474 від 13.01.2012 (редакторські послуги) на суму 10 404,00 грн. з ПДВ, №482 від 27.01.2012 (додрукарська підготовка) на суму 22 451,24 грн. з ПДВ, №476 від 25.01.2012 (цифровий друк) на суму 25 771,59 грн. з ПДВ, №479 від 31.01.2012 (офсетний друк) на суму 17 011,43 грн. з ПДВ, №480 від 31.01.2012 (дизайнерські послуги) на суму 13 403,87 грн. з ПДВ;

- Податкові накладні №231 від 31.01.2012 на суму 17 011,43, №230 від 31.01.2012 на суму 13 403,87 грн., №209 від 27.01.2012 на суму 22 451,24 грн., №194 від 25.01.2012 на суму 25 771,59 грн., №106 від 13.01.2012 на суму 10 404,00 грн.;

- Платіжні доручення №1739 від 13.01.2012 на суму 10 404,00 грн., №1742 від 25.01.2012 на суму 25 771,59 грн., №1744 від 27.01.2012 на суму 22 451,24 грн., №1745 від 31.01.2012 суму 13 403,87 грн., №1745 від 31.01.2012 на суму 17 011,43грн.

Сплата перелічених робіт підтверджується виписками з розрахункового рахунку ТОВ «УВЦ «Галактика-С» за 13.01.2012, 25.01.2012, 27.01.2012 та 31.01.2012.

На момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «УВЦ «Галактика-С» за отримані послуги за розрахунками з ПП «МІРА Ко» відсутня.

Від ДПІ у Печерському районі м. Києва до ДПІ у Макарівському районі Київської області надійшов Акт від 09.08.2012 №3009/22-9/37449321 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МІРА Ко» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 по 31.01.2012», у висновках якого зазначено, що відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України правочини між ПП «МІРА Ко» та контрагентами є нікчемними; ПП «МІРА Ко» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (+/- 5%), економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - відсутні.

На підставі Акта перевірки Податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 18.12.2012 №0000512200, яким за встановлене порушення п. 138.2 ст. 138 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 19 477,96 грн., в тому числі за основним платежем на суму 15 582,37 грн. і за штрафними санкціями на 3 895,59 грн.; №0000522200, яким за встановлене порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18 550,44 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14 840,35 грн. і за штрафними санкціями на 3 710,09 грн.

З долучених до матеріалів справи копій первинних та інших документів судом також встановлено наступне.

Згідно з Довідкою від 23.10.2012 № 210/101/22-0/330162269 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «УВЦ «Галактика-С» щодо документального підтвердження господарських відносин зі ПП «Міра Ко», їх реальність та повноту відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.01.2012», ДПІ у Макарівському районі Китївської області не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Міра Ко», встановлено розбіжності у січні 2012 року податковий кредит більше податкового зобов'язання ПП «Міра Ко» та податкового кредиту ТОВ «УВЦ «Галактика-С» на суму 14840,35 грн.

Згідно з довідкою № 714765 з ЄДРПОУ ТОВ «УВЦ «Галактика-С» зареєстровано 01.09.2004; керівник - Захарченко Галина Іванівна; видами діяльності за КВЕД-2010 є: видання книг (58.11), виготовлення друкарських форма і надання інших поліграфічних послуг (18.13), видання газет (58.13), інші види видавничої діяльності (58.19), спеціалізована діяльність із дизайну (74.10) та діяльність у сфері фотографії (74.20). Відповідно до свідоцтва 13401020000 від 01.09.2004 перебуває на обліку в ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС.

У Акті перевірки вказано, що у період, за який проводилась звірка, Товариство діє як платник ПДВ згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13912100.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 412364 ПП «Міра Ко» зареєстровано 06.12.2010, ідентифікаційний код - 37449321, керівник - ОСОБА_1, види діяльності за КВЕД, зокрема, надання інших комерційних послуг (74.87.0).

ПП «Міра Ко» взято на облік платника податків 07.12.2010 за № 58100, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Довідки про взяття на облік платника податків № 58100.

Платником податку на додану вартість ПП «Міра Ко» зареєстровано 31.01.2011 (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100321053). Даних про його анулювання відповідачем суду не надано.

Таким чином, на момент укладання договору № 28 від 09.03.2011 і Товариство, і Підприємство-контрагент були зареєстровані в установленому законом порядку, узяті на облік платника податків. На час укладання та виконання вказаного Договору свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість жодної із сторін договору анульовані не були.

Згідно з відповідями ліквідатора ПП «МІРА Ко» від 12.11.2012, ОСОБА_1 від 29.11.2012 та письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 суду, всі фінансово-господарські документи та подана податкова звітність на ПП «МІРА Ко» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 підписувались особисто ОСОБА_1.

На підтвердження виконання договору № 28 від 09.03.2011 представником позивача також надані макети по виготовленню друкарської продукції.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення наявності правових підстав для формування Товариством податкових зобов'язань та віднесення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум за наслідками взаємовідносин із ПП «МІРА Ко».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідачем на Акт від 09.08.2012 №3009/22-9/37449321 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МІРА Ко» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 по 31.01.2012», складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочинів між ТОВ «УВЦ «Галактика-С» та ПП «МІРА Ко», порушення ст.ст. 138, 198 ПК України при формуванні Товариством податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності правочинів між «УВЦ «Галактика-С» та ПП «МІРА Ко» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ПП «МІРА Ко», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «МІРА Ко» підтверджується зазначеними вище: договором № 28, Актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарської операції вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ПП «МІРА Ко», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ «УВЦ «Галактика-С» щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ПП «МІРА Ко» за період з 01.01.2012 по 31.01.2012.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП «МІРА Ко», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, враховуючи заперечення проти адміністративного позову, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ «УВЦ «Галактика-С» та ПП «МІРА Ко»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагенту первинних документах сум ПДВ та віднесення сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року № 0000522200 та № 0000512200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр «ГАЛАКТИКА-С» судовий збір у розмірі 380 (триста вісімдесят) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 квітня 2013 р.