Постанова

від 15.04.2013 по справі 2а-17577/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2013 року № 2а-17577/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Промснаб 2005 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0002292220, -

В С Т АН О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Промснаб 2005 (далі - позивач, ТОВ Промснаб 2005 ) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС), в якому з урахування заяви про уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року №0002292220 та №0002302220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення витрат на оплату товарів та послуг, отриманих від ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС , ТОВ ВІП СОЮЗ до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентами. Крім того, позивач посилався на те, що придбані у вказаних контрагентів товари були продані ним третім особам, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відтак, висновки відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій з придбання товарів та послуг первинними документами позивач вважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у адміністративному позові.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість було безпідставно віднесено до складу валових витрати у розмірі 1 612 204,00 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 322 440,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС , ТОВ ВІП СОЮЗ , оскільки господарські операції з продажу товарів та надання послуг реально не відбувалися, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, позивач був належним чином повідомлений судом про день, час і місце судового розгляду. Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника за наявними у справі доказами.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття представника позивача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ Промснаб 2005 (код ЄДРПОУ 37117776) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.05.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (том І, а.с.60).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС із 31.05.2010 року (довідка форми №4-ОПП від 31.05.2010 №15642/14/29-21722, том І, а.с.62), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 09.06.2010 №100287394, індивідуальний податковий номер 371177726539 (том І, а.с.62).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.10.2012 року по 30.10.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Промснаб 2005 (код ЄДРПОУ 37117776) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ РМА-ГРУП (код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 37505731), ТОВ ВІП СОЮЗ (код ЄДРПОУ 37240791) за період з 01.09.2010 по 30.06.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 30.10.2012 №3891/22-222-37117776 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.14-57.

26 листопада 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0002302220, яким позивачу за порушення пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 403 053,00 грн., з яких 322 440,00 грн. - основного платежу та 80 613,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.58) та податкове повідомлення-рішення форми Р №0002292220, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 406 538,00 грн., з яких основного платежу - 366 371,00 грн., 40 167,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість задекларовано податковий кредит у розмірі 322 440,00 грн. , в тому числі по періодах: вересень 2010 року - 2 283,00 грн., жовтень 2010 року - 28 505,00 грн., листопад 2010 року - 5 567,00 грн., грудень 2010 року - 13 250,00 грн., липень 2011 року - 15 350,00 грн., серпень 2011 року - 58 533,00 грн., вересень 2011 року - 30 842,00 грн., жовтень 2011 року - 23 100,00 грн., листопад 2011 року - 36 300,00 грн., грудень 2011 року - 14 750,00 грн., січень 2012 року - 6 820,00 грн., лютого 2012 року - 54 923,00 грн., березень 2012 року - 6 391,00 грн., квітень 2012 року - 25 826,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 1 612 204,00 грн. , в тому числі по періодах: 3 квартал 2010 року - 11 417,00 грн., за 2010 рік - 248 025,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 523 625,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року - 894 375,00 грн., за І квартал 2012 року - 340 675,00 грн., за півріччя 2012 року - 469 804,00 грн. за наслідками операцій з контрагентами - ТОВ РМА-ГРУП (код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 37505731), ТОВ ВІП СОЮЗ (код ЄДРПОУ 37240791), оскільки підприємством для перевірки не надано первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених податковим законодавством.

В Акті перевірки також зазначено, що відповідачем отримано вирок Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 1-1198/11 від 29.09.2011 відносно директора та засновника ТОВ РМА-Груп ОСОБА_1, яким встановлено, що підприємство було створене з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло значної шкоди державі.

Також податковим органом отримано матеріали стосовно ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС та ТОВ ВІП СОЮЗ від інших податкових органів. Так, від ДПІ у Печерському районі міста Києва отримано акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Декор Альянс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 (том ІІ, а.с.164-175) та акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 23.05.2012 року №1443/22-08/37505731 (том ІІ, а.с.176-183). Вказаними актами встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 138, ст. 185 Податкового кодексу України. Товари (послуги) по вказаним правочинам не були передані в порушення ст. 662, ст. 665 та ст. 656 ЦК України. Стан платника згідно баз даних АІС Податки - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, за результатами аналізу податкової звітності встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до протоколу допиту засновника та директора ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС ОСОБА_2 від 09.11.2011 року, складеного старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., вказане підприємство ОСОБА_2 не реєстрував, своєї згоди на призначення його на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ Декос Альянс не підписував; банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував; податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав здійснювати зазначені дії.

Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ Декос Альянс з метою прикриття незаконної діяльності. Вбачається здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Від ДПІ у Печерському районі міста Києва отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВІП СОЮЗ від 29.02.2012 №1062/23-4/37240791 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 р по 30.09.2011 р. (том ІІ, а.с.67-111) та акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 р по 30.11.2011 р. від 09.08.2012 №3022/22-08/37240791 (том ІІ, а.с.116-128). Встановлено відсутність за юридичною та фактичною адресою ТОВ ВІП СОЮЗ та його посадових осіб; відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Правочини, нібито укладені між ТОВ ВІП СОЮЗ та підприємствами-постачальниками, не спричинили реального настання юридичних наслідків; встановлено укладання цивільно-правових угод та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вимоги для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У ТОВ ВІП СОЮЗ відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями.

Також висновком спеціаліста від 29.02.2012 року №122 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці встановлено, що підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень, вересень 2011 року виконані однієї особою, а підписи від імені гр.-на ОСОБА_4 - директора ТОВ ВІП СОЮЗ в свідоцтві №100325619 про реєстрацію платника податку на додану вартість виконані іншою особою.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс та ТОВ Віп Союз по взаємовідносинах з ТОВ Промснаб 2005 не відповідають вимогам закону та можуть враховуватись з метою визначення об'єктів оподаткування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає за необхідне зазначити наступне .

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, між позивачем та ТОВ РМА-Груп шляхом складання рахунків-фактур та видаткових накладних від 07.10.2010 р. №4/04-10, від 07.10.2010 р. №1/08-10, від 18.10.2010 №1/15-10, від 18.10.2010 №2/19-10, від 25.10.2010 №3/25-10, від 15.11.2010 №1/15-11, від 22.11.2010 №3/22-11, від 20.12.2010 №2/20-12, від 03.12.2010 №3/03-12 (том І, а.с.63-73) документально оформлено операції з поставки товарів (насосів, електродвигунів, скотчів, маркерів, ручок кулькових, папок картонних, олівців, тощо).

На підставі видаткових накладних ТОВ РМА-Груп виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 297 630,00 грн., в тому числі ПДВ - 49 605,01 грн.: від 23.09.2010 р. №182, від 04.10.2010 №420, від 08.10.2010 р. №440, від 15.10.2010 р. №460, від 18.10.2010 р. №480, від 25.10.2010 №508, від 15.11.2010 №599, від 22.11.2010 №622, від 03.12.2010 №881, від 20.12.2010 №896 (том ІІІ, а.с.129-138).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року у розмірі 49 605,01 грн.

В оплату за ці товари перераховано грошові кошти у розмірі 283 930,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (том ІІІ, а.с.139-150).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Декос Альянс шляхом складання рахунків-фактур та видаткових накладних від 10.01.2012 №РН-0000147, від 14.10.2011 р. №РН-0003275, від 10.11.2011 р. №РН-0003285, від 18.11.2011 р. №РН-0003286, від 30.11.2011 р. №РН-0003287, від 07.11.2011 р. №РН-0003284, від 07.11.2011 р. №РН-0003284, від 03.11.2011 р. №РН-0003282, від 01.12.2011 р. №РН-0003764, від 08.07.2011 р. №РН-0000522, від 02.08.2011 р. №РН-0001276, від 21.09.2011 р. №РН-0001861, від 31.10.2011 р. №РН-0003281, від 27.10.2011 р. №РН-0003280, від 25.10.2011 р. №РН-0003279, від 10.10.2011 р. №РН-0003188, від 20.10.2011 р. №РН-0003277 (том І, а.с.95-125) документально оформлено операції з поставки товарів (насоси, електродвигуни, рама до насосу, муфта).

Також, ТОВ Промснаб 2005 та ТОВ Декос Альянс підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) по ремонту насосу від 04.12.2011 р. №ОУ-0002178 (том І, а.с.106).

ТОВ Декос Альянс виписало позивачеві податкові накладні на загальну суму 773 699,96 грн., в тому числі ПДВ - 128 949,99 грн.: від 21.09.2011 №512, від 10.01.2012 №233, від 10.10.2011 №260, від 20.10.2011 №262, від 25.10.2011 №263, від 27.10.2011 №264, від 31.10.2011 №265, від 03.11.2011 №316, від 07.11.2011 №317, від 10.11.2011 №318, від 18.11.2011 №319, від 30.11.2011 №320, від 01.12.2011 №574, від 04.12.2011 №575, від 02.08.2011 №769, від 08.07.2011 №668 (том ІІІ, а.с.99-100, а.с.114-128).

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року у розмірі 128 949,99 грн.

Відповідно до банківських виписок (том ІІІ, а.с.151-156,166-171, 175-177) ТОВ Промснаб 2005 перерахувало на користь ТОВ Декос Альянс грошові кошти у розмірі 773 699,96 грн. на підставі вищезазначених рахунків-фактур.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ було укладено договори про надання рекламних послуг:

- №01/02-12 від 01.02.2012 р. (том ІІІ, а.с.78-79), за умовами якого ТОВ ВІП СОЮЗ (Виконавець) бере на себе зобов'язання по наданню рекламних послуг в інтернеті в сегменті промислового обладнання; в сегменті електротехнічної продукції; в сегменті промислових фільтрів для газів, ГСМ, фільтрів-сепараторів; в сегменті надання логістичних послуг (пункт 1.1. та 1.1.1.). Вартість виконуваних робіт по Договору становить 10 000,00 грн. (пункт 3.1.).

- №16-01 від 16.01.2012 р. (том ІІІ, а.с.90-91), за умовами якого ТОВ ВІП СОЮЗ (Виконавець) бере на себе зобов'язання по наданню рекламних послуг в інтернеті в сегменті промислового обладнання; в сегменті електротехнічної продукції; в сегменті промислових фільтрів для газів, ГСМ, фільтрів-сепараторів; в сегменті надання логістичних послуг (пункт 1.1. та 1.1.1.). Вартість виконуваних робіт по Договору становить 20 000,00 грн. (пункт 3.1.).

- №23/04/2012 від 23.04.2012 р. (том ІІІ, а.с.94-95), за умовами якого ТОВ ВІП СОЮЗ (Виконавець) бере на себе зобов'язання по наданню рекламних послуг в інтернеті в сегменті промислового обладнання; в сегменті електротехнічної продукції; в сегменті промислових фільтрів для газів, ГСМ, фільтрів-сепараторів; в сегменті надання логістичних послуг (пункт 1.1. та 1.1.1.). Вартість виконуваних робіт по Договору становить 16 000,00 грн. (пункт 3.1.).

За умовами вказаних договорів Виконавець зобов'язувався здійснити аналіз ємності інтернет-реклами промислового (насосного) обладнання, промислових фільтрів, систем автоматизації і управління насосного обладнання (пункт 2.1.1.); надати рекламні послуги в інтернеті - СЕО-оптимізації і контекстному просуванню сайту - promsnab.kiev.ua (пункт 2.1.2.) По факту виконання робіт Замовником складається акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Замовника і Виконавця протягом 5 днів з дня прийому робіт Виконавцем (пункт 3.3.).

Також між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ було укладено договір від 24.10.2011 р. №24-10 (том ІІІ, а.с.82-83), відповідно до умов якого останнє зобов'язувалось надати консультаційні послуг по класифікації постачальників промислового (насосного) обладнання, рішень і послуг (товарний портфель, ринкова спеціалізація, регіональна присутність) (пункт 1.1.); провести аналіз ринку промислового (насосного) обладнання, промислових фільтрів, систем автоматизації і управління насосного обладнання: динаміка розвитку сегментів, учасники, бізнес стратегії і нові підходи до роботи с партнерами. Дослідження технологічних і економічних переваг у корпоративному сегменті (пункт 1.2.). Вартість виконуваних робіт по Договору становить 24 000,00 грн. (пункт 3.1.).

Крім того, між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ було укладено договір від 04.10.2011 р. №04-10 (том ІІІ, а.с.86-87), за умовами якого ТОВ ВІП СОЮЗ бере на себе зобов'язання по наданню послуг по упаковці та відправленню по почті комерційних пропозицій, цінових пропозицій, згідно з наданою клієнтською базою промислових підприємств України не менше 750 штук (пункт 1.1.). Вартість виконуваних робіт по Договору становить 9 500,00 грн. (пункт 3.1.).

Надання послуг згідно вказаних договорів оформлено актами у кількості 5 шт.: від 10.02.2012 р., від 02.11.2012 р. №ОУ-0001035, від 20.10.2011 р. №ОУ-0001034, від 19.01.2012 р., від 23.04.2012 р. №ОУ-0001154 (том І, а.с.93, том ІІІ, а.с.84,88,92,96).

Також, між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ шляхом складання рахунків-фактур та видаткових накладних від 08.02.2012 р. №РН-0001790, від 20.02.2012 р. №РН-0001795, від 16.02.2012 р. №РН-0001794, від 02.02.2012 р. №РН-0001789, №РН-0001791, №РН-0001792, №РН-0001793, №РН-0002176 від 05.03.2012 р., №РН-0002177 від 12.03.2012 р., №РН-0002386 від 09.04.2012 р., від 12.04.2012 р. №РН-0002387, №РН-0002385 від 02.04.2012 р. (том І, а.с.77,79,80,81,82,83, 84, 86, 87, 89,91) оформлено поставку товарів (насоси, електродвигуни, алкотестери, вентилі, фланці, мундштуки, шестерні, робочі колеса).

На підставі договорів про надання послуг та поставку товарів ТОВ ВІП СОЮЗ виписано позивачу податкові накладні: від 10.02.2012 р. №548, від 02.11.2011 р. №236, від 20.10.2011 р. №135, від 23.04.2012 р. №165, від 19.01.2012 №265, від 12.08.2011 р. №283, від 02.09.2011 р. №285, від 02.02.2012 р. №546, від 08.02.2012 р. №547, від 10.02.2012 №549, від 14.02.2012 №550, від 15.02.2012 №551, від 16.02.2013 №552., від 20.02.2012 №553, від 05.03.2012 №521, від 12.03.2012 №522, від 02.04.2012 №162, від 12.04.2012 №164, від 09.04.2012 №163 (том ІІІ, а.с.81, 85, 89, 93, 97, 98, 101-113).

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

Розрахунки із вказаним контрагентом проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківських рахунків позивача (том ІІІ, а.с. 172-177).

Враховуючи надання до перевірки вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України Про податок на додану вартість , Про оподаткування прибутку підприємств та Податковим кодексом України для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим ТОВ Промснаб 2005 має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ Декос Альянс та ТОВ ВІП СОЮЗ .

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ Декос Альянс , ТОВ ВІП СОЮЗ , з огляду на нижченаведене.

Підстави віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в період існування спірних правовідносин визначалися до 01 січня 2011 року Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а після 01 січня 2011 року - Податковим кодексом України.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні правові норми закріплені статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг , що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР та п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції на момент існування спірних правовідносин), відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств , є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Аналогічні норми містяться також у Розділі ІІІ Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням вищезазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) ; відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Промснаб 2005 та ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс оскільки у останніх, як у продавців, відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по вчинених правочинах через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення поставки товарів та надання консультаційних послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання такого виду договорів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Так, виконання господарських зобов'язань по поставці насосів та електродвигунів вимагає від продавців наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження / завантаження товарів. Надання консультаційних послуг по класифікації постачальників промислового насосного обладнання, проведення аналізу ринку промислового насосного обладнання, послуг з упаковки та відправлення апоштою комерційних пропозицій у кількості 750 шт., надання рекламних послуг в інтернеті з СЕО-оптимізації та просуванню сайта, тощо, потребує наявності у виконавця певної кількості кваліфікованих працівників.

В той же час, з матеріалів перевірок ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС та ТОВ ВІП СОЮЗ , що надійшли від податкових органів за місцем обліку, вбачається, що у підприємств відсутні основні засоби, балансова вартість запасів - відсутня, чисельність працюючих - 1 особа ; стан ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження, ТОВ ВІП СОЮЗ відсутнє за юридичною та фактичною адресою.

Вказане підтверджується інформацією, наданою на запит суду ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС листами від 01.03.2012 №2059/9/10.2-09 (том ІІІ, а.с.1) та від 27.02.2013 №1867/9/10.2-09 (том ІІ, а.с.204), якою повідомлено, що за період здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ Декос Альянс та ТОВ ВІП СОЮЗ не подавали податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, що свідчить про відсутність трудового ресурсу у контрагентів позивача.

Відповідно до податкової звітності, поданої ТОВ РМА-Груп до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва загальна чисельність працюючих на вказаному підприємстві складала одну особу, основні засоби І та ІІ групи відсутні (амортизаційні відрахування згідно додатку К1\1 декларації з податку на прибуток відсутні) - том І, а.с. 249, 202-204.

Також, суд звертає увагу на те, що за даними витягу серії АБ №647566 від 04.02.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до основних видів діяльності ТОВ РМА-Груп належать: Монтаж та встановлення збірних конструкцій (45.21.7), Будівництво (45) - том ІІ, а.с.7-8. Відповідно, продаж таких товарів, як насоси, електродвигуни та канцелярські товари, тощо, не належить до видів господарської діяльності, право на здійснення яких має ТОВ РМА-Груп .

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс , ТОВ ВІП СОЮЗ необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання рекламних послуг в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів.

Суд також зазначає, що податкові та видаткові накладні були підписані від імені ТОВ РМА-Груп ОСОБА_1, а від імені ТОВ Декос Альянс - ОСОБА_2, як директорами цих підприємств.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, особи, що значились директорами та засновниками ТОВ РМА-Груп (ОСОБА_1) та ТОВ Декос Альянс (ОСОБА_2) в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займались, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від свого імені.

Так, вироком Голосіївського районного суду від 29.09.2011 у справі №1-1198/11, що набрав законної сили 18.10.2011 р., громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (том І, а.с.188-197).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, домовились про реєстрацію на його ім'я в органах державної влади за винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ РМА-Груп , без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ РМА-Груп дало змогу особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності придбаного та зареєстрованого Товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ РМА-Груп , особа, матеріали відносно якої виділено, отримала можливість, минуючи ОСОБА_1, який рахувався на посаді директора товариства, розпоряджатись рахунком ТОВ РМА-Груп , здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від імені ОСОБА_1 фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт), що свідчать про нібито реалізовані товари, роботи (послуги) для безпідставного віднесення показників сум ПДВ, визначених у податкових накладних ТОВ РМА-Груп до складу податкового кредиту.

Згідно вказаного вище вироку є доведеним факт створення ТОВ РМА-груп з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства.

В свою чергу, з протоколу допиту ОСОБА_2, допитаного співробітниками ВПМ Кременчуцької ОДПІ з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, вбачається, що ТОВ Декос Альянс він не реєстрував, своєї згоди на призначення його на посаду директора та головного бухгалтера даного товариства не давав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації ТОВ Декос Альянс не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не здавав і нікому не доручав здійснювати зазначені дії (том ІІ, а.с.186-188).

Отже, як видно з наявних матеріалів справи та було встановлено також перевіркою, що ТОВ РМА-Груп та ТОВ Декос Альянс зареєстровані і здійснювали свою фінансово-господарську діяльність без відома та згоди їх засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відтак, з досліджених судом доказів вбачається факт створення ТОВ РМА-Груп та ТОВ Декос Альянс з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цих підприємств діяли особи, які не мали законних повноважень на їх представництво, на вчинення від їх імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновниками товариств.

За вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 р. за № 1401/18696, яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ РМА-Груп та ТОВ Декос Альянс , податкові та видаткові накладні яких стали підставою для формування ТОВ Промснаб 2005 податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Крім того, як вбачається з наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ РМА-Груп за жовтень 2010 року (том І, а.с. 230-233), за листопад 2010 року (том І, а.с.210-213), грудень 2010 року (том І, а.с.218-221), останнім згідно Додатків № 5 (том І, а.с. 234 -236; а.с. 214-215; а.с. 222-227) до вказаних декларацій не декларувались податкові зобов'язання за наслідками операцій з ТОВ Промснаб 2005 .

На запит суду ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС листом від 08.02.2012 р. №529/9/10-009 надала рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ РМА-Груп від 26.07.2011 №355/29-203, причина анулювання - відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (том І, а.с.245).

На запит суду ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС листом від 27.02.2013 №1867/9/10.2-09 надала рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ВІП СОЮЗ від 14.05.2012 №78/18-637, причина анулювання - відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (том І, а.с.205).

З інформації, розміщеної на офіційному сайті ДПС України, вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Декос Альянс №100326645 було анульовано 06.06.2012 р., причина анулювання - ліквідація банкрута.

Крім того, згідно наданої на запит суду інформації звіти ТОВ Декос Альянс подані до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС за період існування спірних правовідносин з позивачем - вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року мають статус не визнано як податкова звітність (листи ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про відмову у прийнятті податкової звітності від 19.03.2012 №2240/10/18-410 - том ІІ, а.с.216, від 24.02.2012 №9289/10/15-110 - том ІІ, а.с.218, від 25.04.2012 №9727/10/18-410).

Такий самий статус мають звіти надані ТОВ ВІП СОЮЗ до ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС у 2012 році (лист від 27.02.2013 №1867/9/10.2-09 (том ІІ, а.с.204).

В свою чергу, в судовому засідання представник позивача на вимогу суду не зміг надати усі первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність вчинених господарських операцій з ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс ТОВ ВІП СОЮЗ .

Для з'ясування зазначених обставин суд згідно з частиною п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України запропонував позивачу подати додаткові докази, а також з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з придбання товарів судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі послуг з перевезення, тощо).

В свою чергу документація на підтвердження фактичного переміщення товарів по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентами - ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс , ТОВ ВІП СОЮЗ представником позивача суду надана не була. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Також, позивачем не надано будь-яких доказів наявності у нього на праві власності або перебування у володінні на підставі цивільно-правових договорів складських приміщень для зберігання придбаного товару, транспортних засобів для його перевезення.

У Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

Суд звертає також увагу на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ містять лише загальні знеособлені посилання про надання/виконання рекламних, інформаційно-консультаційних послуг або взагалі не містять найменування послуг, відсилаючи до договору, тобто складені акти не містять будь-якої деталізації - у чому саме полягало виконання цих послуг, коли виконувались і який їх результат. В даному випадку визначені в актах послуги є такими, що не можуть бути ідентифіковані по структурі цих послуг, а отже, виходячи з вищенаведених вимог щодо первинних документів, акти за спірними операціями не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження реальності придбання рекламних та консультаційних послуг, а саме: результати консультаційних послуг, оформлені у вигляді звітів або будь-якій іншій формі, які рішення були прийняті керівним органом за результатами надання консультаційних послуг (освоєння нового регіону для продажу товарів, введення нової бізнес-стратегії), роздруківки з сайту, на яких розміщувалася реклама ТОВ Промснаб 2005 , аналіз ефективності придбаних рекламних послуг: збільшення обсягу продажу продукції позивача або хоча підтримка на тому ж самому рівні).

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, цих документів і матеріалів позивачем до суду не надано, а в наданих актах про передачу послуг відсутні будь-які відомості про їх кількісний, якісний та вартісний вимір, що унеможливлює дослідження суті цих господарських операцій, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Отже, під час судового розгляду позивачем не надано документів та обґрунтованих пояснень, на підставі яких можливо підтвердження господарських операцій з ТОВ РМА-Груп , ТОВ Декос Альянс ТОВ ВІП СОЮЗ .

У зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних додаткових доказів спір судом розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, операції з поставки товарів та надання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Також, варто зазначити, що посилання позивача на ст. 204 Цивільного кодексу України та відсутність рішення суду про визнання правочину між ТОВ Промснаб 2005 та ТОВ ВІП СОЮЗ недійсним, не заслуговують уваги з огляду на таке.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договорів, укладених між позивачем та ТОВ ВІП СОЮЗ , само по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеним суб'єктом, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Судом не беруться до уваги посилання на продаж придбаного у ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС , ТОВ ВІП СОЮЗ товару третім особам, оскільки надані позивачем рахунки-фактури та накладні не підтверджують продаж саме товару, придбаного ним у ТОВ РМА-ГРУП , ТОВ ДЕКОС АЛЬЯНС , ТОВ ВІП СОЮЗ .

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України Про податок на додану вартість , Закон Про оподаткування прибутку підприємств та Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (податкові та видаткові накладні, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 138.1 ст. 138, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 322 440,00 грн. та занижено податок на прибуток у розмірі 366 371,00 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року №0002292220 та №0002302220, суд приходить до висновку про достатність підстав у податкового органу для прийняття спірних повідомлень-рішень, якими визначено позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за розглядуваними господарськими операціями, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій