Постанова

від 15.04.2013 по справі 826/1016/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2013 року № 826/1016/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний комплекс Мега-Сіті до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2013 року №000132260, №0000142260, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний комплекс Мега-Сіті (далі - позивач, ТОВ ТРК Мега-Сіті ) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 09 січня 2013 року №000132260, №0000142260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ ТБК Металбудсервіс , оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ ТБК Металбудсервіс , яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товарів та подальше використання товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Також, позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань постачальником контрагента позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 79 937,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 399 685,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341), оскільки фактично господарських операцій з придбання товарів не відбувалося, що свідчить про протиправність такого правочину, укладеного з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Святошинському районі міста Києва акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341) щодо підтвердження господарських відносин із ПАТ Київметробуд (код ЄДРПОУ 1387432) за серпень 2011 року від 28.11.2011 №138/23-20/36941341, яким встановлена відсутність реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ ТБК Металбудсервіс , та отриману від ГВПМ у Святошинському районі міста Києва довідку, в якій вказується, що місцезнаходження ТОВ ТБК Металбудсервіс не встановлено, а особи, які зареєстрували даний суб'єкт господарювання до його діяльності жодного відношення не мають.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем були здійснені правочини з ТОВ ТБК Металбудсервіс без мети реального настання правових наслідків, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

У судовому засіданні 03 квітня 2013 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач щодо розгляду заявленого клопотання покладався на розсуд суду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні, при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ ТРК Мега-Сіті (код ЄДРПОУ 34290059) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.04.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №775551 (а.с.112-114).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 07.04.2006 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 08.04.2011 №100331507, індивідуальний податковий номер 342900526514.

У період з 13.12.2012 року по 19.12.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТРК Мега-Сіті (код ЄДРПОУ 34290059) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341) за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.12.2012 №5992/22-621-34290059 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.10-23.

09 січня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0000142260, яким позивачу за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 99 921,00 грн., з яких 79 937,00 грн. - основного платежу та 19 984,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9) та податкове повідомлення-рішення форми Р №0000132260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 91 928,00 грн., з яких основного платежу - 91 928,00 грн., штрафні санкції не застосовані.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за серпень 2011 року у розмірі 79 937,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі у розмірі 399 685,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ ТРК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341).

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на акті ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 28.11.2011 №138/23-20/36941341 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341) щодо підтвердження господарських відносин із ПАТ Київметробуд (код ЄДРПОУ 1387432) за серпень 2011 року (а.с.196-199). В свою чергу, вказаний акт ДПІ у Святошинському районі міста Києва базується на акті ДПІ у Вишгородському районі від 03.11.2011 №764/15-2/37649152 Про неможливість проведення перевірки ТОВ Граньстройінвест (код ЄДРПОУ 37649152), що виступає одним з постачальників контрагента позивача - ТОВ ТБК Металбудсервіс . У вказаному акті ДПІ у Вишгородському районі зазначаються наступні обставини:

- ТОВ Граньстройінвест відсутнє за місцезнаходженням;

- остання податкова звітність була подана вказаним підприємством у вересні 2011 року;

- декларація з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року даним суб'єктом господарювання подана не була, що на думку податкової свідчить про відсутність основних фондів;

- інформація щодо перетину державного кордону України протягом 2009-2011 років громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 - керівником ТОВ Граньстройінвест відсутня;

- підписи в договорі №123 про визнання електронних документів від 05.07.2011, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість, в протоколі загальних зборів ТОВ Граньстройінвест від 18.03.2011 р., згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області №328 від 31.10.2011 року виконані не громадянином ОСОБА_2, а іншою особою.

За наведених підстав в акті ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 28.11.2011 №138/23-20/36941341 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341) зазначається, що оскільки не підтверджується факт проведення фінансово-господарських операцій ТОВ ТБК Металбудсервіс з ТОВ Граньстройінвест в серпні 2011 року, то й діяльність ТОВ ТБК Металбудсервіс в серпні 2011 року має ознаки фіктивності.

Також, відповідач в обґрунтування своїх висновків вказував на отриману від ГВПМ у Святошинському районі міста Києва довідку, що була складена у зв'язку з невстановленням місцезнаходження ТОВ ТБК Металбудсервіс .

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТБК Металбудсервіс (код ЄДРПОУ 36941341) реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 79 937,00 грн. та неправомірність віднесення до складу валових, витрати по операціях з даних контрагентом, в результаті чого підприємством за серпень 2011 року занижено податок на прибуток в розмірі 91 928,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та валових витрат у серпні 2011 року ґрунтується: (1) на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача в другому ланцюгу господарських відносин (ТОВ Граньстройінвест ) , яке не є його прямим контрагентом, у якого позивач безпосередньо придбавав товари (роботи, послуги), та (2) встановленому в ході перевірки факті відсутності прямого контрагента позивача - ТОВ ТБК Металбудсервіс на момент перевірки за зареєстрованим місцезнаходженням .

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ ТБК Металбудсервіс позивачем були надані суду рахунки-фактури від 25.07.2011 р. №СФ-0001612, від 25.07.2011 р. №СФ-0001616, від 09.08.2011 р. №СФ-0001792, від 16.08.2011 р. №СФ-0001876, від 23.08.2011 р. №СФ-0001954, від 16.08.2011 р. №СФ-0001877 (а.с.157-160) та видаткові накладні №РН-0000400 від 02.08.2011 р., №РН-0000401 від 02.08.2011р., №РН-0000421 від 10.08.2011 р., №РН-0000423 від 12.08.2011 р., №РН-0000444 від 17.08.2011 р. на загальну суму 81 437,48 грн., №РН-0000440 від 17.08.2011 р., №РН-0000459 від 23.08.2011 р. (а.с.39-45), на підставі яких ТОВ ТБК Металбудсервіс поставило позивачу балки.

ТОВ ТБК Металбудсервіс виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 479617,46 грн., в тому числі ПДВ - 79 936,24 грн.: від 29.07.2011 №75 від 28.07.2011 №70 від 02.08.2011 № 7, від 03.08.2011 № 8, від 09.08.2011 № 37, від 09.08.2011 №38, від 10.08.2011 №41, від 16.08.2011 №71, від 16.08.2011 №74, від 17.08.2011 №78, від 19.08.2011 №91, від 22.08.2011 №98, від 26.08.2011 №129, від 30.08.2011 №148, від 30.08.2011 №147.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ серпень 2011 року у розмірі 79 937,00 грн.

Оплата цих товарів підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.161-164).

Згідно наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ ТРК Металбудсервіс за серпень 2011 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ ТРК Мега-Сіті у загальному розмірі 79 937,00 грн., що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (а.с.130).

Отже, розбіжностей в додатках № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТОВ ТРК Мега-Сіті та ТОВ ТРК Металбудсервіс судом не виявлено.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як вбачається з наданої на запит суду ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС інформації, контрагент позивача - ТОВ ТБК Металбудсервіс (індивідуальний податковий номер 369413426578) зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100270731 від 19.02.2010 року (а.с.128).

Із залученого до матеріалів справи витягу з бази даних Анульовані свідоцтва платників ПДВ (а.с.52), розміщеної на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду, випливає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ ТБК Металбудсервіс було анульоване 12 березня 2012 року , в той час як податкові накладні на користь позивача були видані в серпні 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ ТБК Металбудсервіс було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ ТБК Металбудсервіс до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №778011 серія АБ від 06.03.2013 року (а.с.219-221) підтверджує, що ТОВ ТБК Металбудсервіс зареєстроване як юридична особа Святошинською районною в місті Києві адміністрацією 26.01.2010 року, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на відсутність ТОВ ТБК Металбудсервіс за його місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

На переконання суду, відсутність ТОВ ТБК Металбудсервіс за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за здійсненими правочинами.

Крім того, суду не надано доказів того, що даний факт встановлено саме на час здійснення господарських операцій , і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи - ТОВ ТБК Металбудсервіс (скасування державної реєстрації, виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем).

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ ТБК Металбудсервіс , придбання (замовлення) таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, товари, придбані позивачем у ТОВ ТБК Металбудсервіс (балки), фактично придбавалися з метою виконання взятих на себе зобов'язань по будівництву Торгово-офісного комплексу, що входить до складу будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими і торговими приміщеннями та паркінгом земельної ділянки, обмеженої Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом Скіф у Дніпровському районі м. Києва, що підтверджується договором від 02 вересня 2010 року (а.с.211).

Так, 02 вересня 2010 року був укладений договір між ТОВ Укоінвестбуд (далі - Сторона-1) та ТОВ Уко-партнер (далі - Сторона 2), предметом якого є розподілення між Стороною-1 та Стороною-2 прав та обов'язків щодо Об'єкта будівництва - Торгово-офісного комплексу, що входить до складу будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими і торговими приміщеннями та паркінгом земельної ділянки, обмеженої Харківським шосе, вул. Лохвицькою та гаражно-будівельним кооперативом Скіф у Дніпровському районі м. Києва. Сторона-2 укладає договори генерального підряду, забезпечує власними та залученими силами і коштами належне проведення будівництва на Об'єкті в повному обсязі (пункт 1.4.).

Відповідно до протоколу №6 Загальних Зборів учасників ТОВ ТРК Мега-Сіті (а.с.216-218) визнано правонаступником ТОВ Уко-Партнер .

Як пояснив суду представник позивача, з метою виконання ним взятих на себе зобов'язань по будівництву вказаного об'єкту згідно з договором від 02 вересня 2010 року, ним був придбано балки у ТОВ ТБК Металбудсервіс .

Також, позивачем було надано суду звіт про витрати основних матеріалів в будівництві у співставленні з виробничими нормами за вересень 2011 року, в якому вказується про використання придбаних позивачем у ТОВ ТБК Металбудсервіс балок при виконанні будівельних робіт (а.с.165-167).

З метою перевірки відповідності розглядуваних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, судом було витребувано від позивача витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо сторін правочину.

За даними витягу серії АБ №775552 від 08.02.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до основних видів діяльності ТОВ ТРК Мега-Сіті належать: Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнання (46.73), Передача електроенергії (35.12), Комплексне обслуговування обєктів (81.10), Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (43.99), Організація будівництва будівель (41.10), Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99) - а.с.113-114.

Отже, виконання будівельних робіт є звичайною господарською діяльністю ТОВ ТРК Мега-Сіті , що відноситься до його основних видів діяльності.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.168-170) до основних видів діяльності ТОВ ТБК Металбудсервіс належать: діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (основний) (46.12), Холодне штампування та гнуття (24.33), Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (25.11), Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (33.11), Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у (82.99).

Отже, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами є звичайною господарською діяльністю ТОВ ТБК Металбудсервіс , що відноситься до його основних видів діяльності.

Вирішуючи питання про реальну можливість виконання контрагентом позивача - ТОВ ТБК Металбудсервіс взятих на себе зобов'язань з продажу позивачу будівельних матеріалів (балок) судом було встановлено наступне.

Згідно інформації, наданої ДПІ у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (лист від 01.03.2013 №215/10.0.19), вбачається, що кількість працівників на ТОВ ТБК Металбудсервіс становила 7 чоловік на підставі трудових договорів та 1 чоловік за цивільно-правовим договором (згідно поданого ТОВ ТБК Металбудсервіс податкового розрахунку сум виплачених доходів, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманих з них податків за формою 1-ДФ, а.с.127).

Наявність працівників на вказаному підприємстві також підтверджується витратами ТОВ ТБК Металбудсервіс на оплату праці за ІІ-ІІІ квартал 2011 року у розмірі 60 147,00 грн. (код рядку 06.2.10 Витрати на оплату праці ) додатку АВ до декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.140).

Також згідно додатку СВ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ТОВ ТБК Металбудсервіс було нараховано амортизаційні відрахування на основні засоби, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (код рядка 05.1.3. АМ), що свідчить по наявність у останнього основних засобів (а.с.138).

Отже, підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс та матеріально-виробничі фонди для виконання покладених на нього договірних обов'язків з продажу будівельних матеріалів.

Враховуючи встановлені судом обставини, зокрема вид діяльності позивача і його контрагента, з огляду на особливості проданих ТОВ ТБК Металбудсервіс товарів, а також інші надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ ТБК Металбудсервіс є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари замовлялись позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку.

Щодо посилання відповідача на невідповідності сум, визначених у податкових та видаткових накладних, якими оформлено поставку ТБК Металбудсервіс будівельних матеріалів (балок) позивачу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, відповідачем, в акті перевірки в переліку видаткових накладних, не зазначено дві видаткові накладні: №РН-0000400 від 02.08.2011 р. та №РН-0000421 від 10.08.2011 р., що свідчить про те, що податковим органом при дослідженні первинних бухгалтерських документів не були враховані в повному обсязі всі необхідні документи.

По-друге, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Досліджені судом первинні бухгалтерські документи свідчать про те, що позивач реалізував своє право на віднесення сплачених в ціні товару сум до податкового кредиту за різними підставами: за датою списання коштів з банківського рахунка на оплату товарів та за датою отримання товарів, що підтверджено податковими накладними.

Номенклатура товару та його ціна за одиницю виміру співпадають у рахунках-фактурах та видаткових і податкових накладних. Загальний розмір податкового кредиту відповідає сумарному значенню ПДВ, вказаного у виданих контрагентом податкових накладних, відтак суд не вбачає в діях позивача порушень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні спірних сум податкового кредиту.

Крім того, деякі розбіжності в сумах податкових та видаткових накладних самі по собі не можуть свідчити про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТБК Металбудсервіс реально не відбувалися, тому доводи відповідача в даній частині не заслуговують на увагу.

З приводу доводів відповідача про обставини діяльності постачальника позивача у другому ланцюгу поставок (ТОВ Граньстройінвест ), суд зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Порушення контрагентом платника та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем товарів від його безпосереднього постачальника - ТОВ ТБК Металбудсервіс , рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій, а саме: незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ТБК Металбудсервіс реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ ТБК Металбудсервіс , зокрема, з ПАТ Київметробуд та ТОВ Граньстройінвест , господарські відносини визнані безтоварними, оскільки господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу господарських відносин платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, яким чином фіктивний характер діяльності ТОВ Граньстройінвест унеможливлює виконання ТОВ ТБК Металбудсервіс взятих на себе зобов'язань з продажу позивачу будівельних матеріалів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали підприємства у попередніх ланцюгах поставок, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБК Металбудсервіс від 28.11.2011 №138/23-20/36941341, як на доказ безтоварності операцій між позивачем та зазначеною юридичною особою.

Вказаний акт було складено у зв'язку з надходженням запиту на підтвердження господарських відносин між ТОВ ТБК Металбудсервіс та ПАТ Київметробуд (код ЄДРПОУ 1387432) за серпень 2011 року, а не між ТОВ ТБК Металбудсервіс та ТОВ ТРК Мега-Сіті (а.с. 196-199).

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки було складено у зв'язку з відсутністю ТОВ ТБК Металбудсервіс за зареєстрованим місцезнаходженням.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ ТБК Металбудсервіс та ТОВ ТРК Мега-Сіті своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ ТРК Мега-Сіті податкових зобов'язань.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ ТБК Металбудсервіс , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ ТБК Металбудсервіс з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ ТРК Мега-Сіті правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за серпень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення форми Р №0000142260 від 09 січня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 99 921,00 грн., з яких 79 937,00 грн. - основного платежу та 19 984,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9) та податкове повідомлення-рішення форми Р №0000132260 від 09 січня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 91 928,00 грн., з яких основного платежу - 91 928,00 грн., штрафні санкції не застосовані, є неправомірними.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ТРК Мега-Сіті підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 918,50 грн., що підтверджується квитанцією від 22 січня 2013 року №ПН2653 (а.с. 3).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 1 918,50 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 09 січня 2013 року №000132260 та №0000142260.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-розважальний комплекс Мега-Сіті судові витрати у розмірі 1 918,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять гривень 50 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій