Постанова

від 26.03.2013 по справі 801/1166/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ   вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013          ПОСТАНОВА Іменем України 26 березня 2013 р. (11:00) Справа №801/1166/13-а    Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  №0000502206 від 15.10.12р. Сторони явку представників не забезпечили. До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" (далі - позивач)  до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000502206 від 15.10.12р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 490755,00грн. є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку Публічного акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд". На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів між БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи» є необґрунтованим, оскільки в Акті перевірки не наведено жодного доказу того, що зміст вказаних правочинів не відповідає положенням ст. 203 Цивільного кодексу України. У судове засідання, що відбулося 26.03.13р., позивач явку представника не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання від позивача у якому він просить суд про розгляд справи у відсутність його представника та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав. Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів у відсутності представників сторін. Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,                                                                ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" є юридичною особою, що зареєстрована 17.07.1995р., що підтверджується  матеріалами справи (а.с.62-63). Публічне акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200009668 НБ  № 386080 (а.с.64). У період з 24.09.2012р. по 28.09.2012р. податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи» за період з 01.07.2009 р. по 31.08.2012 р., про що складено акт № 6885/22-6/01416501 від 05.10.2012 р.  (а.с.10-41). Згідно з висновками акту перевірки № 6885/22-6/01416501 від 05.10.2012р. (далі - Акт) перевіркою встановлено порушення позивачем серед інших, зокрема: -          п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 490755,00грн. 15.10.12р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі акту перевірки № 6885/22-6/01416501 від 05.10.2012р. визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 665319,25грн., у тому числі основний платіж - 487007,00грн., штрафні санкції - 178312,25грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення №0000502206 (а.с.42). Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.12.11р. №3938/10/10-0223 ДПС в АРК податкове повідомлення-рішення №0000502206 від 15.10.12р. залишено без змін, а первинну скаргу – без задоволення (а.с.46-51). Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 10.01.13р. №285/6/10-2115 ДПС України податкове повідомлення-рішення №0000502206 від 15.10.12р. та рішення від 14.12.11р. №3938/10/10-0223 залишені без змін, а скаргу – без задоволення (а.с.54-57). Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи  прийняті (вчинені) ним  рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР  (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168). Підпунктом 1.8 ст.1 Закону №168 визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі. Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону №168.    Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)   бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)   залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно Закону №168 сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ПДВ разом з ціною товару постачальниками товарів (послуг). Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податків на податковий кредит уважається дата здійснення першого з подій: або дата списання засобів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата з податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Отже право на нарахування податкового кредиту виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції. Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору. Відповідно до п.6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704). Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. Судом з'ясовано, що за результатами вищенаведеної проведеної документальної перевірки був зроблений висновок що позивачем та його контрагентами - БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бредн Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи» були укладені правочини, які суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямовані на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а отже порушують публічний прядок. Отже угоди між позивачем та його контрагентами - БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи» є нікчемними.           У Акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено, що усі операції купівлі-продажу, за участю вищенаведених контрагентів позивача, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У Акті міститься посилання на матеріали досудового слідства, яким встановлено, що протягом 2009-2012р.р. на території АР Крим діяла група осіб, які згідно єдиному плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких злочинів економічної спрямованості, організували злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. У Акті перевірки також зазначено, що у ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) утому числі БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи»,  з метою прикриття незаконної діяльності,  за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27, ч.5,212 ч.3 Кримінального кодексу України.           Як на докази нікчемності угод укладених з вищенаведеним контрагентами, відповідач у Акті посилається на протоколи допитів свідків, висновки УПМ ДПС в АРК, акти про неможливість проведення зустрічних звірок. Судом з'ясовано, що 01.07.2011р. між позивачем та ПП «Севелітстрой» було укладено договір субпідряду №12/133 (а.с.104 -105.). На виконання вищенаведеного договору ПП «Севелітстрой» виконано для позивача будівельні роботи на загальну суму 109581,65грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. -106-138), зокрема: договірною ціною, рахунком №СП -979 від 21.07.11р., податковою накладною №52 від 21.07.11р., актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011р. Судом також з'ясовано, що вартість виконаних ПП «Севелітстрой» будівельних робіт позивачем сплачена на суму 108485,83грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. 02.02.2011р. між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір підряду №79 (а.с.159). На виконання вищенаведеного договору КП «Альянс» виконано для позивача пусконалагоджувальні електровимірювальні роботи на загальну суму 3207,21грн., що підтверджується первинними документами, зокрема рахунком – фактурою від 11.02.2011р., податковою накладною №420 від 17.02.11р., актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. (а.с.160-169). Вартість виконаних КП «Альянс» робіт позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами (а.с.162). Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Пан Буд» 04.01.2011р. було укладено договір купівлі-продажу №4/02/107 (а.с.190-192). На виконання вищенаведеного договору ПП «Пан Буд» поставлено позивачу будівельні матеріали на загальну суму 627346,61грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема рахунками – фактурою, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями (а.с.194-237). Також, між позивачем та ПП «Пан Буд» 01.03.2012р. укладено договір купівлі-продажу №10/292 (а.с.238-240). На виконання вищенаведеного договору ПП «Пан Буд» поставлено позивачу будівельні матеріали на загальну суму 63396,38грн., що підтверджується рахунком – фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, довіреністю (а.с.241-244). Вартість наданого ПП «Пан Буд» товару позивачем сплачена у повному обсязі на загальну суму 690742,99грн., що підтверджується матеріалами (а.с.193). 04.01.2012р. між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір купівлі-продажу №5/45 (а.с.249-250), на виконання якого ТОВ «Бренд Строй» поставлено позивачу будівельні матеріали на загальну суму 50963,27грн., що підтверджується рахунком – фактурою, податковою накладною, видатковою накладною, довіреністю (а.с.251-254). Вартість наданого ТОВ «Бренд Строй» товару позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с.255). Судом також встановлено, що ПП «Кримспецтехнолоджи» було поставлено позивачу товар (кришки червоні) на загальну суму 4506,00грн., що підтверджується рахунком – фактурою, податковою накладною, видатковою накладною (а.с.256-259). Вартість поставленого товару позивачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується  платіжним дорученням (а.с.258). Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період між позивачем та БВП «Строитель - Плюс» укладалися договори про надання транспортних послуг №1/53 від 04.01.2011р. та №1/106 від 04.01.2012р. (а.с.26-27, 101-102 том 2). Послуги з перевезення вантажів отримані позивачем у спірний період надавалися у повному обсязі, що підтверджується первинними документами позивача (рахунками – фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, талонами замовника, реєстрами роботи машин та механізмів на об'єкті), копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.28-108 том 2). Вартість наданих БВП «Строитель - Плюс» послуг позивачем сплачена у повному обсязі на загальну суму 652901,25грн., що підтверджується Журналом – ордером і Відомістю по рахунку 63.1 по контрагенту БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2012р. (а.с.25 том 2 ). 04.01.2012р. між позивачем та ПП «Комманд» укладено договір про надання транспортних послуг №9/354 (а.с.126-127 том 2). Послуги з перевезення вантажів отримані позивачем за вищенаведеним договором у повному обсязі, що підтверджується первинними документами позивача (рахунком – фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковою накладною, талонами замовника, реєстром роботи машин та механізмів на об'єкті), копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.129-135 том 2). Вартість наданих ПП «Комманд» послуг позивачем сплачена у повному обсязі на загальну суму 28160,83грн., що підтверджується Журналом – ордером і Відомістю по рахунку 63.1 по контрагенту ПП «Комманд» за період з 01.07.2011р. по 31.08.2012р. (а.с.128 том 2 ). Суд звертає увагу на те, що у Акті перевірки не зазначено про відсутність будь-яких первинних документів на підтвердження виконання вищенаведених договорів. Цей акт містить лише посилання на те, що хоча ці договори, та інші первинні документі мають всі необхідні реквізити, вони не можуть вважатися первинними документами, у зв'язку із тим, що ці правочині є нікчемними. Документи позивача, які були досліджені судом, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. та Положення №168/704, є первинними документами, які мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що первинні документи позивача не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Суд зазначає, що обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до нарахування  позивачу грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 665319,25грн., не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах. Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій. Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку. Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин. Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших  реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді. З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ на час вчинення правочинів контрагенти позивача є юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів та виконання робіт. Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю. Статтею 204 Цивільного Кодексу України  встановлено, що правочин є правомірним, якщо його  недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 203 Цивільного Кодексу України  встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 Цивільного Кодексу України  встановлено, що підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний  правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ). Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України  має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу  позивача на порушення публічного порядку,  не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність, або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати: по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку"; по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака — специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком". Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства". Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Договори, що укладені між позивачем та його контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на отримання відповідного товару та послуг. Таким чином, зміст  правочинів з контрагентами позивача (БВП «Строитель - Плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Комманд», КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи») не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання цих правочинів. Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ  в розмірі 665319,25грн. (487007,00грн. за основним платежем + 178312,25грн. за штрафними санкціями). Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000502206 від 15.10.12р. За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 01.04.2013 року. Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -                                                        ПОСТАНОВИВ: 1.  Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000502206 від 15.10.12р. про нарахування Публічному акціонерному товариству "Кримгідроспецбуд" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 665319,25грн., з яких 487007,00грн. – основний платіж, 178312,25грн. - штрафні санкції. 3. Стягнути судовий збір в розмірі 2352,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд". Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.   Суддя                        Гаманко Є.О.