Постанова

від 26.03.2013 по справі 2а-12967/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (15:01) Справа №2а-12967/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів-К"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим ДПС

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001232201 від 31.10.12р. та №0001242201 від 31.10.12р.

Представники сторін:

представник позивача - Кваша С.О., довіреність № б.н. від 01.12.12р.;

представник відповідача - Антілогова Н.В., довіреність №7 від 06.03.13р.; свідок - ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_1.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів-К" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.12р. №0001232201 та №0001242201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів-К". На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів між БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг є необґрунтованим, оскільки в Акті перевірки не наведено жодного доказу того, що зміст вказаних правочинів не відповідає положенням ст. 203 Цивільного кодексу України.

У письмових запереченнях на позов відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.68-69). Відповідач зазначає, що звіркою з контрагентами позивача - БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання. Також відповідач посилається на відсутність ТТН, на не співпадання номеру договору, номеру, що зазначений у податкових та видаткових накладних, та на відсутність П.І.Б. на документах ПП Команд .

В судовому засіданні, що відбулося 26.03.2013р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав заперечення на відзив. Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Острів-К" є юридичною особою, зареєстрованою 20.11.2006р. Виконавчим комітетом Судацької міської ради АРК, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8-9).

У період з 15.10.2012р. по 19.10.2012р. Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Острів-К" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з зокрема з БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., про що складено акт №1445/22-01/34732640 від 19.10.2012р. (далі - Акт) (а.с.24-55).

Згідно з висновками Акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "Острів-К":

1. пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 пп. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток у . мі 42 640,28грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2009 року у сумі 4 166,67грн., 1 півріччя 2009 року усумі 9 389,57грн. (у т.ч. 2-ий квартал 2009р. - 5 222,90грн.), 9 місяців 2009 року у сумі 9389,07грн. (у т.ч. 3-ій квартал 2009р. - (-0,50грн.)), 2009 рік у сумі 9 389,32грн. (у т.ч. 4-ий квартал 2009р. - 0,25грн.), 9 місяців 2010 року у сумі 32 036,38грн. (у т.ч. 3-ій квартал 2010р. - 32036,38грн.), 2010 рік у сумі 33 250,96грн. (у т.ч. 4-ий квартал 2010р. - 1214,58грн.)

по взаємовідносинам з наступними підприємствами-постачальниками: ПП Пан Буд (код за ЄДРПОУ - Л3816614), ПП Кримторг (код за ЄДРПОУ - 32271261), БВП Строитель плюс (код за ЄДРПОУ-31263 808) ПП Комманд (код за ЄДРПОУ - 37081766)

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток на донарахований податок на прибуток у розмірі 9 389,57грн. та відповідно штрафні санкції за порушення, яке виникло за результатами декларування 1 -го півріччя 2009 року, не приймається.;

2. п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 34 112,42 грн., у тому числі по періодах: за січень 2009 року у сумі 3333,33грн., за квітень 2009 року у сумі 4 178,32грн., за серпень 2009 року у сумі 229,20грн., за вересень 2009 року у сумі (-) 229,20грн., за вересень 2010 року у сумі 25 629,10грн., за грудень 2010 року у сумі 971,67грн.

по взаємовідносинам з наступними підприємствами-постачальниками: ПП Пан Буд (код за ЄДРПОУ - 170816614), ПП Кримторг (код за ЄДРПОУ - 32271261), БВП Строитель плюс (код за ЄДРПОУ-31263808) ПП Комманд (код за ЄДРПОУ - 37081766)

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість на суму заниження податку на додану вартість у сумі 7 511,65 грн. (за січень 2009р. по вересень 2009р.) та відповідно штрафні санкції за порушення, яке виникло за результатами декларування за період січень-вересень 2009 року, не приймається.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.10.2012р. №0001232201 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 41 563,70 грн., з яких 33 250,96 грн. - основний платіж, 8 312,74 грн. - штрафні санкції та №0001242201 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 33 250,97 грн., з яких 26 600,77 грн. - основний платіж, 6 650,20 грн. - штрафні санкції.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168).

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону №168 визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 Закону №168.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно Закону №168 сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ПДВ разом з ціною товару постачальниками товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податків на податковий кредит уважається дата здійснення першого з подій: або дата списання засобів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у випадку розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата з податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже право на нарахування податкового кредиту виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Судом з'ясовано, що за результатами вищенаведеної проведеної документальної перевірки був зроблений висновок що позивачем та його контрагентами - БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг були укладені правочини, які суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, спрямовані на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а отже порушують публічний прядок. Отже угоди між позивачем та його контрагентами - БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг є нікчемними.

У Акті міститься посилання на матеріали досудового слідства, яким встановлено, що ОСОБА_4, протягом 2009-2012р.р. діючи на території АР Крим спільно з групою осіб, які згідно єдиному плану з розподілом ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких злочинів економічної спрямованості, організували злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету.

У Акті перевірки також зазначено, що у ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) утому числі БВП Строитель - Плюс , ПП Пан Буд , ПП Комманд , ПП Кримторг , з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України.

Як на докази нікчемності угод укладених з вищенаведеним контрагентами, відповідач у Акті посилається на протоколи допитів свідків, висновки УПМ ДПС в АРК, акти про неможливість проведення зустрічних звірок.

Суд звертає увагу на те, що до спірних податкових повідомлень-рішень увійшли тільки суми, які відповідачем вважаються непідтвердженими тільки по двом контрагентам - ПП Пан Буд , ПП Комманд .

Враховуючи викладене, позивачем оспорено тільки взаємовідносини, що стосуються ПП Пан Буд , ПП Комманд , яким суд вважає за необхідне надати правову оцінку.

Судом з'ясовано, що відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №37 від 27.09.2010р., що укладений між ТОВ Острів-К та ПП Пан Буд , позивачем було придбано у ПП Пан Буд дизельне пального у кількості 25004 літрів, що підтверджується наступними первинними документами: видатковою накладною №400 від 28.09.2010р. на суму 153774,60грн.; податковою накладною №400 від 28.09.2010р. на суму153774,60грн. (а.с.19-23).

Також судом з'ясовано, що позивачем було придбано у ПП Комманд насос відбору потужності КПП на суму 5830,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1990 від 17.12.2010р., податковою накладною №1990 від 17.12.2010р., рахунком-фактурою №1292 від 16.12.2010р. про купівлю насосу відбори потужності на суму 5830,00 грн. (а.с.10-12).

Вартість отриманого ТОВ Острів-К товару сплачена в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями №143 від 28.09.2010р., №144 від 28.09.2010р., №222 від 16.12.2010р. та банківськими виписками (а.с.13-18).

Суд зазначає, що в Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинні підтверджуватися факти поставки товару, зокрема в акті зазначено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні.

Суд вважає, що відсутність ТТН не є самостійним аргументом, який свідчить про фіктивність операції або просто про порушення податкового законодавства. Так у своїх Ухвалах від 05.07.2012р. у справі №К/9991/37912/11, від 26.07.2012р. у справі №К/9991/67511/11, ВАСУ відхилюючи посилання податкового органу на відсутність ТТН, вказав, що вимоги податкового обліку не передбачають обов'язковість складання ТТН у підтвердження витрат. На думку суду, наявність або відсутність ТТН є лише дотриманням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням податкового законодавства. Також у своїй Ухвалі ВАСУ від 18.04.2012р. у справі №К/9991/20061/11 позиція суду булла такою: сам по собі факт відсутності ТТН про перевезення товару при наявності факту оприбуткування покупцем товару а також наявність інших первинних бухгалтерських документів по господарські операції є недостатнім для висновку про безтоварність операцій по придбанню товару.

Крім того вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товару товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування.

Наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні, в силу Закону №996-XV та Положення №88 є первинними документами. Докази того, що вказані накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП Пан Буд , ПП Комманд судом встановлено, що вони відповідають вимогам п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товару. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на неспівпадання номеру договору, номеру, що зазначений у податкових та видаткових накладних, як на підставу для відмови у позові з огляду на те, що ні ПК України ні Закону України "Про податок на додану вартість" не містить обв'язку вказівки у податкових накладних номеру договору, згідно якого здійснюється продаж або купівля. У зв'язку із викладеним суд вважає твердження відповідача про недійсність податкової та видаткової накладних у зв'язку із неспівпаданням зазначеного номеру договору із номером самого договору, хибним та безпідставним.

Відповідачем у порушення ст. 71 КАС України не було надано суду ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

На підтвердження реальності вищенаведених угод позивачем надано наступні документи: договір Купівлі-продажу № 16/05 від 01.12.2010 року, що укладений між ТОВ Галіон та позивачем, податкову накладну №62 від 30.12.10р., витратну накладну від 30.12.2010р., договір Купівлі-продажу №16/04 від 01.01.2010р., що укладений між ТОВ Галіон та позивачем, податкову накладну №41 від 30.09.10р., витратну накладну від 30.09.2010р., довіреність №23 від 30.09.10р., акт приймання - передачі (а.с.119-131).

Вищенаведеними договорами підтверджується подальша реалізація позивачем придбаного ним товару від ПП Пан Буд , ПП Комманд , тобто підтверджується використання товару, отриманого від цих контрагентів у власній господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що обґрунтування встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства, що призвело до нарахування позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених відносно посадових осіб постачальників контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені операцій та не містять доказів наявності причинного зв'язку між взаємовідносинами контрагентів позивача з такими юридичними особами та відносинами позивача з контрагентами по вказаних вище договорах.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ на час вчинення правочину контрагенти позивача є юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів та виконання робіт.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність, або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 14 листопада 2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначає, що інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Договори, що укладені між позивачем та його контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на отримання відповідного товару та коштів за такий товар.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача (ПП Пан Буд , ПП Комманд ) не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання цих правочинів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток підприємств спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи, що позивач заявив вимоги про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст.11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 01.04.2013 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 31.10.2012р. :

- №0001232201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Острів-К" грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств сумі 41 563,70 грн., з яких 33 250,96 грн. - основний платіж, 8 312,74 грн. - штрафні санкції;

- №0001242201 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Острів-К" грошових зобов'язань з ПДВ в сумі 33 250,97 грн., з яких 26 600,77 грн. - основний платіж, 6 650,20 грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 748,15грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів-К".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.