Постанова

від 18.04.2013 по справі 820/1326/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2013 р. № 820/1326/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Осаволюк Т.Л.

відповідача - Голован Я.І., Німого О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватне акціонерне товариство Манометр - Харків , звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС, в якому просить суд Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000590221 від 22 серпня 2012 року, прийняте Харківською ОДПІ Харківської області ДПС на підставі акту № 1055/220/24275859 від З0 липня 2012 року про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.12.2010 по31.03.2012 та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000580221 від 22 серпня 2012 року, прийняте Харківською ОДПІ Харківської області ДПС на підставі акту №1055/220/24275859 від 30 липня 2012 року про результати планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012 р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.03.2012 р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що на підставі направлень № 240, № 241, № 242, № 243, № 244, № 245, № 261 від 11 червня 2012 року, направлень № 309, 310 від 26 червня 2012 року, а також направлення №337 від 09 липня 2012 року, виданих Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, з 11 червня 2012 року по 23 липня 2012 року її посадовими особами була проведена виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.12.2010 по 31.03.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вищезазначеної планової перевірки, 30 липня 2012 року відповідачем був складений акт № 1055/220/24275859.

Актом перевірки встановлені та зафіксовані порушення товариством п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ,198.3 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п. 134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

22.08.2012 року відповідачем на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення №0000590221, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 269828,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46530,0 грн. та №0000580221, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 371176,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18933,75 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, вказали, що винесені Харківською ОДПІ Харківської області ДПС податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство Манометр - Харків 14.02.2006 р. взято на податковий облік Харківською ОДПІ Харківської області за № 1842 і станом на даний час перебуває на обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області ДПС.

На підставі направлень № 240, № 241, № 242, № 243, № 244, № 245, № 261 від 11 червня 2012 року, направлень № 309, 310 від 26 червня 2012 року, а також направлення № 337 від 09 липня 2012 року, виданих Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, з 11 червня 2012 року по 23 липня 2012 року її посадовими особами була проведена виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.12.2010 по 31.03.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вищезазначеної планової перевірки, 30 липня 2012 року відповідачем був складений акт № 1055/220/24275859.

Актом перевірки встановлені та зафіксовані порушення товариством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ,198.3 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п. 134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

22.08.2012 року відповідачем на підставі вказаного акту, винесені податкові повідомлення-рішення №0000590221, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 269828,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46530,0 грн. та №0000580221, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 371176,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18933,75 грн.

Позивач не погодився з вищеназваними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Харківській області та до ДПС України.

За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Матеріалами справи підтверджено, що 05 січня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Техпрогрес був укладений Договір П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу, відповідно до п.1.2 якого, найменування, асортимент, кількість, попередня ціна за одиницю, попередня загальна вартість, терміни передачі, умови постачання та порядок оплати товару (окремої партії товару) узгоджується сторонами у рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору. Підтвердженням виконання позивачем вказаної умови договору, є рахунки-фактури, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що підтвердженням виконання Договору № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року, за яким у жовтні 2010 року, листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року були здійснені поставки товару позивачу від ТОВ Техпрогрес на загальну суму 223 203 гривень 16 копійок (ПДВ 37 200,53 грн.), є документи, які за своїм змістом, на думку суду, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерсь кий облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ПрАТ Манометр-Харків та факт отримання товару уповноваженим представником останнього

Асортимент товару зазначений у видаткових накладних, залучених до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що відповідно до п.3.1 Договору № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року, оплата партій товару здійснюється покупцем на умовах цього договору в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових кош тів на розрахунковий рахунок продавця, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту одержання товару (партії товару) від продавця.

На виконання вказаної умови договору, розрахунки за товар, поставлений ТОВ Техпрогрес позивачу, проводилися останнім у безготівковій формі та були здійснені ним частково, у розмірі 213 697 гривень 38 копійок, підтвердженням чого є платіжні доручення.

Також, відповідно до п.4.3 Договору № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року, місцем передачі партій товару за даним договором на умовах постачання ЕХ\У є склад продавця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного 8/10-А, офіс 38, а на умовах СРТ або РСА - склад перевізника ПП Нічний експрес в м. Харків.

Суд вказує, що відповідно до базису поставки ЕСА Інкотермс-2010, обов'язки продавця щодо поставки вважаються виконаними після передачі товару, звільненого від мита експорту, під відповідальність перевізника, зазначеного покупцем, у певному місці й пункті.

Відповідно до базису поставки СРТ Інкотермс-2010, продавець оплачує фрахт перевезення товару в вказане місце призначення. Ризик пропажі чи пошкодження товару, і навіть додаткові витрати, зумовлені обставинами, що виникли після поставок товарів перевізникові, переходять від продавця до покупця після поставок товарів зберегти перевізникові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що продавцем ТОВ Техпрогрес був виконаний обов'язок перед покупцем ПрАТ Манометр-Харків щодо поставки вищевказаного товару після його передачі у м. Києві під відповідальність перевізника, зазначеного позивачем.

На виконання п.4.3 Договору № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року, перевізником з м. Києва до м. Харкова товару, придбаного позивачем у ТОВ Техпрогрес , є ПП Нічний експрес , відповідно до Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ХА 12 /2501 від 25 січня 2011 року, укладеного між ПрАТ Манометр-Харків та Приватним підприємством Нічний експрес .

Підтвердженням зазначених обставин є також лист ПрАТ Манометр-Харків № 02Х/ВСЗ-756 від 31 липня 2012 року; відповідь ПП Нічний експрес № 3132 від 02 серпня 2012 року на лист ПрАТ Ма нометр-Харків № 02Х/ВСЗ-756 від 31 липня 2012 року; витяг з реєстру ВД - 2010-2011 р.р.

Відповідно до п.2.6 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ХА 12/2501 від 25 січня 2011 року, приймання до перевезення та видача вантажів здійснюється в пунктах перевізника у містах за маршрутами прямування рейсів.

Видача позивачу вищевказаного товару була здійснена на складі ПП Нічний експрес , котрий знаходиться за адресою: провулок Іванівський, 5, м. Харків.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що приймання товару позивачем здійснювалося уповноваженою ПрАТ Манометр-Харків особою - ОСОБА_4, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ Техпрогрес , у відповідності з видатковими накладними, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналах реєстрації довіреностей за 2010-2011 р.р., що підтверджується витягами з даних журналів.

Беручи до уваги те, що товар, придбаний позивачем у ТОВ Техпрогрес , є малогабаритним (до 5 кг вагою), використання позивачем транспортних засобів для його перемі щення не вбачалося необхідним, у зв'язку з чим, доставлення товару було здійснено ОСОБА_4 з використанням ручної поклажі на склад ПрАТ Манометр-Харків .

Склад позивача знаходиться за адресою: вул. Лізи Чайкіної, 17, м. Харків, та ПрАТ Манометр-Харків користувалося ним на підставі Договору № 33 оренди нежитлового приміщення від 01 серпня 2009 року, укладеного з АТ Мехтранс .

На підтвердження інформації щодо ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПрАТ Манометр-Харків у ТОВ Техпрогрес , були надані приходні накладні та картки рахунку.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом також встановлено, що ПрАТ Манометр-Харків в період, що перевірявся Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, мало договірні відносини з різними контрагентами щодо поставок ними товару ПрАТ Манометр-Харків , постійно використовувало отримані від ТОВ Техпрогрес товари, здійснюючи діяльність, передбачену Статутом товариства. Тобто, саме на виконання статутної діяльності ПрАТ Манометр-Харків був укладений з ТОВ Техпрогрес Договір № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року.

Суд зазначає, що товар, придбаний ПрАТ Манометр-Харків у ТОВ Техпрогрес , був використаний позивачем для виготовлення продукції, а саме - датчиків Сафір , що свідчить, на думку суду, про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача та обумовлює економічну обґрунтованість укладення Договору № П-10/07/19-ОМТО з вказаним контрагентом. Зазначені обставини підтверджуються лімітно - заборними картами на відпуск матеріалів та комплектуючих виробів для ділянки, накладними - вимогами, видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи у якості доказів вищевказаного.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ПрАТ Манометр-Харків мало всі правові підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 37 200 гривень 53 копійок, в тому числі за жовтень 2010 року на суму 1 665 грн., за листопад 2010 року на суму 9 671 грн., за грудень 2010 року на суму 22 582 грн., за січень 2011 року на суму 3 060 грн., за лютий 2011 року на суму 222 грн., оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ Техпрогрес , підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбаний ПрАТ Манометр-Харків у зазначеного контрагента товар призначається для його використання в господарській діяльності позивача.

На підставі вищевикладеного, а також, беручи до уваги, що зазначені Харківською ОДПІ Харківської області ДПС твердження не впливають на належне виконання умов Договору № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року, укладеного ПрАТ Манометр-Харків з ТОВ Техпрогрес , витрати ПрАТ Манометр-Харків на оплату товару, поставленого йому зазначеним контрагентом на підставі цього договору, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, отже, ПрАТ Манометр-Харків скористалося наданим йому законом правом та правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 37 200 гривень 53 копійок, в тому числі за жовтень 2010 року на суму 1 665 грн., за листопад 2010 року на суму 9 671 грн., за грудень 2010 року на суму 22 582 грн., за січень 2011 року на суму 3 060 грн., за лютий 2011 року на суму 222 грн., на підставі належним чином оформлених податкових накладних по придбанню товарів у ТОВ Техпрогрес .

Судом також встановлено, що 22 листопада 2011 року між ПрАТ Манометр-Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю Валета був укладений Договір купівлі-продажу № 205-ВМТЗ, відповідно до п.1.2 якого, найменування, асортимент, кількість, терміни поставки (окремої партії товару) узгоджуються сторонами і оформлюються у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Підтвердженням виконання Договору купівлі-продажу № 205-ВМТЗ від 22 листопада 2011 року, за яким у грудні 2011 року були здійснені поставки товару позивачу ТОВ Валета на загальну суму 264 981 гривня 60 копійок (ПДВ 44 163,60 грн.), є видаткові накладні, які підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ПрАТ Манометр-Харків та факт отримання товару уповноваженим представником останнього .

Приймання товару позивачем здійснювалося уповноваженою ПрАТ Манометр-Харків особою - ОСОБА_5, якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ Валета , у відповідності з видатковою накладною, на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналі реєстрації довіреностей за 2011 р., що підтверджується витягом з даного журналу: довіреність № 587 від 15 грудня 2011 року.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_5 перебуває у позивача на посаді помічника Генерального директора з комерційних питань, що підтверджується Наказом № 93-К від З0травня 2008 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.3.1 Договору купівлі-продажу № 205-ВМТЗ від 22 листопада 2011 року, оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем на умовах цього договору в національній валюті, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця .

На виконання вказаної умови договору, розрахунки за товар, поставлений ТОВ Валета позивачу, проводилися останнім у безготівковій формі та були здійснені ним у повному обсязі, що підтверджено залученими до справи платіжними дорученнями.

Суд вказує, що згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розра хунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для спи сання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за переве зення вантажу та обліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажові дправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення ван тажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Також, відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ Валета за Договором купівлі-продажу № 205-ВМТЗ від 22 листопада 2011 року, були завантажені за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7.

Даний товар, відповідно до Договору № З0 про надання транспортних послуг від 31 грудня 2009 року, укладеного позивачем з ПрАТ Мехтранс , був перевезений останнім та поставлений ним на склад ПрАТ Манометр-Харків , котрий знаходиться за адресою: вул. Революції, 1, м. Мерефа.

Зазначені обставини підтверджуються товарно-транспортною накладною № 87/12 від 15 грудня 2011 року.

Судом крім того встановлено, що ПрАТ Манометр-Харків користувалося вказаним складом, який знаходиться за адресою: вул. Революції, 1, м. Мерефа, на підставі Договору № 03/2000 лізингу (оперативної оренди) нежитлових приміщень від 11 січня 2000 року, з урахуванням. Додаткової угоди № 1 від 20 грудня 2003 року та Додаткової угоди № 01 від 01 липня 2003 року до нього, укладених з ЗАТ Автоном .

На підтвердження інформації щодо ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПрАТ Манометр-Харків у ТОВ Валета , є приходні накладні та картки рахунку.

Суд зазначає, що товар, придбаний ПрАТ Манометр-Харків у ТОВ Валета , був використаний позивачем для виготовлення датчиків Сафір , що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача та обумовлює економічну обґрунтованість укладення Договору купівлі-продажу № 205-ВМТЗ з вказаним контрагентом.

Зазначені обставини підтверджуються лімітно-заборними картами на відпуск матеріалів та комплектуючих виробів для ділянки та видатковими накладними.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ПрАТ Манометр-Харків мало всі правові підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 44 164 гривні 00 копійок, оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ Валета , підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбаний ПрАТ Манометр-Харків у зазначеного контрагента товар призначається для його використання в господарській діяльності товариства.

Судом встановлено, що 06 липня 2011 року між ПрАТ Манометр-Харків та ТОВ Вимірювальна техніка був укладений Договір на виконання робіт № 10/11-ОСО, відповідно до п.1.1 якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Вимірювальна техніка ) приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з сервісного обслуговування датчиків тиску різних модифікацій, виготовлених замовником для споживачів України.

Підтвердженням виконання Договору на виконання робіт № 10/11-ОСО від 06 липня 2011 року, є акти приймання - передачі, та податкові накладні, які за своїм змістом, на думку суду, відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, котрі підтверджують факт передачі робіт вищезазначеним контрагентом ПрАТ Манометр-Харків та факт приймання зазначених робіт останнім.

Відповідно до п.3.2 Договору на виконання робіт № 10/11-ОСО, оплата робіт за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Розрахунки за виконані ТОВ Вимірювальна техніка роботи, були здійснені ПрАТ Манометр-Харків у безготівковій формі в повному обсязі, підтвердженням є платіжні доручення № 1119 від 09 серпня 2011 року № 1488 від 04 жовтня 2011 року; № 1526 від 07 жовтня 2011 року; № 1853 від 14 грудня 2011 року.

13 січня 2010 року між ПрАТ Манометр-Харків та ТОВ Вимірювальна техніка був укладений Договір на виконання робіт № 01/1-ОСО, відповідно до п. 1.1 якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Вимірювальна техніка ) приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з сервісного обслуговування датчиків тиску різних модифікацій, виготовлених замовником для споживачів України.

Підтвердженням виконання Договору на виконання робіт № 01/1-ОСО, є акти приймання - передачі та податків накладні, які за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, котрі підтверджують факт передачі робіт вищезазначеним контрагентом ПрАТ Манометр-Харків та факт приймання зазначених робіт останнім.

Відповідно до п.3.2 Договору на виконання робіт № 01/1-ОСО, оплата робіт за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Розрахунки за виконані ТОВ Вимірювальна техніка роботи, проводилися ПрАТ Манометр-Харків у безготівковій формі в повному обсязі, підтвердженням чого є платіжне доручення № 1705 від 22 жовтня 2011 року; платіжне доручення № 1837 від 12 листопада 2011 року.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ПрАТ Манометр-Харків є підприємством, яке, відповідно до Статуту товариства, серійно (технологічний процес займає не менш ніж 45 календарних днів, тому це потребує ритмічності - працюють на склад, а потім вже прилади адаптуються під кожного клієнта) виробляє датчики виміру тиску, а їх адаптація під конкретного клієнта потребує фа хівців, котрих в штаті ПрАТ Манометр-Харків рахується декілька.

Таким чином, враховуючи недостатню кількість на ПрАТ Манометр-Харків зазначених фахівців та їх завантаженість, товариство звертається до спеціалізованих підприємств(в даному випадку - ТОВ Вимірювальна техніка ), з якими укладає договори на виконання для ПрАТ Манометр-Харків робіт по сервісному обслуговуванню датчиків тиску різноманітних модифікацій, котрі в подальшому реалізуються ПрАТ Манометр-Харків кінцевим споживачам (їх найменування прямо вказано в зазначених актах приймання виконаних робіт) через дилера ПрАТ Манометр-Харків - ТОВ ТД Вимі рювальна техніка (код 35477760), який також є спорідненою структурою ПрАТ Манометр-Харків .

Беручи до уваги вищевикладене, роботи по сервісному обслуговуванню датчиків тиску різноманітних модифікацій, виконані ТОВ Вимірювальна техніка за Договором на виконання робіт №10/11 та за Договором на виконання робіт №01/1-ОСО, були використані ПрАТ Манометр-Харків у власній господарській діяльності, що свідчить про дійсність зазначених угод між ПрАТ Манометр-Харків та ТОВ Вимірювальна техніка .

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що ПрАТ Манометр-Харків мало всі правові підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 108 857 ,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 10 000 грн., за листопад 2010 року на суму 16 667 грн., за липень 2011 року на суму 47 190 грн., за жовтень 2011 року на суму 26 667 грн., за грудень 2011 року на суму 8 333 грн., оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням зазначених робіт у ТОВ Вимірювальна техніка , підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбані ПрАТ Манометр-Харків у зазначеного контрагента роботи призначаються для його використання в господарській діяльності товариства.

Судом також встановлено, що 23 березня 2011 року між ПрАТ Манометр-Харків та Закритим акціонерним товариством НВП Радій був укладений Дилерський договір № 4211953/51-ОСО, відповідно до п.1.1 якого, дилер (ЗАТ НВП Радій ) придбає у постачальника (позивач), а постачальник поставляє дилеру, з метою подальшого продажу на території України та Болгарії обладнання, виготовлене постачальником и визначене товарним знаком Сафір .

Відповідно до п.1.3 вказаного дилерського договору, конкретні умови поставки, порядок оплати, номенклатура та ціни товару з метою реалізації даного договору регулюються на підставі додатково укладених сторонами договорів поставки.

На виконання зазначеного пункту дилерського договору, 23 березня 2011 року між ПрАТ Манометр-Харків та ЗАТ НВП Радій був укладений Договір поставки Л 4211054/50-ОСО.

А відповідно до п.1.1 Договору поставки № 4211054/50-ОСО 23 березня 2011 року, постачальник (ПрАТ Манометр-Харків ) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити датчики тиску Сафір для енергоблоку ОП Південноукраїнська АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець (ЗАТ НВП Радій ) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п.1.2 Договору поставки № 4211054/50-ОСО 23 березня 2011 року, найменування, одиниця виміру та загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна та строки поставки зазначаються в Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Підтвердженням виконання Договору поставки № 4211054/50-ОСО від 23 березня 2011 року, за яким були здійснені поставки товару позивачем ЗАТ НВП Ра дій , є специфікації, видаткові накладні, довіреності та податкові накладні, які підтверджують факт передачи товару ПрАТ Манометр-Харків та факт отримання товару уповноваженим представником ЗАТ НВП Радій

Відповідно до п.3.5 Договору поставки № 4211054/50-ОСО від 23 березня 2011 року, оплата продукції, що постачається, здійснюється покупцем в наступному порядку: 30 %. від суми договору - передоплата; залишок 70 % вартості продукції - протягом З0 календарних днів після поставки продукції вантажовідправнику, та підписання уповноваженими пред ставниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Розрахунки за товар, поставлений позивачем ЗАТ НВП Радій , були здійснені останнім у безготівковій формі в повному обсязі, підтвердженням чого є банківська виписка від 25 березня 2011 року;банківська виписка від 01 квітня 2011 року;банківська виписка від 10 червня 2011 року;банківська виписка від 04 липня 2011 року.

Підтвердженням виконання Дилерського договору № 4211953/51-ОСО від 23 березня 2011 року, за яким були здійснені поставки товару позивачем Закритому акціонерному товариству НВП Радій , є акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 30 травня 2011 року;податкова накладна № 35 від 30 травня 2011 року.

Сума винагороди, передбачена Дилерським договором № 4211953/51-ОСО від 23 березня 2011 року, була сплачена позивачем ЗАТ НВП Радій , шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, підтвердженням чого є платіжне доручення № 782 від 14 червня 2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ Манометр-Харків правомірно віднесло у травні 2011 року до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 73 856 гривень 00 копійок (дилерська винагорода), що спростовує висновки Харківської ОДПІ, викладені в акті перевірки №1055/220/24275859 від З0 липня 2012 року про порушення ПрАТ Манометр-Харків податкового законодавства.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів з ПрАТ Манометр-Харків , ТОВ Техпрогрес , ТОВ Валета , ТОВ Вимірювальна техніка , ЗАТ НВП Радий були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника по датку на додану вартість, отже, ТОВ Техпрогрес ,ТОВ Валета , ТОВ Вимірювальна техніка , ЗАТ НВП Радій мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими під розділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень .

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС від 22 серпня 2012 року №0000590221 та №0000580221.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Манометр-Харків сплачений судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 квітня 2013 року.

Суддя А.В. Зінченко