Ухвала

від 29.05.2013 по справі 820/1326/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 820/1326/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 820/1326/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Манометр-Харків"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

19.02.2013 року Приватне акціонерне товариство «Манометр - Харків» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 0000590221 та № 0000580221 від 22 серпня 2012 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибудов, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби у період з 11 червня 2012 року по 23 липня 2012 року проведена виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Манометр-Харків» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 30 липня 2012 року № 1055/220/24275859, яким встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст. 198, п.201.1, 201.4 ст.201 Податкового Кодексу України та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п. 134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби 22.08.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000590221, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 269828 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46530 грн. та №0000580221, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 371176 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18933,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибудов, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Судовим розглядом встановлено, що 05 січня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпрогрес» укладений Договір П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу, відповідно до п.1.2 якого, найменування, асортимент, кількість, попередня ціна за одиницю, попередня загальна вартість, терміни передачі, умови постачання та порядок оплати товару (окремої партії товару) узгоджується сторонами у рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору. Підтвердженням виконання позивачем вказаної умови договору, є рахунки-фактури, які долучені до матеріалів справи.

У підтвердження виконання зазначеного договору, за яким у жовтні 2010 року, листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року здійснені поставки товару позивачу від ТОВ «Техпрогрес» на загальну суму 223203,16 грн., до матеріалів справи додані документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерсь кий облік та фінансову звітність в Україні», а тому підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ПрАТ «Манометр-Харків» та факт отримання товару уповноваженим представником останнього.

Асортимент товару зазначений у наявних видаткових накладних.

У відповідності до п.3.1 договору оплата партій товару здійснюється покупцем на умовах цього договору в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових кош тів на розрахунковий рахунок продавця, протягом 30 (тридцяти) днів з моменту одержання товару (партії товару) від продавця.

У виконання вказаної умови договору, розрахунки за товар, поставлений ТОВ «Техпрогрес» позивачу, проводилися останнім у безготівковій формі та були здійснені ним частково, у розмірі 213697,38 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення.

Також, відповідно до п.4.3 договору місцем передачі партій товару за даним договором є склад продавця, розташований за адресою: м. Київ, вул. Сагайдачного 8/10-А, офіс 38, а на умовах СРТ або РСА - склад перевізника ПП «Нічний експрес» в м. Харків.

Відповідно до базису поставки ЕСА Інкотермс-2010 обов'язки продавця щодо поставки вважаються виконаними після передачі товару, звільненого від мита експорту, під відповідальність перевізника, зазначеного покупцем, у певному місці й пункті.

Відповідно до базису поставки СРТ Інкотермс-2010, продавець оплачує фрахт перевезення товару у вказане місце призначення. Ризик пропажі чи пошкодження товару, і навіть додаткові витрати, зумовлені обставинами, що виникли після поставок товарів перевізникові, переходять від продавця до покупця після поставок товарів зберегти перевізникові.

Отже, продавцем ТОВ «Техпрогрес» виконаний обов'язок перед покупцем ПрАТ «Манометр-Харків» щодо поставки вищевказаного товару після його передачі у м. Києві під відповідальність перевізника, зазначеного позивачем.

У виконання п. 4.3 договору перевізником з м. Києва до м. Харкова товару, придбаного позивачем у ТОВ «Техпрогрес», є ПП «Нічний експрес», відповідно до Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ХА 12 /2501 від 25 січня 2011 року, укладеного між ПрАТ «Манометр-Харків» та Приватним підприємством «Нічний експрес».

Підтвердженням зазначених обставин є також лист ПрАТ «Манометр-Харків» № 02Х/ВСЗ-756 від 31 липня 2012 року; відповідь ПП «Нічний експрес» № 3132 від 02 серпня 2012 року на лист ПрАТ «Манометр-Харків» № 02Х/ВСЗ-756 від 31 липня 2012 року; витяг з реєстру ВД - 2010-2011 р.р.

Відповідно до п.2.6 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ХА 12/2501 від 25 січня 2011 року, приймання до перевезення та видача вантажів здійснюється в пунктах перевізника у містах за маршрутами прямування рейсів.

Видача позивачу вищевказаного товару здійснена на складі ПП «Нічний експрес», котрий знаходиться за адресою: провулок Іванівський 5, м. Харків.

Приймання товару позивачем здійснювалось уповноваженою ПрАТ «Манометр-Харків» особою - Бикановим Д.В., якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Техпрогрес», у відповідності з видатковими накладними, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналах реєстрації довіреностей за 2010-2011 р.р., що підтверджується витягами з даних журналів.

Враховуючи, що придбаний товар є малогабаритним (до 5 кг вагою), доставка товару здійснена Бикановим Д.В. з використанням ручної поклажі на склад ПрАТ «Манометр-Харків».

Склад позивача знаходиться за адресою: вул. Лізи Чайкіної, 17, м. Харків, та ПрАТ «Манометр-Харків» користувалося ним на підставі договору № 33 оренди нежитлового приміщення від 01 серпня 2009 року, укладеного з АТ «Мехтранс».

На підтвердження інформації щодо ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПрАТ «Манометр-Харків» у ТОВ «Техпрогрес», надані приходні накладні та картки рахунку.

Також встановлено, що ПрАТ «Манометр-Харків» у період, що перевірявся, мало договірні відносини з різними контрагентами щодо поставок ними товару ПрАТ «Манометр-Харків», постійно використовувало отримані від ТОВ «Техпрогрес» товари, здійснюючи діяльність, передбачену Статутом товариства. Отже, саме на виконання статутної діяльності ПрАТ «Манометр-Харків» був укладений з ТОВ «Техпрогрес» Договір № П-10/07/19-ОМТО купівлі-продажу від 05 січня 2010 року.

Товар, придбаний ПрАТ «Манометр-Харків» у ТОВ «Техпрогрес», використаний позивачем для виготовлення продукції, а саме - датчиків «Сафір», що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача та обумовлює економічну обґрунтованість укладення договору № П-10/07/19-ОМТО із вказаним контрагентом. Зазначені обставини підтверджуються лімітно-заборними картами на відпуск матеріалів та комплектуючих виробів для ділянки, накладними - вимогами, видатковими накладними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ПрАТ «Манометр-Харків» мало всі підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 37200,53 грн., оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Техпрогрес», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбаний ПрАТ «Манометр-Харків» у зазначеного контрагента товар призначається для його використання в господарській діяльності позивача.

Крім того встановлено, що 22 листопада 2011 року між ПрАТ «Манометр-Харків» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валета» укладений договір купівлі-продажу № 205-ВМТЗ, відповідно до п.1.2 якого, найменування, асортимент, кількість, терміни поставки (окремої партії товару) узгоджуються сторонами і оформлюються у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Підтвердженням виконання вказаного договору, за яким у грудні 2011 року здійснені поставки товару позивачу ТОВ «Валета» на загальну суму 264981,6 грн., є видаткові накладні, які підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ПрАТ «Манометр-Харків» та факт отримання товару уповноваженим представником останнього.

Приймання товару позивачем здійснювалось уповноваженою ПрАТ «Манометр-Харків» особою - Сумець О.П., якому довірено отримувати товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Валета», у відповідності з видатковою накладною, на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, котрі відображені позивачем в журналі реєстрації довіреностей за 2011 р., що підтверджується витягом з даного журналу: довіреність № 587 від 15 грудня 2011 року.

Сумець О.П. перебуває у позивача на посаді помічника Генерального директора з комерційних питань, що підтверджується Наказом № 93-К від 30 травня 2008 року.

Відповідно до п.3.1 договору оплата кожної поставленої партії товару здійснюється покупцем на умовах цього договору в національній валюті, у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У виконання вказаної умови договору розрахунки за товар, поставлений ТОВ «Валета» позивачу, проводились останнім у безготівковій формі та були здійснені ним у повному обсязі, що підтверджено залученими до справи платіжними дорученнями.

Слід вказати, що згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розра хунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для спи сання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за переве зення вантажу та обліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажові дправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення ван тажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Також, відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4-х екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ТОВ «Валета» за договором купівлі-продажу № 205-ВМТЗ від 22 листопада 2011 року, були завантажені за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра 7.

Даний товар, відповідно до Договору № 30 про надання транспортних послуг від 31 грудня 2009 року, укладеного позивачем з ПрАТ «Мехтранс», перевезений останнім та поставлений ним на склад ПрАТ «Манометр-Харків», котрий знаходиться за адресою: вул. Революції 1, м. Мерефа.

Зазначені обставини підтверджуються товарно-транспортною накладною № 87/12 від 15 грудня 2011 року.

Також встановлено, що ПрАТ «Манометр-Харків» користувалось вказаним складом, який знаходиться за адресою: вул. Революції 1, м. Мерефа, на підставі договору № 03/2000 лізингу (оперативної оренди) нежитлових приміщень від 11 січня 2000 року, укладеного з ЗАТ «Автоном».

У підтвердження інформації щодо ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПрАТ «Манометр-Харків» у ТОВ «Валета», наявні приходні накладні та картки рахунку.

Встановлено, що товар, придбаний ПрАТ «Манометр-Харків» у ТОВ «Валета», використаний позивачем для виготовлення датчиків «Сафір», що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача та обумовлює економічну обґрунтованість укладення Договору купівлі-продажу № 205-ВМТЗ з вказаним контрагентом.

Зазначені обставини підтверджуються лімітно-заборними картами на відпуск матеріалів та комплектуючих виробів для ділянки та видатковими накладними.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 44164 грн., оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ «Валета», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбаний ПрАТ «Манометр-Харків» у зазначеного контрагента товар призначається для його використання у господарській діяльності товариства.

Крім того встановлено, що 06 липня 2011 року між ПрАТ «Манометр-Харків» та ТОВ «Вимірювальна техніка» укладений договір на виконання робіт № 10/11-ОСО, відповідно до п.1.1 якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Вимірювальна техніка») приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з сервісного обслуговування датчиків тиску різних модифікацій, виготовлених замовником для споживачів України.

У виконання умов вказаного договору надані акти приймання - передачі, податкові накладні, що підтверджують факт передачі робіт вищезазначеним контрагентом ПрАТ «Манометр-Харків» та факт приймання зазначених робіт останнім.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору оплата робіт за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Розрахунки за виконані роботи здійснені у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1119 від 09 серпня 2011 року, № 1488 від 04 жовтня 2011 року, № 1526 від 07 жовтня 2011 року, № 1853 від 14 грудня 2011 року.

13 січня 2010 року між ПрАТ «Манометр-Харків» та ТОВ «Вимірювальна техніка» укладений договір на виконання робіт № 01/1-ОСО, відповідно до п. 1.1 якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Вимірювальна техніка») приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з сервісного обслуговування датчиків тиску різних модифікацій, виготовлених замовником для споживачів України.

Підтвердженням виконання зазначеного договору є акти приймання - передачі, податкові накладні, які підтверджують факт передачі робіт вищезазначеним контрагентом ПрАТ «Манометр-Харків» та факт приймання зазначених робіт останнім.

Відповідно до п.3.2 договору оплата робіт за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Розрахунки за виконані роботи проводилися ПрАТ «Манометр-Харків» у безготівковій формі у повному обсязі, підтвердженням чого є платіжне доручення № 1705 від 22 жовтня 2011 року; платіжне доручення № 1837 від 12 листопада 2011 року.

Судовим розглядом встановлено, що ПрАТ «Манометр-Харків» є підприємством, яке відповідно до статуту серійно (технологічний процес займає не менш ніж 45 календарних днів, тому це потребує ритмічності) виробляє датчики виміру тиску, а їх адаптація під конкретного клієнта потребує фа хівців, котрих у штаті ПрАТ «Манометр-Харків» рахується декілька.

Таким чином, враховуючи недостатню кількість на ПрАТ «Манометр-Харків» зазначених фахівців та їх завантаженість, товариство звертається до спеціалізованих підприємств, зокрема ТОВ «Вимірювальна техніка», з якими укладає договори на виконання робіт по сервісному обслуговуванню датчиків тиску різноманітних модифікацій, котрі в подальшому реалізуються кінцевим споживачам через дилера ПрАТ «Манометр-Харків» - ТОВ «ТД Вимірювальна техніка», який також є спорідненою структурою ПрАТ «Манометр-Харків».

Отже, роботи по сервісному обслуговуванню датчиків тиску різноманітних модифікацій, виконані ТОВ «Вимірювальна техніка» за договором на виконання робіт № 10/11 та за договором на виконання робіт № 01/1-ОСО, використані ПрАТ «Манометр-Харків» у власній господарській діяльності, що свідчить про дійсність зазначених угод між ПрАТ «Манометр-Харків» та ТОВ «Вимірювальна техніка».

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ПрАТ «Манометр-Харків» мало всі підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість в розмірі 108857 грн., оскільки суми сплаченого податку, у зв'язку з придбанням зазначених робіт у ТОВ «Вимірювальна техніка», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, та придбані ПрАТ «Манометр-Харків» у зазначеного контрагента роботи призначаються для його використання в господарській діяльності товариства.

Також встановлено, що 23 березня 2011 року між ПрАТ «Манометр-Харків» та Закритим акціонерним товариством «НВП «Радій» укладений Дилерський договір № 4211953/51-ОСО, відповідно до п.1.1 якого, дилер (ЗАТ «НВП «Радій») придбає у постачальника (позивач), а постачальник поставляє дилеру, з метою подальшого продажу на території України та Болгарії обладнання, виготовлене постачальником и визначене товарним знаком «Сафір».

На виконання зазначеного пункту дилерського договору, 23 березня 2011 року між ПрАТ «Манометр-Харків» та ЗАТ «НВП «Радій» укладений договір поставки Л» 4211054/50-ОСО.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 4211054/50-ОСО 23 березня 2011 року, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити датчики тиску «Сафір» для енергоблоку ОП «Південноукраїнська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Підтвердженням виконання зазначеного договору є надані специфікації, видаткові накладні, довіреності та податкові накладні, які підтверджують факт передання товару ПрАТ «Манометр-Харків» та факт отримання товару уповноваженим представником ЗАТ «НВП «Радій», акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 30 травня 2011 року;податкова накладна № 35 від 30 травня 2011 року.

Розрахунки за товар здійснені у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 25 березня 2011 року; 01 квітня 2011 року; 10 червня 2011 року; 04 липня 2011 року.

Сума винагороди, передбачена дилерським договором № 4211953/51-ОСО від 23 березня 2011 року, сплачена позивачем ЗАТ «НВП «Радій», шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, підтвердженням чого є платіжне доручення № 782 від 14 червня 2011 року.

Отже, ПрАТ «Манометр-Харків» правомірно віднесло у травні 2011 року до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 73856 грн.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань, в даному випадку, не вбачається.

Крім того, слід вказати, що чинним законодавством на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Також чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 0000590221 та № 0000580221 від 22 серпня 2012 року прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 820/1326/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.