Рішення

від 15.04.2013 по справі 910/4521/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4521/13 15.04.13

За позовом: Приватного підприємства "Барс"

до: Публічного акціонерного товариства "КОРОВАЙ"

про: стягнення 126.697,77 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Коптьолов Е.Е. - директор підприємства (наказ від 02.07.1998 № 1);

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між відкритим акціонерним товариством КОРОВАЙ та приватним підприємством БАРС договору поставки від 05.01.2011 № 04017 останній поставив товар на суму 136.653,00 грн. Однак, відкрите акціонерне товариство КОРОВАЙ , найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "КОРОВАЙ", грошові кошти за отриманий ним товар сплатив на користь позивача не у повному обсязі. З наведених підстав, позивач просить суд задовольнити вимоги останнього та стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 110.468,55 грн. та 16.229,22 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4521/13, а її розгляд призначено на 15.04.2013, про що відповідач повідомлений судом належним чином, що в свою чергу підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення публічному акціонерному товариству "КОРОВАЙ" поштового відправлення суду.

В судове засідання 15.04.2013 повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у дане судове засідання до суду не подав. Крім того, відповідач своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов суду не надав.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між приватним підприємством БАРС (далі - позивач) та відкритим акціонерним товариством КОРОВАЙ , найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство КОРОВАЙ , (далі - відповідач) укладено договір поставки від 05.01.2011 № 04017 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар (кількість, ціна, вартість товару обумовлені в письмових заявках), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його відповідно видаткових накладних, на умовах Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються за безготівковим розрахунком в національній валюті.

Відповідно п. 4.3 Договору днем виконання грошового зобов'язання є списання грошових коштів з рахунку відповідача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар на загальну суму 136.653,00 грн., що в свою чергу підтверджується накладною від 19.07.2011 № 326. Належним чином засвідчена копія зазначеної накладної міститься у матеріалах даної справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої останнім особи довіреністю від 19.07.2011 № 4501 на отримання товарно-матеріальних цінностей у накладної від 19.07.2011 № 326. Підпис уповноваженої особи водночас скріплений штампом товариства відповідача.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач отриманий ним товар оплатив на користь позивача лише частково. Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 110.468,55 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 692 передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем з відстрочкою на 15 (п'ятнадцять) календарних днів від дати отримання товару, згідно пред'явленим рахунком позивача та товаросупровідним документом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості за отриманий ним товар на користь позивача до суду не подано.

Отже, виходячи з наведеного вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 110.468,55 грн. належним чином позивачем доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 110.468,55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім позовної вимоги позивача про стягнення з відповідча суми основного боргу за отриманий товар, позивач заявив позовну вимогу про застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 16.229,22 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Проте, як встановлено судом, договором поставки від 05.01.2011 № 04017 сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені за порушення грошових зобов'язань за Договором.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 16.229,22 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, підсумовуючи викладені вище обставини на наведені норми чинного законодавства України, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства КОРОВАЙ (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, кімната 204; код ЄДРПОУ: 00381350, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватного підприємства БАРС (83096, м. Донецьк, вул. Воїнська, буд. 36; код ЄДРПОУ: 25602740, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 110.468,55 (сто десять тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 55 коп. - основної заборгованості; 2.209,38 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 38 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.04.2013 року.

Суддя С.В. Балац