Рішення

від 18.04.2013 по справі 3894-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2013 Справа №5002-15/ 3894-2012

За позовом Фірми "Кристал" (приватна)

До відповідачів:

1. Глазівської сільської ради

2. Виконавчого комітету Глазівської сільської ради

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Ленінське бюро технічної інвентаризації"

про визнання недійсним рішень та свідоцтва

Головуючий суддя Іщенко І.А.

Судді Медведчук О.Л.

Лагутіна Н.М.

Представники:

Від позивача - Дубицька А.Х, довіреність № 1 від 10.01.13, представник

Від відповідача1- не з'явився

Від відповідача 2- не з'явився

Від третьої особи - не з'явився

Суть спору: Позивач - Фірма Кристал (приватна) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідачів - Глазівської селищної ради та Виконавчого комітету Глазівської селищної ради та просить суд визнати недійсним рішення 15 сесії 6-ого скликання Глазівської сільської ради від 11.05.2012 про прийняття у комунальну власність територіальної громади насосної свердловини № 2387; визнати недійсним рішення виконавчого комітету Глазівської сільської ради № 42 від 21.05.2012; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.07.2012 серії № 942550.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є власником свердловини, яку купив у Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра .

До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову вих. № 58 від 06.11.2012, згідно якої Фірма Кристал (приватна) просить суд: накласти арешт на насосну свердловину №2387, що розташована за адресою АР Крим, Ленінський район, вул. Шосейна, 16; заборони Глазівській сільській раді та Виконавчому комітету Глазівської сільської ради вчиняти будь-які дії щодо насосної свердловини №2387, що розташована за адресою АР Крим, Ленінський район, вул. Шосейна, 16, в тому числі здійснювати відчуження у будь - який спосіб будь-якій особі, передавати в оренду, вносити в перелік майна, що підлягає приватизації та приватизувати вказане нерухоме майно; заборонити Комунальному підприємству Ленінське бюро технічної інвентаризації посвідчувати реєстрацію право власності та перехід права власності іншим особам, надавати довідки-характеристики, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно з приводу зареєстрованого права власності на об'єкт нерухомого майна та здійснювати інші дії, спрямовані на забезпечення реєстрації права власності на насосну свердловину №2387, що розташована за адресою АР Крим, Ленінський район, вул. Шосейна, 16 іншим особам.

Втім, за клопотанням позивача розгляд заяви про забезпечення позову було відкладено.

16.04.2013 до господарського суду надійшло клопотання Фірми Кристал (приватна), відповідно до якого, позивач просить суд заяву Фірми Кристал про забезпечення позову вих. № 58 від 06.11.2012 не розглядати, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача, заливши заяву Фірми Кристал про забезпечення позову вих. № 58 від 06.11.2012 без розгляду.

Позивач під час судового засідання підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. В обґрунтуванні позовних вимог посилається на Договір купівлі - продажу гідротехнічної споруди від 29.04.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра та Фірмою Кристал , на підставі якого позивач вважає, що у нього виникло право власності на артезіанськи свердловини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що, окрім договору купівлі - продажу гідротехнічної споруди від 29.04.2002 позивач не представив суду інших доказів, які б підтверджували право власності Фірми Кристал на насосну свердловину № 2387. Крім того, відповідач зазначає, що у Договорі відсутнє посилання на правовстановлюючі документи, на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра на час укладання договорів було право власності на вказане майно.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра ніколи не було власником вказаних свердловин. Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра було зареєстровано 18.02.2000. Вказане товариство було створено на підставі рішення його засновників. У подальшому були внесені зміни до статуту, де було вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна. Підставами для внесення таких змін стало рішення засновників Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра . Але рішення засновників Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра не може бути підставою для правонаступництва, оскільки для цього потрібно рішення зборів членів або уповноважених осіб колективного сільськогосподарського підприємство ім. Калініна. Відповідно до статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство реорганізація, злиття, приєднання, виділення, перетворення, ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів, або зборів уповноважених його членів, або за рішенням суду. Оскільки таке рішення не було підставою для внесення змін до засновницького договору та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра , то й про правонаступництво не може йти мова.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2013 року суд вирішив розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи № 5002-15/3894-2012 визначено склад колегії: головуючий суддя - Іщенко І.А., судді - Медведчук О.Л., Лагутіна Н.М.

27.02.2013 на адресу господарського суду на виконання ухвали в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України від Державної реєстраційної палати Ленінського району Автономної Республіки Крим надійшли документи, а саме: засновницький договір Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра , статут Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра , розпорядження від 18.02.2000 № 91 про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра , з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна.

Третя особа - Комунальне підприємство Ленінське бюро технічної інвентаризації явку свого представника до судового засідання не забезпечила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки третьої особи суду не відома.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Артезіанська свердловина №809-д (2387) розташована в Ленінському районі, с. Глазівка (на відстані 2 км від селища Глазівка).

Буріння свердловини провадилось за проектом Керченської геологічної партії Міністерства геології УССР, ударно-канатним способом та було розпочато 27.12.1965, а закінчено 05.01.1966. Глибина свердловини 115 м.

На артезіанську свердловину було виготовлено паспорт артсвердловини №809-Д, відповідно до якого вона зареєстрована в Державній водній інспекції Криму 31.10.1977 за реєстраційним №2382, приналежність свердловини визначена за колгоспом ім. Калініна (а.с. 100-105).

Як свідчить архівна довідка №1-8/07-27 від 03.01.2013, що видана Ленінською районною державною адміністрацією (а. с. 117, т. 1), рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 19.02.1994 (протокол №1), а також рішенням Ленінської районної ради та його виконавчим комітетом від 17.05.1994 №114/1 колгосп ім. М.І. Калініна був перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) ім. М.І. Калініна. В подальшому на підставі Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрно-промислового сектору економіки та на підставі протоколу загальних зборів КСП ім. М.І. Калініна від 27.05.2000 №3, а також розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 29.05.2000 №329 на базі реформованого КСП ім. М.І. Калініна створено Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Деметра , яке стало правонаступником колишнього КСП ім. М.І. Калініна.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра було зареєстровано на підставі рішення 9-ої сесії 23-го скликання Глазівської сільської ради від 12.01.2000 за адресою: с. Глазівка, вул. Марченко, 12а (а.с. 107, т. 1 ).

Відповідно до внесених до статуту та установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра змін (а.с. 24-46, т. 2), що реєстровані на підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 29.05.2000, Товариство з обмеженою відповідальністю Деметра є правонаступником прав та обов'язків КСП ім. Калініна.

08.01.2002 між Фірмою Кристал (приватна) (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою діяльністю Деметра (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди - артезіанської свердловини №809-д (2387) (а.с. 21-22, т. 1).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу Позивач повністю провів оплату Продавцю, за договором купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 08.01.2002 платіжними дорученнями № 62 від 21.03.2002 та №109 від 29.05.2002 на загальну суму 5000,00грн. (а.с. 28, т. 1).

Продавець передав Позивачу гідротехнічну споруду - артезіанську свердловину №809-д (2387) відповідно до акту приймання-передачі основних засобів 08.01.2002 (а.с. 23, т. 1).

Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що на момент укладення договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 08.01.2002 взагалі не існувало нормативно-правової необхідності щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, Позивач і не провів реєстрацію права власності.

29.04.2002 між Фірмою Кристал (приватна) та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра був укладений ще один договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди, відповідно до якого Позивач набув у власність артезіанську свердловину №2385 (а.с. 24-26, т. 1).

На виконання вказаного договору купівлі-продажу Позивач повністю провів оплату Продавцю, за договором купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 29.04.2002 платіжними дорученнями № 132 від 31.05.2002, №233 від 05.09.2002, №245 від 23.09.2002, №229 від 30.09.2002, №11 від 22.01.2003 на загальну суму 7000,00грн. (а.с. 29-31, т. 1).

Продавець передав Позивачу гідротехнічну споруду - артезіанську свердловину №2385 відповідно до акту приймання-передачі основних засобів 29.04.2002 (а.с. 27, т. 1).

При укладенні договорів гідротехнічної споруди від 08.01.2002 та від 29.04.2002 між сторонами договорів Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра (продавець за договором) та Фірмою Кристал (приватна) (покупець за договором) було закріплено всі істотні умови. Вказаний договір виконаний сторонами у повному обсязі.

30.09.2008 Комунальним підприємством Ленінське бюро технічної інвентаризації було складено технічний паспорт, відповідно до якого загальна площа гідротехнічної споруди №809-д (2387), №2385 становить 32,8кв.м. Відповідно до технічного паспорту гідротехнічна споруда складається з коридору площею 21,1 кв. м. та насосної 11,7 кв. м, загальна площа 32,8 кв. м (а.с. 32-53, т. 1).

29.06.2011 з метою реєстрації права власності на вказані гідротехнічні споруди Позивач на підставі наявного в нього технічного паспорту на гідротехнічні споруди, що був виготовлений Комунальним підприємством Ленінське бюро технічної інвентаризації звернувся до останнього з заявою про реєстрацію права власності.

06.07.2011 позивач отримав рішення реєстратора про відмову в реєстрації, оскільки відсутня адреса місця розташування вказаних об'єктів, крім того, зазначено, що вказані договори купівлі-продажу не засвідчені нотаріально, відсутня поштова адреса об'єкту нерухомості, а також діючим законодавством не передбачено реєстрації права власності на об'єкти нерухомості - свердловина з обладнанням (а.с. 54, т. 1).

У зв'язку з необхідністю встановлення поштової адреси та з метою належного проведення інвентаризації 12.08.2011 Позивач звернувся до Глазівської сільської ради (Відповідач-1) із заявою за № 121 про привласнення поштової адреси комплексу гідротехнічних споруд - артезіанських свердловин №809-д (2387) та №2385, які знаходяться в селі Глазівка та належать на праві власності Позивачу відповідно до договорів купівлі- продажу гідротехнічних споруд від 08.01.2002 та від 29.04.2002 (а.с. 55, т. 1).

Оскільки на адресу Позивача не надходило рішення щодо розгляду вище вказаної заяви, 25.10.2011 Фірма Кристал (приватна) звернулась до Глазівської сільської ради із запитом №135 на отримання публічної інформації, в якому просило повідомити про результат розгляду заяви Фірми Кристал (приватна) №121 від 12.08.2011; у випадку прийняття рішення щодо заяви - надати належним чином засвідчені копії цих рішень (а.с. 56, т. 1).

21.11.2011 на адресу Позивача надійшла відповідь Глазівської сільської ради на запит про надання публічної інформації 350/02-11 від 31.10.2011 згідно з яким Виконавчий комітет Глазівської сільської ради відмовив Позивачу у присвоєнні адреси на комплекс гідротехнічних споруд - артезіанських свердловин (а.с. 57, т. 1).

Проте, Позивачу у жовтні 2012 року стало відомо, що Глазівська сільська рада рішенням 15 сесії 6-ого скликання від 11.05.2012 прийняла у власність територіальної громади Глазівської сільської ради насосну свердловину № 2387.

Рішенням № 41 Виконавчого комітету Глазівської сільської ради насосній свердловині №2387 присвоєно поштову адресу, а саме: АР Крим, Ленінський район, вул. Шосейна, 16, що розташована в районі товарної ферми с. Глазівка (а.с. 132, т. 1).

Позивач зазначає, що оскільки в даному районі, свердловин за №2387 або насосних свердловин №2387, крім тієї, свердловини із насосною, що знаходиться у власності Позивача не існує. Рішенням 15 сесії 6-ого скликання від 11.05.2012 Глазівська сілька рада фактично змінила назву об'єкту з метою незаконного позбавлення Позивача права власності на майно шляхом прийняття його у комунальну власність (а.с. 126, т. 1). Про те, що нерухоме майно знаходиться у власності та користуванні Позивача Відповідачам було відомо. Так, Глазівська сілька рада ще листом №14 від 08.09.2003 надала Позивачу погодження на отримання ліцензії щодо опитно-промислової розробки мотичного горизонту свердловини №2387 та погоджувала дозволи на спеціальне водокористування із артезіанської свердловини №2387 (а.с.44-47, т. 1).

21.05.2012 Виконавчий комітет Глазівської сільської ради прийняв рішення № 42, на підставі якого було видано свідоцтво на право власності нерухомого майна Глазівській сільській раді - насосну свердловину № 2387 площею 34,2 кв. м. (а.с. 133, т. 1)

Вищевказані обставини, на думку Позивача, свідчать про неправомірність дій Відповідачів при прийнятті ними оскаржуваних рішень та про протиправне позбавлення Позивача його права власності, у зв'язку з чим Фірма Кристал (приватна) вимушена була звернутись з вищезазначеними позовними вимогами до суду.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Частина 1 статті 47 Цивільного кодексу Української PCP (що діяв на момент укладення зазначених договорів купівлі-продажу) передбачає, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу .

Згідно приписів Цивільного кодексу Української PCP не передбачалося обов'язкової форми договору купівлі-продажу нерухомого майна. Так, необхідність цієї форми, відповідно до статті 227 Цивільного кодексу Української PCP була закріплена лише щодо договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. За таких обставин, у даному випадку діють загальні положення щодо форми договору на момент його укладення.

Враховуючи той факт, що на момент укладення вищевказаного договору не було обов'язкової вимоги щодо його нотаріального посвідчення він є дійсним.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу Української PCP договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Статтею 154 Цивільного кодексу Української PCP закріплено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

Відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української PCP право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 08.01.2002 не існувало нормативно-правової необхідності щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, у зв'язку з чим позивач і не провів реєстрацію права власності.

Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи .

Відповідно частини 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІУ від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями) права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяла на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав .

Слід також зазначити, що Методичні рекомендації щодо порядку та необхідністю проведення реєстрації права власності на гідротехнічні споруди були прийнятті лише 14.04.2009, а отже до цього часу зареєструвати право власності на артезіанські свердловини взагалі було неможливим.

Відповідно до пункту 2.9. Методичних рекомендації стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державної реєстрації, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 2.9. Свердловина.

За Гірничим законом України свердловина - це циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, а гірнича виробка, у свою чергу, це порожнина у гірничому масиві після виймання корисних копалин та інших порід (стаття 1).

При цьому, Водним та Земельним кодексами України використовують словосполучення "будівництво свердловини'' (стаття 110, стаття 150), що є побічною ознакою нерухомого майна, так як технічний стан свердловини - це конструкція їх вибоїв, герметичність та якість цементування обсадних колон, надійність та герметичність гирлового обладнання.

Отже, така споруда як, наприклад, артезіанська свердловина є нерухомим майном, оскільки вона не може існувати без землі та має значення і цінність у її місцезнаходженні, а тому право власності на неї підлягає державній реєстрації. Однак, слід ураховувати, що свердловина повинна мати основні конструктивні елементи (зокрема тєхнічнии стан свердловини - конструкція її вибоїв, герметичність та якістпь цементпуєання обсадних колон. надійність та герметичність гирлового обладнання - основа ефективного освоєння свердловини, довгої та безперебійної її експлуатації) .

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 (із змінами та доповненнями) на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа .

Відповідно до пункту 6.3 цього ж Тимчасового положення Реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, право власності на нього, інші речові права, а саме: заяви про державну реєстрацію прав; нотаріально засвідчені копії правовстановлювальних документів; копії документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва; копії рішень реєстратора БТІ про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав; копії рішень реєстратора БТІ про відмову в державній реєстрації прав; копії розділів Реєстру прав; інформацію про видані витяги та інформаційні довідки з Реєстру прав; дані технічної інвентаризації; анульовані правовстановлювальні документи у випадках, передбачених Положенням; копії документів, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав; інші документи, що отримані в результаті проведення державної реєстрації прав, інші документи, що отримані в результаті проведення державної реєстрації прав, документи в реєстраційній справі розміщуються в порядку їх надходження та видачі і мають послідовну нумерацію .

До матеріалів справи, ані Відповідачами, ані Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів не було надано інвентарної справи, в жодному із оскаржуваних рішеннях не зазначено, що на момент прийняття в комунальну власність територіальної громади, тобто до винесення рішення від 11.05.2012, було проведено інвентаризацію об'єкту нерухомості.

Вказане свідчить про порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що затверджена Наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001.

Так, пунктом 1.2 вказаної Інструкції передбачає, що технічна інвентаризація об'єктів нерухомості провадиться перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію .

При цьому, суд, звертає увагу, що відповідно до пункту 3.1 вказаної Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди .

Проте, з матеріалів справи вбачається, що поштова адреса насосній свердловині №2387 була присвоєна відповідно до рішення виконавчого комітету Глазівської сільської ради №41 від 21.05.2012, тобто у той самий день коли було прийнято рішення про оформлення права власності та після прийняття у власність водокачки в районі молочно-товарної ферми с. Глазівка, у зв'язку з чим, стає незрозумілим, як можна було провести інвентаризацію об'єкта нерухомості без наявності поштової адреси, для першої реєстрації права власності.

При цьому, жодних належних документів, що підтверджують виникнення права власності за Глазівською сільською радою суду не надано, крім копії протоколу зборів уповноважених пайовиків колишнього КСП ім. Калініна від 22.01.2002 (а. с. 123-125).

Вказані збори були проведенні пайовиками колишнього КСП ім. Калініна, а, отже, вони на момент складання вказаного протоколу не були членами колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна в розумінні статті 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство №2114-ХІІ від 14.02.1992, яка визначає, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів .

Більше того, сам протокол свідчить, що він складений та рішення на ньому приймалися особами, що станом на 22.01.2002 не можуть бути уповноваженими на таки дії відповідно до норм діючого на той час законодавства України.

Таким чином, уповноважені пайовики колишнього КСП ім. Калініна станом на 22.01.2002 не мали права приймати будь-які рішення щодо майна, або будь-які інші питання щодо колективного сільськогосподарського підприємства ім. Калініна.

Крім того, представник Відповідачів надав суду копію довідки №01-За/2 від 10.01.2013 головного управління статистики в Автономної Республіки Крим Управління статистики у м. Керчі та пояснив Суду, що Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Калініна станом на 10.01.2013 значиться як існуюча юридична особа.

Слід також зазначити, що відповідно до існуючих норм діючого законодавства України протокол зборів уповноважених пайовиків колишнього КСП ім. Калініна від 22.01.2002 не відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі яких може виникнути право власності на нерухоме майно.

Натомість, у Позивача право власності на гідротехнічну споруду - артезіанську свердловину №809-д (2387) виникло на підставі договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 08.01.2002.

Вказані дії Відповідачів свідчать про неодноразове порушення ними статті 41 Конституції України, яка встановлює, що Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках. обсязі та попядкхк встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі .

Відповідно до частини 1 статті 128 Цивільного кодексу Української PCP (що діяв на момент укладення зазначених договорів купівлі-продажу) встановлює, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором .

Суд звертає увагу на те, що Відповідачі по справі не звертались до суду з позовними заявами про визнання недійсним або неукладеним договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 08.01.2002, а отже і підстав для позбавлення Позивача права власності та прийняття насосної свердловини №2387 у комунальну власність не було.

Підстави для припинення права власності на майно визначені у статті 346 Цивільного кодексу України, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом .

Однак, відповідачами не доведено про застосування будь-якої з вказаних у статті 346 Цивільного кодексу України підстав для припинення право власності на належне Позивачу майно, а саме: на невід'ємну частину гідротехнічної споруди над свердловину споруду - насосну.

Як слідує, із рішення Глазівської сільської ради 15 сесії 6-ого скликання від 11.05.2012, останній вирішив затвердити акт приймання - передачі комісії від 12.04.2012 основних засобів та прийняти у власність територіальної громади Глазівської сільської ради водокачку в районі молочно - товарної ферми с. Глазівка.

Суд звертає увагу на те, що акт прийому-передачі від 12.04.2012, складений виключно представниками Глазівської сільської ради, таким чином, суд вважає, що підстав для ствердження, що Глазівською сільською радою на законній підставі набуто вищевказане майно не існує, оскільки, як вже зазначалось раніше - жоден, в тому числі КСП ім. Калініна не передавало Глазівській сільській раді водокачку в районі молочно-товарної ферми (а.с. 128, т. 1), і не відповідає дійсності, оскільки під час судового засідання саме сторонами було підтверджено, що фактично артезіанська свердловина №809-д (2387) знаходиться у користуванні позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є добросовісним набувачем гідротехнічної споруди - артезіанської свердловини №809-д (2387), вона була придбана за оплатним договором, який був виконаний сторонами договору. Цей факт підтверджується наданими договорами, технічним паспортом та паспортами артсвердловини №2387, дозволами на спеціальне водокористування, що були видані 09.09.2002 та діяли до 01.08.2008.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільною кодексу України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 2 статті 386 Цивільного кодексу України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що винесення Відповідачем рішення про прийняття насосної свердловини №2387 у комунальну власність є незаконним позбавленням права власності Позивача на своє майно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних нрав та інтересів визначені частиною 1, 2 статті 16 Цивільного Кодексу України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, вказана норма визначає сукупність обставин, за наявності яких, суд визнає незаконним акт органу місцевого самоврядування, а саме: не відповідність його цивільному законодавству; порушення цивільних прав або інтересів у зв'язку з прийняттям такого акта.

Отже, необхідною умовою задоволення позову про визнання відповідного акту недійсним є, зокрема, наявність факту порушення цивільних прав та інтересів певної особи. При цьому, суд захищає порушені права та інтереси виключно за позовом відповідних осіб або органів (у тому числі органів прокуратури), які звертаються за захистом прав або інтересів таких осіб у випадках, встановлених чинним законодавством (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, статтею 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, утискають права та законні інтересі суб'єктів господарювання або споживачів .

Таким чином оскаржуваними рішенням 15 сесії 6-ого скликання від 11.05.2012, рішенням № 42 від 21.05.2012 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.07.2012 серії САС №942550 Глазівська сільська рада та Виконавчий комітет Глазівської сільської ради фактично позбавили Фірму Кристал (приватна) права власності на майно, оскільки з власності останнього вибула надсвердловина споруда - поверхнева насосна, що є складовою частиною артезіанської свердловини № 2387, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги Фірми Кристал (приватна) доведеними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідачів відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.04.2013.

Керуючись статями 32, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення 15 сесії 6-ого скликання Глазівської сільської ради від 11.05.2012 про прийняття у комунальну власність територіальної громади насосної свердловини № 2387.

3. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Глазівської сільської ради № 42 від 21.05.2012.

4. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.07.2012 серії № 942550.

5. Стягнути з Глазівської сільської ради (вул. Караханяна, 21, с. Глазівка, Ленінський район, АР Крим, 98220, ЄДРПОУ 04369038) на користь Фірми "Кристал" (приватна) (Вокзальне шосе, 40, м. Керч, АР Крим, 98302, ЄДРПОУ 25149111) судовий збір у розмірі 536,50 грн.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Глазівської сільської ради (вул. Караханяна, 21, с. Глазівка, Ленінський район, АР Крим, 98220, ЄДРПОУ 37111114) на користь Фірми "Кристал" (приватна) (Вокзальне шосе, 40, м. Керч, АР Крим, 98302, ЄДРПОУ 25149111) судовий збір у розмірі 536,50 грн.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко

Судді О. Л. Медведчук

Н.М. Лагутіна