Постанова

від 18.04.2013 по справі 820/2200/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2013 р. № 820/2200/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участі:

представника позивача - Єрісовой Н.М.,

представника відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Агротрейд" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Агротрейд" (далі - ТОВ "ТК Агротрейд") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням змінених позовних вимог скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року №0000210226, №0000220226 та від 11.04.2013 року № 000041226.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048, вважає їх такими, що підлягають скасуванню. При цьому, позивач посилався на те, що до перевірки ТОВ "ТК Агротрейд" податковому органу було надано всі необхідні документи, що підтверджують реальність та дійсність господарських операцій із ТОВ Фірма Гранд , а саме: податкові та видаткові накладні на отриманий товар, реєстр виданих та отриманих накладних, договори, оборотно-сальдову відомість по рахункам 631 та 3771, податкову звітність. Позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що надані до перевірки документи по взаємовідносинам із ТОВ Фірма Гранд не є належними, так як позивач вважає, що вказані документи фінансово-господарської діяльності товариства є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України, складені у відповідності до приписів Податкового кодексу України, ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Таким чином, позивач вважає, що господарські операції з ТОВ Фірма Гранд є реальними, а висновки податкового органу про відсутність реальності цих операцій не доведеними та такими, що ґрунтуються на допущеннях, домислах перевіряючи та даних, що стосуються третіх осіб.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на суму 45300,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму - 45300,00 грн.; п. 198.1, п.198.3, п.198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ до сплати на загальну суму 18000,00 грн. у т.ч. за січень 2012 року - 18000,00 грн. та зменшено рядок 24 декларації за січень 2012 року у сумі 27300,00 грн. На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення Державної податкової служби в Харківській області від 24.01.2013 року №303/10/10.2-17, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача. Представник відповідача зазначив, що висновки про порушення ТОВ "ТК Агротрейд" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Фірма Гранд , не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаного суб'єкта господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, які не підтверджені відповідними документами та не пов'язані з веденням господарської діяльності. Представник відповідача також зазначив, що при перевірці ТОВ "ТК Агротрейд" в розпорядженні Харківської ОДПІ були результати проведеної перевірки контрагента позивача, які свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України. Крім того, ні при проведенні перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки, ні в ході адміністративного оскарження, ні разом з адміністративним позовом позивач не надавав документи, що були надані ним в судовому засіданні, з огляду на що, відповідач вважає, що вказані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами по справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України, згідно наказу від 22.10.2012 року №694 фахівцем Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - Харківської ОДПІ) проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ТК Агротрейд" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по операціям з ТОВ Фірма Гранд (код за ЄДРПОУ 20037330) за січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048 (а.с. 30-40).

Згідно висновків акту перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048, встановлені порушення позивачем п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на суму 45300,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму - 45300,00 грн.; п. 198.1, п.198.3, п.198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ до сплати на загальну суму 18000,00 грн. у т.ч. за січень 2012 року - 18000,00 грн. та зменшено рядок 24 декларації за січень 2012 року у сумі 27300,00 грн.

Не погодившись з вищезазначеними висновками акту перевірки, позивач надав до Харківської ОДПІ свої заперечення від 13.11.2012 року №01-13/11-012 (а.с. 122-123), на які листом від 15.11.2012 року №9419/10/22-612 надано відповідь про правомірність висновків акту перевірки (а.с. 124-127).

21.11.2012 року на підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000210226, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 56625,00 грн., у тому числі за основним платежем - 45300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11325,00 грн.; №0000230226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27300,00 грн. за січень 2012 року; та №0000220226, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22500,00 грн., у тому числі за основним платежем - 18000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4500,00 грн. (а.с. 13-15).

11.04.2013 року, з урахуванням рішення Державної податкової служби в Харківській області від 24.01.2013 року №303/10/10.2-17, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, яким було скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.11.2012 року №0000220226 та на підставі вищезазначених висновків акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 000041226, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19803,75 грн., у тому числі за основним платежем - 15843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3960,75 грн. (а.с. 181).

Як вбачається з акту перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціях з ТОВ Фірма Гранд на загальну суму 217514,00 грн. у 1 кварталі 2011 року, а також формування позивачем у цьому періоді податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від вказаного контрагенту, на загальну суму 43143,00 грн. за відсутності реально вчиненої господарської операції.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств з 01.04.2011 року визначаються положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ Фірма Гранд (постачальник) укладено договір № 8 від 03.01.2012 р. (а.с. 17) на постачання продукції.

Згідно з п. 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до зазначеного договору постачання товару здійснюється на умовах самовивозу (а.с. 170).

На виконання умов вказаного договору постачальник поставив позивачу товар - запчастини в асортименті на загальну суму 258856,76 грн., у тому числі ПДВ - 43152,80 грн. згідно специфікацій №26010 від 26.01.2012 року, №12013 від 12.01.2012 року, №13001 від 13.01.2012 року, №16012 від 16.01.2012 року, №18012 від 18.01.2012 року, №20010 від 20.01.2012 року, №23011 від 23.01.2012 року, №24010 від 24.01.2012 року, №25010 від 25.01.2012 року (а.с. 171-179), що підтверджується видатковими накладними: №12013 від 12.01.2012 року на суму 51767,99 грн., в тому числі ПДВ-8628,00 грн.; №13001 від 13.01.2012 року на суму 3112,20 грн., в тому числі ПДВ-518,70 грн.; №16012 від 16.01.2012 року на суму 47262,64 грн., в тому числі ПДВ-7877,11 грн.; №17041 від 17.01.2012 року на суму 2483,76 грн., в тому числі ПДВ-413,96 грн.; №18012 від 18.01.2012 року на суму 57999,48 грн., в тому числі ПДВ-9666,58 грн.; №20010 від 20.01.2012 року на суму 1207,15 грн., в тому числі ПДВ-201,19 грн.; №23011 від 23.01.2012 року на суму 31315,21 грн., в тому числі ПДВ-5219,20 грн.; №24010 від 24.01.2012 року на суму 26634,38 грн., в тому числі ПДВ-4439,06 грн.; №25010 від 25.01.2012 року на суму 10079,70 грн., в тому числі ПДВ-1679,95 грн.; №26010 від 26.01.2012 року на суму 26994,25 грн., в тому числі ПДВ-4499,04 грн. (а.с. 19, 21-29).

Розрахунок між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 8-10).

Транспортування зазначеного вище товару здійснювалось власними силами позивача на орендованому відповідно до договору оренди від 03.01.2013 року (а.с. 196-198) автомобілі ГАЗ 2705 АХ 4432 АА, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.01.2012 року, 25.01.2012 року, 26.01.2012 року, 20.01.2012 року, 18.01.2012 року, 16.01.2012 року, 13.01.2012 року, 12.01.2012 року, 23.01.2012 року (а.с. 156-165, 180).

ТОВ Фірма Гранд виписано та надано позивачу податкові накладні: №12013 від 12.01.2012 року на суму 51767,99 грн., в тому числі ПДВ-8628,00 грн.; №13001 від 13.01.2012 року на суму 3112,20 грн., в тому числі ПДВ-518,70 грн.; №16012 від 16.01.2012 року на суму 47262,64 грн., в тому числі ПДВ-7877,11 грн.; №17041 від 17.01.2012 року на суму 2483,76 грн., в тому числі ПДВ-413,96 грн.; №18012 від 18.01.2012 року на суму 57999,48 грн., в тому числі ПДВ-9666,58 грн.; №20010 від 20.01.2012 року на суму 1207,15 грн., в тому числі ПДВ-201,19 грн.; №23011 від 23.01.2012 року на суму 31315,21 грн., в тому числі ПДВ-5219,20 грн.; №24010 від 24.01.2012 року на суму 26634,38 грн., в тому числі ПДВ-4439,06 грн.; №25010 від 25.01.2012 року на суму 10079,70 грн., в тому числі ПДВ-1679,95 грн.; №26010 від 26.01.2012 року на суму 26994,25 грн., в тому числі ПДВ-4499,04 грн. (а.с. 75-86), які були включені до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року (а.с. 41-73).

У бухгалтерському обліку вказані операції відображені позивачем по рахунку 631 відповідно до оборотно-сальдової відомості (а.с. 74).

В податковому обліку позивачем витрати на придбання товару від ТОВ Фірма Гранд у розмірі 215714,00 грн. були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2012р., сума ПДВ у розмірі 43142,80 грн. була включена до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2012р. (а.с. 145-155), що не заперечується відповідачем.

Також 03.01.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ Фірма Гранд (виконавець) було укладено договір №1, згідно умов якого замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлений на замовлення товар, а виконавець (ТОВ Фірма Гранд ) виготовити деталі з металу, що надається замовником (а.с. 16).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. зазначеного договору замовник надає креслення та матеріали для виготовлення деталей, а виконавець виготовляє деталі у відповідності з замовленнями.

На виконання умов вказаного договору для виготовлення продукції замовником було передано на адресу виконавця матеріали відповідно до видаткової накладної №1 від 10.01.2012 року та креслення, копії яких приєднані до матеріалів справи.

За результатами виконаних робіт сторонами вказаного договору було складено акт здачі - прийому робіт №1704 від 17.01.2012 року (а.с. 18).

Розрахунок між підприємствами проведено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (а.с. 10).

Виготовлену продукцію ТОВ Фірма Гранд було передано позивачу за видатковою накладною №17041 від 17.01.2012 року та податковою накладною №17041 від 17.01.2012 року, суми витрат та ПДВ по яким були включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту за січень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, вартісних показників придбаних товарів, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім цього, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048 відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ Фірма Гранд було зареєстровано як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В подальшому, отриманий від ТОВ Фірма Гранд товар та виготовлену продукцію, ТОВ "ТК Агротрейд" було реалізовано контрагентам, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банку (а.с. 200-216), в результаті чого підприємством було отримано економічну вигоду.

Зазначені документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами, та підтверджують рух матеріальних цінностей, їх використання у виробництві позивачем продукції та її наступного продажу контрагентам.

Відповідно до договору оренди складських приміщень №1 від 03.01.2012 року (а.с. 169) ТОВ "ТК Агротрейд" орендує у ОСОБА_3 складські приміщення в АДРЕСА_1, загальною площею 96 кв.м., передані за актом прийому-передачі від 03.01.2012 року (а.с. 199).

Доказів визнання недійсним вказаного правочину матеріали справи не містять.

Стосовно посилання відповідача на те, що ні при проведенні перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки, ні в ході адміністративного оскарження, позивачем не надавались документи, що були надані ним в судовому засіданні, а саме докази транспортування товару, специфікації та інше, а також на відсутність в документах первинного бухгалтерського обліку обов'язкових реквізитів, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Крім цього, суд зазначає, що ненадання на запит податкового органу документів є підставою для здійснення документальної невиїзної перевірки, що й було зроблено працівниками відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентом - ТОВ Фірма Гранд , правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, висновки, викладені в акті перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048, ґрунтуються, зокрема, на висновках , викладених в акті зустрічної звірки контрагента - ТОВ Фірма Гранд від 11.04.2012 року №134/23-212/20037330 (а.с. 114-121), про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із платниками податків в січні 2012 року.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки позивача від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків акту перевірки від 05.11.2012 року № 1859/220/37682048, правильність та законність спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 року №0000210226, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 56625,00 грн., у тому числі за основним платежем - 45300,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11325,00 грн.; №0000230226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27300,00 грн. за січень 2012 року; та від 11.04.2013 року № 000041226, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 19803,75 грн., у тому числі за основним платежем - 15843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3960,75 грн., у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Агротрейд" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012 року № 0000210226, №0000220226 та від 11.04.2013 року № 000041226.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.04.2013 року.

Суддя Піскун В.О.