Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а-9329/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 р. (12:41) Справа №2а-9329/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Аскор Плюс

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача- Коломаченко Г.П.,

представник відповідача - Будан Є.Г.

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Приватне підприємство Аскор Плюс (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0001552301.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Аскор Плюс з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством АРИКОН за період 01.05.2011 року по 31.08.2011 року. Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 300670,00 грн., за липень 2011 року на загальну суму 82138,00 грн. За результатами проведеної перевірки Державною податкової інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС складено акт № 615/22-03/35490158/4 від 15.05.2011 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року № 0001552301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 403344,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 382808,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20536,00 грн.

Відповідачем надані заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких зазначено, що усі правочини, що були укладені позивачем з ПП АРИКОН вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та як наслідок, є нікчемними в силу приписів ч.1 ст.201, ч.1 ст. 207, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України. Підставою для такого висновку став факт відсутності у контрагента позивача ПП АРИКОН необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме, відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП АРИКОН адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Аскор Плюс є юридичною особою, яка зареєстрована 19.10.2007 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим (ЄДРПОУ 35490158), про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 188-189).

Приватне підприємство Аскор Плюс зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100075803 (а. с. 190).

Приватне підприємство АРИКОН є юридичною особою, яка зареєстрована 25.08.2010 року Виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області (ЄДРПОУ 73156815), про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 191-192).

Приватне підприємство АРИКОН зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100301390 (а. с. 193).

Таким чином судом встановлено, що Приватне підприємство Аскор Плюс та Приватне підприємство АРИКОН є суб'єктами господарювання, юридичними особами, зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі, стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державною податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства Аскор Плюс з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з Приватним підприємством АРИКОН за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року.

Перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.36, п.п.14.1.56, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 44.6 ст. 44, п.19.1 ст.19, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п. 201.8, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 300670,00 грн., за липень 2011 року на загальну суму 82138,00 грн.

За результатами перевірки складений акт № 615/22-03/35490158/4 від 15.05.2012 року (а.с. 15-29).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки від 15.05.2012 року № 615/22-03/35490158/4 позивач надав заперечення на нього від 24.05.2012 року вих. № 79 (а.с. 34-38).

31.05.2012 року відповідачем листом вих. № 4055/10/22-03 надана відповідь про розгляд заперечень по акту перевірки, згідно з якою заперечення залишені без задоволення (а.с. 39-45).

На підставі акту перевірки № 615/22-03/3549015/4 від 15.05.2012 року ДПІ у м. Ялта АР Крим ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001552301 від 05.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 403344,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 322808,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20536,00 грн. (а.с. 46-47).

15.06.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби в АР Крим із скаргою від 15.06.2012 року № 97 (а.с. 48-52).

07.07.2012 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 1885/10/10-0223, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення від 05.06.2012 року № 0001552301 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 53-60).

19.07.2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою № 113 (а.с. 61-67).

09.08.2012 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду скарги № 174/0/61-12/10-2115, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення від 05.06.2012 року № 0001552301 залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 68-71).

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятих рішень суд керується критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення їх результатів.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність у ПП Аскор Плюс права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг). Підставою цього став нібито факт відсутності у ПП Аскор Плюс податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, первинних та інших документів, які б підтверджували постачання товарів (надання послуг).

Судом встановлено, що 16 травня 2011 року між ПП Аскор Плюс та ПП АРИКОН укладений договір поставки, відповідно до якого ПП АРИКОН зобов'язалось поставити, а ПП Аскор Плюс - прийняти та оплатити товар у строки та на умовах, передбачених договором (а.с 79).

На підставі чого ПП АРИКОН виписані рахунки-фактури ПП Аскор Плюс А-00000001 від 16.05.2011 року, 00000002 від 17.05.2011 року. На виконання зобов'язань, прийнятих за вказаним договором ПП АРИКОН доставило автомобільним транспортом на адресу ПП Аскор Плюс дизельне пальне, масло, що підтверджується видатковими накладними А-00000001 від 16.05.2011 року, А-00000002 від 28.05.2011 року та товарно - транспортними накладними 6 від 16.05.2011 року, 8 від 28.05.2011 року (а.с. 87-88, 90-91).

Судом встановлено, що ПП Аскор Плюс отримані видаткові накладні на суму 584 123,96 грн., згідно виписаних рахунків-фактур за травень 2011 року.

16 травня 2011 року та 28 травня 2011 року ПП Аскор Плюс привезено та відвантажено товар, про що свідчать товарно-транспортні накладні та видаткові накладні. З товарно-транспортних накладних вбачається, що вантаж доставлено автомобілем МАЗ 551605 державний номер 6698.

Крім того, 12 травня 2011 року між ПП Аскор Плюс та ПП АРИКОН укладений договір № 23 про надання послуг спецтехніки (а.с. 80-83), відповідно до якого ПП АРИКОН прийняло на себе зобов'язання надавати ПП Аскор Плюс послуги по наданню на об'єкти останнього будівельної техніки, а ПП Аскор Плюс - прийняти результат наданих послуг та оплатити його, згідно рахунків-фактур № А-00000003 від 30.05.2011 року, А-00000005 від 30.05.2011 року, А-00000043 від 03.06.2011 року, А-00000004 від 04.07.2011 року.

На виконання договірних зобов'язань протягом травня - липня 2011 року ПП АРИКОН виділяв за заявками ПП Аскор Плюс будівельну техніку. Факт виконання робіт (надання послуг) на об'єктах ПП Аскор Плюс підтверджується актами здачі -прийняття робіт (надання послуг) № А-00000004 від 31.05.2011 року, А-00000005 від 31.05.2011 року, А-00000006 від 30.06.2011 року, А-00000006 від 15.07.2011 року, А-00000006 від 29.07.2011 року (а.с. 93-100).

Реальність здійсненних операцій, об'єм наданих послуг також підтверджується первинною документацією з обліку роботи будівельної техніки - змінними рапортами машиніста 15.05.2011 р., 16.05.2011 р., 19.05.2011 р., 21.05.2011 р., 26.05.2011 р., 27.05.2011 р., 30.05.2011 р., 31.05.2011 р.,06.06.2011 р., 12.06.2011 р., 18.06.2011 р., 24.06.2011 р., 10.07.2011 р., 15.07.2011 р., 20.07.2011 р., 21.07.2011 р., 25.07.2011 р., 26.07.2011 р., 29.07.2011 р. (а.с. 103-129).

Факт використання техніки у господарської діяльності ПП Аскор Плюс з виконання гідротехнічних робіт за договорами підряду з третіми особами також підтверджується нарядами на виконання завдання (а.с. 130-148).

ПП Аскор оплатило вартість отриманих послуг у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок ПП АРИКОН грошові кошти у загальній суми 1 712 724,23 грн., що підтверджуються виписками банку та платіжними дорученнями № 570 від 17.05.2011 року, 608 від 09.06.2011 року, 609 від 10.06.2011 року, 612 від 10.06.2011 року, 620 від 16.06.2011 року, 635 від 20.06.2011 року, 636 від 21.06.2011 року, 639 від 21.06.2011 року, 644 від 23.06.2011 року, 649 від 24.06.2011 року, 653 від 25.06.2011 року, 665 від 04.07.2011 року, 674 від 12.07.2011 року, 675 від 13.07.2011 року, 686 від 20.07.2011 року, 691 від 01.08.2011 року, 695 від 12.08.2011 року.

Судом встановлено, що ПП Аскор Плюс перерахувало на рахунок ПП АРИКОН грошові кошти у повному обсязі згідно рахунків-фактур за період травень-липень 2011 року.

Поставлені товари (дизельне пальне та масло) були використані ПП Аскор Плюс для бункеровки плавзасобів (плав крану, буксиру), які разом із наданими ПП АРИКОН послугами будівельної техніки використовувались ПП Аскор Плюс у господарській діяльності з виконання гідротехнічних робіт - аварійного ремонту причалу берегоукріплювальних споруд будинку відпочинку Айвазовське за договором підряду № 10/60 від 10.06.2011 року, укладеним між ПП Аскор Плюс та ЗАТ Лікувально-оздоровчий комплекс Айвазовське у смт. Партеніт, за договором підряду № 04/11 від 12.05.2011 року, укладеним з ТОВ Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс (а.с. 163-166).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів, послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В період з травня по липень 2011 року ПП АРИКОН відвантажило товар та надало послуги по наданню будівельної техніки ПП Аскор Плюс , що стало підставою для виписки податкових накладних № 181 від 16.05.2011 року, № 195 від 02.05.2011 року, № 196 від 31.05.2011 року, № 197 від 31.05.2011 року, № 210 від 24.06.2011 року, № 217 від 30.06.2011 року, № 374 від 15.07.2011, № 375 від 29.07.2011 року (а.с. 168-175).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, або виготовленням товарів/ послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що ПП Аскор Плюс отримало від АРИКОН належним чином оформленні податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України та Порядком заповнення накладної, затвердженим наказом ДПА № 969 від 21.12.2010 р., які внесені ПП Аскор Плюс до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень та липень 2011 року (а.с. 176-178).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за червень та липень 2011 року, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Таким чином, у ПП Аскор Плюс виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом першої події , оскільки податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Усі надані на дослідження первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству.

Товари, отримані позивачем оприбутковані та використовувалися у господарській діяльності, що підтверджується документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (головні книги, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості (по рахункам 281, 31. 361, договори, податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку, та інше).

Податковий кредит повністю сформований з вимогами чинного законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами Податкового Кодексу України та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Податкові накладні - є звітними податковими документами та одночасно розрахунковими, що підтверджують правомірність включення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту.

За період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року ПП Аскор Плюс задекларувало податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 1 136 760,00 грн.

Судом встановлені розбіжності між даними платника та даними акту перевірки ДПІ у м. Ялта.

Розбіжності з актом перевірки виникли за червень 2011 у рядку 10.1 Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків") (кол. А. Декларації): - за даними дослідження - 678598,00 грн., за даними перевірки - 377998,00 грн. Усього податкового кредиту (р. 17): - за даними дослідження - 643690,00 грн., за даними перевірки - 343020,00 грн.

Розбіжності за липень 2011 року у рядку 10.1 Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків") (кол. А. Декларації): - за даними дослідження - 165172,00 грн., за даними перевірки - 83034,00 грн. Усього податкового кредиту (р. 17): - за даними дослідження - 165172,00 грн., за даними перевірки - 83034,00 грн.

Перевіркою у червні 2011 року необґрунтовано зменшено суму податкового кредиту на суму 300600,00 грн. та у липни 2011 року на суму 82138,00 грн. на підставі того, що, як вказано у акті перевірки, у ПП АРИКОН відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Суд зазначає, що висновки відповідача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджені.

Податковий кредит повністю сформований з вимогами чинного законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 615/22-03/35490158/4 від 15.05.2012 року щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 на суму 300 670,00 грн., за липень 2011 року на суму 82 138,00 грн., первинним документами бухгалтерського та податкового обліку ПП Аскор Плюс не підтверджено.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судово - економічної експертизи від 26.11.2012 року № 212/12.

Крім того, суд зазначає, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення відповідач не прийняв до уваги те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року у справі № 2а-11182/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 14.11.2011 року № 1812/236-37156815; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію поновити в АС Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відомості щодо задекларованих ПП АРИКОН за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 66 195 914,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 61 136 485,00 грн. (а.с. 72-78).

В акті перевірки відповідач зазначив, що усі правочини, що були укладені позивачем з Приватним підприємством АРИКОН вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та як наслідок є нікчемними в силу приписів ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України. Підставою для такого висновку став встановлений факт відсутності у контрагента позивача - ПП АРИКОН необхідних умов для здійснення господарської діяльності через відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП АРИКОН адміністративно - господарських можливостей на виконання зобов'язань.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1-5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірний правочин, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 05.06.2012 року № 0001552301 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 17.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 05.06.2012 року № 0001552301.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства Аскор Плюс з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн. шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає чинності через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошену вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня її отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.