Постанова

від 03.04.2013 по справі 823/473/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

03 квітня 2013 року Справа № 823/473/13-а

12 годин 10 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Левчука А.С.,

представників: позивача - Філіпової І.В. за довіреністю, відповідача - Савенко Ю.Н. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства Тавіс (далі - ПП Тавіс ) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013р. №0001062301 та №0001072301,

ВСТАНОВИВ:

ПП Тавіс , звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкасах, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001062301 та №0001072301.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПП Тавіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ПП Черкаситоргсфера за період з 01.08.2011р. по 30.10.2011р. складено акт від 08.02.2013р. №66/22-11/30599362 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001062301 про визначення ПП Тавіс грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 600 грн. і 27 800 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001072301 про визначення ПП Тавіс грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41 055 грн. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками визнання господарських операцій неправомірними з окремим контрагентом з огляду на наявні первинні документи, їх облік і фактичне здійснення.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених спірних правовідносин.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначила, що оскільки, формуючи податкову звітність, позивач використовував для відображення операцій документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію, останні не можуть належно підтверджувати реальність здійснених операцій, а тому збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток є законним і правомірним, а під час здійснення податкового контролю суб'єктом владних повноважень відсутні порушення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ПП Тавіс зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 29) виконавчим комітетом Черкаської міської ради 13.10.1999р. (ідентифікаційний код 30599362) та є платником податку на додану вартість з 21.10.1999р. відповідно до свідоцтва №200044047.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010р. №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Статтею 6 Кодексу №2755-VI передбачено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. За приписами ст. 9 Кодексу №2755-VI податок на додану вартість належить до загальнодержавних у податковій системі. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПП Тавіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ПП Черкаситоргсфера за період з 01.08.2011р. по 30.10.2011р., результати перевірки оформлено актом від 08.02.2013р. №66/22-11/30599362 (а.с. 16-26). В акті перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI, у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011р. у сумі 41 055 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень-жовтень 2011р. у сумі 55 600 грн.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1. Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування з метою визначення зобов'язання з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI). Відповідно до п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, що визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, що визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. У силу вимог п. 138.2. ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Кодексу №2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладені вище положення Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 08.02.2013р. №66/22-11/30599362 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001062301 про визначення ПП Тавіс грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 600 грн. і 27 800 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001072301 про визначення ПП Тавіс грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41 055 грн.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-VI, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що між сторонами ПП Тавіс та ПП Черкаситоргсфера було укладено договір купівлі-продажу від 04 січня 2011р. (а.с. 30), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є дрова, у кількості та за ціною, погодженою і зазначеною у рахунку.

У судовому засіданні встановлено, що ПП Черкаситоргсфера (ідентифікаційний код 33018638) (а.с. 31) на момент здійснення господарських операцій з ПП Тавіс зареєстровано суб'єктом господарювання. У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору від 04 січня 2011р. продавцем ПП Черкаситоргсфера передано ПП Тавіс товар - дрова на загальну суму 278 000 грн., у тому числі ПДВ 55 600 грн. Факт отримання позивачем товару (дрова) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 03.08.2011р. №19, від 16.09.2011р. №41, від 23.09.2011р. №50, від 20.10.2011р. №47 (а.с. 33, 36, 39, 42) та видатковими накладними від 03.08.2011р. №ЧТ-0000019, від 16.09.2011р. №ЧТ-000041, від 23.09.2011р. №ЧТ-000050, від 20.10.2011р. №ЧТ-000047 (а.с. 32, 35, 38, 41), що підписані ОСОБА_3 та містять печатку ПП Черкаситоргсфера . З виписки з ЄДРЮОФОП щодо ПП Черкаситоргсфера вбачається, що керівником останнього є ОСОБА_3 і до суду не надано доказів щодо неналежності (сумнівності) повноважень ОСОБА_3 при підписанні податкових та видаткових накладних. Крім того, реальність виконання господарських операцій за договором від 04 січня 2011р. підтверджується актами про фактичне отримання ПП Тавіс товару за кількістю та якістю: від 03.08.2011р., від 16.09.2011р., від 29.09.2011р., від 20.10.2011р. (а.с. 34, 37, 40, 43), що підписані керівником ПП Черкаситоргсфера ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП (а.с. 27 ) є керівником останнього (до суду не надано доказів щодо неналежності (сумнівності) повноважень ОСОБА_4 при підписанні податкових та видаткових накладних). Суд зазначає, що вищезазначені акти спростовують доводи відповідача щодо правочинів, укладених між ПП Тавіс та ПП Черкаситоргсфера , оскільки докази нереальності здійснених операцій контрагентами до суду не надано у зв'язку із формуванням податкового кредиту і зобов'язань.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товарно-матеріальні цінності одержувались ОСОБА_4 відповідно до довіреностей на отримання ТМЦ від 03.08.2011р. №6-1, від 16.09.2011р. №7-1, від 20.10.2011р. №9-1, що зареєстровані у книзі обліку довіреностей (а.с.44-46).

Суд відзначає, що ПП Тавіс проведено оплату товару відповідно до реєстру платіжних документів (а.с. 47-57). За домовленістю сторін та за умовами договору від 04.01.2011р. доставка товару проводилася транспортом продавця. У цьому контексті суд зазначає, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів.

Пункт 187.1 ст.187 Кодексу №2755-VI визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пункт 201.10 ст.201 Кодексу №2755-VI визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. У контексті зазначеного у суду не виникають сумніви здійснення господарської операції, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV). За змістом ст. 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Нормою ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що ПП Тавіс є виробником деревного вугілля. У матеріалах справи наявний державний акт на право на земельну ділянку серія ЯЛ №330525 (а.с. 67), з якого вбачається, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3949 га, що розташована на території Орловецької сільської ради Городищенського району в Черкаській області. На зазначеній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю, хімсклад, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №207485 (а.с. 68), що використовується позивачем для розміщення цеху із виготовлення деревного вугілля (а.с. 70-86). Судом встановлено, що згідно технологічної карти (а.с.86) сировиною для виготовлення позивачем вугілля деревного є деревина (дрова), а також відходи із столярних цехів, а технологічним обладнанням визначено печі (реторти).

У судовому засіданні судом з'ясовано, що між ПП Тавіс та ТДВ Переченський ЛХК укладено договір купівлі-продажу деревного вугілля від 14.01.2011р. №002-36-АФ11 (а.с. 87-89), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є деревне вугілля з твердолистяних порід дерева у зав'язаних поліпропіленових мішках. У судовому засіданні встановлено, що продавцем ПП Тавіс передано ТДВ Переченський ЛХК товар - вугілля деревне на загальну суму 315 766 грн. 20 коп. Факт отримання ТДВ Переченський ЛХК товару (вугілля деревне) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 12.09.2011р. №14, від 16.09.2011р. №18, від 19.09.2011р. №20, від 23.09.2011р. №23, від 26.09.2011р. №24; видатковими накладними від 12.09.2011р. №Т-00000237, від 16.09.2011р. №Т-00000241, від 19.09.2011р. №Т-00000243, від 23.09.2011р. №Т-00000247, від 26.09.2011р. №Т-00000245 (а.с. 91-105). та товарно-транспортними накладними від 12.09.2011р. серія 12-09, від 16.09.2011р. серія 16-09, від 19.09.2011р. серія 19-09, від 23.09.2011р. серія 23-09, від 26.09.2011р. серія 26-09 (а.с. 91-105). Як вбачається із встановлених судом обставин справи відповідачем не доведено обставин щодо не використання чи не отримання ПП Тавіс дров за документами від 03.08.2011р., від 16.09.2011р., від 29.09.2011р., від 20.10.2011р. (а.с. 34, 37, 40, 43) і подальше їх перетворення у продукцію, зокрема з відображенням у податковому обліку та звітності.

Враховуючи зазначене, за результатом аналізу наданих документів та облікових регістрів прослідковується у позивача господарська мета придбання у ПП Черкаситоргсфера дров та подальше їх використання для виготовлення деревного вугілля, що реалізується іншим господарюючим суб'єктам.

У судовому засіданні судом досліджено акт ДПІ у м. Черкасах від 05.12.2011р. №465/23-2/33018638 Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП Черкаситоргсфера за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. , довідку ДПІ у м. Черкасах від 28.03.2012р. №460/23-2/33018638 Про результати проведення зустрічної звірки ПП Черкаситоргсфера за період 01.09.2011р. по 30.09.2011р. , акт ДПІ у м. Черкасах від 21.03.2012р. №238/23-2/33018638 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП Черкаситоргсфера за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. та пояснення головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Черкасах від 20.12.2011р., надані відповідачем, на підтвердження відсутності реальності здійснення господарських операцій у ПП Черкаситоргсфера з іншими контрагентами за період з серпня 2011р. по жовтень 2011р., що не містять належних доказів, судових рішень або вироку суду, що набрали б законної сили щодо нереальності здійснених операцій у спірних правовідносинах, оскільки ДПІ у м. Черкасах останніх не надано.

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (видаткових накладних, актів прийому - передачі товару, довіреностей, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкових повідомлень - рішень від 15.02.2013р. №0001062301 та від 15.02.2013р. №0001072301 ДПІ у м. Черкасах про визначення ПП Тавіс грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 600 грн. і 27 800 грн. штрафних санкцій та грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41 055 грн. тільки з огляду на припущення щодо нереальності операцій неправомірним.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву та підстави прийняття спірних рішень.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно (неправомірно) визначено грошові зобов'язання позивача ПП Тавіс , спірні податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001062301 та від 15.02.2013р. №0001072301 підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 245 грн., тому вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області державної податкової служби від 15.02.2013р. №0001062301 та №0001072301.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства Тавіс (18007, м. Черкаси, вул. Луценка, 7, офіс 1, ідентифікаційний код 30599362) судові витрати із сплати судового збору у сумі 1 245 (одна тисяча двісті сорок п'ять) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова