Ухвала

від 25.03.2014 по справі 823/473/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/473/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Травіс» до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби у якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0001062301 та № 0001072301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 03.04.2013 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Тавіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ПП «Черкаситоргсфера» за період з 01.08.2011р. по 30.10.2011р., результати перевірки оформлено актом від 08.02.2013р. №66/22-11/30599362 .

В акті перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу №2755-VI, у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-IV квартал 2011р. у сумі 41 055 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755-Vl, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень-жовтень 201 lp. у сумі 55 600 грн.

На підставі даних акту перевірки від 08.02.2013р. №66/22-11/30599362 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001062301 про визначення ПП «Тавіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 600 грн. і 27 800 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013р. №0001072301 про визначення ПП «Тавіс» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41 055 грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755-VI передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 198.1. Кодексу №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту.

Об'єктом оподаткування з метою визначення зобов'язання з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Кодексу №2755-VI). Відповідно до п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3 ст. 135 Кодексу №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, що визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, що визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. У силу вимог п. 138.2. ст. 138 Кодексу №2755-VI витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755ЛЧ, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. З Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облік , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами ПП «Тавіс» та ПП «Черкаситоргсфера» було укладено договір купівлі-продажу від 04 січня 2011р., що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є дрова, у кількості та за ціною, погодженою і зазначеною у рахунку.

ПП «Черкаситоргсфера» на момент здійснення господарських операцій з ПП «Тавіс» було зареєстровано суб'єктом господарювання.

На виконання умов договору від 04 січня 2011р. продавцем ПП «Черкаситоргсфера» передано ПП «Тавіс» товар - дрова на загальну суму 278 000 грн., у тому числі ПДВ 55 600 грн. Факт отримання позивачем товару (дрова) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 03.08.2011р. №19, від 16.09.2011р. №41, від 23.09.2011р. №50, від 20.10.2011р. №47 та видатковими накладними від 03.08.2011р. №ЧТ-0000019, від 16.09.2011р. №ЧТ-000041. від 23.09.2011р. №ЧТ-000050, від 20ГІ0.2011р. №ЧТ-000047, що підписані ОСОБА_2 та містять печатку ПП «Черкаситоргсфера».

З виписки з ЄДРЮОФОП щодо ПП «Черкаситоргсфера» вбачається, що керівником останнього є ОСОБА_2 і до суду не надано доказів щодо неналежності (сумнівності) повноважень ОСОБА_2 при підписанні податкових та видаткових накладних. Крім того, реальність виконання господарських операцій за договором від 04 січня 2011р. підтверджується актами про фактичне отримання ПП «Тавіс» товару за кількістю та якістю: від 03.08.201 1р., від 16.09.2011р., від 29.09.2011р., від 20.10.2011р., що підписані керівником ПП «Черкаситоргсфера» ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП є керівником останнього (до суду не надано доказів щодо неналежності (сумнівності) повноважень ОСОБА_3 при підписанні податкових та видаткових накладних). Суд зазначає, що вищезазначені акти спростовують доводи відповідача щодо правочинів. укладених між ПП «Тавіс» та ПП «Черкаситоргсфера», оскільки докази нереальності здійснених операцій контрагентами до суду не надано у зв'язку із формуванням податкового кредиту і зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності одержувались ОСОБА_3 відповідно до довіреностей на отримання ТМЦ від 03.08.2011р. №6-1, від 16.09.2011р. №7-1, від 20.10.2011р. №9-1, що зареєстровані у книзі обліку довіреностей.

ПП «Тавіс» було проведено оплату товару відповідно до реєстру платіжних документів. За домовленістю сторін та за умовами договору від 04.01.2011р. доставка товару проводилася транспортом продавця. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів.

Пункт 187.1 ст.187 Кодексу визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пункт 201.10 ст.201 Кодексу №2755-УІ визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість. У контексті зазначеного у суду не виникають сумніви здійснення господарської операції, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-ІУ (надалі за текстом - Кодекс №436-ІУ). За змістом ст. 3 Кодексу №436-ІУ під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Нормою ст. 55 Кодексу №436-ІУ визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Стаття 13 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІУ визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що ПП «Тавіс» є виробником деревного вугілля. У матеріалах справи наявний державний акт на право на земельну ділянку серія ЯЛ №330525, з якого вбачається, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3949 га, що розташована на території Орловецької сільської ради Городищенського району в Черкаській області. На зазначеній земельній ділянці розташовано нежитлову будівлю, хімсклад, що належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №207485, що використовується позивачем для розміщення цеху із виготовлення деревного вугілля. Судом встановлено, що згідно технологічної карти сировиною для виготовлення позивачем вугілля деревного є деревина (дрова), а також відходи із столярних цехів, а технологічним обладнанням визначено печі (реторти).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Тавіс» та ТДВ «Переченський ЛХК» було укладено договір купівлі-продажу деревного вугілля від 14.01.2011р. №002-36-АФ11, що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом договору є деревне вугілля з твердолистяних порід дерева у зав'язаних поліпропіленових мішках. Продавцем ПП «Тавіс» передано ТДВ «Переченський ЛХК» товар - вугілля деревне на загальну суму 315 766 грн. 20 коп. Факт отримання ТДВ «Переченський ЛХК» товару (вугілля деревне) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, податковими накладними: від 12.09.2011р. №14, від 16.09.2011р. №18, від 19.09.2011р. №20, від 23.09.2011р. №23, від 26.09.2011р. №24; видатковими накладними від 12.09.2011р. №Т-00000237, від 16.09.2011р. №Т-00000241, від 19.09.2011р. №Т-00000243, від 23.09.2011р. №Т-00000247, від 26.09.2011р. №Т-00000245. та товарно-транспортними накладними від 12.09.2011р. серія 12-09, від 16.09.2011р. серія 16-09, від 19.09.2011р. серія 19-09, від 23.09.2011р. серія 23-09, від 26.09.2011р. серія 26-09.

Відповідачем не доведено обставин щодо не використання чи не отримання ПП «Тавіс» дров за документами від 03.08.2011р., від 16.09.2011р., від 29.09.2011р„ від 20.10.2011р. і подальше їх перетворення у продукцію, зокрема з відображенням у податковому обліку та звітності.

З огляду на вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0001062301 та № 0001072301 є незаконними та підлягають скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.