Постанова

від 18.04.2013 по справі 29/62-09-1922

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 29/62-09-1922 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів : Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Полікарпов О.М., керівник; Федорчук Р.В., за довіреністю;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 18 березня 2013 року про видачу дублікату наказу від 23 червня 2009 року по справі № 29/62-09-1922

за позовом Публічного акціонерного товариства „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 36366,12 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

11 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про видачу дубліката наказу, в якій позивач просив видати дублікат наказу господарського суду Одеської області від 23.06.2009 року у справі №29/62-09-1922, посилаючись на те, що оригінал наказу, своєчасно пред'явлений до виконання, було втрачено при пересилці з одного органу ДВС до іншого.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2013 р. ( суддя Літвінов С.В.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу від 23 червня 2009 року по справі 29/62-09-1922 на виконання рішення від 12.06.2009 року про стягнення заборгованості в сумі 36 366,12 грн., державного мита 363, 66 грн. та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що наказ господарського суду Одеської області від 23 червня 2009 року дійсний для пред'явлення до виконання по 23.06.2012р., отже позивач звернувся до суду після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить її скасувати та прийняти нову ухвалу, якою заяву про видачу дублікату наказу від 23.06.2009 року у справі №29/62-09-1922 задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем наказ було пред'явлено до виконання до Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції 06.08.2009р., та у зв'язку з цим, враховуючи положення ст.23 ЗУ „Про виконавче провадження", строк для пред'явлення наказу до виконання перервався в день його пред'явлення до органу ДВС - 06.08.2009 року. На думку апелянта, місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що виконавчий документ стягувачеві не повертався взагалі, тому перебіг строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не поновлювався.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судова колегія, враховуючи 15-денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності, оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2009 року по справі №29/62-09-1922 (суддя Аленін О.Ю.) позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ВАТ „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" 36 366,12 грн., держмито 363,66 грн. та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, в зв'язку з чим, господарським судом на виконання рішення видано відповідний наказ від 23.06.2009 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ВАТ „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" заборгованості в сумі 36 366,12 грн., держмита 363,66 грн. та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

В наказі зазначено, що він дійсний для пред'явлення державному виконавцю по 23 червня 2012 року.

06 серпня 2009 року позивач звернувся до Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області по даній справі.

11 серпня 2009 року постановою старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Ковтун Л.Ю. відкрито виконавче провадження №В-12/634 по виконанню вищевказаного наказу від 23.06.2009 р.

28 грудня 2012 року листом №В-12/30 Другий Приморський відділ ДВС ОМУЮ повідомив позивача про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з направленням виконавчого документу для подальшого виконання до Першого Київського ВДВС ОМУЮ.

20 лютого 2013 року Перший Київський відділ ДВС ОМУЮ повідомив ПАТ „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" листом №04/9611-і про те, що згідно перевірки алфавітних покажчиків та книг обліку виконавчих проваджень, переданих державним виконавцям з 2010 року по теперішній час встановлено, що наказ №29/62-09-1922 від 23.06.2009 року на виконання до відділу не надходив.

11 березня 2013 року ПАТ „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату наказу, в якій просив видати дублікат наказу господарського суду Одеської області від 23.06.2009 року по даній справі, зважаючи на викладені обставини, та на те, що оригінал наказу втрачено при пересилці з одного органу ДВС до іншого.

Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, з заявою про видачу дубліката виконавчого документа. Відповідно до ст. 111 цього ж Закону стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа.

Стягувач або державний виконавець звертаються до господарського суду з відповідною заявою про видачу дубліката наказу. Зазначені особи мають право звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, який відповідно до ст. 118 ГПК становить три роки. Якщо цей строк стягувачем пропущено, він повинен на підставі ст. 119 ГПК звернутися до господарського суду з заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, а після того як суд винесе ухвалу про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, стягувач може подати заяву про видачу дубліката наказу.

Отже, положення ст.120 ГПК України ставлять можливість видачі дубліката наказу в залежність від моменту подання відповідної заяви - до або після закінчення згаданого строку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Відповідно до ст.23 ЗУ „Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Навіть враховуючи доводи апелянта про переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, судова колегія зауважує, що в даному випадку перебіг строку пред'явлення виконавчого документу до виконання перервався 07.08.2009 року - в день звернення стягувача до органу ДВС із заявою про примусове стягнення заборгованості з відповідача згідно рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 року по справі №29/62-09-1922, а тому перебіг строку розпочався з 07.08.2009 року та закінчився, відповідно, 07.08.2012 року. Однак і в цьому разі з огляду на те, що заяву про видачу дубліката наказу подано було 11.03.2013 року, таке подання здійснено після закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Ця обставина унеможливлює видачу дубліката наказу без попереднього вирішення питання про наявність або відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання (стаття 119 ГПК України ), при чому, як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи, ПАТ „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" із заявою про поновлення згаданого строку не зверталося.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий документ стягувачеві не повертався, а тому строк не поновлювався, не приймаються до уваги судом, оскільки положення статті 120 ГПК України слід розглядати в контексті саме звернення до суду із заявою про видачу дублікату, а стаття 23 ЗУ „Про виконавче провадження" стосується, насамперед, строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, що в даному випадку вже здійснено 07.08.2009 року та ніким не оспорюється.

Отже, судова колегія зазначає, що видача дублікату наказу є можливою лише після винесення відповідної ухвали про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03 липня 2012 року по справі №35/284 за позовом ТОВ "Журавлина" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Іріола-Фрахт" про стягнення 14 580, 20 грн.

Окрім того, відносно вимог про видачу дублікату наказу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

ГПК не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. ГПК не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених ч. 3 ст. 120 ГПК України.

Судова колегія зазначає, що лист Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ №04/9611-і від 20 лютого 2013 року не є належним доказом на підтвердження втрати наказу, оскільки вказаний лист не містить жодної інформації стосовно того, що виконавчий документ було втрачено, зокрема органами ДВС, а лише зазначено про те, що наказ №29/62-09-1922 від 23.06.2009 року на виконання до відділу не надходив.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що заявником не надано доказів, які б підтверджували втрату наказу, а також доказів звернення до відділів виконавчої служби з відповідними заявами про стан виконання вищеозначеного наказу до закінчення строку, встановленого для його пред'явлення до виконання.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду Одеської області від 18 березня 2013 року про видачу дублікату наказу від 23 червня 2009 року по справі № 29/62-09-1922 прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101, 102, 105, 106, 119-120 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18 березня 2013 року про видачу дублікату наказу від 23 червня 2009 року по справі № 29/62-09-1922 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 19.04.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя М.В. Михайлов

Суддя О.О. Журавльов