Постанова

від 20.06.2013 по справі 29/62-09-1922

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 29/62-09-1922

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівФролової Г.М., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.04.13 у справі№29/62-09-1922 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 36 366,12 грн Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відкритим акціонерним товариством "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" у квітні 2009 року заявлений позов до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення 36 366,12 грн, з яких: 17 448 грн - боргу та 18 918,12 грн - штрафних санкцій. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на несплату відповідачем вартості послуг наданих за договором від 01.01.08. При цьому, позивач посилався на приписи статей 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.09, ухваленим суддею Аленіним О.Ю., позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 36 366,12 грн - боргу, 363,66 грн - державного мита та 118 грн - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення судом першої інстанції 23.06.09 видано наказ.

Публічне акціонерне товариство "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" у березні 2013 року звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату наказу від 23.06.09. Обґрунтовуючи свою заяву товариство вказувало на те, що ним наказ пред'явлено до виконання вчасно, однак під час його перенаправлення з Другої Приморської ВДВС Одеського міського управління юстиції до Першої Київської ВДВС Одеського міського управління юстиції оригінал наказу від 23.06.09 було втрачено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.13, ухваленою суддею Літвіновим С.В., у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" відмовлено. Суд першої інстанції установив, що заявник звернувся із заявою про видачу дублікату наказу після закінчення строку встановленого для пред'явлення його до виконання, без клопотання про відновлення такого строку. Суд керувався приписами статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Ярош А.І.- головуючого, Журавльова О.О., Михайлова М.В., постановою від 18.04.13, перевірену ухвалу суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" залишив без задоволення. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про звернення товариства із заявою після закінчення строку встановленого для його пред'явлення. Разом з цим, апеляційний суд вказав на ненадання заявником доказів на підтвердження втрати наказу у відповідності до вимог частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Постанова суду вмотивована приписами статей 5, 21, 23 Закону України "Про виконавче провадження", статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 18.03.13 і постанову від 18.04.13 скасувати, а заяву про видачу дублікату наказу - задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 4-4 5 , 43, 120 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" та вважає хибним висновок судів про пропуск строку на звернення із заявою про видачу дублікату наказу. Скаржник зауважує, що 05.07.10 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, однак ця постанова стягувачеві не скеровувалась та була направлена разом з виконавчим документом до іншого відділу виконавчої служби, і саме під час перенаправлення наказ був втрачений, про що, на його думку, свідчить повідомлення Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 20.02.13.

Від Приватного підприємця ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне. Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.09 стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" 36 366,12 грн - боргу, 363,66 грн - державного мита та 118 грн- витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. На виконання вказаного судового рішення стягувачеві видано наказ від 23.06.09. Судами також установлено, що 06.08.09 позивач звернувся до Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання вказаного наказу і постановою від 11.08.09 було відкрито виконавче провадження №В-12/634. Установлено судами і те, що 28.12.12 Другий Приморський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції листом №В-12/30 повідомив позивача про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з направленням виконавчого документа для подальшого виконання до Першого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції. Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції листом від 20.02.13 №04/9611-і повідомив позивача про те, що наказ від 23.06.09 на виконання до відділу не надходив. Як убачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" звернулось до місцевого суду із заявою про видачу дублікату наказу від 23.06.09 у цій справі через його втрату. Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу. Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, приписами якої визначений вичерпний перелік ухвал, котрі можуть бути оскаржені до апеляційного суду, унормовано, що окремо від рішення місцевого господарського суду, в апеляційному порядку, можуть бути оскаржені ухвали, зокрема, про відмову у видачі дублікату наказу. Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". За приписами статті 116 цього ж Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент видачі наказу) встановлювався строк для пред'явлення наказу до виконання, котрий становив три роки і перебіг цього строку починався з дня прийняття рішення. Аналогічний строк передбачався і статтею 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видачі наказу) . Порядок видачі дублікату наказу, у разі його втрати , унормований статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання . Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу ; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. При цьому, особа може реалізувати право на звернення із заявою про видачу дублікату наказу в межах строку встановленого для пред'явлення наказу до виконання, який на момент видачі наказу від 23.06.09 становив три роки. У разі пропуску такого строку стягувач може звернутися до суду із заявою про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання. Отже, необхідними умовами для видачі господарським судом дублікату наказу є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дублікату до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Дослідивши усі обставини справи, суд апеляційної інстанції установив, що позивач звернувся із заявою про видачу дубліката наказу після закінчення трирічного строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, а саме 11.03.13, в той час як строк пред'явлення наказу до виконання закінчився 07.08.12, з урахуванням того, що строк перервався у день звернення за виконанням, проте клопотань про поновлення пропущеного строку позивачем не заявлено. Довід скаржника про порушення судами приписів статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" визнається безпідставним, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, положення вказаної норми стосуються строків пред'явлення виконавчого документа до виконання державному виконавцеві, в той час, як приписи статті 120 Господарського процесуального кодексу України слід розглядати в контексті саме звернення до суду із заявою про видачу дублікату наказу. Водночас, відмовляючи у відновленні строку суд апеляційної інстанції установив, і це підтверджується матеріалами справи, що Публічним акціонерним товариством "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування " не надано доказів, які б підтверджували факт втрати наказу від 23.06.09, що у відповідності до приписів частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою умовою для видачі дублікату наказу. При цьому, судом оцінено лист Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ від 20.02.13 №04/9611-і та обґрунтовано відхилено його з посиланням на те, що він не підтверджує факт втрати наказу у даній справі. Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального законодавства спростовуються матеріалами справи. Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відтак, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.Витрати за розгляд касаційноі скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.13 у справі № 29/62-09-1922 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський комбінат виробничо-експлуатаційного обслуговування" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Г.Фролова

В.Швець