Ухвала

від 02.04.2013 по справі 1570/6281/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 1570/6281/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2011 року № 0002172350.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 07.09.2011 року № 0002172350.

В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, оформленого наказом ДПІ від 02.08.2011 № 2569, згідно з п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ Фрімен , код ЄДРПОУ 37222861 за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №5740/23513/20999247 від 29.08.2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в квітні 2011 року в сумі 16740 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на 16740 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі міста Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002172350 від 07.09.2011 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16740 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Фрімен був укладений договір № 40 від 01.04.2011 року, згідно з яким ТОВ Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" (замовник) доручає ТОВ Фрімен (виконавець) виконати роботи по розміщенню рекламних аудіо роликів та текстових рекламних повідомлень в радіоефірі в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором.

04 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ Мідуей Україна був укладений договір № 121, згідно з яким ТОВ Мідуей Україна (виконавець) надає ТОВ Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" (замовник) послуги реклами протягом терміну дії договору та у визначеному сторонами обсязі.

25.04.2011 року між ТОВ Мідуей Україна (первісним кредитором) та ТОВ Фрімен (новий кредитор) укладено договір № 25-04/2011 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право грошової вимоги, належне первісному кредиторові та випливає із договору № 121 укладеного між позивачем та ТОВ Мідуей Україна . За договором № 25-04/2011 ТОВ Фрімен одержує право замість ТОВ Мідуей Україна вимагати від ТОВ Радіомовна компанія "Радіо-Одеса" сплати грошових коштів у розмірі 100440 грн. (з урахуванням ПДВ).

На виконання умов договору № 121 ТОВ ФРІМЕН 29 квітня 2011 року було оформлено податкову накладну № 286 на суму 42800 грн. та податкову накладну № 287 на суму 57640 грн., а також складено акти виконаних робіт від 30 квітня 2011 року на суму 42800 грн., в тому числі ПДВ 7133,33 грн. та на суму 57640 грн., в тому числі ПДВ 9606,67 грн..

Згідно платіжного доручення № 63 від 11 травня 2011 року позивачем сплачено ТОВ Мідуей Україна 57640 грн., та згідно платіжного доручення № 64 від 11 травня 2011 року позивачем сплачено ТОВ Мідуей Україна 42800 грн..

На підтвердження реальності здійснення вище зазначених господарських операцій, позивачем були надані: ефірна довідка ТОВ РК Олівін по виробництву і розміщенню рекламних матеріалів в ефірі Europa Plus , а саме ролік на замовлення ТОВ Фрімен тривалістю 26 секунд по 10 виходів на день з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік; ефірна довідка телерадіокомпанії Академія по виробництву і розміщенню рекламних матеріалів в ефірі Авторадио , а саме ролік на замовлення ТОВ Фрімен тривалістю 26 секунд по 10 виходів на день з 01.04.2011 року по 30.04.2011 рік.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника послуг (роботи по розміщенню рекламних аудіо роликів та текстових рекламних повідомлень) ТОВ Фрімен , на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договори, договір про відступлення права вимоги, податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ Фрімен не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та ТОВ Фрімен з урахуванням відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо, оскільки сама по собі відсутність вказаних умов не може свідчити про фіктивність господарських операцій, адже підприємство - постачальник послуг може здійснювати реальні операції по наданню відповідних послуг і необов'язково має бути їх виробником.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь постачальників товарів (послуг) суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: