Постанова

від 05.02.2009 по справі 4/40-08-846

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/40-08-846

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 лютого 2009 р.                                                                                    № 4/40-08-846  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі –Товариство)

на постановуОдеського апеляційного господарського суду

від02.10.08

у справі№ 4/40-08-846

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства

довиконавчого комітету Одеської міської ради

(далі –Виконком),

третя особа:Одеська міська рада (далі –Міськрада),

про          визнання права власності

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:Граніна І.В. (за дов. № 03-13/вих/д від 30.01.09);

- третьої особи:Граніна І.В. (за дов. № 76/исх-гс від 30.01.09).

Ухвалою від 12.12.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства б/н від 18.11.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 15.01.09.

У зв'язку з включенням судді Першикова Є.В. у робочу групу з відрядженням за межі м.Києва, в тому числі й на дату, визначену в ухвалі від 12.12.08, ухвалою від 29.12.08 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено на 05.02.09.

Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 05.02.09 представник Товариства не з'явився.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 05.02.09 повідомлень щодо неможливості участі у такому судовому засіданні до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, за участі представника Виконкому та Міськради.

Про вказані обставини представника Виконкому та Міськради було повідомлено на початку судового засідання 05.02.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 19.05.08 господарського суду Одеської області (суддя Літвінов С.В.) позові вимоги Товариства задоволено повністю.

За Товариством визнано право власності на будівлю для відбору проб та охорони загальною площею 671,17 м2, розташовану за адресою: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, 146/1.

З Виконкому на користь Товариства стягнуто 170,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого суду мотивовано положеннями ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України та тим, що матеріалами справи підтверджено, що фактично реконструкцію будівлі для відбору проб та охорони здійснено шляхом знесення існуючої будівлі та зведення нової за кошти Товариства.

Постановою від 02.10.08 Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Єрмілова Г.А., суддів –Воронюка О.Л., Лашина В.В.) апеляційну скаргу Виконкому задоволено.

Рішення від 19.05.08 господарського суду Одеської області скасовано.

В задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що будівництво спірного приміщення було здійснено Товариством без розробки та узгодження містобудівної документації, відведення у спосіб, визначений в законі, земельної ділянки для цієї мети, отримання дозволу на реконструкцію об'єкта комунальної власності та дозволу на виконання будівельних робіт. Також, судом взято до уваги, що за наслідками будівництва спірний об'єкт нерухомості не було прийнято до експлуатації.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 02.10.08 Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 19.05.08 господарського суду Одеської області у даній справі залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просять касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 07.07.1966 № 498 Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства м.Одеси було відведено земельну ділянку площею 18 327 м2 в районі Дачі Ковалевського в м.Одесі у користування під санітарну зону. Також, судами встановлено, що на підставі вказаного рішення актом від 11.10.1966 було здійснено відвід в натурі вказаної земельної ділянки в районі Дачі Ковалевського біля причалу № 85 у користування Управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Одеси.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Міськради № 2038-ХХІV від 17.12.03 було затверджено проект договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Одесводоканал", який було укладено з Товариством 17.12.03 (далі –Договір), та згідно умов якого Товариство прийняло у строкове платне користування цілісний майновий комплекс

КП "Одесводоканал".

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що до складу основних фондів, які були передані Товариству за Договором, входить, зокрема, будівля для відбору проб та охорони.

Вирішуючи спір місцевий суд взяв до уваги доводи про те, що вказана будівля знаходилась в аварійному стані, що підтверджується актом обстеження від 25.01.06, у зв'язку з чим у 2007 році Товариством було виконано реконструкцію цієї будівлі в результаті чого площа будівлі на теперішній час становить 671,17 м2.

Також, при винесенні рішення суд першої інстанції врахував, що згідно Технічного висновку (від 21.04.08, виконаного фізичною особою –підприємцем Івко Н.В.) про експлуатаційну придатність та можливість збереження будівництва споруди адміністративно-побутового корпусу

СБО "Південна" в районі Дачі Ковалевського в м.Одесі та можливість його введення до експлуатації, реконструкцію було проведено у відповідності до всіх технічних норм та правил; стан основних несучих та огороджуючи конструкцій не являє небезпеки для перебування та життєдіяльності людей; об'єкт обстеження обладнаний необхідними інженерними комунікаціями, а також обладнанням у відповідності з вимогами діючих норм та правил; об'ємно-планувальне рішення відповідає вимогам ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будівлі та споруди. Основні положення", Сніп 2.09.04-87 "Адміністративні та побутові будівлі", вимогам норм пожежної безпеки ДБН В. 1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", а також не суперечить санітарно-гігієнічним нормам; виконані будівель-монтажні роботи забезпечують експлуатаційну надійність будівлі: міцність, стійкість, жорсткість несучих конструкцій.

Місцевий суд врахував, що в підсумковій частині зазначеного Технічного висновку зроблено позитивний висновок про технічну можливість збереження виконаних будівельно-монтажних та робіт по будівництву триповерхової нежитлової будівлі, розташованої по вул.Дача Ковалевського, 146/1 в м.Одесі, що дає підставу для його нормальної подальшої експлуатації.

Крім того, суд першої інстанції вказав на надану суду довідку Одеської дирекції УДППЗ "Укрпошта", відповідно до якої є можливість присвоєння нежитловій будівлі поштової адреси: м.Одеса, вул.Дача Ковалевського, 146/1.

При винесенні рішення місцевий суд взяв до уваги посилання Товариства на те, що за обставин, які склалися на початку 2006 року, непроведення термінової реконструкції будівлі для відбору проб та охорони загрожувало екологічній безпеці та нормальному функціонуванню водопостачання міста Одеси. У зв'язку з наведеними обставинами суд першої інстанції прийшов до висновку щодо наявності достатніх підстав для проведення Товариством термінової реконструкції спірного об'єкту нерухомості.

Разом з тим, попередніми судовими інстанціями встановлено, що Товариство зверталось з листами до заступника міського голови з проханням дозволити проведення будівельних робіт з одночасною розробкою дозвільної документації та до її затвердження, проте позитивну відповідь на такий лист отримано не було, а в подальшому визначену законом дозвільну документацію на реконструкцію спірної будівлі Товариством не отримано, та по завершенню реконструкції об'єкт в експлуатацію не здано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту прийняття майна до експлуатації або його державної реєстрації. При цьому зазначена норма закону регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, будівництво якого здійснювалось в установленому законом порядку.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має власник земельної ділянки, а згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

З урахуванням наведеного, встановивши, що Товариство не є власником земельної ділянки, на якій побудовано спірний об'єкт нерухомості, а також те, що Товариству письмовий дозвіл на реконструкцію спірної будівлі її власником не надавався, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Законами України "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність" та "Про планування та забудову територій" передбачено порядок здійснення будівництва об'єктів нерухомості.

Так, відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, серед іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови, а також розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

Статтею 12 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудування належить затвердження місцевих правил забудови окремих частин населених пунктів або окремих розділів місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Пунктом 1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державною комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.00 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.00 за № 945/5166), встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічною переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генеральною підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без зазначеного дозволу забороняється.

Пунктом 5.1 вказаного Положення встановлено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що як встановлено попередніми судовими інстанціями Товариством не було дотримано наведеного порядку будівництва (реконструкції) спірного об'єкта нерухомості, зокрема, у Товариства відсутня дозвільна документація на будівництво такого об'єкту, та за наслідками будівництва спірний об'єкт нерухомості не було здано в експлуатацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Натомість, матеріалами справи факт виділення земельної ділянки Товариству в установленому порядку під спірний об'єкт нерухомості не підтверджено.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" б/н від 18.11.08 залишити без задоволення.

Постанову від 02.10.08 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 4/40-08-846 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська