Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-7655/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-7655/10/1470

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г. ,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника Миколаївської митниці - Залуцької Надії Павлівни та представника ТОВ СП "НІБУЛОН" - Грінченко Володимира Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство (далі ТОВ СП) "НІБУЛОН" звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми "Р" від 21 жовтня 2010 року за № 42.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ СП "НІБУЛОН" зазначалось, що оскаржуване рішення винесено в порушення норм чинного законодавства та є таким, що підлягає скасуванню. Крім того, позивачем вказувалось, що висновки відповідача щодо заниження підприємством задекларованої митної вартості товарів в порівнянні з наявною ціновою інформацією з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі ЄАІС ДМСУ) є необґрунтованими, оскільки заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базувались на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення форми "Р" від 21 жовтня 2010 року за № 42.

Не погоджуючись з постановою суду, Миколаївська митниця подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з'ясовані обставини що мають значення для справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 06 вересня 2010 року по 07 вересня 2010 року фахівцями відповідача була проведена камеральна перевірка митних оформлень товару "Фарба суднова на основі складних поліефірів" за кодом згідно УКТЗЕД 3208109090, яка імпортувалася позивачем на митну територію України.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт камеральної перевірки від 07 вересня 2010 року за № К/0014/10/504000000/0014291113, в якому зазначено, що рівень задекларованої позивачем митної вартості товару "Фарба суднова на основі складних поліефірів, розчинна у неводному середовищі", у розмірі - 2,43 $/кг нижчий від мінімального рівня митної вартості, наявній в ціновій інформації ЄАІС ДМСУ - 8,14 $/кг, що є порушенням абзацу 1 статті 8, абзаців 2, 4 статті 17, абзацу 2 статті 25 Закону України "Про єдиний митний тариф", а тому сума податкового зобов'язання позивачу підлягає збільшенню та різниця повинна бути перерахована до бюджету.

За результатами перевірки та на підставі зазначеного Акту Миколаївською митницею прийнято податкове повідомлення форми "Р" від 21 жовтня 2010 року за № 42, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться в Україну суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 4888, 89 грн., з них 4656,09 грн. - за основним платежем та 232, 80 грн. - штрафні санкції.

Винесення зазначеного податкового повідомлення та збільшення митної вартості імпортованих товарів і стали підставами для звернення до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги ТОВ СП "НІБУЛОН", суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також вважав, що визначення відповідачем іншої митної вартості товару ніж та, яка встановлена в декларації підприємством, без посилання на застосований контролюючим органом метод визначення (коригування) митної вартості, без розрахунку коригування та обґрунтування його застосування є протиправним. Крім того, наголошувалось, що посилання відповідача лише на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ є безпідставною, оскільки контролюючим органом не надано доказів на правомірність її використання та не обґрунтовано пріоритету цінової інформації ЄАІС ДМСУ над ціною контракту, яка підтверджена виробником.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно до п. 3 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" від 09 квітня 2008 року за № 339 (далі Порядок) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом за наявності таких підстав:

1) виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі:

надходження від:

- митних органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно зовнішньоекономічних операцій, які проводили за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України;

- правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зазначених зовнішньоекономічних операцій чи обставин продажу імпортних товарів;

виявлення:

- фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких на момент здійснення митного контролю та митного оформлення нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу таких товарів;

- обставин, що вплинули на митну вартість товарів і не були відомі або документально підтверджені на момент здійснення їх митного контролю та митного оформлення;

- підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій, проведеного із застосуванням групи критеріїв ризику "митна вартість товарів";

2) прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 МК України ;

3) наявність інших підстав, передбачених МК України та іншими законами з питань митної справи.

Однак, з матеріалів справи не вбачається наявність вищезазначених обставин, як то надходження від митних органів іноземних держав інформації про не підтвердження автентичності документів, поданих митному органу України або виявлення фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких на момент здійснення митного контролю та митного оформлення нижчий за рівень прямих витрат на їх виробництво та інше.

Крім того, відповідно до п. 7 Порядку під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України митний орган може звернутися до декларанта з обґрунтованим запитом стосовно надання в письмовій формі додаткової інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості таких товарів. У запиті зазначаються питання, на які декларантові пропонується надати обґрунтовану відповідь.

Проте, Митний орган не скористався можливістю встановленою п. 7 Порядку щодо отримання додаткової інформації для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а тому аналізуючи наведені положення чинного законодавства та обставини справи колегія суддів надходить до думки, що проведення відповідачем контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України шляхом проведення камеральної перевірки є необґрунтованим, а складання Акту камеральної перевірки - безпідставним.

Також, положеннями статті 266 МК України зазначено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 4 статті 367 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

Згідно до положень ч. 7 ст. 266 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених у ч. 1 ст. 266 МК України методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Також, статтею 273 МК України, в свою чергу зазначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до контракту №ІР/NІВ-03 від 30 липня 2010 року (з додатками №1 від 03 серпня 2010 року, №2 від 03 серпня 2010 року та №3 від 10 серпня 2010 року) компанія INTERNATIONAL PAINT LTD, Великобританія зобов'язалась поставити, а ТОВ СП "НІБУЛОН" зобов'язалось прийняти та оплатити 6 комплектів лакофарбових матеріалів в комплекті з Технічною документацією та Технічною інспекцією нанесення лакофарбових матеріалів, що призначені для забезпечення будівництва суден проекту ПОСС 115 (заводські номери 183-188), на загальну суму 108 450, 48 доларів США на умовах DDU - Миколаїв, Україна, судноверф "Вадан Ярдс Океан" (вартість товару включає в тому числі, вартість експортної упаковки, маркування, загрузки, транспортування до місця поставки, страхування, податки, мито, збори та інші обов'язкові платежі та виплати за межами території України). Термін поставки комплекту №1 - до 11 серпня 2010 року у складі, визначеному в Додатку №3 від 10 серпня 2010 року на загальну суму 17 685,79 доларів США.

З аналізу контракту №ІР/NІВ-03 від 30 липня 2010 року, а також інших документів наданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, зокрема, транспортної накладної CMR №NL 03082010 та CАRNET TIR №SX63986791, не вбачається обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, також позивачем зазначено, що лакофарбові матеріали будуть використанні виключно для власних потреб, як то, будівництво власного флоту, а тому колегія суддів не знаходить підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товарів, в тому числі і із застосуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ, окрім як за ціною договору.

Крім того, відповідно до абз. 5 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Однак, як було встановлено, Миколаївською митницею застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів без використання попередніх методів, зокрема, метода визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), що в свою чергу є порушенням норм чинного митного законодавства.

Крім того, в матеріалах справи є постанова Миколаївського адміністративного суду від 22 березня 2011 року, якою адміністративний позов ТОВ СП "НІБУЛОН" до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 06 вересня 2010 року за №504000006/2010/000489/3, на підставі якого відповідачем була визначена нова митна вартість імпортованих товарів та винесене оскаржуване рішення - задоволений в повному обсязі. Наведене рішення за наслідками апеляційного та касаційного перегляду залишено без змін, а скарги Миколаївської митниці без задоволення.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене та оцінюючи всі доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: