Постанова

від 19.04.2013 по справі 2270/7391/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7391/12

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТСП-Сапфір" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "ТСП- Сапфир" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 065, 066 від 19.07.2012 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що Хмельницькою митницею за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки та складеного за її результатами акту, 19 липня 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення за № 065 та 066, якими застосовано до Приватного підприємства "ТСП-Сапфир" податкові зобов'язання за основними платежами та штрафними санкціями. Вважаючи висновки митного органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли. Представник позивача направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, працівниками Хмельницької митниці Державної митної служби України в період з 07.06.2012 року по 02.07.2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання приватним підприємством ТСП-Сапфір (код ЄДРПОУ 34690370) законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару за митною декларацією № 400010000/11/003187 від 07.11.2011р. За наслідками перевірки, 04 липня 2012 року відповідачем винесено Акт №Н/0018/2012/400000000/0034690370.

Підставою для проведення перевірки стала службова записка заступника начальника служби БК та ПМП Хмельницької митниці Колесника О.В. від 04.05.2012 року № 7/4-7/1320 щодо надходження від митної служби Турецької Республіки документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено та недостовірність відомостей.

У висновку акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги статті 267 Митного кодексу України у частині достовірності визначення митної вартості товарів, оформлених за вантажно-митною декларацією № 400010000/11/003187 від 07.11.2011 р., що спричинило несплату належних до Державного бюджету податків.

В акті перевірки від 04.07.2012 року митним органом зроблено висновок про те, що сума заниження податкового зобов'язання ПП "ТСП-Сапфир", визначеного за результатами проведеної перевірки, складає 89 791, 50 грн. (з яких мито - 17267,60 грн., податок на додану вартість - 72523,90 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2011 року між позивачем - ПП ТСП-Сапфір , з одного боку, та румунською фірмою "S.C.F&J Container Servises S.R.L." (м. Констанци, Румунія) укладено контракт за № 49 на перевезення придбаного позивачем товару з м. Стамбул (Турція) до м. Кам'янець-Подільський (Україна). Турецькою фірмою "Tumsan Elektronik Makin eve Parca Sanayi ve Ticaret A.S." товар було належним чином упаковано в контейнер TCNU876124-9 та завантажено на корабель по маршруту м. Стамбул (Турецька республіка) - м. Констанци (Республіка Румунія) та передані документи котрі вказані у п.5.1 контракту №09/11/Е. Після доставки товару у м. Констанци, румунською фірмою "S.C.F&J Container Servises S.R.L." його було завантажено на автомобіль та доставлено у м. Кам'янець-Подільський на територію митниці для проведення митних процедур, про що свідчить копія транспортної накладної CMR від 01.11.2011 року з відповідним штампом Хмельницької митниці.

На підставі укладеного договору ПП ТСП-Сапфир (покупець) відповідно до комерційного інвойсу № 254287 від 10.10.2011 року, що був надісланий електронною пошту на адресу продавця, перерахувало на рахунок турецької фірми "Tumsan Elektronik Makin eve Parca Sanayi ve Ticaret A.S." (продавець) кошти в сумі 22644 євро, що підтверджується копією вказаного вище комерційного інвойсу та копією довідки відділення Кам'янець-Подільське ПАТ Альфа-Банк № 49890 від 23.07.2012.

На придбану партію товару за вказаним контрактом позивач подав до Хмельницької митниці відповідну ВМД: №400010000/11/003187 від 07.11.2011 року, разом з товаро-супровідною та іншою документацією, необхідною для митного оформлення та визначення митної вартості товару, зокрема: вказаний вище зовнішньоекономічний контракт, декларацію на товари, міжнародну товарно-транспортну накладну СМR; рахунок-фактуру. Одночасно, водієм транспортного засобу, який доставив товар, разом з оригіналом договору № 09/11/F від 20.09.2011 року та транспортною накладною CMR від 01.11.2011 року, відповідальному працівнику митниці були передані додаткові документи.

Відповідно до умов укладеного контракту з турецькою фірмою "Tumsan Elektronik Makin eve Parca Sanayi ve Ticaret A.S."(м. Стамбул, Турція) від 20.09.2011р. №09/11/F позивач планував придбати товар - кухонні витяжки /у кількості 2000 одиниць./

Надання вказаних документів та факт їх отримання відповідальним працівником митниці підтверджується штампом митниці від 03.11.2011 року на комерційному інвойсі № 254287 на загальну суму 22644 євро.

На підставі укладеного між ПП ТПС-Сапфір , з одного боку, та ПП Куш-Гута , з другого боку, договору № 38 від 10.10.2009 року про надання послуг про декларування товарів, директором ПП Куш-Гута Димарем М.М. від відповідального працівника митниці були отримані усі вказані вище документи для проведення митних процедур. Судом першої інстанції було встановлено, що при здійсненні митного оформлення по вантажно -митній декларації, зазначеної в акті від 04.07.2012 р. №Н/0018/2012/400000000/0034690370 працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо їх прийняття до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа "Під митним контролем" та здійснений митний контроль, який включає в себе перевірку правильності нарахування податків і зборів за ВМД. Відтак, підстав для подальшого донарахування податкових зобов'язань у митного органу не було, на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при митному оформленні товарів позивачем було подано рахунок (інвойс) від 10.10.2011 року № 254287, виписаний турецькою фірмою "Tumsan Elektronik Makin eve Parca Sanayi ve Ticaret A.S.", відповідно до якого фактурна вартість товару становила 22644 євро. Відповідно до наданих митною службою Турецької Республіки матеріалів, зокрема експортної декларації від 11.10.2011 року № 11343100ЕХ140970, фактурна вартість вказаних товарів при їх відправленні турецькою фірмою "Tumsan Elektronik Makin eve Parca Sanayi ve Ticaret A.S." на адресу позивача становила 54063 євро. Таким чином, виходячи з матеріалів, наданих митною службою Турецької Республіки, митна вартість товару як база для оподаткування була на рівні 619647, 72 грн.

Згідно ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 70 МК України передбачено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72 МК України).

Згідно ст. 81 МК України, декларування здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою, точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Обов'язки декларанта передбачені ст. 88 Митного кодексу України, відповідно до якої декларант не визначає код товару, він лише заявляє (декларує) його у ВМД, а митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар, визначити суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України, класифікація товарів відноситься до виключної компетенції митниці.

Пунктом 12 ст. 1 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу та містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщується через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього кодексу, відповідно до заявленого митного режиму. Наслідком завершення митного оформлення, відповідно до п. 19, 35 ст. 1 Митного кодексу України, є пропуск товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Разом із тим, в силу вимог статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При цьому колегія суддів зауважує, що у разі якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір. Оскільки визначення митної вартості в даному випадку було здійснено декларантом самостійно, то митний орган не був позбавлений в подальшому права продовжити здійснення митного контролю та прийняти оскаржуване позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТСП-Сапфір" до Хмельницької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "ТСП-Сапфір".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.