Рішення
від 18.04.2013 по справі 919/266/13-г
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року справа № 919/266/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді Алсуф'єва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України

(вул. Суворова, буд. 27, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції

(вул. Московська, буд. 45, м. Ялта, АР Крим, 98612),

до Військової частини А4424

(вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028)

про стягнення 246,75 доларів США,

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Вархола І.М. - представник, довіреність від 25.03.2013;

від прокурора - Година Д.А. - старший прокурор, посвідчення № 012240 від 01.11.2012.

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції із позовом до Військової частини А4424 про стягнення 246,75 доларів США шкоди.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Військовою частиною А4424 екологічних інтересів держави, зумовлених забрудненням акваторії причалу № 184 у бухті Стрілецькій Чорного моря нафтою внаслідок затоплення 13.11.2012 рейдового катера «РК-1935».

Прокурором у ході розгляду справи неодноразово уточнювалось викладення позовних вимог та клопотанням від 16.04.2013 №1039вих-13 остаточно викладено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції 246,75 доларів США шкоди, з перерахуванням їх до місцевого бюджету Гагарінського району міста Севастополя за офіційним валютним курсом на день сплати суми відшкодування.

Прокурор та представники позивача у ході розгляду справи позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні від 10.04.2013 №296 на позовну заяву (а.с. 65-67 т.1), зокрема, посилаючись на те, що рейдовий катер «РК-1935» закріплений за відповідачем на праві оперативного управління, у зв'язку з чим, на думку відповідача, судновласником цього катеру є держава в особі Міністерства оборони України; відповідач також зазначив, що на вказаному катері паливно-мастильні матеріали були відсутні, жодних проб з катера не бралось, у зв'язку з чим відповідач вважає недоведеним той факт, що плівка яскраво-радужного окрасу утворилась саме внаслідок затоплення катеру «РК-1935».

У порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувались перерви для надання сторонами суду додаткових доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, дослідивши представлені докази, суд

в с т а н о в и в :

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України заявив позов в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про стягнення з Військової частини А4424 246,75 доларів США шкоди, мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем екологічних інтересів держави шляхом забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами внаслідок затоплення 13.11.2012 в акваторії причалу № 184 у бухті Стрілецькій Чорного моря рейдового катера «РК-1935», що зафіксовано в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 9 т.1), складеному за наслідками проведення 13.11.2012 о 13 годині 35 хвилин Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією в м. Севастополі моніторингу акваторії Чорного моря, бухти Стрілецької.

У ході моніторингу було встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, яке полягало у забрудненні водної акваторії в районі причалу № 184 у бухті Стрілецькій Чорного моря військової частини А4424 нафтопродуктами у вигляді плівки яскраво-радужного окрасу розміром 25х75 м. Представниками позивача у присутності тимчасово виконуючого обов'язки начальника штаба Військової частини А4424 капітана 3 рангу Тарасенко М.А. з метою здійснення моніторингу для виконання повного хімічного аналізу виконано відбір проб вод у бухті Стрілецькій в акваторії причалу № 184 військової частини А4424 в районі затопленого судна, про що складений відповідний акт відбору проб від 13.11.2012 №161 (а.с. 122 т.2).

За результатами проведення вимірювання показників складу та властивостей вищевказаних відібраних проб встановлено перевищення в них вмісту, зокрема, нафтопродуктів: при гранично допустимій концентрації 0,05 мг/дм 3 встановлено концентрацію на рівні 1,92 мг/дм 3 , про що складено відповідний протокол №97 вимірювань показникі складу та властивостей проб вод від 13.11.2012 (а.с. 123 т.2).

За викладених обставин, позивачем у відповідності з Таксами для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 №484, здійснено розрахунок спричинених державі збитків (а.с. 8 т.1), яка склала 246,75 доларів США.

Суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню підлягають з урахуванням наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженим Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 №429 (надалі - Положення), Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція є морською екологічною інспекцією - територіальним органом Державної екологічної інспекції України, на яку згідно з п. 4.2. цього Положення покладено завдання зі здійснення державного нагляду (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку під час здійснення діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України, додержання норм екологічної безпеки.

Для виконання вказаних повноважень Держекоінспекція має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження (п. 6.4. Положення), виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (поверхневих, морських, лляльних, зворотних та баластних, у тому числі ізольований баласт) (п. 6.9. Положення), розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії (п. 6.12. Положення).

У відповідності з. п. 7.4. Положення діяльність Держекоінспекції поширюється на внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Розподіл функцій на морському середовищі здійснюється на підставі наказу Держекоінспекції України та Положення по кожній окремій морській екологічній інспекції. Об'єктами контролю Держекоінспекції є усі українські та іноземні судна, кораблі та інші плавучі об'єкти, а також засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України (п. 8.1. Положення).

У відповідності з Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 №391, Державна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля,

прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Це Положення визначає порядок створення та функціонування такої системи в Україні (п. 1), функціонування цієї системи ґрунтується, зокрема, на принципі систематичноті спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього (п. 3); здійснюється моніторинг довкілля, зокрема, Мінприроди (п. 4), до складу органів якого належить Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція.

Враховуючи викладене, здійснюючи 13.11.2012 моніторинг акваторії Чорного моря, бухти Стрілецької, складаючи за наслідками встановлення забруднення водної акваторії акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, відбираючи проби вод, здійснюючи вимірювання показників їх складу та властивостей та здійснюючи розрахунок спричинених державі збитків, позивач діяв на підставі чинного законодавства України та в межах покладених на нього повноважень.

З приводу зафіксованих у ході здійсненої перевірки фактів судом встановлені наступні обставини.

Згідно даних перевірки шкоду екологічним інтересам держави спричинено шляхом забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами внаслідок затоплення 13.11.2012 рейдового катера «РК-1935».

Частиною другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління

військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Відповідно до ст. 3 цього Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки від 03.04.2013 №261 (а.с. 70 т.1) вказаний катер обліковується на балансовому обліку відповідача на балансовому рахунку « 105 - транспортні засоби».

У матеріалах справи міститься копія наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 28.09.2010 №207 (а.с. 73 т.1) про виключення рейдового катера «РК-1935» зі складу Військово-Морських Сил Збройних Сил України, набрання чинності яким пов'язане з його погодженням Кабінетом Міністрів України та виданням відповідного розпорядження. Проте, за даними прокурора та відповідача на день розгляду справи цей наказ не погоджений, у зв'язку з чим не набрав чинності.

Таким чином рейдовий катер «РК-1935» є військовим майном, управління яким здійснює Міністерство оборони України та яке належить відповідачу на праві оперативного управління.

Факт затоплення цього катера учасниками судового процесу не оспорювався та підтверджений матеріалами справи, зокрема: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 9 т.1), актом розслідування по факту затоплення рейдового катера «РК-1935» військової частиниА4424 (а.с. 17-32 т.1), наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 25.12.2012 №369 та актом розслідування по факту затоплення рейдового катера «РК-1935» військової частини А4424 (а.с. 6-15 т.2), з урахуванням додатків до цих актів.

Затоплення катеру призвело до забруднення акваторії причалу № 184 військової частини А4424 у бухті Стрілецькій Чорного моря нафтопродуктами у вигляді плівки яскраво-радужного окрасу, що зафіксовано в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 9 т.1), з якого також вбачається, що представниками військової частини вжиті заходи з локалізації цього забруднення: виставлені бонові загородження.

Представник відповідача у ході розгляд справи зазначав, що забруднення не могло бути спричинено затопленням рейдового катера «РК-1935», оскільки на ньому на момент затоплення були відсутні паливно-мастильні матеріали, на підтвердження чого надав суду відповідну довідку від 08.04.2013 №278 (а.с. 71 т.1).

Вказане твердження представника відповідача спростовується даними, зафіксованими в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 9 т.1).

Пунктом 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі - Порядок) встановлено, що акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання суб'єктом господарювання.

Також спростовується вказане твердження представника відповідача актом розслідування по факту затоплення рейдового катера «РК-1935» військової частини А4424 (а.с. 17-32 т.1), складеним комісією, призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 30.11.2012 №321, в якому у розділі «Наслідки події» зафіксовано, що забрудненням акваторії Чорного моря нафтою спричинено збитки у сумі 246,75 доларів США, листом від 17.12.2012 № 869 (а.с. 109 т.1), в якому командир військової частини А4424 повідомив Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, що зауваження згідно припису №87 від 13.11.2012 усунені, «…Проведена ліквідація забруднюючих речовин (нафтопродуктів) з поверхні водної акваторії Чорного моря бухти Стрілецької, що утворилися в результаті затоплення РК-1935…». Цей акт затверджений тимчасово виконуючим обов'язки командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України контр-адміралом Д.О. Шакуро 14.12.2012.

Також, судом та учасниками процесу були оглянуті оригінали фотоматеріалів, які є додатками до вищевказаних актів розслідування по факту затоплення рейдового катера «РК-1935» та представниками позивача - інспекторами, які провели 13.11.2012 перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства та склали відповідний акт, - було звернуто увагу на те, що на цих фотоматеріалах зафіксовано також наявність вищевказаної плями нафтопродуктів на водній поверхні та характерних плям, утворених нафтопродуктами на поверхні рейдового катера «РК-1935». Копії фотоматеріалів наявні у матеріалах справи (а.с. 91-92 т.1, а.с. 69-78 т.2).

Викладене доводить той факт, що забруднення водної акваторії бухти Стрілецької Чорного моря в районі причалу №184 військової частини А4424 спричинено саме затопленням рейдового катера «РК-1935», закріпленого за військовою частиною А4424.

При розрахунку суми спричинених збитків позивач керувався Методикою обчислення розміру збитків від забруднення нафтою, затвердженою постаново Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 №631 (надалі - Методика), згідно з п. 5 якої маса скинутої нафти розраховується на підставі, зокрема, результатів аерозйомки, візуальної оцінки площі забруднення та товщини нафтової плівки на водній поверхні. Інспекторами Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції у ході розгляду справи було пояснено, що ними була здійснена візуальна оцінка площі забруднення та прокурором було надано приведений у відповідність з вимогами цієї методики розрахунок розміру збитків, спричинених державі внаслідок забруднення нафтопродуктами акваторії Чорного моря.

Пунктом 6 вказаної методики визначений порядок здійснення розрахунку збитків. Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок і встановлено його відповідність вимогам вищевказаної Методики.

Представником відповідача було зазначено, що згідно з п. 4 Методики за фактом скидання нафти із судна складається протокол про порушення природоохоронного законодавства, зразок якого затверджується Мінекоресурсів у встановленому порядку та вказано на те, що оскільки відповідний протокол не складався, - у позивача відсутні підстави для застосування цієї Методики. З цього проводу прокурором та представниками позивача було пояснено, що оскільки спеціальна форма такого протоколу чинним законодавством не встановлена, - факт скидання нафти фіксується в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та протоколі про адміністративне правопорушення, складеному по факту порушення вимог природоохоронного законодавства.

Також представником відповідача було заявлено, що оскільки відповідачем у своїй діяльності саме нафта не використовується, застосування Методики є безпідставним. Це твердження суперечить чинному законодавству, оскільки спеціальна методика розрахунку шкоди, спричиненої державі забрудненням нафтопродуктами Кабінетом Міністрів України у межах його повноважень не затверджувалась. До того ж, як вбачається з додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 №484 про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, нафта та нафтопродукти враховані як один вид забруднюючої речовини, скинутої у водне середовище.

Враховуючи наведене, суд вважає факт спричинення екологічним інтересам держави шкоди у розмірі 246,75 доларів США затопленням рейдового катеру «РК-1935» доведеним.

Відповідно до ст. 100 Водного кодексу України підприємствам, установам, організаціям і громадянам забороняється забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами.

Відповідно до ст. 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі-забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу.

Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 №484 суми збитків обчислюються у доларах США і сплачуються українськими судновласниками, судна яких плавають під прапором України, у валюті України за офіційним валютним курсом на день

сплати сум відшкодування.

Відповідачем вказано на те, що судновласником рейдового катеру «РК-1935» є Міністерство оборони України, а не Військова частина А4424, у зв'язку з чим остання не може бути притягнута до відповідальності за затоплення катеру. Це твердження спростовується наступним.

Відповідно до ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних

підставах.

Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Як вже зазначалось, рейдовий катер «РК-1935» є військовим майном, закріпленим за Військовою частиною А4424 на праві оперативного управління.

Згідно зі ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Системний аналіз наведених приписів чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що саме Військова частина А4424 є судновласником рейдового катеру «РК-1935».

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають, зокрема, води. Стаття 68 цього Закону встановлює відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище та зобов'язує підприємства, установи, організації та громадян відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Джерелом підвищеної небезпеки згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Цією статтею передбачена відповідальність власників джерел (об'єктів) підвищеної небезпеки у вигляді відшкодування шкоди без наявності вини власником джерела (об'єкта). Тобто для притягнення особи до відповідальності за спричинену джерелом підвищеної небезпеки необхідним є лише встановлення належної особи - власника цього джерела, а факт її вини доведенню не підлягає.

За викладених обставин, відповідач, на виконання приписів чинного законодавства, має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за у вигляді відшкодування шкоди, завданої екологічним інтересам держави порушенням вимог природоохоронного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А4424 (вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 24291870) на користь держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (вул. Московська, буд. 45, м. Ялта, АР Крим, 98612, ідентифікаційний код 38027521, перерахувавши у доход місцевого бюджету Гагарінського району м. Севастополя на р/р 33111331700006 в Управлінні Державної казначейської служби України у Гагарінському районі міста Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 37975544 за кодом бюджетної класифікації 24062100) 246,75 доларів США шкоди, які підлягають сплаті у національній валюті України за офіційним валютним курсом на день сплати суми відшкодування.

3. Стягнути з Військової частини А4424 (вул. Дибенко, буд. 1-а, м. Севастополь, 99028, ідентифікаційний код 24291870) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 1 720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2013.

Суддя (підпис) В.В. Алсуф'єв

З оригіналом згідно

Помічник судді О.Р. Морозко

22.04.2013

СудГосподарський суд м. Севастополя
Дата ухвалення рішення18.04.2013
Оприлюднено23.04.2013
Номер документу30833999
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —919/266/13-г

Постанова від 18.06.2013

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сотула Вікторія Володимирівна

Ухвала від 20.05.2013

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сотула Вікторія Володимирівна

Ухвала від 20.05.2013

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сотула Вікторія Володимирівна

Рішення від 18.04.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Алсуф'єв Віктор Володимирович

Ухвала від 17.04.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Алсуф'єв Віктор Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні