Постанова

від 18.06.2013 по справі 919/266/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 919/266/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

прокурор, Година Дмитро Андрійович, посвідчення № 012240 від 01.11.12, старший прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України;

представник позивача, не з'явився, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція;

представник позивача, Тимко Владлена Володмирівна, довіреність № 1197 вих-13 від 15.05.13, Севастопольська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону;

представник відповідача, не з'явився, Військова частина А-4424;

розглянувши апеляційну скаргу військової частини А-4424 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 18 квітня 2013 року у справі № 919/266/13-г

за позовом Севастопольського прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул.Суворова, 27, м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (вул.Московська, 45, м.Ялта, 98600)

до Військової частини А-4424 (вул.Дибенка, 1а, м.Севастополь, 99028)

про стягнення 246,75 доларів США,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2013 року Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до військової частини А4424 про стягнення 246,75 доларів США шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на порушення відповідачем екологічних інтересів держави, а саме, встановленого чинним законодавством України правового режиму охорони природного навколишнього середовища, зумовленого забрудненням нафтопродуктами акваторії причалу № 184 у бухті Стрілецькій Чорного моря внаслідок затоплення рейдового катеру.

Рішенням господарського суду міста Севастополя 18 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А4424 на користь держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції 246,75 доларів США шкоди, які підлягають сплаті у національній валюті України за офіційним валютним курсом на день сплати суми відшкодування.

Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивовано тими обставинами, що факт заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу підтверджується поданими позивачем доказами та є підставою для покладання на відповідача обов'язку щодо відшкодування заподіяних державі збитків у сумі 246,75 доларів США.

Вважаючи, що зазначене рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, військова частина А4424 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає, що при розрахунку розміру шкоди судом неналежним чином досліджені докази у справі та необґрунтовано застосовано постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження методики обчислення розмірі збитків від забруднення нафтою" від 26 квітня 2003 року №631, оскільки на момент затоплення катеру на борту були відсутні паливно-мастильні матеріали.

Заявник зазначав, що, судом не враховано положення пункту 4 вказаної Постанови, оскільки акт перевірки дотримання вимог природоохоронного середовища та протокол про адміністративне правопорушення не є доказами встановленого зразка за фактом скидання нафти із судна.

Також відповідач вважав, що судом не встановлено належного судновласника катеру "РК-1935", оскільки він знаходився тільки на обліку військової частини А4424, а його судновласником є держава в особі Міністерства оборони України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року відновлено процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою військової частини А4424 , прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 18 червня 2013 року прокурор та представник прокуратури підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники сторін до суду апеляційної інстанції у зазначену дату судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням викладеного, судова колегія визнала можливим розглянути справу у їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

В ході проведення моніторингу перевіркою держінспекторів з охорони навколишнього природного середовища встановлений факт забруднення водної акваторії в районі причалу № 184 військової частини А4424 ВМСУ нафтопродуктами у вигляді плівки яскраво-радужного окрасу розміром 25х75 м., що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13 листопада 2012 року (том 1 а.с. 9).

У зв'язку з чим, з метою здійснення повного хімічного аналізу здійснено відбір проб зворотних вод у бухті Стрілецькій в акваторії причалу № 184 військової частини А4424 в районі затопленого судна, про що 13 листопада 2012 року складений відповідний акт від №161 (том 2 а.с.122).

За результатами проведення вимірювання показників складу та властивостей вищевказаних відібраних проб встановлено перевищення в них вмісту, зокрема, нафтопродуктів: при гранично допустимій концентрації 0,05 мг/дм 3 встановлено концентрацію на рівні 1,92 мг/дм 3 , про що 13 листопада 2012 року складено відповідний протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод від № 97 (том 2 а.с.123).

На підставі цього протоколу, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів здійснено розрахунок розміру збитків, нанесених державі внаслідок забруднення нафтопродуктами акваторії Чорного моря. Розрахунок здійснений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики обчислення розміру збитків від забруднення нафтою" від 26 квітня 2003 року № 631 та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України" від 03 липня 1995 року №484 (том 1 а.с. 8).

Несплата відповідачем шкоди у розмірі 246,75 доларів США за порушення вимог природоохоронного середовища, шляхом забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами внаслідок затоплення 13 листопада 2012 року в акваторії причалу № 184 у бухті Стрілецькій Чорного моря рейдового катера "РК-1935", з'явилась підставою для звернення прокурора з відповідним позовом в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у вигляді збитків, завданих відповідачу шляхом забруднення навколишнього природного середовища. А тому суду необхідно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, скоєного саме відповідачем.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної вищевказаної правової норми підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 29 грудня 2007 року № 04-5/239 підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною збитків, які виникли у потерпілої особи, від такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника . Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено матеріалами справи, причиною забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами у бухті Стрілецькій стало затоплення рейдового катера «РК-1935», що сталося 13 листопада 2012 року.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, а також основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена відповідальність за порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до норм цієї статті, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України заподіювачем шкоди державі зазначена військова частина А4424.

Відповідно до довідки від 03 квітня 2013 року №261 рейдовий катер "РК-1935" знаходиться на балансовому обліку відповідача на балансовому рахунку "105 - транспортні засоби" (а.с. 70 т.1).

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що судновласником рейдового катеру "РК-1935" є Міністерство оборони України, а не Військова частина А4424, у зв'язку з чим остання не може бути притягнута до відповідальності за затоплення катеру. Проте, думка відповідача спростовується наступним.

Статтею 20 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідачем не спростовується факт того, що зазначений катер закріпленим за військовою частиною А4424 на праві оперативного управління.

Положеннями статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Як зазначено статтею 304 Кодексу торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря (далі-забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу.

На підставі зазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визначення судновласником рейдового катеру "РК-1935" військову частину А4424, а тому доводи заявника апеляційної скарги, про те, що він не повинен відповідати за завдану шкоду є неспроможними.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач вказував на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, що фактом підтвердження скидання нафти є акт перевірки дотримання вимог природоохоронного середовища та протокол про адміністративне правопорушення.

З цього приводу слід зазначити про помилковість наведеного доводу відповідача, оскільки відповідно до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, встановлено, що акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання суб'єктом господарювання.

Так, факт затоплення цього катера підтверджений матеріалами справи, зокрема: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією 13 листопада 2012 року (том 1 а.с. 9), актом розслідування по факту затоплення рейдового катера "РК-1935" військової частини А4424, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України Шакуро Д.О. (том 1 а.с. 17-32), наказом командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 25 грудня 2012 року №369 та актом розслідування по факту затоплення рейдового катера "РК-1935" військової частини А4424, затвердженого командувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адміралом Ільїним Ю.І. (том 2 а.с. 6-15), та не заперечувався відповідачем протягом розгляду справи.

Але відповідач заперечував проти факту забруднення акваторії затопленням рейдового катера "РК-1935", оскільки, за його ствердженням, на катеру на момент затоплення були відсутні паливно-мастильні матеріали, що підтверджується довідкою військової частини А4424 від 08 квітня 2013 року №278 (том 1 а.с. 71).

Втім, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про спростування вказаної думки, оскільки актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та іншими наявними доказами у матеріалах справи встановлено факт забрудненням нафтопродуктами акваторії причалу в результаті затоплення катеру (том 1а.с. 9).

Таким доказом є акт розслідування по факту затоплення рейдового катера "РК-1935", що складений військовою частиною А4424 (том 1 а.с. 17-32), в якому у розділі "Наслідки події" зафіксовано, що забрудненням акваторії Чорного моря нафтою спричинено збитки у сумі 246,75 доларів США.

Більш того, листом від 17 грудня 2012 року за вих.№ 869 командир військової частини А4424 повідомив Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, що зауваження за приписом від 13 листопада 2012 року №87 усунені. Проведена ліквідація забруднюючих речовин (нафтопродуктів) з поверхні водної акваторії Чорного моря бухти Стрілецької, що утворилися в результаті затоплення РК-1935 (том 1 а.с. 109).

Тобто факт забруднення акваторії моря, внаслідок затоплення рейдового катеру, підтверджений самим відповідачем.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" від 10 грудня 2004 року N 17 зумовлено, що при вирішенні справ, пов'язаних із відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України" від 3 липня 1995 р. N 484 і Положенням про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України (затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 26 жовтня 1995 р. N 116; зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27 грудня 1995 р. за N 478/1014).

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, нанесених державі внаслідок забруднення нафтопродуктами акваторії Чорного моря зроблений позивачем на підставі Методики обчислення розміру збитків від забруднення нафтою (далі по тексту - Методика), яка затверджена, на час виникнення правовідносин, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 631 (у зв'язку з втратою чинності зазначених у постанові Пленуму Верховного суду України нормативних актів) та таксами для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних і внутрішніх морських вод України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 1995 року №484 (том 1 а.с. 8).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність визначення розміру збитків за фактом спричинення шкоди у розмірі 246,75 доларів США.

При цьому розмір збитків відповідачем не оспорювався, а його доводи про безпідставність застосування Методики нічим не мотивовані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності та задоволення вимог прокурора.

Так, на підставі встановлених фактичних обставин, місцевим господарським судом правильно з'ясовані права і обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому твердження заявника скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військової частини А4424 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя 18 квітня 2013 року у справі № 919/266/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Севастопольська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

2. Військова частина А-4424 (вул. Дибенка, 1а,Севастополь,99028)

3. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул.Московська, 45, м.Ялта, 98600)