Постанова

від 11.04.2013 по справі 809/826/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 809/826/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представника позивача - Прітчака М. М.,

представника відповідача - Кота Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття"

до відповідача: Івано-Франківської митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №15 та №16 від 27.02.2013 року Івано-Франківської митниці,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми "Р" №15 та №16 від 27.02.2013 року Івано-Франківської митниці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення форми "Р" №15 та №16 від 27.02.2013 року Івано-Франківської митниці є необґрунтованими, протиправними та не відповідають обставинам справи. Зазначають, що при декларуванні митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, та поданні відомостей для її підтвердження протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач керувався вимогами Митного кодексу України в редакції 2002 року, який діяв до 31 травня 2012 року, та вимогами Митного кодексу України в редакції 2012 року, який набрав чинності з 01 червня 2012 року. При визначенні митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач застосовував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Керуючись умовами договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем і перевізниками, по завершенні кожного перевезення вантажів сторонами укладалися Акти виконаних робіт. В окремих Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу та загальна вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території Республіка Польща до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території Республіка Польща до кордону з Україною та вартість послуги по перевезенню цього вантажу від кордону України до м. Івано-Франківська. У інших Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу від місця завантаження вантажу на території Республіка Польща до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також загальна вартість послуги по перевезенню вантажу по вказаному маршруту без виділення вартості послуг по перевезенню вантажу до кордону та після кордону. Загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, яка вказувалася в Актах виконаних робіт в національній валюті України, відповідала загальній вартості послуг по перевезенню вантажів, яка була вказана в Додаткових угодах до договорів на перевезення вантажів, укладених з вищевказаними перевізниками, і за офіційним курсом НБУ на день складання Актів виконаних робіт становила суму, еквівалентну 625 доларам США за перевезення вантажів з м. Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча та м. Томашов (Республіка Польща), а за перевезення вантажів з м. Сандомеж (Республіка Польща) - суму, еквівалентну 495 доларам США. Оскільки витрати по перевезенню вантажів по території України від кордону України до м. Івано-Франківська відповідно до вказаних Додаткових угод на перевезення вантажів були складовою частиною загальної вартості послуг по перевезенню вантажів, то відповідно до Додаткових угод на перевезення вантажів ці витрати становили суму, еквівалентну 80 доларам США. Посилаються на те, що витрати перевізників на транспортування імпортованих товарів після ввезення цих товарів на митну територію України були виділені із загальної вартості витрат по транспортуванню вантажів від місця завантаження вантажів на території Республіка Польща до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську. Вказані витрати піддавалися обчисленню та документально підтверджені такими документами, як додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладені між позивачем та перевізниками, та складені на підставі цих додаткових угод, а також актами виконаних робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмовому запереченні проти позову від 15.02.2013 року №26. Суду пояснив, що посадові особи Івано-Франківської митниці при здійсненні планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» правомірно встановили і донарахували податкові та митні зобов'язання. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

В період з 12 грудня 2012 року по 24 січня 2013 року на підставі наказу відповідача від 30.11.2012 року № 426 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки" проводилася планова виїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» зовнішньоекономічної діяльності за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року.

За результатами перевірки 06.02.2013 року складено Акт №0002/13/20600000/НОМЕР_1 планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю ?Бусел-Прикарпаття? за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року".

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 2 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV (далі - Митний кодекс України в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - Митний кодекс України в редакції 2012 року) при декларуванні митної вартості імпортованих з Республіки Польща товарів (скла листового та дзеркал), які переміщувалися через митний кордон України протягом періоду, охопленого перевіркою, внаслідок чого було занижено митну вартість імпортованих товарів.

Перевіряючими було зроблено наступні висновки, які лягли в основу акта перевірки № 0002/13/20600000/НОМЕР_1 від 06.02. 2013 року, а саме:

- в наявних у позивача бухгалтерських документах: актах здачі-приймання робіт (наданих послуг), складених перевізниками: ТОВ ?Євро Транс Клас 1?, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ?ВІО-транспорт?, ФОП ОСОБА_9, які на замовлення позивача виконували роботи (надавали послуги) по транспортуванню з Республіки Польща на митну територію України товарів, та рахунках-фактурах на оплату вказаних робіт (наданих послуг) не було документально підтверджено витрати цих перевізників після ввезення на митну територію України імпортованих товарів, а також не було виділено ці витрати із загальної вартості виконаних робіт (наданих послуг);

- під час митного оформлення імпортованих товарів, які ввозилися на митну територію України власним транспортом позивача, позивачем не було включено до митної вартості імпортованих товарів витрати на доставку порожніх транспортних засобів від місця знаходження цих транспортних засобів у м. Івано-Франківську до місця їх завантаження на території Республіка Польща.

За встановлені порушення законодавства України з питань митної справи відповідачем було визначено податкові зобов'язання в сумі 21 985,56 грн., з них: по ввізному миту - 6860,12 грн., по податку на додану вартість - 15125,44 грн.

Позивач не погодився з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки, і керуючись вимогами пунктів 5) та 7) частини 1 статті 350, частини 8, частини 9 та частини 11 статті 354 Митного кодексу України в редакції 2012 року направив на адресу відповідача "Заперечення на "Акт № 0002/13/20600000/НОМЕР_1 планової виїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю ?Бусел-Прикарпаття? (Івано-Франківська обл., с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 5, код ЄДРПОУ 32606072) за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року", зареєстровані за № 26-вих від 15.02.2013 року.

За результатами розгляду Заперечень відповідачем було підготовлено "Висновок на заперечення товариством з обмеженою відповідальністю ?Бусел-Прикарпаття?, зареєстрований за № 10-17/1/1126 від 22.02.2013 року (далі-Висновок). У своєму Висновку відповідач не погодився з доводами позивача та не скасував встановлену в Акті перевірки суму податкових зобов'язань у сумі 21 985,56 грн., з них: по ввізному миту - 6860,12 грн., по податку на додану вартість - 15125,44 грн.

У зв'язку з цим за результатами Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми "Р" від 27 лютого 2013 року №15, яким за порушення позивачем пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України (2002 рік), статті 58 Митного кодексу України (2012 рік) визначено ТОВ «Бусел-Прикарпаття» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 7971,10 грн. в тому числі за основним платежем 6860,12 грн., штрафними санкціями - 1110,98 грн.(а.с.182).; податкове повідомлення форми "Р" від 27 лютого 2013 року №16, яким за порушення позивачем пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України (2002 рік), статті 58 Митного кодексу України (2012 рік) визначено ТОВ «Бусел-Прикарпаття» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 17617,51 грн., в тому числі за основним платежем 15125,44 грн., штрафними санкціями - 2492,07 грн.(а.с.183). Вказані податкові повідомлення позивач отримав 04.03.2013 року та оскаржив їх в судовому порядку.

Щодо висновків, викладених відповідачем в акті перевірки № 0002/13/20600000/НОМЕР_1 від 06.02.2013 року та прийнятих податкових повідомлень форми "Р" №15 та №16 від 27.02.2013 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

В період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року ТОВ «Бусел-Прикарпаття» здійснювало на умовах ЕХW та FCA відповідно до правил Інкотермс 2010 імпорт на митну територію України з Республіки Польща скла листового та дзеркал (далі - товари), які були придбані у ряду виробників скла та дзеркал, а саме: фірми Saint Gobain Glass Polska Sp. z o. o.; фірми Euroglas Polska Sp. z o. o. та фірми Pilkington Polska Sp. z o. o на підставі укладених з цими фірмами зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні митної вартості вищевказаних товарів, які переміщувалися через митний кордон України, та поданні відомостей для її підтвердження протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач керувався вимогами Митного кодексу України в редакції 2002 року, який діяв до 31 травня 2012 року, та вимогами Митного кодексу України в редакції 2012 року, який набрав чинності з 01 червня 2012 року.

При визначенні митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач застосовував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до вимог статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за ціною договору (контракту) є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частини десятої статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року), а саме: до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію України.

Заборона включати до митної вартості товарів ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цих статтях, у тому числі витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та піддаються обчисленню передбачена частиною 3 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частиною 11 статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Те, що позивач керувався під час здійснення своєї зовнішньоекономічної діяльності саме цими нормами Митного кодексу України (певних його редакцій) має своє відображення при декларуванні ним в період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року митної вартості імпортованих на митну територію України товарів з Республіки Польща (м. Ярошовець, завод-виробник фірма Saint Gobain Glass Polska Sp. z o. o.; м. Уязд, завод-виробник фірма Euroglas Polska, Sp. z o. o.; м. Домброва Гурніча, завод-виробник фірма Saint Gobain Glass Polska, Sp. z o. o.; м. Сандомеж, завод-виробник фірма Pilkington Polska Sp. z o. o., м. Честохова, завод-виробник Guardian Czestochowa, Sp. z o. o.).

Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що в період охоплений перевіркою, для транспортування з Республіки Польща на митну територію України товарів ТОВ «Бусел-Прикарпаття» використовувало власний транспорт, а також користувалося послугами інших перевізників, у тому числі шести українських, а саме: ТОВ «Євро Транс Клас 1», ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ «ВІО-транспорт» та ФОП ОСОБА_9, та 1(одного) польського перевізника - Firma Transportova Uslugowo-Handlowa Grzegorz Kilpinski (вул. Коперніка,7/1, м. Освенцім, 32-600, Республіка Польща).

Судом встановлено, що правові відносини з перевезення вантажів між ТОВ «Бусел-Прикарпаття» та вказаними перевізниками були оформлені відповідними договорами та контрактами, у тому числі,:

- з ТОВ ?Євро Транс Клас 1? укладено "Договір № ТР 04/10/2011 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 20 жовтня 2011 р." та додаткова угода № 1 до договору від 03.04.2012 року (а.с.184-186);

- з ФОП ОСОБА_6 укладено "Договір № ТР 08/05/2012 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 08 травня 2012 р." та додаткова угода № 1 до договору від 08.05.2012 року (а.с.187-189);

- з ФОП ОСОБА_7 укладено "Договір № ТР 01/09/2012 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 01 вересня 2012 р." та додаткова угода № 1 до договору від 01.09.2012 року (а.с.190-192);

- з ФОП ОСОБА_8 укладено "Договір № ТР 01/09/2012 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 01 вересня 2012 р." та додаткова угода № 1 до договору від 01.09.2012 року (а.с.193-195);

- з ТОВ ?ВІО-транспорт? укладено "Договір № ТР 26/10/2012 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 26 жовтня 2012 р." та додаткова угода № 1 до договору від 26.10.2012 року (а.с.196-198);

- з ФОП ОСОБА_9 укладено "Договір № ТР 08/10/2012 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом" від 08 жовтня 2012 р." та додаткова угода № 1 до договору від 08.10.2012 року (а.с.199-201);

- з Firma Transportova Uslugowo-Handlowa Grzegorz Kilpinski укладено "Контракт № 10/04/12 ТRANS" від 10 квітня 2012 р.

Як вбачається із вищевказаних договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем та перевізниками, а також додатковими угодами до цих договорів було передбачено, що вказані перевізники зобов'язувалися надавати позивачу послуги з організації і виконання міжнародних перевезень вантажів з Республіки Польща на склад позивача у м. Івано-Франківську, завантаження яких буде відбуватися на складах заводів виробників цих вантажів у наступних містах Республіки Польща: м. Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча, м. Сандомеж.

Відповідно до Додаткових угод до вищевказаних договорів на перевезення вантажів, було погоджено вартість послуг, яку зобов'язувався сплачувати перевізникам позивач протягом 2012 року за перевезення вантажів з Республіки Польща на митну територію України, у тому числі було погоджено загальну вартість послуг по перевезенню вантажів від місця їх завантаження на складі заводу-виробника на території республіка Польща до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську, а також вартість послуг по перевезенню вантажів до кордону України та після кордону України. Відповідно до вищевказаних Додаткових угод до договорів на перевезення вантажів погоджена сторонами загальна вартість однієї послуги на перевезення протягом 2012 року вантажів з м.Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча та м. Томашов (Республіка Польща) до м. Івано-Франківська становила 625 доларів США, у тому числі вартість послуг на перевезення вантажів по території Республіка Польща від місця їх завантаження до кордону України становила 545 доларів США, а вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська становила 80 доларів США. Аналогічно, загальна вартість однієї послуги на перевезення вантажів з м. Сандомеж (Республіка Польща) до м. Івано-Франківська становила 495 доларів США, у тому числі вартість послуг на перевезення вантажів з м. Сандомеж до кордону України становила 415 доларів США, а вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська становила 80 доларів США.

По завершенні кожного перевезення вантажів сторонами укладалися Акти виконаних робіт, у відповідності до умов договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем і перевізниками.

В окремих Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу та загальна вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території Республіка Польща до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території Республіка Польща до кордону з Україною та вартість послуги по перевезенню цього вантажу від кордону України до м. Івано-Франківська. У інших Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу від місця завантаження вантажу на території Республіка Польща до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також загальна вартість послуги по перевезенню вантажу по вказаному маршруту без виділення вартості послуг по перевезенню вантажу до кордону та після кордону.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, яка вказувалася у них в національній валюті України, відповідала загальній вартості послуг по перевезенню вантажів, яка була вказана в Додаткових угодах до договорів на перевезення вантажів, укладених з вищевказаними перевізниками, і за офіційним курсом НБУ на день складання Актів виконаних робіт становила суму, еквівалентну 625 доларам США за перевезення вантажів з м. Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча та м. Томашов (Республіка Польща), а за перевезення вантажів з м. Сандомеж (Республіка Польща) - суму, еквівалентну 495 доларам США. Оскільки витрати по перевезенню вантажів по території України від кордону України до м. Івано-Франківська відповідно до вказаних Додаткових угод на перевезення вантажів були складовою частиною загальної вартості послуг по перевезенню вантажів, то в даному випадку відповідно до Додаткових угод на перевезення вантажів ці витрати становили суму, еквівалентну 80 доларам США.

В судовому засіданні представником відповідача не заперечувався факт оплати позивачем перевізникам коштів, вказаних у Актах виконаних робіт та підтверджено, що позивачем під час перевірки надавалися відповідні платіжні документами. Зауважень щодо сплачених перевізникам коштів на підставі Актів виконаних робіт у відповідача під час перевірки не виникало.

Таким чином, суд приходить до переконання, що витрати перевізників на транспортування імпортованих товарів після ввезення цих товарів на митну територію України були виділені із загальної вартості витрат по транспортуванню вантажів від місця завантаження вантажів на території Республіка Польща до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську. Вказані витрати піддавалися обчисленню та документально підтверджені такими документами як Додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладеними між позивачем та перевізниками, та складеними на підставі цих Додаткових угод Актами виконаних робіт.

Судом встановлено, що для документального підтвердження заявленої митної вартості товарів, що переміщувалися через митний кордон України, позивач одночасно з митною декларацією надавав митному органу документи, що підтверджували заявлену митну вартість товарів, зокрема: транспортні (перевізні) документи по перевезенню вантажів на митну територію України, акти виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню цих вантажів, а також довідки, в яких вказувалися відомості про маршрут перевезення вантажів, транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажів, відомості про загальну вартість наданих перевізниками транспортних послуг по перевезенню вантажів від місця завантаження цих вантажів на території Республіка Польща до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську, а також відомості про вартість цих послуг при перевезенні вантажів від місця їх завантаження до кордону України, та відомості про вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська. Такі довідки оформлялися в день оформлення вантажних митних декларацій на підставі Актів виконаних робіт та додаткових угод до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками. Довідки підписувалися керівником позивача або його заступником і завірялися печаткою позивача.

Суд не може погодитися з твердженнями відповідача та висновками викладеними в Акті перевірки про те, що оскільки по первинних бухгалтерських документах, зокрема в актах приймання-здачі робіт (надання послуг), які підтверджували надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з Республіки Польща на митну територію України перевізниками не було виділено вартість транспортних послуг по транспортуванню (перевезенню) вантажів до митної території України та по митній території України, то це є підставою для включення до раніше задекларованої позивачем митної вартості імпортованих товарів вартості витрат на транспортування цих товарів по митній території України.

Крім того, суд звертає увагу на неспростовані відповдіачем, як суб'єктом владних повноважень, посилання представника позивача на те, що сума, яка зазначена в актах наданих транспортних послуг може складатися не лише з вартості перевезення ванатажу від місця завантаження до місця розвантаження, а й із сум штрафів, пені та неустойок за понаднормативний простій, переванртаження машини,експедиційних послуг та інших витрат, які не включаються до складу митної вартості товару.

Суд вважає протиправним неврахування відповідачем інформації, викладеної в додаткових угодах до договорів на перевезення вантажів, укладених між позивачем та перевізниками, копії яких були направлені на адресу Івано-Франківської митниці листом № 7-вих від 24.01.2013 року і були в наявності у відповідача при складанні Акта перевірки та при розгляді заперечень.

Не може суд також погодитися із позицією відповідача про те, що тільки акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є єдиними первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких підтверджуються відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у тому числі і документами, які підтверджують фактичні витрати перевізників на транспортування (перевезення) вантажів до митної території України та по митній території України.

При декларуванні митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митних кодексів України включалися до ціни товарів, декларант зобов'язаний був подати митному органу документи, перелік яких визначався пунктом 8 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", (далі-Порядок), затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 (дана постанова КМУ діяла до 31.05.2012 року) та пунктом 6) частини 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури".

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів".

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не є єдиними документами, на підставі яких підтверджуються відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у тому числі і документами, які підтверджують фактичні витрати перевізників на транспортування (перевезення) вантажів до митної території України та по митній території України. Тому додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладені між позивачем та перевізниками, а також довідки, підготовлені позивачем, при декларуванні митної вартості товарів, яких не врахував відповідач при складанні Акта перевірки, в даному випадку є документами, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо твердження представника відповідача щодо порушення позивачем термінів надання відповідачу додаткових угод до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками, які були направлені на адресу відповідача листом № 7-вих від 24.01.2013 року, а також щодо правильності укладення цих угод, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення перевірки посадові особи митного органу, з метою отримання документів (їх копій), пояснень, довідок подали керівнику ТОВ «Бусел-Прикарпаття» запит, якого керівник підприємства отримав 12.12.2012 року. Згідно вказаного запиту було зобов'язано посадові особи позивача надати уповноваженим особам відповідача для проведення планової документальної перевірки документи (оригінали та копії), у тому числі: договори на експедиційне обслуговування. У запиті нічого не було зазначено про необхідність надання уповноваженим особам відповідача змін та додаткових угод до цих договорів.

Представник відповідача не заперечив в судовому засіданні той факт, що всі документи, які були вказані в запиті, були надані уповноваженим особам відповідача у встановлений в запиті термін, що знайшло своє відображення також в акті перевари (4, 5, 6 сторінки Акта перевірки). Будь-яких інших письмових запитів від уповноважених осіб відповідача під час проведення перевірки позивачу не надавалося.

Суд зазначає що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 350 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) не визначено порядок та час надання посадовим особам митного органу документів та відомостей.

Необхідно також зазначити, що відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПКУ, у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів, засвідчені печаткою платника податків.

Представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що необхідність надання відповідачу додаткових угод до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками, була зумовлена тим, що робочою групою відповідача на підставі перевірених документів не було документально підтверджено виділення вартості послуг перевізників по перевезенню вантажів від кордону України до міста Івано-Франківська із загальної вартості наданих перевізниками транспортних послуг по перевезенню вантажів від місця їх завантаження на території республіки Польща до м. Івано-Франківська. Про необхідність надання таких документів в процесі перевірки робоча група не повідомляла посадових осіб позивача та не вимагала надання з цього приводу пояснень від цих посадових осіб, хоча зобов'язана була це зробити.

Таким чином, з урахуванням факту перебування робочої групи відповідач поза межами території підприємства позивач, відповідачу разом із супровідним листом № 7-вих від 24.01.2013 року було передано додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками: ТОВ ?Євро Транс Клас 1?, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ?ВІО-транспорт? та ФОП ОСОБА_9 Вказаний лист був зареєстрований відповідачем 24.01.2013 року (вх. № 757 н/12/10).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на факти встановлені в Акті перевірки та висновки про те, що в наданих відповідачу додаткових угодах до договорів перевезень вантажів вартість цих перевезень зазначена в доларах США, у той час, як відповідно до вимог Господарського кодексу України ціна повинна бути зазначена у гривнях.

Суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на наступне. Відповідачу під час перевірки позивачем було представлено додаткові угоди до договорів перевезень вантажів, однак, вони не були враховані робочою групою відповідача.

Господарський кодекс України визначає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання відповідно до вимог цього кодексу регулюються виключно договором, у тому числі і питання щодо порядку оплати грошових зобов'язань. Відповідно до пункту 3.2 та пункту 4.1 договорів на перевезення вантажів, укладених між ТОВ ?Бусел-Прикарпаття? та перевізниками: ТОВ ?Євро Транс Клас 1?, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ?ВІО-транспорт? та ФОП ОСОБА_9, було визначено наступні умови:

3.2. У випадку, якщо Сторонами в Замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день виставлення Експедитором рахунку-фактури.

4.1. Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Експедитора, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після отримання рахунка-фактури Експедитора, та підписання Сторонами Акта прийому-передачі наданих послуг".

Факт здійснення розрахунків між позивачем та перевізниками виключно в національній валюті України не заперечується в Акті перевірки.

З огляду на вищевказане, суд вважає протиправною відмову відповідача врахувати при складанні Акта перевірки та при розгляді заперечень надані позивачем додаткові угоди до договорів перевезень вантажів, укладені з перевізниками: ТОВ ?Євро Транс Клас 1?, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ?ВІО-транспорт? та ФОП ОСОБА_9, які були направлені на адресу відповідача листом № 7-вих від 24.01.2013 року.

На підставі вищенаведеного суд не вбачає підстав для збільшення позивачу бази оподаткування задекларованої митної вартості товарів, які в період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року ввозилися на митну територію України перевізниками: ТОВ ?Євро Транс Клас 1?, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ?ВІО-транспорт? та ФОП ОСОБА_9 по 59 вантажних митних деклараціях, приведених в додатку 3 до Акта перевірки, а також нарахування податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 3763,47 грн. та податку на додану вартість на суму 8307,38 грн., оскільки такі донарахування митної вартості та податкових зобов'язань були здійснені відповідачем всупереч вимог частини 3 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частини 11 статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Що стосується перевірки відповідачем повноти декларування позивачем митної вартості товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки ЕXW, FCA - кордон України, транспортування (перевезення) яких здійснювалося власним транспортом позивача та висновку про те, що подання порожнього транспортного засобу від місця знаходження транспортної компанії до місця завантаження оцінюваних товарів є необхідним етапом процесу перевезення товарів, витрати на подання порожнього транспортного засобу є частиною витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, тобто враховуються при декларуванні митної вартості товарів такий висновок відповідача суд вважає протиправним та необґрунтованим з огляду на наступні обставини.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач застосовував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортувалися (вартість операції) у відповідності з вимогами статті 267 Митного кодексу України ( в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Здійснюючи правовий аналіз вищевказаних правових норм, суд приходить до висновку, що у них немає посилання на обов'язок декларанта до складової митної вартості оцінюваних товарів включати витрати на подання порожнього транспортного засобу від місця знаходження транспортної компанії до місця завантаження цих товарів.

Судом також встановлено, що в процесі перевірки відповідачем не проводилося в повному об'ємі перевірка наявних на підприємстві бухгалтерських документів, на підставі яких визначалася дійсна митна вартість імпортованих товарів, у тому числі витрати, понесені позивачем на транспортування на митну територію України імпортованих товарів власним транспортом.

Як вбачається з акта перевірки, в період з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року позивач на власному транспорті 70-ть разів здійснював ввезення на митну територію України імпортованих вантажів. Вантажні митні декларації, на підставі яких ці вантажі були ввезені на митну територію України, приведені відповідачем у додатку 4 до Акта перевірки. В Акті перевірки відповідач стверджує також, що у всіх вищевказаних 70-ти випадках власний транспорт позивача подавався під завантаження імпортними товарами порожнім, тобто по шляху до пункту завантаження ці транспортні засоби жодного разу не перевозили попутні вантажі, у тому числі попутні вантажі в межах України, а також попутні експортні вантажі за межі території України.

Суд вважає, що такі висновки відповідача не ґрунтуються на достовірних фактах, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, і як наслідок, не можуть братися судом до уваги.

Представником позивача підтверджено в судовому засіданні твердження про те, що в 9-ти випадках позивач подавав під завантаження власні транспортні засоби, доставляючи на цих транспортних засобах на територію Республіки Польща на заводи-виробники скла та дзеркал багатообертову тару (залізні стійки) для транспортування скла, які є власністю заводів-виробників скла та дзеркал. Митне оформлення цієї багатообертової тари здійснювалося на підставі наступних вантажних митних декларацій: № 206000016/2011/001094 від 04.03.2011 року, № 206000016/2011/001941 від 18.04.2011 року, № 206000016/2011/002093 та № 206000016/2011/002094 від 26.04.2011 року, № 206000016/2011/004042 від 11.07.2011 року, № 206000016/2011/004550 від 01.08.2011 року, № 206000016/2011/004896 від 16.08.2011 року, № 206000016/2011/005301 від 02.09.2011 року, № 206000016/2011/006162 від 03.10.2011 року, № 206000016/2011/007983 від 05.12.2011 року.

У зворотному шляху на вказаних транспортних засобах позивач доставляв на митну територію України скло та дзеркала, митне оформлення яких здійснювалося на підставі наступних вантажних митних декларацій: № 206000016/2011/001202 від 11.03.2011 року, № 206000016/2011/002084 від 26.04.2011 року, № 206000016/2011/002205 від 04.05.2011 року, № 206000016/2011/004235 від 18.07.2011 року, № 206000016/2011/004716 від 05.08.2011 року, № 206000016/2011/005018 від 22.08.2011 року. № 206000016/2011/005455 від 08.09.2011 року, № 206000016/2011/006353 від 08.10.2011 року, № 206000016/2011/008142 від 12.12.2011 року.

Вищевказані вантажні митні декларації були надані відповідачу в період перевірки, однак про причини не врахування їх в Акті перевірки позивачу нічого не відомо.

Копії вказаних вантажних митних декларацій, копії відряджень водіїв, копії наказів про відрядження водіїв та копії шляхових листів, підтверджуючих доставку на заводи-виробники скла і дзеркал багатообертової тари та перевезення у зворотньому шляху скла і дзеркал наявні в матеріалах справи.

В одному випадку на підставі товаротранспортної накладної (CMR) від 14.02.2012 року позивач по шляху до пункту завантаження транспортного засобу у м. Уязд доставляв на цьому транспортному засобі на територію Республіки Польща насіння ріпаку для споживчих цілей. У зворотному шляху на вказаному транспортному засобі позивач доставляв на митну територію України скло на підставі вантажної митної декларації № 206050000/2012/200684 від 20.02.2012 року, що підтверджується копією СМР, ВМД, відрядження водія та копією наказу про відрядження,які наявні в матеріалах справи.

Крім того, у двох випадках по шляху до пункту завантаження на території Республіка Польща вантажами позивач доставляв транспортні засоби на станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ "Аверс" та ТОВ ?Трак-сервіс-Львів? за адресою: Львівська обл., Городоцький район, с. Воля Бартатівська, на яких здійснювався ремонт транспортних засобів, після чого ці транспортні засоби доставлялися до пункту завантаження. У зворотньому шляху на вказаних транспортних засобах позивач доставляв на митну територію України скло та дзеркала на підставі наступних вантажних митних декларацій: № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року та № 206050000/2012/200684 від 20.02.2012 року, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій та документами, що підтверджують виконання ремонтних робіт транспортних засобів на ТОВ "Аверс" та ТОВ ?Трак-сервіс-Львів?.

Про те, що в період перевірки відповідачем не були перевірені в повному об?ємі наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, які підтверджували перевезення власним транспортом позивача попутних вантажів по шляху до місця завантаження цих транспортних засобів на території Республіка Польща, позивач повідомляв відповідача у Запереченнях та надавав окремі копії вищевказаних документів при розгляді цих Заперечень відповідачем 22 лютого 2013 року. Однак доводи позивача не були враховані відповідачем при розгляді цих Заперечень.

Щодо зробленого відповідачем розрахунку вартості транспортних послуг позивача по 70 вантажних митних деклараціях, приведених у додатку 4 до Акту перевірки, суд проведено його аналіз та зроблено наступний висновок.

Зокрема, як вбачається з 25 та 26 сторінки Акту перевірки, відповідач стверджує, що ним було перевірено повноту декларування митної вартості скла віконного, яке транспортувалося на митну територію України власним транспортом позивача на автомобілі НОМЕР_2 та напівпричіпі НОМЕР_3 з м. Уязд Республіки Польща. Митне оформлення цього скла було здійснено по ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року. Позивач здійснив митне оформлення скла віконного з включенням витрат на транспортування (перевезення) товару на митну територію України на суму 3738,05 грн.

За результатами розрахунку, проведеного відповідачем, фактична вартість транспортних послуг на думку відповідача, що підлягає включенню до митної вартості товарів по вищевказаній ВМД, повинна становити 4475,34 грн., що свідчить про заниження позивачем бази оподаткування митної вартості товарів на суму 737,29 грн.

До вищевказаної вартості транспортних послуг відповідач включив вартість витрат на перевезення вантажу власним транспортом позивача по маршруту: м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець в сумі 3881,87 грн., яка була взята відповідачем із "Калькуляції витрат на перевезення вантажів з Республіки Польща власним транспортом ТОВ "Бусел-Прикарпаття" по маршруту: кордон - місце завантаження - кордон", складеної станом на 06.04.2012 р. (копія калькуляції додається), а також вартість витрат, понесених позивачем на подачу порожнього транспортного засобу позивача від міста Івано-Франківська до м/п Краківець в сумі 593,47 грн., яка була взята відповідачем із "Калькуляції витрат на перевезення вантажів з Республіки Польща власним транспортом ТОВ "Бусел-Прикарпаття" по маршруту: м. Івано-Франківськ - кордон", складеної станом на 06.04.2012 року.

Відповідно до "Калькуляції витрат на перевезення вантажів з Республіки Польща власним транспортом ТОВ "Бусел-Прикарпаття" по маршруту: кордон - місце завантаження - кордон, складеної станом на 06.04.2012 р., та "Калькуляції витрат на перевезення вантажів з Республіки Польща власним транспортом ТОВ "Бусел-Прикарпаття" по маршруту: м. Івано-Франківськ - кордон", складеної станом на 06.04.2012 р., однією із складових частин цих калькуляцій була вартість палива на одну поїздку, яка вираховувалася виходячи із вартості 1 літра палива та загальної кількості палива, використаного на одну поїздку. Вартість 1 літра палива в сумі 7,98 грн. без ПДВ, вказана у вищевказаних калькуляціях, бралася на підставі накладної № 02ОБРГ-72-9013874956 від 05.04.2012 року, виданої ПП "ОККО-БІЗНЕС", яке поставило позивачу 05.04.2012 року дизельне паливо на власну АТС позивача. В судовому засіданні представник позивача наголосив на тому, що на вказаній АТС заправляється весь власний транспорт позивача.

На підставі видаткової накладної №2875 від 14.12.2010 року, виданої Івано-Франківською філією ТОВ "Континент Нафто Трейд", яке поставило позивачу 14.12.2010 року дизельне паливо в кількості 5391 літри, вартість 1 літра палива станом на 14.01.2011 року (день оформлення ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року) становила 6,08 грн. без ПДВ. З врахуванням цієї вартості палива та на підставі розрахунку калькуляцій витрат на транспортування вантажів станом на 14.01.2011 року вартість витрат на перевезення вантажів власним транспортом позивача по маршруту: кордон - м. Уязд - кордон становила 3332,13 грн., а вартість витрат, понесених позивачем на подачу порожнього транспортного засобу позивача від міста Івано-Франківська до м/п Краківець станом на 14.01.2011 року становила 452,17 грн.

Враховуючи викладене та виходячи із тверджень відповідача, який вважає, що подача порожнього транспортного засобу від м. Івано-Франківська до місця завантаження повинна включатися у загальну вартість транспортних послу, фактична загальна вартість транспортних послуг позивача по маршруту: Івано-Франківськ - м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець - Івано-Франківськ станом на 14.01.2011 року повинна б становити: 3784,30 грн., а не 4475,34 грн.

З огляду на вищевказане, суд приходить до переконання, що відповідач при розрахунку митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснювалося по ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року, безпідставно завищив загальну вартість транспортних послуг позивача по маршруту: Івано-Франківськ - м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець - Івано-Франківськ станом на 14.01.2011 року на 691,04 грн. і у зв'язку з цим завищив податкові зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 69,10 грн. та податку на додану вартість на суму 152,03 грн.

Таким чином, відповідачем зроблений аналогічний розрахунок вартості транспортних послуг позивача по інших вантажних митних деклараціях, приведених у додатку 4 до Акту перевірки, не враховуючи при цьому реальну вартість палива на день оформлення вантажних митних декларацій, яке поставлялося позивачу в період з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року наступними постачальниками: ПП "ОККО-БІЗНЕС", Івано-Франківською філією ТОВ "Континент Нафто Трейд" та Івано-Франківською філією ТОВ "Золотий екватор". Всього за період з 14.12.2010 року по 30.11.2012 року вказані підприємства поставляли позивачу дизельне паливо 39 разів, що підтверджується довідкою про кількість та вартість дизельного палива, яке було поставлене ТОВ ?Бусел-Прикарпаття? в період з 14.12.2010 року по 30.11.2012 року ПП "ОККО-БІЗНЕС", Івано-Франківською філією ТОВ "Континент Нафто Трейд" та Івано-Франківською філією ТОВ "Золотий екватор" та копіями видаткових накладних на поставку цього палива.

На підставі вищенаведеного, розрахована відповідачем вартість транспортних послуг по перевезенню вантажів з Республіки Польща на митну територію України власним транспортом позивача по для визначення митної вартості товарів, які поставлялися на митну територію України по 70-ти вантажних митних деклараціях, не відповідає дійсній вартості цих транспортних послуг, оскільки відповідач при розрахунку вартості цих транспортних послуг не врахував реальну вартість палива, яке поставлялося позивачу в період, охоплений перевіркою.

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про те, що ТОВ «Бусел-Прикарпаття» не порушувало вимог частини 2 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) при декларуванні митної вартості імпортованих з Республіки Польща товарів (скла листового та дзеркал), які переміщувалися через митний кордон України протягом періоду, охопленого перевіркою та не здійснило заниження митної вартості імпортованих товарів, а тому у відповідача не було правових відстав для визначення ТОВ «Бусел-Прикарпаття» податкових зобов'язання по ввізному миту та по податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" № 15 та №16 від 27.02.2013 року Івано-Франківської митниці.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття", 76018, вул. Автоливмашівська, 5 с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 32606072, сплачений судовий збір в сумі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 89 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 16.04.2013 року.