Ухвала

від 22.06.2015 по справі 809/826/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року Справа № 876/7361/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бусел-Прикарпаття» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Бусел-Прикарпаття» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень відповідача форми «Р» № 15 та №16 від 27.02.2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення Івано-Франківської митниці форми «Р» № 15 та №16 від 27.02.2013 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Івано-Франківська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту б) частини 3 ст. 267 Митного кодексу України , якій діяв на момент здійснення митного оформлення, та п. 11 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджені та які піддаються обчисленню: б) витрати на транспортування після ввезення».

У відповідності до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Фактично протягом всього перевіряємого Івано-Франківською митницею періоду позивачем при митному оформленні ввезених товарів для підтвердження митної вартості товарів надавалися довідки безпосередньо самим позивачем. У довідках позивача за підписом генерального директора ОСОБА_1, з відсутнім на них підписом головного бухгалтера ТзОВ зазначалися відомості про маршрут перевезення з розрахунком витрат на транспортування вантажу до митної території України та поза її межами. Однак у довідках відсутні відомості реквізитів товаротранспортних документів (СМК), на підставі яких можна було б здійснити ідентифікацію наданих перевізником послуг з перевезення товарів по кожній ВМД, а також у довідках зазначено вартість витрат на транспортування вантажу в іноземній валюті (долар США), що не підтверджуються даними, які містяться у бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ, зокрема первинним та банківськими документами, щодо вартості перевезень, оплата за які здійснена ТзОВ в національній валюті України.

Таким чином суд помилково вважав, що витрати перевізника на транспортування імпортованих товарів після ввезення цих товарів на митну територію України були виділені із загальної вартості витрат по транспортуванню вантажів від місця завантаження на території ОСОБА_2 до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську і вказані витрати піддавалися обчисленню та документально підтверджені таким документами як Додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладеними між позивачем та перевізником, та складеними на підставі цих угод Актами виконаних робіт.

Враховуючи вище наведене просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.13 р. та постановити нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» зовнішньоекономічної діяльності за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року за результатами якої 06.02.2013 року складено Акт №0002/13/20600000/НОМЕР_1 згідно якого встановлено порушення позивачем частини 2 статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV (далі - Митний кодекс України в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VІ (далі - Митний кодекс України в редакції 2012 року) при декларуванні митної вартості імпортованих з ОСОБА_2 товарів (скла листового та дзеркал), які переміщувалися через митний кордон України протягом періоду, охопленого перевіркою, внаслідок чого було занижено митну вартість імпортованих товарів, а саме: в наявних у позивача бухгалтерських документах: актах здачі-приймання робіт (наданих послуг), складених перевізниками: ТзОВ «Євро ОСОБА_3 12, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТзОВ «ВЮ-транспорт», ФОП ОСОБА_7, які на замовлення позивача виконували роботи (надавали послуги) по транспортуванню з ОСОБА_2 на митну територію України товарів, та рахунках-фактурах на оплату вказаних робіт (наданих послуг) не було документально підтверджено витрати цих перевізників після ввезення на митну територію України імпортованих товарів, а також не було виділено ці витрати із загальної вартості виконаних робіт (наданих послуг); під час митного оформлення імпортованих товарів, які ввозилися на митну територію України власним транспортом позивача, позивачем не було включено до митної вартості імпортованих товарів витрати на доставку порожніх транспортних засобів від місця знаходження цих транспортних засобів у м. Івано-Франківську до місця їх завантаження на території ОСОБА_2. За результатами Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми «Р» від 27 лютого 2013 року №15, яким за порушення позивачем пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України (2002 рік), статті 58 Митного кодексу України (2012 рік) визначено ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 7971,10 грн. в тому числі за основним платежем 6860,12 грн., штрафними санкціями - 1110,98 грн.; податкове повідомлення форми «Р» від 27 лютого 2013 року №16, яким за порушення позивачем пунктів 5, 6, 7 частини 2 статті 267 Митного кодексу України (2002 рік), статті 58 Митного кодексу України (2012 рік) визначено ТОВ «Бусел-Прикарпаття» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 17617,51 грн., в тому числі за основним платежем 15125,44 грн., штрафними санкціями - 2492,07 грн.

Судом першої інстанції з'ясовано, що у період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» здійснювало на умовах ЕХW та FСА відповідно до правил Інкотермс 2010 імпорт на митну територію України з ОСОБА_2 скла листового та дзеркал, які були придбані у ряду виробників скла та дзеркал, на підставі укладених з відповідними фірмами зовнішньоекономічних договорів (контрактів). При декларуванні митної вартості вищевказаних товарів, які переміщувалися через митний кордон України, та поданні відомостей для її підтвердження протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач керувався вимогами Митного кодексу України в редакції 2002 року, який діяв до 31 травня 2012 року, та вимогами Митного кодексу України в редакції 2012 року, який набрав чинності з 01 червня 2012 року. При визначенні митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач застосовував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судом першої інстанції правильно враховано , що відповідно до вимог статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за ціною договору (контракту) є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частини десятої статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року), а саме: до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення товару на митну територію України. Заборона включати до митної вартості товарів ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цих статтях, у тому числі витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та піддаються обчисленню передбачена частиною 3 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частиною 11 статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Судом першої інстанції з'ясовано, що в період охоплений перевіркою, для транспортування з ОСОБА_2 на митну територію України товарів ТОзВ «Бусел-Прикарпаття» використовувало власний транспорт, а також користувалося послугами інших перевізників, у тому числі шести українських, та одного польського. Судом встановлено, що правові відносини з перевезення вантажів між ТОВ «Бусел- Прикарпаття» та перевізниками були оформлені відповідними договорами. Згідно вказаних договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем та перевізниками, а також додатковими угодами до цих договорів було передбачено, що вказані перевізники зобов'язувалися надавати позивачу послуги з організації і виконання міжнародних перевезень вантажів з ОСОБА_2 на склад позивача у м. Івано- Франківську, завантаження яких буде відбуватися на складах заводів виробників цих вантажів у наступних містах ОСОБА_2: м. Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча, м. Сандомеж. Відповідно до Додаткових угод до вищевказаних договорів на перевезення вантажів, було погоджено вартість послуг, яку зобов'язувався сплачувати перевізникам позивач протягом 2012 року за перевезення вантажів з ОСОБА_2 на митну територію України, у тому числі було погоджено загальну вартість послуг по перевезенню вантажів від місця їх завантаження на складі заводу-виробника на території республіка ОСОБА_2 до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську, а також вартість послуг по перевезенню вантажів до кордону України та після кордону України. Відповідно до вищевказаних Додаткових угод до договорів на перевезення вантажів погоджена сторонами загальна вартість однієї послуги на перевезення протягом 2012 року вантажів з м.Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча та м. Томашов (ОСОБА_2) до м. Івано-Франківська становила 625 доларів США, у тому числі вартість послуг на перевезення вантажів по території ОСОБА_2 від місця їх завантаження до кордону України становила 545 доларів США, а вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська становила 80 доларів США. Аналогічно, загальна вартість однієї послуги на перевезення вантажів з м. Сандомеж (ОСОБА_2) до м. Івано-Франківська становила 495 доларів США, у тому числі вартість послуг на перевезення вантажів з м. Сандомеж до кордону України становила 415 доларів США, а вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська становила 80 доларів США.

По завершенні кожного перевезення вантажів сторонами складались Акти виконаних робіт, у відповідності до умов договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, укладеними між позивачем і перевізниками. В окремих Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу та загальна вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території ОСОБА_2 до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також вартість послуги по перевезенню вантажу від місця його завантаження на території ОСОБА_2 до кордону з Україною та вартість послуги по перевезенню цього вантажу від кордону України до м. Івано-Франківська. У інших Актах виконаних робіт вказувалися маршрут перевезення вантажу від місця завантаження вантажу на території ОСОБА_2 до місця розвантаження цього вантажу у м. Івано-Франківську, а також загальна вартість послуги по перевезенню вантажу по вказаному маршруту без виділення вартості послуг по перевезенню вантажу до кордону та після кордону.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, яка вказувалася у них в національній валюті України, відповідала загальній вартості послуг по перевезенню вантажів, яка була вказана в Додаткових угодах до договорів на перевезення вантажів, укладених з вищевказаними перевізниками, і за офіційним курсом НБУ на день складання Актів виконаних робіт становила суму, еквівалентну 625 доларам США за перевезення вантажів з м. Ярошовець, м. Уязд, м. Домброва Гурніча та м. Томашов (ОСОБА_2), а за перевезення вантажів з м. Сандомеж (ОСОБА_2) - суму, еквівалентну 495 доларам США.

Суд правильно вважав, що оскільки витрати по перевезенню вантажів по території України від кордону України до м. Івано-Франківська відповідно до вказаних Додаткових угод на перевезення вантажів були складовою частиною загальної вартості послуг по перевезенню вантажів, то в даному випадку відповідно до Додаткових угод на перевезення вантажів ці витрати становили суму, еквівалентну 80 доларам США. Витрати перевізників на транспортування імпортованих товарів після ввезення цих товарів на митну територію України були виділені із загальної вартості витрат по транспортуванню вантажів від місця завантаження вантажів на території ОСОБА_2 до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську. Вказані витрати піддавалися обчисленню та документально підтверджені Додатковими угодами до договорів на перевезення вантажів, укладеними між позивачем та перевізниками, та складеними на підставі цих Додаткових угод Актами виконаних робіт.

Судом встановлено, що для документального підтвердження заявленої митної вартості товарів, що переміщувалися через митний кордон України, позивач одночасно з митною декларацією надавав митному органу документи, що підтверджували заявлену митну вартість товарів, зокрема: транспортні (перевізні) документи по перевезенню вантажів на митну територію України, акти виконаних робіт (наданих послуг) по перевезенню цих вантажів, а також довідки, в яких вказувалися відомості про маршрут перевезення вантажів, транспортні засоби, на яких здійснювалося перевезення вантажів, відомості про загальну вартість наданих перевізниками транспортних послуг по перевезенню вантажів від місця завантаження цих вантажів на території ОСОБА_2 до місця розвантаження цих вантажів у м. Івано-Франківську, а також відомості про вартість цих послуг при перевезенні вантажів від місця їх завантаження до кордону України, та відомості про вартість послуг по перевезенню вантажів від кордону України до м. Івано-Франківська. Такі довідки оформлялися в день оформлення вантажних митних декларацій на підставі Актів виконаних робіт та додаткових угод до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками. Довідки підписувалися керівником позивача або його заступником і завірялися печаткою позивача.

З огляду на це суд підставно відхилив твердження відповідача про те, що оскільки по первинних бухгалтерських документах, зокрема в актах приймання-здачі робіт (надання послуг), які підтверджували надання транспортних послуг по перевезенню вантажів з ОСОБА_2 на митну територію України перевізниками не було виділено вартість транспортних послуг по транспортуванню (перевезенню) вантажів до митної території України та по митній території України, то це є підставою для включення до раніше задекларованої позивачем митної вартості імпортованих товарів вартості витрат на транспортування цих товарів по митній території України.

Суд першої інстанції підставно вважав протиправним неврахування відповідачем інформації, викладеної в додаткових угодах до договорів на перевезення вантажів, укладених між позивачем та перевізниками, копії яких були направлені на адресу Івано-Франківської митниці листом № 7-вих від 24.01.2013 року і були в наявності у відповідача при складанні Акта перевірки та при розгляді заперечень.

Крім того, судом вірно враховано, що при декларуванні митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митних кодексів України включалися до ціни товарів, декларант зобов'язаний був подати митному органу документи, перелік яких визначався пунктом 8 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 (дана постанова КМУ діяла до 31.05.2012 року) та пунктом 6) частини 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції 2012 року). Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не є єдиними документами, на підставі яких підтверджуються відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, у тому числі і документами, які підтверджують фактичні витрати перевізників на транспортування (перевезення) вантажів до митної території України та по митній території України. Тому додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладені між позивачем та перевізниками, а також довідки, підготовлені позивачем, при декларуванні митної вартості товарів, яких не врахував відповідач при складанні Акта перевірки, в даному випадку є документами, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того судом встановлено, що під час проведення перевірки посадові особи митного органу, з метою отримання документів (їх копій), пояснень, довідок подали керівнику ТОВ «Бусел-Прикарпаття» запит, якого керівник підприємства отримав 12.12.2012 року. Згідно вказаного запиту було зобов'язано посадові особи позивача надати уповноваженим особам відповідача для проведення планової документальної перевірки документи (оригінали та копії), у тому числі: договори на експедиційне обслуговування. У запиті нічого не було зазначено про необхідність надання уповноваженим особам відповідача змін та додаткових угод до цих договорів. Всі документи, які були вказані в запиті, були надані уповноваженим особам відповідача у встановлений в запиті термін, що знайшло своє відображення також в акті перевірки (4, 5, 6 сторінки Акта перевірки). Будь-яких інших письмових запитів від уповноважених осіб відповідача під час проведення перевірки позивачу не надавалося.

У даному випадку суд правильно вказав, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 350 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) не визначено порядок та час надання посадовим особам митного органу документів та відомостей. Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення: перевірки, копії таких документів, засвідчені печаткою платника податків.

Необхідність надання відповідачу додаткових угод до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками, була зумовлена тим, що робочою групою відповідача на підставі перевірених документів не було документально підтверджено виділення вартості послуг перевізників по перевезенню вантажів від кордону України до міста Івано-Франківська із загальної вартості наданих перевізниками транспортних послуг по перевезенню вантажів від місця їх завантаження на території республіки ОСОБА_2 до м. Івано-Франківська. Про необхідність надання таких, документів в процесі перевірки робоча група не повідомляла посадових осіб позивача та не вимагала надання з цього приводу пояснень від цих посадових осіб, хоча зобов'язана була це зробити. З урахуванням факту перебування робочої групи відповідача поза межами території підприємства позивач, відповідачу разом із супровідним листом № 7-вих від 24.01.2013 року було передано додаткові угоди до договорів на перевезення вантажів, укладених з перевізниками.

На підставі вищенаведеного суд правильно вважав, що не має підстав для збільшення позивачу бази оподаткування задекларованої митної вартості товарів, які в період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2012 року ввозилися на митну територію України перевізниками по 59 вантажних митних деклараціях, приведених в додатку 3 до Акта перевірки, а також нарахування податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 3763,47 грн. та податку на додану вартість на суму 8307,38 грн., оскільки такі донарахування митної вартості та податкових зобов'язань були здійснені відповідачем всупереч вимог частини 3 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та частини 11 статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року).

Крім того суд підставно вказав, що при визначенні митної вартості товарів, які ввозилися на митну територію України протягом періоду, охопленого перевіркою, позивач застосовував основний метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортувалися (вартість операції) у відповідності з вимогами статті 267 Митного кодексу України ( в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року). У вказаних нормах немає посилання на обов'язок декларанта до складової митної вартості оцінюваних товарів включати витрати на подання порожнього транспортного засобу від місця знаходження транспортної компанії до місця завантаження цих товарів.

Судом першої інстанції також встановлено, що в процесі перевірки відповідачем не проводилося в повному об'ємі перевірка наявних на підприємстві бухгалтерських документів, на підставі яких визначалася дійсна митна вартість імпортованих товарів, у тому числі витрати, понесені позивачем на транспортування на митну територію України імпортованих товарів власним транспортом. Представником позивача підтверджено в судовому засіданні твердження про те, що в 9-ти випадках позивач подавав під завантаження власні транспортні засоби, доставляючи на цих транспортних засобах на територію ОСОБА_2 на заводи-виробники скла та дзеркал багатообертову тару (залізні стійки) для транспортування скла, які є власністю заводів-виробників скла та дзеркал. Митне оформлення цієї багатообертової тари здійснювалося на підставі відповідних вантажних митних декларацій.

У зворотному шляху на вказаних транспортних засобах позивач доставляв на митну територію України скло та дзеркала, митне оформлення, яких здійснювалося на підставі вантажних митних декларацій.

Вказані вантажні митні декларації були надані відповідачу в період перевірки, однак про причини не врахування їх в Акті перевірки позивачу не відомо.

Копії вказаних вантажних митних декларацій, копії відряджень водіїв, копії наказів про відрядження водіїв та копії шляхових листів, підтверджуючих доставку на заводи-виробники скла і дзеркал багатообертової тари та перевезення у зворотному шляху скла і дзеркал наявні в матеріалах справи. В одному випадку на підставі товаротранспортної накладної (СМК) від 14.02.2012 року позивач по шляху до пункту завантаження транспортного засобу у м. Уязд доставляв на цьому транспортному засобі на територію ОСОБА_2 насіння ріпаку для споживчих цілей. У зворотному шляху на вказаному транспортному засобі позивач доставляв на митну територію України скло на підставі вантажної митної декларації № 206050000/2012/200684 від 20.02.2012 року, що підтверджується копією СМР, ВМД, відрядження водія та копією наказу про відрядження, які наявні в матеріалах справи. Крім того, у двох випадках по шляху до пункту завантаження на території ОСОБА_2 вантажами позивач доставляв транспортні засоби на станції технічного обслуговування автомобілів ТзОВ «Аверс» та ТзОВ «Трак-сервіс-Львів» за адресою: Львівська обл., Городоцький район, с. Воля Бартатівська, на яких здійснювався ремонт транспортних засобів, після чого ці транспортні засоби доставлялися до пункту завантаження. У зворотному шляху на вказаних транспортних засобах позивач доставляв на митну територію України скло та дзеркала на підставі наступних вантажних митних декларацій: № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року та № 206050000/2012/200684 від 20.02.2012 року, що підтверджується копіями вантажних митних декларацій та документами, що підтверджують виконання ремонтних робіт транспортних засобів на ТзОВ «Аверс» та ТзОВ « Трак-сервіс-Львів».

Про те, що в період перевірки відповідачем не були перевірені в повному об'ємі наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, які підтверджували перевезення власним транспортом позивача попутних вантажів по шляху до місця завантаження цих транспортних засобів на території ОСОБА_2, позивач повідомляв відповідача у запереченнях та надавав окремі копії вищевказаних документів при розгляді цих заперечень відповідачем 22 лютого 2013 року. Однак доводи позивача не були враховані відповідачем при розгляді цих заперечень.

Крім того, судом встановлено, що згідно Акту перевірки відповідачем було перевірено повноту декларування митної вартості скла віконного, яке транспортувалося на митну територію України власним транспортом позивача на автомобілі НОМЕР_2 та напівпричіп АТ 4117 ХХ з м. Уязд Республіки Польща. Митне оформлення цього скла було здійснено по ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року. Позивач здійснив митне оформлення скла віконного з включенням витрат на транспортування (перевезення) товару на митну територію України на суму 3738,05 грн. За результатами розрахунку, проведеного відповідачем, фактична вартість транспортних послуг на думку відповідача, що підлягає включенню до митної вартості товарів по вищевказаній ВМД, повинна становити 4475,34 грн., що свідчить про заниження позивачем бази оподаткування митної вартості товарів на суму 737,29 грн. До вище вказаної вартості транспортних послуг відповідач включив вартість витрат на перевезення вантажу власним транспортом позивача по маршруту: м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець в сумі 3881,87 грн., яка була взята відповідачем із «Калькуляції витрат на перевезення вантажів з ОСОБА_2 власним транспортом ТОВ «Бусел-Прикарпаття» по маршруту: кордон - місце завантаження - кордон», складеної станом на 06.04.2012 р., а також вартість витрат, понесених позивачем на подачу порожнього транспортного засобу позивача від міста Івано-Франківська до м/п Краківець в сумі 593,47 грн., яка була взята відповідачем із «Калькуляції витрат на перевезення вантажів з ОСОБА_2 власним транспортом ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» по маршруту: м. Івано-Франківськ - кордон», складеної станом на 06.04.2012 року.

Відповідно до «Калькуляції витрат на перевезення вантажів з ОСОБА_2 власним транспортом ТОВ «Бусел-Прикарпаття» по маршруту: кордон - місце завантаження - кордон» складеної станом на 06.04.2012 р., та «Калькуляції витрат на перевезення вантажів з ОСОБА_2 власним транспортом ТОВ «Бусел-Прикарпаття» по маршруту: м. Івано-Франківськ - кордон», складеної станом на 06.04.2012 р., однією із складових частин цих калькуляцій була вартість палива на одну поїздку, яка вираховувалася виходячи із вартості 1 літра палива та загальної кількості палива, використаного на одну поїздку. Вартість 1 літра палива в сумі 7,98 грн. без ПДВ, вказана у вищевказаних калькуляціях, бралася на підставі накладної № 020БРГ-72-9013874956 від 05.04.2012 року, виданої ПП «ОККО-БІЗНЕС», яке поставило позивачу 05.04.2012 року дизельне паливо на власну АЗС позивача. В судовому засіданні представник позивача наголосив на тому, що на вказаній АЗС заправляється весь власний транспорт позивача. На підставі видаткової накладної №2875 від 14.12.2010 року, виданої Івано-Франківською філією ТОВ «Континент Нафто ОСОБА_5», яке поставило позивачу 14.12.2010 року дизельне паливо в кількості 5391 літри, вартість 1 літра палива станом на 14.01.2011 року (день оформлення ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року) становила 6,08 грн. без ПДВ. З врахуванням цієї вартості палива та на підставі розрахунку калькуляцій витрат на транспортування вантажів станом на 14.01.2011 року вартість витрат на перевезення вантажів власним транспортом позивача по маршруту: кордон - м. Уязд - кордон становила 3332,13 грн., а вартість витрат, понесених позивачем на подачу порожнього транспортного засобу позивача від міста Івано-Франківська до м/п Краківець станом на 14.01.2011 року становила 452,17 грн.

Враховуючи викладене та виходячи із тверджень відповідача, який вважає, що подача порожнього транспортного засобу від м. Івано-Франківська до місця завантаження повинна включатися у загальну вартість транспортних послуг, фактична загальна вартість транспортних послуг позивача по маршруту: Івано-Франківськ - м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець - Івано-Франківськ станом на 14.01.2011 року повинна становити: 3784,30 грн., а не 4475,34 грн.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до переконливого висновку, що відповідач при розрахунку митної вартості товарів, митне оформлення, яких здійснювалося по ВМД № 206000016/2011/000138 від 14.01.2011 року, безпідставно завищив загальну вартість транспортних послуг позивача по маршруту: Івано-Франківськ - м/п Краківець - м. Уязд - м/п Краківець - Івано-Франківськ станом на 14.01.2011 року на 691,04 грн. і у зв'язку з цим завищив податкові зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 69,10 грн. та податку на додану вартість на суму 152,03 грн.

Крім того, відповідачем зроблений аналогічний розрахунок вартості транспортних послуг позивача по інших вантажних митних деклараціях, приведених у додатку 4 до Акту перевірки, не враховуючи при цьому реальну вартість палива на день оформлення вантажних митних декларацій, яке поставлялося позивачу в період з 01.01.2011 року по 30.11.2012 року наступними постачальниками: ПП «ОККО-БІЗНЕС», Івано- Франківською філією ТзОВ «Континент Нафто ОСОБА_5» та Івано-Франківською філією ТОВ «Золотий екватор». Всього за період з 14.12.2010 року по 30.11.2012 року вказані підприємства поставляли позивачу дизельне паливо 39 разів, що підтверджується довідкою про кількість та вартість дизельного палива, яке було поставлене ТОВ «Бусел-Прикарпаття» в період з 14.12.2010 року по 30.11.2012 року ПП «ОККО-БІЗНЕС», Івано-Франківською філією ТзОВ «Континент Нафто ОСОБА_5» та Івано-Франківською філією ТОВ «Золотий екватор» та копіями видаткових накладних на поставку цього палива.

На підставі вищенаведеного, розрахована відповідачем вартість транспортних послуг по перевезенню вантажів з ОСОБА_2 на митну територію України власним транспортом позивача для визначення митної вартості товарів, які поставлялися на митну територію України по 70-ти вантажних митних деклараціях, не відповідає дійсній вартості цих транспортних послуг, оскільки відповідач при розрахунку вартості цих транспортних послуг не врахував реальну вартість палива, яке поставлялося позивачу в період, охоплений перевіркою.

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ТзОВ «Бусел-Прикарпаття» не порушувало вимог частини 2 статті 267 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) та статті 58 Митного кодексу України (в редакції 2012 року) при декларуванні митної вартості імпортованих з ОСОБА_2 товарів (скла листового та дзеркал), які переміщувалися через митний кордон України протягом періоду, охопленого перевіркою та не здійснило заниження митної вартості імпортованих товарів, а тому у відповідача не було правових відстав для визначення ТОВ «Бусел-Прикарпаття» податкових зобов'язання по ввізному миту та по податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року по справі № 809/826/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлений 26.06.2015 року