Постанова

від 16.04.2013 по справі 34/5005/8844/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 34/5005/8844/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого) Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська на постанову та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року у справі господарського суду№ 34/5005/8844/2012 Дніпропетровської області за заявоюТОВ "Арбіс Компані" до ПП "СЕЛС" про визнання банкрутом за відсутності явки в судове засідання учасників провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2012 року порушено провадження у справі №34/5005/8844/2012 про банкрутство ПП "СЕЛС" (далі - боржника) за заявою ТОВ "Арбіс Компані" (далі - ініціюючого кредитора) за процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 2).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року (суддя Примак С.А.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці - до 24.01.2013 року, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора, якого зобов'язано здійснювати ліквідаційну процедуру відповідно до вимог чинного законодавства, після її завершення подати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс (том 1, а.с. 47-49).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська (далі - скаржник) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 24.10.2012 року у справі №34/5005/8844/2012.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді: Швеця В.В., суддів: Павловського П.П., Науменко І.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року у справі №34/5005/8844/2012 - без змін. При цьому, апеляційний суд погодився з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про можливість порушення провадження у справі про банкрутство за наявності безспірної заборгованості ініціюючого кредитора в розмірі 11 664 грн. та доведення обставин відсутності боржника за адресою його місцезнаходження Довідкою з ЄДРПОУ станом на момент порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 92 - 93) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 07.02.2013 року та постанову суду першої інстанції від 24.10.2012 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 210 Господарського кодексу України, статті 78 Податкового кодексу України, статей 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", та неповнотою дослідження обставин справи при з'ясуванні правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ПП "СЕЛС" за спеціальною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Також скаржник зазначав про неможливість проведення позапланової податкової перевірки боржника відповідно до статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з введенням ліквідаційної процедури щодо боржника, визначення сум податків, що підлягали сплаті боржником за період здійснення ним господарської діяльності та нарахування йому податкових зобов'язань в ході процедури банкрутства, які можна було б реально стягнути з боржника, виявлення можливих неправомірних дій службових осіб підприємства-боржника, спрямованих на доведення його до банкрутства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань . Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) .

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство).

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) .

Згідно з абзацом 8 статті 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (в редакції статті, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) .

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про прості і переказні векселі, простий вексель - це цінний папір, який містить безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку, входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Згідно з частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості, зокрема, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі порушення провадження у справі про банкрутство платника податків органи державної податкової служби, згідно з приписами підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, вправі проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор 15.10.2012року звернувся до господарського суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку статті 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в розмірі 11 664 грн., що виникла за простим векселем серії АА №1629838, складеним 18.07.2012 року ПП "СЕЛС", опротестованим державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Єремеєвою А.В. 19.09.2012 року за реєстром №4-1633, з видачею нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори виконавчого напису за реєстром №4-1641 від 20.09.2012 року про стягнення з векселедавця-боржника на користь векселедержателя-ініціюючого кредитора заборгованості в розмірі 11 664 грн. за простим векселем серії АА №1629838, на підставі якого було порушено виконавче провадження Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 26.09.2012 року (том 1, а.с. 12, 14, 15, 16).

Також суди попередніх інстанцій встановили відсутність боржника за місцезнаходженням, що підтверджується записом 1 у Довідці з ЄДРПУО серії АА №826289 станом на 10.10.2012 року (том 1, а.с. 38).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доказом безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 11 664 грн. є виконавчий напис нотаріуса від 20.09.2012 року про стягнення заборгованості за опротестованим векселем, доказом неплатоспроможності боржника є постанова Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.10.2012 року, згідно з якою у боржника відсутні грошові кошти на рахунках, а також рухоме та нерухоме майно, а підставою для застосування спрощеної процедури згідно статті 52 Закону є відсутність боржника за адресою місцезнаходження, підтверджена Довідкою з ЄДРПУО серії АА №826289 станом на 10.10.2012 року.

З огляду на це та враховуючи згоду ініціюючого кредитора на призначення ліквідатором у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом, відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру строком на три місяці, призначив ліквідатором боржника ініціюючого кредитора - ТОВ "Арбіс Компані".

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом у повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними у постанові від 24.10.2012 року, та не вбачав правових підстав для її зміни чи скасування.

При цьому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначив про те, що ініціюючим кредитором боржника доведено належними доказами наявність однієї з підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону - відсутність боржника за місцезнаходженням згідно запису до ЄДРПУО про внесення інформації щодо відсутності ПП "СЕЛС" за вказаною адресою відповідно до Довідки з ЄДРПУО серії АА №826289 станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Також апеляційний суд спростував доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки боржника, зазначивши про те, що відповідно до статті 78 Податкового Кодексу України передбачено обов'язок податкового органу здійснити податкову перевірку платника податків в ході здійснення провадження у справі про банкрутство, що спростовує доводи скаржника про обмеження його повноважень внаслідок визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій і вважає за необхідне зазначити таке.

Підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, про що роз'яснено пунктом 105 Постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство". Відтак, доводи скаржника про неповноту дослідження судами обставин ведення господарської діяльності боржником не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про можливість введення ліквідаційної процедури щодо боржника, як такого, щодо якого внесено запис про його відсутність за адресою місцезнаходження до ЄДРПОУ.

Також колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим твердження скаржника про безпідставність введення ліквідаційної процедури з огляду на необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків у разі порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки статтею 78 Податкового кодексу України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням податковими органами своїх повноважень, не можуть бути підставою для відмови у порушенні справи про банкрутство (визнанні боржника банкрутом) за наявності об'єктивних підстав відповідно до статі 52 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень касаційного суду, згідно статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не вбачає правових підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року та постанови господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року у справі №34/5005/8844/2012, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2012 року у справі №34/5005/8844/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко