Постанова

від 18.04.2013 по справі 905/463/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 905/463/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалугосподарського суду Донецької області від 18.01.2013 року та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року у справі господарського суду за заявою №905/463/13-г Донецької області Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби доДержавного торгівельного підприємства "Комбінат шкільного харчування Кіровського району" про Визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2013 року №905/463/13 -г (Суддя - Гурова А.І.) заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про порушення провадження у справі про банкрутство, з підстав передбачених у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Державного торгівельного підприємства "Комбінат шкільного харчування Кіровського району" повернуто заявнику без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року (Головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Манжур В.В., Москальова І.В) ухвалу господарського суду Донецької області від 18.01.2013 року у справі №905/463/13-г залишено без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з проханням їх скасувати та порушити провадження у справі про банкрутство Державного торгівельного підприємства "Комбінат шкільного харчування Кіровського району", посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 6, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 22, 43, 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи без розгляду заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби суд першої інстанції виходив з наступного.

Ініціюючим кредитором до заяви додано фіскальний чек Укрпошти №3191 від 17.01.2013 року та опис вкладеного, як доказ направлення копії заяви про порушення провадження по справі про банкрутство і доданих до неї документів боржнику, проте, з наданого опису вбачається, що боржнику - Державному торгівельному підприємству "Комбінат шкільного харчування Кіровського району" м. Донецьк була направлена "заява", відтак, зазначений опис, не прийнятий судом першої інстанції як належний доказ направлення саме копії заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів.

При дослідженні заяви ініціюючого кредитора та доданих до неї документів, господарським судом першої інстанції встановлено, що до заяви надано копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.11.2011 року, яка не містить запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

В тексті заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника заявник посилається на те, що остання податкова звітність була ним надана 09.11.2010 року, проте не доводить це належними доказами.

Надана заява про порушення справи про банкрутство підписана начальником ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - В.М.Покинтелицею, докази повноважень якого в заяві не наведені та до заяви не додані.

Підтримуючи висновки суду першої інстанції про підставність повернення заяви ініціюючому кредиторові без розгляду, апеляційний господарський суд виходив з того, що незалежно від мотивів, якими керувався суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали підстави для порушення провадження справи про банкрутство Державного торгівельного підприємства "Комбінат шкільного харчування Кіровського району" м. Донецьк, як відсутнього боржника на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відсутні, з огляду на наступне.

При розгляді заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника господарський суд повинен перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора та їх безспірність та відсутність боржника за місцезнаходженням. При цьому заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Апеляційний господарський суд послався у оскаржуваній постанові на те, що суд першої інстанції правомірно встановив, що відомості відсутності юридичної особи за місцезнаходженням у копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ №691440 станом на 23.11.2011 року, якою ініціюючий кредитор доводив факт відсутності боржника за місцезнаходженням, у наведеній копії довідки відсутні (а.с.19).

Проте, апеляційний господарський суд вказав на те, що матеріалами справи підтверджено факт того, що остання податкова звітність надана боржником 09.11.2010 року, тому суд першої інстанції помилково не прийняв цей доказ до уваги.

Підтримуючи висновки суду першої інстанції про повернення заяви ініціюючому кредиторові без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби, в порушення ч. 10 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не додано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Заперечуючи вказаний висновок, заявник касаційної скарги зазначає, що ним до заяви про порушення справи про банкрутство надано копії корінців податкових вимог та копію постанови Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а-3696/10/0570, відповідно до якої позов ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області щодо стягнення з боржника податкового боргу судом задоволено, що є підтвердженням, на думку оскаржувача, вжиття заходів щодо отримання заборгованості.

Між тим, суд касаційної інстанції, не погоджується із викладеними заявником касаційної скарги підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Так, відповідно до норм ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство є обов'язковим дотримання положень Закону про банкрутство щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора .

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в заяві ініціюючий кредитор посилається на те, що ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області отримано постанову ВДВС про повернення виконавчого документу №2а-3696/10/0570 від 21.12.2010 року, у зв'язку із відсутністю грошових коштів на арештованих рахунках боржника, відсутністю нерухомості тощо, проте відповідні докази не були додані до такої заяви.

Таким чином, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується із правомірністю застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, якою передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Так, вказані норми є спеціальними для органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), щодо доказів, які мають бути додані вказаними органами до своєї заяви про порушення справи про банкрутство боржника незалежно від процедури (загальної чи спеціальної), за якою заявник просить порушити таку справу.

Отже, за відсутністю доказів відкриття відповідного виконавчого провадження відсутні і правові підстави для порушення справи про банкрутство Державного торгівельного підприємства "Комбінат шкільного харчування Кіровського району" за заявою ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області, у тому числі і за спеціальною процедурою, визначеною нормами ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому слід зазначити, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

У зв'язку із викладеним, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та такого, що відповідає нормам законодавства про банкрутство висновку про повернення без розгляду заяви ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області про порушення справи про банкрутство підприємства боржника.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги ДПІ у Кіровському районі м. Донецька Донецької області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України та ч. 2 ст. 9 Закону про банкрутство повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, про що також зазначалось в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 18.01.2013 року у справі №905/463/13-г залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

М.І. Хандурін