Постанова

від 18.04.2013 по справі 908/223/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 908/223/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалугосподарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у справі господарського суду за заявою №908/223/13-г Запорізької області Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби доСадівничого товариства "Любимівка" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року №908/223/13-г (Суддя - Ніколаєнко Р.А.) заяву Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про порушення провадження у справі про банкрутство, з підстав передбачених у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Садівничого товариства "Любимівка" повернуто заявнику без розгляду, на підставі ч.1 ст.9 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року (Головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі №908/223/13-г - залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі №908/223/13-г змінено та викладено у наступній редакції: "Відмовити Вільнянській міжрайонній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Садівничого товариства "Любимівка" с.Гарасівка Запорізької області".

Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з проханням їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи без розгляду заяву ініціюючого кредитора, суд першої інстанції виходив з того, що боржник має заборгованість перед ДПІ в розмірі 4082,00 грн., яка виникла внаслідок несплати штрафних санкцій, проте, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до складу основних грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно бути підставами для порушення справи про банкрутство.

Крім того, суд першої інстанції послався на те, що документи подані ініціюючим кредитором, в порушення приписів ст. 36 ГПК України, подані у копіях які не засвідчені належним чином.

Разом з тим, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.12.2012 року не знайдено записів щодо включення до цього реєстру Садівничого товариства "Любимівка" с.Гарасівка Запорізької області (а.с.44).

Як встановив у оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд, згідно Статуту Садівничого товариства "Любимівка" с. Гарасівка Запорізької області, вказане товариство є добровільним об'єднанням громадян, працюючих чи проживаючих в Запорізькій області, яке здійснює свою діяльність на земельній ділянці, відданій у безстрокове користування для організації колективного саду (а.с.39-41).

З наведеного судова колегія апеляційної інстанції зробила висновки про те, що Садівниче товариство "Любимівка" не може бути об'єктом банкрутства, тому як не є суб'єктом підприємницької діяльності, відтак, на підставі ч.2 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суду першої інстанції слід було відмовити у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, а не повертати заяву ініціюючого кредитора без розгляду.

Заперечуючи висновки попередніх судових інстанцій, заявник касаційної скарги зазначає, що податковий борг, який складається із сум штрафних санкцій у випадку, коли у кредитора наявні виконавчі документи, незалежно від їх походження є безспірними грошовими вимогами, а тому у ініціюючого кредитора є всі підстави для подання заяви про порушення справи про банкрутство за наявності суми безспірних кредиторських вимог. Крім того, оскаржувач вважає, що Садівниче товариство "Любимівка" є належно зареєстрованою юридичною особою, що підтверджує довідка Головного управління статистики у Запорізькій області №15-093226.

Між тим, суд касаційної інстанції не погоджується із такими запереченнями, у зв'язку з чим зазначає про таке.

Справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена судами за заявою кредитора, якщо його заява про порушення провадження у справі про банкрутство відповідає приписам ч.3 ст.6, абз.6 ч.1 ст.1, ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг Вільнянської МДПІ виник внаслідок несплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.6.1 ст.6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Отже, штрафні санкції за порушення податкового законодавства не є податком в розумінні зазначеної норми і згідно абз.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, а тому наявність таких грошових вимог не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні) не зараховуються недоїмка (пеня та штраф).

Отже, оскільки визначені ініціюючим кредитором вимоги до Садівничого товариства "Любимівка" є в повному обсязі сумою нарахованих штрафних санкцій, судами попередніх інстанцій зроблений правомірний висновок про те, що заявлені штрафні санкції не є грошовими зобов'язаннями у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство при ініціюванні порушення провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, дійшовши викладеного висновку, суд першої інстанції невірно застосував норми ГПК України та Закону про банкрутство щодо правових наслідків розгляду заяви Інспекції про порушення справи про банкрутство.

Так, частина 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлює особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника. Поряд з цим, виходячи з положень цієї статті обов'язковим є також дотримання таких умов при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство щодо складу заявлених до відсутнього боржника у якості кредиторських вимог грошових вимог, визначених нормами ст. 1 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника,а вказані умови складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Отже, оскільки до складу кредиторських вимог Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби до Товариства була включена лише згадана сума штрафних санкцій, у суду відсутні підстави для порушення справи про банкрутство Садівничого товариства "Любимівка", а відповідно до ст. 8 Закону про банкрутство та норм ст. 62 ГПК України у прийнятті відповідної заяви слід було відмовити.

Висновок суду першої інстанції, був правомірно змінений судом апеляційної інстанції шляхом зміни резолютивної частини ухвали господарського суду Зспорізької області від 17.01.2013 року у даній справі та викладений у такій редакції:

"Відмовити Вільнянській міжрайонній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби м. Вільнянськ у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Садівничого товариства "Любимівка" с.Гарасівка Запорізької області".

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із мотивами, які викладені у оскаржуваній постанові суду другої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.12.2012 року, доданого ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі, чітко вказано, що Єдиний державний реєстр знаходиться у стані формування. Інформація про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зареєстрованих до 01.07.2004 та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація (а.с. 44).

Із матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Вільнянської районної ради народних депутатів Запорізької області від 07.07.1995 року №179, зареєстровано садівниче товариство "Любимівка".

Висновки суду другої інстанції про те, що боржник не може бути об'єктом банкрутства, тому як не є суб'єктом підприємницької діяльності, спростовуються матеріалами справи, зокрема, Статутом Садівничого товариства "Любимівка", Довідкою Головного управління статистики у Запорізькій області №15-093226 від 04.09.2012 року, Розпорядженням Вільнянської районної ради народних депутатів Запорізької області від 07.07.1995 року №179, з яких вбачається, що боржник є юридичною особою.

У зв'язку із викладеним, суд першої інстанції правомірно встановив, що у ініціюючого кредитора відсутнє грошове зобов'язання, в розумінні приписів ст. 1 Закону про банкрутство, проте, дійшовши викладеного висновку, невірно застосував норми ГПК України та Закону про банкрутство щодо правових наслідків розгляду заяви Інспекції про порушення справи про банкрутство.

У даному випадку, відповідно до ст. 8 Закону про банкрутство та норм ст. 62 ГПК України у прийнятті відповідної заяви слід було відмовити, на що правомірно звернув увагу суд апеляційної інстанції, виклавши резолютивну частину рішення, в редакції, у якій ініціюючому кредитору у прийнятті заяви відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, тому оскаржувана постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року залишається без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 62, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у справі №908/223/13-г залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

М.І. Хандурін