Постанова

від 18.04.2013 по справі 5011-49/13435-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 5011-49/13435-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Іващенко О.М. - дов. від 04.12.12, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуЖитлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.02.13 у справі№5011-49/13435-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доЖитлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" простягнення 56063,30 грн.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" 45436,96 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2666,58 грн. пені, 4150,18 грн. інфляційних втрат, 3809,58 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманих послуг за період з 01.10.09 до 01.09.12 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №820064 від 01.08.00.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.12 (суддя Митрохіна А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42871,35 грн. боргу, 2506,59 грн. пені, 3901,17 грн. інфляційних втрат, 3581,01 грн. - 3% річних. Господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача в сумі 42871,35 грн. за поставлену теплову енергію у спірному періоді за договором №820064 від 01.08.00. Судом було враховано здійснену відповідачем проплату у розмірі 2565,61 грн. У стягненні 159,99 грн. пені, 569,17 грн. інфляційних втрат та 228,57 грн. - 3% річних відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 252, 526, 530, 610, 612, 165, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.13 (судді: Авдеєв П.В., Гончаров С.А., Куксов В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-6", який просить судові рішення у справі скасувати. Скаржник не погоджується з нарахуванням йому 13859,63 грн. за січень 2011 року, оскільки, як він вважає, позивачем при розрахунку вартості теплової енергії у січні 2011 року необґрунтовано застосовано тарифи встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України (Постанова НКРЕ від 14.12.10 №1729) . Водночас, кооператив посилається на невірну оцінку судами доказів у справі, а відтак і на помилкове, на його думку, неврахування сплати відповідачем 9523,68 грн. боргу.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.08.00 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) - постачальником і Житлово-будівельним кооперативом "Алмаз-6" - абонентом укладено договір №820064 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Предметом цього договору є постачання, користування та вчасна і повна оплата за спожиту теплову енергію у гарячій воді, на умовах договору. Згідно із пунктом 2.1 договору при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони керуються тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії та чинним законодавством України. Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.3.1 договору постачальник зобов'язався постачати абонентові теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - упродовж року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, а абонент, в свою чергу, додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати її вартість. Порядок розрахунків сторони погодили в додатку №4 до договору. Так, пунктом 2 цього додатку передбачено, що абонент щомісячно з 12 до 15 числа отримує у районному відділі теплозбуту №1 за адресою: пр-т Перемоги, 9, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу-доручення. Сплата проводиться абонентом не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 додатку №4). Водночас пунктом 3.5 цього ж додатку передбачені санкції за неналежне виконання абонентом зобов'язань з оплати теплової енергії у вигляді сплати пені. Господарськими судами в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що у спірний період (з 01.01.10 до 01.09.12) позивачем були надані відповідачеві послуги з теплопостачання за договором від 01.08.00 на загальну суму 207540,95 грн. Втім, за ці послуги відповідач розрахувався частково, відтак, залишок його боргу складає 42871,35 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" 45436,96 грн. боргу за спожиту в період з 01.10.09 до 01.09.12 теплову енергію, 2666,58 грн. пені, 4150,18 грн. інфляційних втрат, 3809,58 грн. - 3% річних. Місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ці вимоги були задоволені частково. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статі 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. За приписами статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати; за погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, господарським судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем у спірному періоді були надані відповідачеві послуги з теплопостачання за договором №820064 від 01.08.00, за які останній розрахувався частково. Відтак борг відповідача, як установили суди і це підтверджено матеріалами справи, становить 42871,35 грн. При цьому, судами було враховано здійснену відповідачем у спірному періоді проплату ще й у сумі 2565,61 грн. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості спожитої теплової енергії у спірному періоді, вимоги позивача про стягнення зменшеної суми основної заборгованості, пені, інфляційних втрат і 3% річних вірно задоволені судами. Довід касаційної скарги про помилкове, на його думку, нарахування позивачем плати за спожиту теплову енергію за січень 2011 року за тарифами, встановленими Постановою НКРЕ від 14.12.10 №1729, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки, по-перше, він був предметом розгляду судами та відхилений ними як необґрунтований, а, по-друге, ціни на теплову енергію є регульованими, а постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України є обов'язковими для виконання. Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк ґрунтуються на переоцінці доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, та не спростовуються установленого судами.

В частині відмови у стягненні з відповідача 2565,61 грн. боргу, 159,99 грн. пені, 569,17 грн. інфляційних втрат та 228,57 грн. - 3% річних судові акти у справі скаржником не оскаржені, а відтак касаційною інстанцією не переглядалися.

За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.13 у справі №5011-49/13435-2012 залишити без змін.

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-6" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець